Яка мета декабристського руху?

Директорами товариства були обрані Пестель і Юшневський. Була підтверджена кінцева мета боротьби – встановлення в Росії республіки і знищення кріпосного права, причому йшлося про наділення селян землею.

Що стало наслідком декабристського руху в Україні?

Рух декабристів, який звикли ототожнювати лише з історією Росії, був визначним явищем і в українській минувшині. На теренах України діяли управи Союзу благоденства, Південне товариство, Товариство об'єднаних слов'ян, було створено проект конституції – “Руську Правду”.

За що виступали декабристи?

Повстання декабристів — спроба державного перевороту, що відбулася в Санкт-Петербурзі, столиці Російської імперії, 14 (26) грудня 1825 року. Повстання було організовано групою дворян-однодумців, багато з них були офіцерами гвардії. Вони спробували використати гвардійські частини для недопущення вступу на трон Миколи I.

Декабристський рух в Україні

Декабристський рух в Україні — це діяльність таємних організацій декабристів в Україні: Союзу благоденства, Південного товариства і Товариства об'єднаних слов'ян та події, пов'язані з повстанням Чернігівського полку.

Україна поряд із Санкт-Петербургом стала основною територією поширення декабристського руху. Ядром декабристського руху в Україні стало Правобережжя. Тут була розквартирована друга армія, офіцери якої служили в Західній Європі під час наполеонівських воєн.

У найактивніших формах діяльність декабристів здійснювалась на території нинішніх Полтавської, Вінницької, Київської, Черкаської і Житомирської областей.

Декабриський рух коротко

Останні роки правління Олександра І показали, що уряд не збирається вирішувати питання, поставлені перед країною історією. Відтоді в російському суспільстві почалося протистояння між реакційною владою і тими, хто прагнув змін. Безпосереднім поштовхом до цього стали:

• зростання національної свідомості, патріотичне піднесення, пов'язане з французько-російською війною 1812 р.;

• знайомство з життям європейських країн під час закордонних походів 1813-1815 pp., що дозволило їх учасникам переконатись у значній відсталості від них самодержавно-кріпосницької Росії.

Перші таємні, опозиційні, організації в імперії були створені гвардійськими офіцерами, учасниками закордонних походів. У 1816 р. виник «Союз порятунку», який через два роки трансформувався у «Союз благоденства». Члени товариств ставили за мету скасування кріпосного права, ліквідацію самодержавної форми правління та запровадження у країні конституційної монархії або республіки. Однак між членами товариств існували розбіжності щодо шляхів реалізації власних задумів — від суто просвітницької діяльності й надання проектів на розгляд уряду до захоплення влади у результаті військового перевороту і вбивства імператора. У 1821 р. радикально налаштовані члени «Союзу благоденства» організували його розпуск, аби звільнитися від тих, хто не поділяв їхніх поглядів.

У 1821 -1822 pp. було створено дві таємні організації — Південне товариство в Україні з центром у м. Тульчин (на чолі з П. Пестелем) і Північне товариство декабристів у Петербурзі (під орудою М. Муравйова і К. Рилєєва). Керівники товариств розробили програми реформ, відомі в історії як «Руська правда» П. Пестеля і «Конституція» М. Муравйова. Вони передбачали ліквідацію самодержавства, впровадження конституції з широкими громадянськими правами і свободами (друку, слова, зборів, віросповідань тощо), скасування кріпосного права і поділу на стани, введення представницьких органів державного управління. Відмінності між ними полягали у баченні форм державного устрою, організації виконавчої влади, вирішенні селянського питання і в наданні виборчого права. Пестель пропонував установити в Росії республіку, законодавчу владу передати Народному вічу, а виконавчу — Державній думі; владні органи централізовувались, а національні окраїни русифіковувалися; селяни одержували особисту свободу і землю; виборче право мало бути прямим і рівним для всіх громадян без будь-яких обмежень. Муравйов бачив майбутню Росію конституційною монархією, в якій законодавча влада належала двопалатному Народному вічу, а виконавча — імператорові; селянам надавалася особиста свобода, але зберігалися великі поміщицькі господарства; для виборців визначався високий майновий ценз.

Нові організації вдалися до змови та підготовки військового перевороту. 14 грудня 1825 p., після оголошеної смерті Олександра І, Північне товариство вивело деякі гвардійські частини на Сенатську площу в Петербурзі з метою зірвати присягу новому імператору — Миколі І, але запізнилося. 29 грудня Південне товариство інспірувало повстання Чернігівського полку в Україні. Обидва виступи були придушені владою, яка жорстоко розправилася з їхніми учасниками. В історії цей рух залишився під назвою «декабристський» — від російської назви місяця декабрь».