Як позбутися від Шашеля в домашніх умовах?

Найбільш ефективним способом позбутися від шашеля в будинку є знищення ураженої деревини. Найкраще її не викидати, а спалити, щоб в саду або в будинку далі не поширювалися його личинки. Кеш

Як захистити дерево від Шашеля?

Антижук просочення - ефективний захист деревини Засіб для знищення шашеля Антижук застосовується для всіх типів деревини будь-якого віку. Обробка такими складами перешкоджає подальшому появі шкідників і сприяє збереження будинку або будь-якої іншої дерев'яної конструкції на довгий час. Кеш

Як вивести хробака з дерева?

Позбутися від жучка допоможе тільки хімічна обробка. Такі хімічні засоби як "ДДТ" або гексахлоран - не можуть проникнути в товщу деревини, тому ті жуки що знаходяться глибоко виявляються недосяжними для таких засобів. Якщо ці хімікати розчинити в скипидарі або в керосині, то цей розчин буде смертельним для жука.

Шашель жук. Спосіб життя і середовище проживання жука червиці

Жука червиці відносить до сімейства вусанів. Інше його ім’я – домовик дроворуб, таку назву він отримав, як шкідливе комаха. Тому що будинок, в який він оселиться, через деякий час може перетворитися в гору потерті, яку ніби рубали сокирою.

Дорослі жуки за розміром невеликі, близько 2 див. Тіло у них плоске, темно-коричневого або чорного кольору. Вкрите воно дуже дрібними сіруватими волосинками. Щит за формою нагадує серце, яке розділене поздовжньою лінією, а з боків розташовані мозолі.

На вузькій голові червиці є груба зморшкувата пунктировка. Відходять з неї товсті вуса доходять до середини надкрил. На них є два і більше білясто – сірих плями, які складаються з частих волосків.

У Росії цей шкідник зустрічається всюди, крім крайньої півночі. Досить поширене це комаха, і в інших частинах Європи і Азії, а завезли червиці випадково і в Америку, і в Нову Зеландію. Де він прекрасно прижився і добре розмножується.

Характер і спосіб життя жука червиці

У природі він для життя вибирає хвойні ліси. Вчені довели, що саме запах смоли приваблює самок цього виду жуків. Від інтенсивності його залежить кількість відкладених яєць. Найбільш сприятливий для цих комах клімат з високою вологістю повітря. Особливо їх багато в прибережних областях і на примор’ї.

Будинку для проживання шашелі гризуть теж переважно з соснової, ялинової або листяної деревини. Вони швидко і далеко літають і можуть переміщатися від однієї будівлі до іншої, по дорозі пошкоджуючи телеграфні і телефонні стовпи.

Жуки-точильники

Жуки́-точи́льники (Ptinidae Latreille, 1802) — родина жуків надродини Bostrychoidea. Описано понад 1700 видів точильників [1] . Вони звичайно невеликі (1—10 мм завдовжки). Дорослі комахи та личинки харчуються здебільшого мертвою деревиною, плодовими тілами грибів. Відомі знахідки цих жуків у балтійському та рівненському бурштині [2] . Серед комах цієї родини чимало таких, що завдають відчутної шкоди виробам з дерева, дерев'яним конструкціям, запасам продуктів та матеріалів, сухій рослинній сировині тощо.

Зміст

Зовнішній вигляд [ ред. | ред. код ]

Звичайно мають витягнуте циліндричне, інколи овальне тіло, сплощене зверху. Забарвлення у більшості темно-коричневе або червонувате, інколи мають зверху малюнок з волосків. Личинки звичайно С-подібної форми, з трьома парами ніг і добре розвинутими мандибулами [1] .

• вусики із збільшеними та видовженими останніми члениками або пильчасті, або гребінцевоподібні, прикріплені на боках голови перед очима, далеко один від одного;

• усі лапки п'ятичленикові, стегна не заходять або лише трохи заходять за боки тіла, задні тазики звичайно з вузькими стегновими покришками;

Спосіб життя [ ред. | ред. код ]

Точильники активні звичайно у сутінках та вночі. Літають вони влітку, у приміщеннях — цілорічно. В природі точильники живляться мертвою деревиною, здоровою або враженою грибами. Їжею стають також плодові тіла грибів — трутовиків та дощовиків, тканини всередині стебел багаторічних трав, сухий гній травоїдних тварин [1] . У одного з видів родини личинка і імаго живляться листям рослини [6] . Відомі також види, які є мірмекофілами [7] .

Найбільш обґрунтованим вважають поділ родини на десять підродин [1] :

• Alvarenganiellinae Viana and Martinez, 1971
• Anobiinae Kirby, 1837
• Dorcatominae Thomson, 1859
• Dryophilinae LeConte, 1861
• Ernobiinae Pic, 1912

• Eucradinae LeConte, 1861
• Mesocoelopodinae Mulsant and Rey, 1864
• Ptilininae Shuckard, 1840
• Ptininae Latreille, 1802
• Xyletininae Gistel, 1856

Значення у природі та житті людини [ ред. | ред. код ]

Подібно до інших груп тварин, точильники є невід'ємною ланкою природних екосистем. Споживаючи рослинні і грибні тканини, вони пришвидшують їх мінералізацію. Ці жуки часто-густо стають здобиччю тварин — хижаків та паразитів.

