Що лікує деревій звичайний?

Його застосовують як кровоспинний засіб при діареї, дизентерії, варикозному розширенні вен, геморої, тромбозах і будь-яких кровотечах, а як протизапальний засіб при гастриті і ентериті. Як потогінний засіб препарати деревію застосовують при лихоманці та застуді. Кеш

Коли пити деревій?

Показання для застосування. Деревію траву застосовують у комплексній терапії як кровоспинний засіб (при кровотечах різного походження) а також як засіб, який покращує діяльність шлунково-кишкового тракту. Як кровоспинний засіб призначають в комплексній терапії при кровотечах.

Що лікує деревій лікувальні властивості?

Фармакологічні властивості деревію звичайного. Деревій усуває спазми гладкої мускулатури кишечника, сечовивідного тракту, жовчних шляхів, має сечогінну дію. Як гіркота стимулює вироблення шлункового соку. Має бактерицидну, ранозагоювальну і протиалергійну дію. Підвищує згортання крові. Кеш

Деревій

Деревій — це багаторічна рослина, поширена на Євразійському континенті, а також у північних регіонах Африканського континенту та у Північній Америці. Латинська назва деревію Achillea вказує на те, що рослина названа на честь героя давньогрецьких міфів Ахілла, якому приписують першість її медичного застосування (Фармацевтична енциклопедія). У давній медицині траву деревію застосовували для розчинення та виведення каменів з нирок, а також у терапії захворювань матки (Асланова Д., 2018). У сучасній медицині найбільш поширене застосування настою трави деревію, хоча у деяких джерелах (Покровская И.С., 2009) можна знайти рекомендації щодо застосування його свіжого соку.

Деревій доволі широко розповсюджений на території України — видів цієї рослини налічується близько 2 десятків. Під рослиною, що призначається в офіційній медицині, зазвичай розуміють вид деревію звичайного (Achillea millefolium), однак за необхідності його можна повноцінно замінювати деревієм щетинистим (Achilles setacea Waldst. et Kit.) та деревієм азійським (Achillea asiataca Serg.) (Фармацевтична енциклопедія).

Фармакологічні властивості деревію

Зазвичай з терапевтичною метою застосовується трава деревію звичайного. Її біологічно активними компонентами є (Фармацевтична енциклопедія):

• ефірна олія. У складі ефірної олії більше ¼ об’єму (25–30%) представлено проазуленами, вміст хамазулену досягає 40%. Також у складі містяться α- та β-пінен, 1,8-цинеол (евкаліптол), ахілін, артилезин, ментол, L-камфора, α- та β-туйон та проазуленові гвайяноліди;
• вітамін К — компонент, що відповідає за здатність рослини підвищувати згортання крові;
• органічні кислоти;
• гіркоти;
• флавоноїди, серед яких відмічають лютеолін, ретин, апігенін-7-глюкопранозид, кверцетинові, ізорамнетинові та кемпферолові глікозиди;
• алкалоїди: тригонелін, ахілеїн, стахідрин та L(-)-гомостахідрин, ахілетин, ахіцеїн, мошатин;
• дубильні речовини: кумарини, стероли, таніни;
• смоли.

Найчастіше препарати деревію застосовуються завдяки його гемостатичній дії при ясневих та ранових кровотечах. Він може застосовуватися в якості допоміжного засобу в торакальній та ЛОР-практиці (легеневі, носові кровотечі), гастроентерології та хірургії (кишкові та гемороїдальні кровотечі), а також у гінекологічній практиці, якщо запальний процес чи фіброміома супроводжуються кровотечами, або ж при надмірних менструальних кровотечах (інструкція МОЗ України, Фармацевтична енциклопедія).

