Де в Україні росте мімоза?

В Україні в основному її вирощують в кімнатних умовах або теплицях, так як вона не переносить морозів нижче 10 градусів. У відкритому ґрунті може зростати лише в Криму. Розмножити її можна з насіння яке продається в спеціалізованих магазинах і коштує приблизно 50 грн пакетик. КешСхожі

Як виглядає мімоза?

Витончені сріблясто-зелені гілочки з ажурно-пір'ястими листочками і пухнастими золотисто-жовтими китицями квіток з сильним незабутнім ароматом… У народі «мімоза» стала символом початку весни і, зокрема, свята 8 Березня. Кеш

Як посадити мімозу в домашніх умовах?

Мімоза з насіння Насіння сіють на початку – в середині весни. Після появи сходів їх пересаджують по 2-3 штуки в 7-сантиметрові горщики з субстратом із 2 частин дернової землі, 2 частин листової і 1 частини піску. Коли корені заповнять горщик, рослину мімозу перевалюють у горщики 11 см у діаметрі.

Де росте мімоза

Де і як вирощувати мімозу: поради щодо вибору місця, різноманітності видів та догляду за рослиною

Мімоза – це одне з найяскравіших і відомих дикорослих рослин. Її ніжні жовті квіти і чутливе листя зробили її популярною як у культурі, так і в природному середовищі. Але де ж росте мімоза?

На сайті https://belkashop.com.ua ви можете розглянути історію поширення мімози по всьому світу, її видову різноманітність та особливості вирощування.

Історія

Мімоза походить із сімейства бобових (Fabaceae) та родом Acacia. Вона була введена до Європи на початку 18 століття, коли французький ботанік Філіп Міллер привіз її з Австралії. Потім вона була поширена по всій Європі та Північній Америці як декоративна рослина.

Однак, як виявилося, мімоза не тільки добре росте в садах та парках, а й може стати справжньою проблемою для довкілля. Інтродукована мімоза, яка спочатку була виведена для прикраси садів, почала активно поширюватися в природних умовах, утворюючи густі колонії та займаючи площі, де раніше росли місцеві види.

Сьогодні мімоза є одним із найнебезпечніших видів інвазивних рослин у світі. Вона росте так швидко та наполегливо, що може повністю витіснити місцеві види, а також створювати перешкоди для тваринного світу.

Різноманітність

Існує понад 1300 видів мімози, кожен із яких має свої унікальні особливості. Деякі види мімози вирощуються як декоративні рослини, інші використовуються в медицині, а інші застосовуються в харчовій промисловості.

Наприклад, один із видів мімози – Acacia nilotica – широко використовується в традиційній медицині для лікування різних захворювань. Його кора і листя містять активні компоненти, які мають протизапальні, антибактеріальні та протимікробні властивості.

Інший вид мімози – Acacia senegal – використовується в харчовій промисловості для виробництва желатину. Ця рослинна альтернатива тваринному желатину дуже цінується у вегетаріанській кухні.

Вирощування

Мімоза вважається відносно легкоросильною рослиною, яка може виживати у широкому діапазоні умов. Вона віддає перевагу сонячним місцям і добре дренованим грунтам.

Якщо ви хочете виростити мімозу в саду або на присадибній ділянці, вам необхідно вибрати правильне місце для посадки і забезпечити їй достатню кількість світла і води.

Мімозу можна розмножувати за допомогою насіння або живців. Якщо ви хочете виростити мімозу з насіння, необхідно засіяти їх у горщики або контейнери з поживним грунтом і тримати їх в теплому і сонячному місці до появи перших сходів.

Вирощування мімози

Якщо ж ви волієте розмножувати мімозу живцями, то необхідно відрізати від зрілої рослини здорову втечу, видалити з неї нижнє листя і поставити його в склянку з водою до появи коріння. Потім можна пересадити живець у горщик з живильним ґрунтом і тримати його на сонячному місці.

При вирощуванні мімози необхідно забезпечувати їй достатню кількість води та добрив, особливо протягом перших кількох місяців. При цьому не варто перестаратися з добривами, оскільки це може призвести до перенасичення ґрунту та пошкодження коренів рослини.

Де росте мімоза

Мімоза зростає у багатьох регіонах світу, включаючи Австралію, Африку, Центральну та Південну Америку, а також південні регіони Європи. Вона може рости як на піщаних пляжах, так і на гірських схилах.

В Австралії мімоза є одним із найпоширеніших видів дикорослих рослин. Вона зростає біля всієї країни — від північної частини континенту до південних регіонів, включаючи Тасманію. В Африці мімозу можна знайти в різних екосистемах – від пустель до тропічних лісів. У Центральній та Південній Америці вона зростає у різних кліматичних зонах, від вологих тропічних лісів до сухих пустельних районів.

У Європі мімоза зростає переважно на півдні Континенту, де клімат сухіший і тепліший. Наприклад, в Іспанії та Франції мімозу можна знайти вздовж Середземноморського узбережжя, де вона використовується для прикраси парків та садів.