Деякі види точильників завдають чималої шкоди людині, особливо, коли їх чисельність і щільність досягає значних величин. Вони пошкоджують різноманітну ділову деревину та конструкції й вироби з неї — стіни, підлогу, опори, фанеру, рослинну сировину, У господарстві й житлі людини точильники псують меблі, рами, дерев'яну тару, запаси харчових продуктів (хліб, борошно, сухе молоко, приправи), насіння й тютюну, лікарських трав, обкладинки книжок, шпалери, стіни с картону й сухої штукатурки, колекції комах, гербарії [1] [10] . Саме цих жуків здавна у народі називають «шашелем». Наприклад, обстеження пам'ятки національного значення — дерев'яної Церкви Святого Духа у Рогатині виявило її пошкодження точильником Anobium rufipes.

Пов’язаність із людиною дозволили деяким видам вижити у несприятливих кліматичних умовах і забезпечила широке розселення по Землі. Деякі види відомі лише з населених пунктів. Найбільшої шкоди завдають: Ptinus fur, Ptinus tectus, Ptinus latro, Lasioderma serricorne, Stegobium paniceum, Anobium punctatum, Anobium pertinax [3] .

Галерея [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑ абвгдежиЛогвиновский В. Д. Точильщики – семейство Anobiidae – Л.: Наука, 1985. – 175 с. (Фауна СССР. Новая серия; №131. Насекомые жесткокрылые; т. 14. Вып. 2)
2. ↑Bellés, X., Perkovsky, E. E.New Data on the Genus Sucinoptinus (Coleoptera, Ptinidae) from Rovno Amber // Vestnik zoologii, 2016, 50 (1): 17–22. DOI 10.1515/vzoo-2016-0002 — http://digital.csic.es/bitstream/10261/152017/1/genus_sucinoptius_Belles.pdf[Архівовано 28 лютого 2018 у Wayback Machine.]
3. ↑ абАрнольди Л. В.. 40. Сем. Anobiidae — Точильщики, с. 244—257. Определитель насекомых европейской части СССР в пяти томах (под общ. ред. Г. Я. Бей-Биенко). Том 2. Жесткокрылые и веерокрылые. Ред. тома: Е. Л. Гурьева и О. Л. Крыжановский. (Определители по фауне СССР, издаваемые Зоологическим институтом АН СССР», вып. 89). М.-Л.: Наука, 1965. — 668 с.
4. ↑Крыжановский О. Л. Определительная таблица семейств, с. 19–28. Определитель насекомых европейской части СССР в пяти томах (под общ. ред. Г. Я. Бей-Биенко). Том 2. Жесткокрылые и веерокрылые. Ред. тома: Е. Л. Гурьева и О. Л. Крыжановский. (Определители по фауне СССР, издаваемые Зоологическим институтом АН СССР», вып. 89). М.-Л.: Наука, 1965. — 668 с.
5. ↑ :UkrBIN: Ukrainian Biodiversity Information Network [public project & web application]. UkrBIN, Database on Biodiversity Information. Available: http://izan.kiev.ua/ukrbin/showimages.php?action=added&category=906
6. ↑Philips, T.K., Philips, Ivie, M.A., Ivie, L.L. Leaf mining and grazing in spider beetles (Coleoptera: Anobiidae: Ptininae): An unreported mode of larval and adult feeding in the Bostrichoidea // Proceedings- Entomological Society of Washington, 1998, 100(1):147-153 - https://www.researchgate.net/publication/288438939_Leaf_mining_and_grazing_in_spider_beetles_Coleoptera_Anobiidae_Ptininae_An_unreported_mode_of_larval_and_adult_feeding_in_the_Bostrichoidea[Архівовано 28 лютого 2018 у Wayback Machine.]
7. ↑Philips, T.K., Bell, K.L. A revision of the South African myrmecophile Diplocotidus (Coleoptera: Ptinidae) // African Entomology, 2008, 16 (1): 33-40(8)
8. ↑Arango R.A.,Young D.K. Death-Watch and Spider Beetles of Wisconsin Coleoptera: Ptinidae. General Technical Report FPL-GTR-209. Madison, WI: U.S. Department of Agriculture, Forest Service, Forest Products Laboratory. - 158 p. -
9. ↑Терехова В.В., Дрогваленко А.Н. Жуки-точильщики и притворяшки (Coleoptera, Curculionidae) фауны Украины //Збірник праць Зоологічного музею, 2011, 42: 58-74
10. ↑Howe, R. W.Studies on Beetles of the Family Ptinidae. XVII.—Conclusions and additional Remarks //Bulletin of entomological research, 1959, 50 (2):287-326. doi.org/10.1017/S0007485300054596 - https://www.cambridge.org/core/journals/bulletin-of-entomological-research/article/studies-on-beetles-of-the-family-ptinidae-xviiconclusions-and-additional-remarks/CAA44FEBC0D4F1AEA3357FE36E282BC3[Архівовано 1 березня 2018 у Wayback Machine.]