Такі алкалоїди, як ахілеїн та сесквітерпенові лактони, діють як подразник смакових рецепторів, стимулюють шлункову секрецію, виділення жовчі (цей ефект пов’язують із тритерпеновими глікозидами, стеролами та ненасиченими жирними кислотами) та сприяє розслабленню стінки жовчовивідних шляхів. Діючі речовини, що входять до складу трави деревію, нормалізують перистальтику ШКТ, чинять вітрогінну та діуретичну дію (Фармацевтична енциклопедія). Так що настій деревію може застосовуватися в комплексній терапії таких станів:

• гіпоацидний гастрит;
• виразкова хвороба верхніх відділів ШКТ (шлунок, дванадцятипала кишка);
• виразковий коліт зі спастичним компонентом;
• захворювання печінки та жовчовивідних шляхів;
• урологічні захворювання (гломерулонефрит, пієлонефрит, цистит, уретрит) (інструкція МОЗ України).

Деревій вважається холекінетиком, тобто він сприяє підвищенню тонусу жовчного міхура, розслабленню жовчовивідних шляхів та сфінктера Одді, посиленню процесів випорожнення та усунення застою жовчі. Механізм цього ефекту пояснюється тим, що гіркоти, які містяться у деревії, викликають рефлекторне підвищення викиду холецистокініну (Габбасова Л.В., 2009).

Припустимо призначати препарати деревію для місцевого застосування — його протизапальна, дерматотонічна та бактерицидна активність можуть застосовуватися в лікуванні герпесу, фурункулів, лускатого лишаю. У народній медицині деревій вважається засобом для регулювання обміну речовин, менструації та регуляції виділення грудного молока (Фармацевтична енциклопедія).

Практичне застосування трави деревію

Рекомендовано включати деревію траву у фітозбори для терапії клімактеричного синдрому в поєднанні з липою серцелистою (квіти), конюшиною лучною (суцвіття) та чебрецем звичайним (трава) (Коноваленко И.С., 2019). Для водного екстракту деревію характерні протигрибкові та протизапальні властивості, а наявний у його складі метиловий ефір ахілілової кислоти демонструє протипухлинні властивості. Завдяки цьому в комплекс допоміжних речовин при лікуванні раку шийки матки рекомендовано включати настій трави деревію звичайного (Корепанов С.В., 2011). В експериментальному дослідженні на мишах встановлена радіомодифікуюча активність комплексу лікарських рослин, до складу якого входив деревій звичайний (Корепанов С.В., 2011), що дозволяє застосовувати фітотерапію навіть під час курсу радіотерапії.

Відвар деревію може призначатися при закрепах (Спиридонов А.В., 2012).

Настій трави деревію рекомендовано застосовувати в комплексній терапії тромбоцитопатій у геріатричній практиці. При цьому фітотерапевтичні препарати рекомендовано поєднувати з агрегантами, ангіопротекторами, інгібіторами фібринолізу та вітамінами (Ожегов А.М., 2007). Причому фітотерапію кровоспинними засобами рекомендовано проводити тривалими курсами (тривалістю до 2 міс) з частотою 2–3 р/рік (Русова Т.В., 2011).

Деревію трава: висновки

Водний настій з лікарської рослинної сировини — популярна лікарська форма. Зокрема, водний настій трави деревію залишається ефективним допоміжним засобом у лікуванні широкого спектру захворювань. Водний настій готується безпосередньо перед застосуванням, а отже, у ньому зберігається максимальна кількість біологічно активних речовин. Однак не слід забувати, що водна витяжка з лікарської рослини нестабільна та її характеристики (зокрема мікробіологічні) погіршуються при зберіганні більше 3 діб (Шаталова Т.А., 2017).

ДЕРЕВІЙ ЗВИЧАЙНИЙ

Деревій звичайний, Achillea millefolium L. s. 1 (Achillea — від імені грец. міфологічного героя Ахілла, який вперше застосував цю рослину; лат. millefolium — тисячолистник від mille — тисяча + folium — лист) — багаторічна трав’яниста розсіяно-опушена рослина родини айстрових (складноцвітих) — Asteraceae (Compositae); рос. назва: тысячелистник обыкновенный; нар. назва: білоголовник.

Рід деревію налічує більше 150 видів, поширених у Європі, Азії, Північній Африці і Північній Америці. На території України нараховують 19 видів деревію. В офіційній медицині використовується в основному Деревій звичайний. Проте в медицині і фармації дозволено застосовувати (як замінник) також Деревій азіатський — Achillea asiataca Serg. і Деревій щетинистий — Achillea setacea Waldst. et. Kit.