Мімоза

Мімо́за (Mimosa) — рід рослин з підродини мімозових (Mimosoideae), родини бобових (Fabaceae). Складається з близько від 300 до 450 видів трав і чагарників. Родова назва утворена від грец. μιμος («актор», «мім») і латинського суфіксу –osa (що означає схожість, подібність) — з огляду на незвичайну властивість його листя [1] [2] . Рід Мімоза представлений деревами, кущами та трав'янистими рослинами. Мімозу часто висаджують на передньому плані у квіткових композиціях, тому що її ніжні суцвіття виглядають дуже ефектно на тлі інших квітучих рослин (на світлішому тлі рослина виглядає найкраще) [3] . У квіток мімози пилок відноситься до сильних алергенів [3] .

У роду є два види, варті уваги. Одним з них є Mimosa Pudica — мімоза соромлива, називається так через те, що її листя при найменшому механічному впливі(дотику) складаються у трубочку вздовж центральної жилки,також листя складається вночі(під впливом температури). Головчасті або колосоподібні суцвіття. Якщо на квітку часто чинити вплив, вона послабшає і може загинути. Квітки дрібні мають вигляд круглих, пухнастих суцвіть (діаметром 2 сантиметри), рожевого чи фіолетового кольору. Цвіте цей вид з останніх днів весни та до перших осінніх тижнів. Висота куща може сягати 150 див, але зазвичай нижче. Також як захист, цей вид використовує отруйні речовини, наприклад при сильному вітрі кущ гойдається, що може стати причиною травмування кореня, відповідно на цей подразник рослина реагує виділяючи отруйні речовини, що можуть сильно нашкодити тваринам [3] .

Насіння можна купити чи зібрати з вже ростучої мімози. Для того щоб на домашньому кущі появилось насіння, його слід самостійно запилити за допомогою пилку з "тичинок" одної квітки на маточки іншої. На запилених квітах, після цвітіння формується стручок з насінням. Коли стручок дозріє і підсохне його знімають і до весни тримають в паперовому конверті (зібрані стручки слід тримати в холодильнику до весни). Насіння сіється весною, в березні, насіння має тверду оболонку, тому спочатку на ній слід зробити надріз лезом, перед висівом насіння слід замочити на (30–60 хв) у гарячій воді, щоб вони набухли [4] .

Вид походить з південної частини Центральної і Південної Америки, але широко культивується в інших тропічних і субтропічних місцевостях, таких як: Північна Австралія, Африка та Гаваї. Через свою цікаву особливість вирощується як кімнатна рослина в районах з помірним кліматом, на відкритому повітрі й у тропіках. Вирощування у відкритому ґрунті призвело до того, що вона поширилась як бур'ян у деяких регіонах, зокрема на Гаваях.

Інший вид Mimosa tenuiflora — багаторічне, вічнозелене дерево або кущ, родом з північно-східної частини Бразилії [5] . Цей вид є дуже хорошим джерелом деревини, добре підходить для виготовлення стовпів, деревина захищена від гниття вмістом таніну(16%) [6] . Mimosa tenuiflora цінується за свою здатність відновлювати пошкоджений шкірний епідерміс, у медицині її використовували ще 1000 років тому.Кора використовувалась,як засіб від кровотечі та антисептик, зараз використовується як дуже ефективний засіб для лікування опіків чи інших шкірних пошкоджень. Кора дерева ліпідами, сапонінами, глюкоізидами, стеролами, стероїдами, дубильними речовинами, низкою різних полісахаридів, а також алкалоїдами, зокрема диметилтриптаміну. Рослина відома у зв'язку з її використанням у шаманському зіллі аяхуаска завдяки вмісту психоделічного наркотику диметилтриптаміну, знайденого в корі її коренів.

Екстракт кори, окрім лікування шкіри, використовується для лікування волосся, що старіє [7] .

Зміст

Вирощування [ ред. | ред. код ]

Цвітіння куща виявляється лише на весні, а закінчується в останні літні тижні. Кімнатній мімозі необхідна велика кількість яскравого світла (пряме сонячне проміння їй зовсім не шкодить), для цієї рослини ідеально підходить підвіконня південної орієнтації (можна поставити і на східному і на західному вікнах), але опівдні, коли активність сонячних променів найвища, все-таки рекомендується забрати рослину на 2–3 години у тінь (інакше на поверхні листків можуть утворитися опіки), також це стосується щойно придбаної рослини, чи тої що тривалий час перебувала у похмурій місцевості, тобто слід повільно привчати мімозу до яскравого світла. У теплий період (березня по жовтень) квітці слід забезпечити помірну температуру повітря (20–24 градуси). У зимовий період у кімнаті має бути близько (18 ти градусів), але не холодніше (15 градусів).

