Як удобрити редиску?

Чи треба підгодовувати редиску Зола багата калієм, фосфором, мікроелементами, які якраз і необхідні для формування смачного коренеплоду. Щоб підгодовувати редис, перед посівом на кожен квадратний метр грядки внесіть відро компосту і склянку деревної золи або 20-30 г комплексного добрива нітроамофос. Кеш

Як прискорити ріст редиски?

Золу просто посипають на грядці, таким чином насичуючи ґрунт калієм та фосфором. Можна також залити золу водою у пропорції 1:10 та поливати після триденного настоювання. За словами експертів, дріжджі будуть активно стимулювати ріст редиски. Кеш

Коли потрібно садити редиску?

Редиска ще й тим така мила городникам, що сіяти її на грядках можна в кілька етапів. Це культура з коротким вегетаційним періодом. В залежності від сорту і умов зростання від появи перших сходів до збору врожаю редису проходить 25-40 днів.

Редиска

Редиска (Raphanus sativus var. radicula Pers.) — однорічна або дворічна рослина, що належить до сімейства капустяних (хрестоцвіті), роду редька і є різновидом редьки посівної. Назву овоч редис отримав від латинського слова radix, що означає корінь. Це скоростигла городня культура, лідер серед швидко зростаючих овочів, вона дуже затребувана у весняний час, оскільки в цю пору тільки редис містить живі вітаміни, такі необхідні організму після зими.

Редис — один з перших свіжих овочів, що з'являються на нашому столі після тривалої зими. Він відомий людям давно. У Древній Греції редис на золотій тарелі приносили в жертву богу Аполлону.

У нас в країні цей овоч порівняно недавно набув поширення — лише на початку XX ст. Тепер це одна з найбільш шанованих овочевих культур. Вважається, що дика редька відбувається з Південно-Східної Азії, а батьківщиною редису є Середземномор’я.

Біологічні характеристики

Рослина редис вирощується в багатьох країнах. Це коренеплід діаметром від 2,5 см, вкритий тонкою шкіркою червоного, рожевого або біло-рожевого кольору з гострим смаком за рахунок гірчичної олії, що міститься в його м'якоті.

Овоч редис — рослина довгого дня, для нормального розвитку йому необхідний 13-годинний світловий день. А ось вегетаційний період у нього короткий, тому вирощувати коренеплід редис можна протягом усього сезону, висаджуючи його буквально щотижня.

Редис — дуже холодостійка рослина. Його насіння проростає при температурі всього 2-3 градуси, а сама рослина без проблем переносить заморозки до мінус 3-4 градусів. Така стійкість до досить невисоким температур дозволяє сіяти редис ранньою весною, відразу, як тільки відтане і трохи прогріється грунт.

Редис — чемпіон за скоростиглістю серед коренеплідних рослин: деякі сорти повністю визрівають всього за 16-20 днів з моменту посіву насіння.

Найбільш практичне значення редис має на перший рік вегетації, після дозрівання коренеплоду, що вживається в їжу. Якщо в цей період редис не витягувати з землі, він продовжує рости, дає квітконосний пагін, потім з квітів з’являються плоди з насінням. Однорічні сорти в перший же рік дають і коренеплоди, і насіння, а ось у дворічних в перший сезон вегетації утворюється тільки коренеплід, насіння дозріває лише на наступний рік.

Листки: прості, черешкові, можуть бути цільними або лировидно-кавалками, опушені жорсткими волосками і зібрані в розетку. Довжина листя від 5 до 20-25 см. Колір листя – від світло-салатового до насичено-зеленого

Стебло: гіллясте, округлий на поперечному зрізі, з досить пухкої серцевиною в центральній частині. У висоту стебло редису може досягати 20 см – 1 метра.

Коренева система: стрижневого типу,

Суцвіття: суцвіття у формі кисті і можуть мати білий, рожевий або фіолетовий відтінок. Діаметр квіток досягає 1,5 см.

Плід: стручки, від 1,5-2 см до 7-10 см в діаметрі, може бути гоструватим на смак за рахунок вмісту гірчичного масла або ж соковитим і майже не мати гіркоти.

Практичне використання

Редиска — найперший овоч, який дозріває ранньою весною, як раз в той час, коли організму людини так не вистачає вітамінів і мікроелементів після довгої зими.

Редиска багата клітковиною, ефірними маслами, антоцианами, вітамінами, макро- і мікроелементами. У його хімічний склад входять: вітаміни групи B, E, PP, С; кобальт, мідь, хром, магній, калій, натрій, кальцій, цинк, фтор, фосфор, залізо, йод.