Стебло прямостояче 40–100 см завв., вгорі розгалужене, біля основи здерев’яніле. Листки ланцетні, двічіперисторозсічені, з численними віддалено розміщеними сегментами; стрижень листка (1–2 мм завш.) крилатий, з кінцевими частками, без додаткових бічних часток, лише іноді з одиничними зубцями у верхній частині. Квітки зібрані в кошики, що утворюють щіткоподібне суцвіття; крайні квітки язичкові, маточкові, білі або рожевуваті; серединні — трубчасті, двостатеві. Плід — сім’янка. Цвіте у червні–вересні. Деревій росте на луках, по узліссях, галявинах, біля доріг на всій території України, Європи, на Кавказі, у Західному та Східному Сибіру, рідше на Далекому Сході і в Центральній Азії. Як офіцинальну сировину використовують траву Д.з. (Herba Millefolii) — верхівки стебел 15 см завд., а на нижній, грубій частині стебла — обірване листя; квітки (Flores Millefolii) — суцвіття з квітконосами, довжина яких не перевищує 4 см, та окремі кошики. Заготівлю проводять від початку до середини цвітіння рослини; сушіння — під наметами або на горищі. Термін придатності — 5 років. Сировина відпускається аптеками.

Трава деревію звичайного містить ефірну олію (до 0,8%), флавоноїди (лютеолін-7-глікозид, рутин), дубильні та гіркі речовини, ахілеїн, вітамін К, органічні кислоти (оцтову, мурашину, ізовалеріанову) та інші речовини. До складу ефірної олії входять сесквітерпеноїди: проазулени (до 25–30%, або до 170 мг% у перерахунку на суху сировину) і ахілін — негіркий сесквітерпен з групи гвайянолідів, які є попередниками хамазулену. В зразках ефірної олії виявлено до 40% хамазулену, який надає їй блакитного кольору. У меншій кількості в ефірній олії деревію звичайного містяться інші сесквітерпени: проазуленові гвайяноліди ахіліцин (8-ацетоксіартабсин), леукодин, мілефін, гермакранолід, а також матрицин, 2,3- дигідродезацетоксиматрицин, 8-гідроксіахілін, 8-ацетоксіахілін, мілефолід (ацетилбалханолід), мілефолід, гермакрен D, β-бісаболен, α-бісаболол, ∆-кадинен, 8-α-ангелоксіартабсин, 8-α-тиглоксіартабсин, балханолід, леукомізин (дезацетоксиматрикарин), аустрицин (дезацетилматрикарин), артилезин (ізомер матрикарину), артемізин, каріофілен (10,1%) і азулен. Серед монотерпеноїдів: α-пінен (3,3%) і β-пінен (2,4%), сабінен (3,1%), 1,8-цинеол або евкаліптол (4,7-10%), пінокамфон (5,2%), ментол (5,6%), L-камфора (1,4%), а також α-туйон, β-туйон, D-лимонен, L- борнеол, евгенол, сантен, камфен, мірцен, карвон, α- і γ-терпінени, терпінолен, α-терпінеол, оцимен Х (цис), оцимен V (транс), п-цимол.