Воду призначену для поливу слід спочатку (протягом 12–24 годин) відстояти. Субстрат зволожують як тільки присохне його верхній шар, причому в зимові місяці полив має бути помірніший аніж у теплі пори року (рясний), на мімозі негативно позначиться, як пересушування земляної грудки, так і застій рідини в кореневій системі (особливо взимку).

Для того щоб дана культура добре росла і розвивалась, її слід зволожувати водою не рідше одного разу вдень (відстояною водою), також для підвищення вологості повітря місткість із квіткою можна встановити на піддон, що добре заповнений вологим керамзитом або галькою, але слідкувати потрібно щоб з горщика не стікала вода.

Підживлюють мімозу лише влітку, для цього субстрат 1 раз на 2 тижні вносять розчин мінерального комплексу добрива, при цьому використовуване дозування має бути у 2 рази менше ніж зазначено у інструкції виробника.

Переважно, у домашніх умовах мімозу культивують як однорічну рослину, однак за бажанням можна провести обрізку пагонів, що надмірно витягнулися, це допоможе продовжити життя рослині до 2-х років. У перший рік зростання на кущі мімози після цвітіння появляється насіння, відповідно її можна розмножувати щороку. Висів насіння проводять у першій половині весни, після появи не великих сіянців слід перемістити у не великі горщики (діаметром 70 мм).

При поганому догляді чи в невідповідних умовах утримання з мімозою можуть виникнути такі проблеми як: 1)Облітання листя (через нерегулярне змочування ґрунту у горщику), 2) Жовтіння листя (через застій рідини у коренях), 3) Витягування пагонів (при нестачі світла пагони витягуються та млявіють), 4) Відсутність цвітіння (через низьку температуру в приміщені або недостатню освітленість), 5) Шкідники (найчастіше на рослині поселяється павутинний кліщ чи попелиця) [8] .

Таксономія [ ред. | ред. код ]

Таксономія роду Mimosa мала складну історію, були періоди розділення й об'єднання, в підсумку вона об'єднує понад 3000 назв, багато з яких були синонімами до інших видів, або були віднесені до інших родів. Частково завдяки цим змінам назва «Мімоза» застосовується також до ряду інших споріднених видів зі схожими перистими або двічі перистими листками, які нині віднесені до інших родів, найчастіше це Albizia julibrissin (альбіція ленкоранська) і Acacia dealbata (австралійська акація).

Опис [ ред. | ред. код ]

Є близько 400 видів, включно з:

• Mimosa aculeaticarpaOrtega
  • Mimosa aculeaticarpa var. biunciferaOrtega
  • Mimosa dysocarpa var. dysocarpaBenth.
  • Mimosa grahamii var. grahamiiGrey
  • Mimosa pigra var. pigraL.
  • Mimosa quadrivalvis var. hystricina(Small) Barneby

  Казус [ ред. | ред. код ]

  

  У Радянському Союзі мімозою називали акацію сріблясту — жовту квітку, яку дарували на 8 Березня.

  Література [ ред. | ред. код ]

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мімоза

  • Barneby, R.C. 1992. Sensitivae Censitae: A description of the genus Mimosa Linnaeus (Mimosaceae) in the New World. Memoirs of the New York Botanical Garden, vol. 65.

  Примітки [ ред. | ред. код ]

  1. ↑ Gledhill, D. (2008). The Names of Plants (вид. 4). Cambridge University Press. с. 356. ISBN978-0-521-86645-3. Архів оригіналу за 5 лютого 2021 . Процитовано 17 серпня 2017 .
  2. ↑ Austin, Daniel F. (2004). Florida ethnobotany Fairchild Tropical Garden, Coral Gables, Florida, Arizona-Sonora Desert Museum, Tucson, Arizona: with more than 500 species illustrated by Penelope N. Honychurch. [et al.]. Boca Raton, FL: CRC Press. с. 58. ISBN9780203491881.
  3. ↑ абвджерело. Архів оригіналу за 10 грудня 2021 . Процитовано 10 грудня 2021 .
  4. ↑вирощування. Архів оригіналу за 10 грудня 2021 . Процитовано 10 грудня 2021 .
  5. ↑mimosa tenuiflora. Архів оригіналу за 7 грудня 2021 . Процитовано 7 грудня 2021 .
  6. ↑джерело. Архів оригіналу за 7 грудня 2021 . Процитовано 7 грудня 2021 .
  7. ↑Mimosa tenuiflora. Архів оригіналу за 7 грудня 2021 . Процитовано 7 грудня 2021 .
  8. ↑вирощування. Архів оригіналу за 10 грудня 2021 . Процитовано 10 грудня 2021 .
  9. ↑ Neuroscience; Bear, Connors, Paradiso
  10. ↑мімоза лінива. Архів оригіналу за 10 грудня 2021 . Процитовано 10 грудня 2021 .
  11. ↑мімоза шорстка. Архів оригіналу за 10 грудня 2021 . Процитовано 10 грудня 2021 .
  12. ↑акація срібляста. Архів оригіналу за 10 грудня 2021 . Процитовано 10 грудня 2021 .