У їжу вживають не тільки хрусткі коренеплоди, а й молоде листя редиски, додаючи їх в вітамінні салати і зелені супи. Редис – основа різноманітних весняно-літніх овочевих салатів, з нього роблять зимові заготовки у вигляді консервації, заморожують і навіть сушать.

Вживання редису в їжу — не тільки смачно, але і досить корисно. Цей коренеплід:

• підвищує рівень гемоглобіну, тому корисний для хворих на анемію;
• сприяє підвищенню апетиту;
• має легкий жовчогінний і сечогінний ефект;
• знижує рівень холестерину і стабілізує вміст цукру в крові, що є цінним для діабетиків і людей, які страждають на атеросклероз;
• зміцнює імунітет;
• має противірусну дію під час застуд і має антисептичні властивості;
• застосовується як засіб для профілактики онкозахворювань;
• використовується в дієтичному харчуванні для зниження ваги за рахунок низької калорійності, але доведеться знизити гостроту редиски кефіром або іншим кисломолочним продуктом, щоб не збільшити апетит.

Агрономічні особливості

Висадка: квітень.

Збір врожаю: травень.

Тривалість вегетації: 30-40 днів

Хороші попередники: гарбуз, томати, боби.

Невдалі попередники: будь-які хрестоцвіті культури.

Сівба

Оптимальна відстань між рядками — 10 см. Якщо посадка насіння редиски буде здійснюватися дуже ранньою весною або восени (зазвичай в ці періоди редис сіють в теплицях), то ряди бажано пролити гарячою водою, температурою в 85-90 градусів.

Перед посадкою насіння редиски можна знезаразити, зануривши їх на півгодини в яскравий розчин марганцівки, а потім просушити на тканині.

Між насінням роблять відстань в 3-4 см, заглиблюючи їх у грунт на 1-1,5 см (сорти з довгими коренеплодами заглиблюють на 1,5-2 см). Потім землю злегка утрамбовують і рясно, але акуратно поливають, намагаючись не розмити сформовані ряди.

Особливості догляду

Догляд за редисом включає в себе самі звичайні маніпуляції: полив, прополку, підгодівлю і захист від хвороб або шкідників. Редиска любить рівномірний, частий і дуже рясний полив.

Врахуйте, що проливати шар грунту доведеться не менше ніж на 7-10 см, а на грядці редису з довгим коренеплодом – на глибину до 20-30 см. Частота поливу варіюється в залежності від погодних умов: від одного разу на 2-3 дня при помірній літній температурі до двох разів на день (вранці і ввечері) під час спеки.

Якщо перед посадкою редису земля була грамотно удобрена, то під час вегетації рослина підгодовувати не обов’язково. Але на виснажених і малородючих ґрунтах можна підгодувати редиску перебродившим настоєм кропиви або листям кульбаби: це стане хорошим природним добривом.

Рядки з редискою потрібно дуже обережно рихлити. Досить зробити це в декілька повторень: перший – через тиждень після сходів, на глибину не більше 5 см, другий — ще через тиждень, але вже на глибину 7-10 см.

Шкідники

• Капустяна попелиця
• Персикова зелена (оранжерейна) попелиця
• Блішка хвиляста
• Білан капустяний
• Білан ріпний
• Капустяна міль
• Клоп капустяний
• Муха капустяна весняна
• Муха капустяна літня
• Муха паросткова
• Стручкова (обпалена) вогнівка
• Прихованохоботник ріпаковий (насіннєвий)
• Прихованохоботник стебловий капустяний
• Трипс тютюновий (цибулевий)
• Ріпаковий листоїд
• Ріпаковий квіткоїд
• Ріпаковий пильщик (трач)

Хвороби

• Альтернаріоз (Суха плямистість)
• Мокра гниль
• Іржа
• Бактеріальний рак
• Борошниста роса
• Переноспороз (Несправжня борошниста роса)
• Фузаріоз
• Бактеріальна плямистість
• Біла гниль
• Жовтуха айстри
• Кіла
• Мозаїка огірка
• Парша звичайна
• Пітіозна гниль
• Ризоктоніоз
• Судинний бактеріоз
• Фомоз
• Церкоспороз
• Червона гниль
• Чорна гниль
• Чорна ніжка
• Аспергільоз (Чорна пліснява, чорна цвіль)