У траві деревію звичайного містяться алкалоїди: ахілеїн (0,05%), ідентичний бетоніцину, ахіцеїн, ахілетин, мошатин, стахідрин і L(-)-гомостахідрин, тригонелін. До складу деревію звичайного входять дубильні речовини (до 2,8%): таніни, стероли (в основному β-ситостерол, а також стигмастерол, кампестерол, холестерол, тараксастерол і псевдотараксастерол), кумарини (0,35%), гіркота, смоли, аміноспирт холін (до 0,3%), біогенний амін бетаїн, амінокислоти, каротин, вітаміни К і аскорбінова кислота (74,8 мг%), а також інулін та інші полісахариди (до 4,6%), в яких містяться такі моносахариди, як рамноза, арабіноза, ксилоза, маноза, глюкоза, галактоза, рибоза. У траві деревію звичайного міститься до 3% флавоноїдів, в основному лютеолін, лютеолін-7-глюкопіранозид, апігенін-7-глюкопіранозид (космосіїн), а також рутин, 5-гідрокси-3,6,7,4-тетраметоксифлавон, артеметин, кастицин, глікозиди кверцетину, кемпферолу, ізорамнетину. В ефірному екстракті Д.з. знайдено 5 ненасичених гвайянолідів α-метилен-γ-бутиролактонової структури, з пероксидним містком у циклопентановому кільці, основними з яких є α-пероксіахілофолід і β-пероксіахілофолід. Вміст α-пероксіахілофоліду в суцвіттях становить 0,25–0,6%, в листі — 0,01–0,05%. Полярні гвайяноліди знайдені також у траві деревію азіатського Achillea asiataca Serg. і в суцвіттях інших середньоєвропейських видів (Achillea collina, Achillea сеretanica, Achillea roseoalba, Achillea asplenifolia): α-ангелокси-2α,4α,10β-тригідрокси-6βН,7αН, 11βН-1(5)-гвайєн-12,6α-олід, 8α-ангелокси-1β,2β:4β,5β-діепокси-10β-гідрокси-6βН,7αН,11βН-12,6α-гвайянолід і 8α-ангелокси-4α,10β-дигідрокси-2-оксо-6βН,7αН, 11βН-1(5)-гвайєн-12,6α-олід.

Препарати деревію звичайного (переважно з трави) виявляють ефективну кровоспинну дію при легеневих, кишкових, гемороїдальних і носових кровотечах, при кровотечах з ясен і ран, а також при маткових кровотечах (при запальних процесах, фіброміомах, надмірних менструаціях).

Сесквітерпенові лактони, а також ахілеїн подразнюють смакові рецептори і посилюють секреторну активність шлунка, розширюють жовчні протоки і збільшують жовчовиділення і зовнішньосекреторну функцію підшлункової залози, підвищують діурез, блокують спастичний біль у кишечнику, при цьому нормалізується моторика ШКТ, зменшується метеоризм. Жовчогінні властивості лікарських препаратів з Д.з. зумовлені також вмістом ненасичених жирних кислот, стеролів і тритерпенових глікозидів (Shandler R.F. et al., 1962; Maiwald L., 1983).

Препарати Д. застосовують при поганому апетиті, гіпоацидному гастриті, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, виразкових спастичних колітах, метеоризмі, при хворобах печінки, нирок і сечового міхура. Зовнішньо як кровоспинний, протизапальний, бактерицидний та дерматотонічний засіб використовують при гніздовому облисінні, надмірній жирності шкіри, вуграх, геморої та герпесі, для загоєння свіжих і нагноєних ран, виразок, фурункулів і лускатого лишаю, стимуляції росту волосся. У народній медицині Д.з. використовують як регулятор обміну речовин, при нудоті, головному болю, безсонні, істерії, малярії та туберкульозі легень, при проносах, нирковокам’яній хворобі, нічному нетриманні сечі і нічних полюціях, білях, для регулювання менструацій і стимулювання виділення молока у матерів-годувальниць. Застосовуються настій трави Деревій, рідкий екстракт Деревій «Ротокан». Деревій звичайний входить до складу протипроносного, протигеморойного, апетитних та шлункових чаїв. Деревій звичайний дозволено застосовувати у західноєвропейській медицині; входить до БТФ; занесеніий до фармакопей Нідерландів, Швейцарії, Швеції, Фінляндії, Румунії, Австралії. Застосовується у гомеопатії.

Кондратюк Е.М. Рід деревію Achillea // Флора УРСР. — К., 1962. — Т. 11; Ладыгина Е.Я. Тысячелистник обыкновенный — Achillea millefolium // Фармация. — 1991. — Т. 40; Сербін А.Г., Карамазова Л.С., Ткаченко Н.М. Хімічний склад та лікувальне застосування видів Achillea // Растит. ресурсы — 1987. — Т. 23. — № 2; Who monographs on selected medicinal plants. — Vol. 4. — World Health Organization. — Geneva, 2003; Who monographs on selected medicinal plants. — Vol. 2. — World Health Organization. — Geneva, 2002.

Інші статті автора