Де росте модрина європейська?

Поширена у хвойних і мішаних лісах Західної та Центральної Європи, доходячи на сході до Карпат.

Як росте модрина?

Модри́на (Larix) — рід дерев родини соснових (Pinaceae). Дерева в основному заввишки 15–45 м, мають відкриту крону і вузькі гілки. Мале голчасте листя навесні яскраво-зелене, згодом стає блідо-зеленим і восени стає яскраво-жовто-оранжевим, зрештою опадає.

Скільки росте модрина?

Модрина належить до хвойних порід, і з'явилася вона значно пізніше сосни, ялини та кедра, десь у кінці мезозойської ери одночасно з дубом. Налічують 20 видів, поширених у північній півкулі. Дерева можуть сягати 50 м у висоту і віку 300-400 років. Кеш

Модрина — Вікіпедія Найвище відоме дерево роду Модрина належить виду Larix occidentalis, воно росте близько Грін-Крік в англ. Umatilla National Forest, штат Орегон. Висота 58,5 м діаметр на рівні грудей 138 см (Van Pelt 2000). За об'ємом ... See more

Модрина європейська

Модри́на європе́йська [1] або ленде́рево [2] (Larix decidua) — струнке високе (20-40 м) дерево родини соснових. Модрина — єдине в Україні листопадне хвойне дерево. Восени її хвоя забарвлюється в золотаво-жовтий колір і опадає. [3] . Це деревинна, танідоносна, фарбувальна, жиро- і етероолійна, смолиста, лікарська, камеденосна, пилкодайна, декоративна й фітомеліоративна рослина.

Зміст

Будова [ ред. | ред. код ]

Дерево з конусоподібною кроною, старі дерева з горизонтальним довгим гіллям. Стовбур вкритий товстою, з глибокими борознами, брунатно-бурою корою. Молоді гілки жовто-зелені, на них розміщені короткі подушкуваті пагони. Зазвичай на гілках хвоя розміщена поодиноко, на коротких бічних — пучками по 20-50 хвоїнок.

Модрина європейська в Україні поширена в західних Карпатах. Солевитривала, морозостійка, швидкоросла, світлолюбна рослина. Запилюється у квітні. Культивують у парках і лісництвах. Заготівля деревини і кори можлива тільки під час санітарних рубок. Запаси сировини малі.

Поширення [ ред. | ред. код ]

Поширена у хвойних і мішаних лісах Західної та Центральної Європи, доходячи на сході до Карпат. У межах природного ареалу модрина європейська займає головно гірські місцини в Альпах і Карпатах, розташовуючись в основному на висотах між 1000 і 2500 м над рівнем моря, у передгір'ях подекуди спускається до 300 м, піднімається в альпійський пояс, доходячи до альпійського криволісся. У верхній зоні трапляється у поєднанні з європейським кедром і сосною гірською, нижче — з ялиною звичайною, ялицею білою, буком лісовим та іншими породами. У підліску частими супутниками є ялівець звичайний, види роду Вакциніум та інші рослини.

Застосування [ ред. | ред. код ]

Деревина модрини європейської — дуже цінний будівельний і виробний матеріал. Її використовують у суднобудуванні, вагонобудуванні (замінник дуба), у гідротехнічних спорудах (виготовлення водоспусків, труб, паль тощо), на телеграфні і телефонні стовпи, будівництво будинків (підвалини), шахтні стояки, балки в льохах, на виробництво паркету, дощатої підлоги тощо. З неї виготовляють акумуляторні ящики, рами, двері, ліжка, меблі; квасні винні діжки, великі чани спеціального призначення, а також ґонт і облицювальну фанеру. Стружки модрини є гарним набивним і пакувальним матеріалом. Незважаючи на високий вміст смоли в деревині, її використовують для одержання целюлози (промисловий вихід якої становить 33%). Високо ціниться також деревина інших видів модрини.

У корі модрини європейської міститься 9 — 12% танідів, тому вона є важливою сировиною для одержання дубильних екстрактів. Найбільше танідів міститься у корі дерев віком від 59 до 84 років, причому в нижній частині стовбура. Таніди використовують для дублення важких шкур. З кори модрин добувають фарбу для тканин, виробляють поплавці для рибальських сіток.

Очищене від крилаток насіння містить 27%, а неочищене — 8% жирної швидкосохної олії, що використовується для виготовлення оліфи. 3і хвої модрини сибірської одержують ефірну олію, крім того, виробляють концентрат протицинготного вітаміну С (в листі модрини сибірської 0,24%, європейської — 0,11% вітаміну С),.

Підсочкою з модрин добувають живицю, з якої виготовляють високоякісний терпентин. Терпентин з модрини європейської носить назву «венеційського», вживається головно при ревматизмі й подагрі, внутрішньо вживається при хронічному захворюванні дихальних шляхів і сечових органів. Крім того, венеційський терпентин застосовується для виробництва лаків і фарб.

Усі види модрини утворюють багато пилку, який збирають бджоли за відсутності іншого корму. У якості декоративних рослин модрину європейську і сибірську культивують у парках і лісопарках у групових і поодиноких насадженнях, в алеях, масивах. [Модрина сибірська] краще від інших хвойних витримує дим, кіптяву, газ і пил у міських умовах. [Модрина європейська] має декоративні різновидності — пірамідальну й плакучу.

[Модрина європейська] менш морозостійка порівняно з сибірською, на низовинах у Лісостепу потерпає від морозів. У Степу вона росте і на чорноземних ґрунтах, має глибоку кореневу систему, стійка проти вітрів, але тут значної шкоди їй завдає посуха. Модрини — швидкорослі цінні лісові породи, стійкі проти грибних захворювань, шкідників і рекомендуються для широкого впровадження на Поліссі та в Лісостепу.

Модрина європейська

Рід налічує близько 20 видів, поширених в Північній півкулі.

Модрина належить до роду хвойних порід і виникла вона значно пізніше сосни, ялини та кедра. Це дерево з'явилося на світ в кінці мезозойської ери майже одночасно з дубом.

Опис

Модрина – однодомна рослина, в сприятливих умовах виростає заввишки до 50 м і більше при діаметрі стовбура до 1 м і більше. Це – одна з найдовговічніших хвойних порід, вважається, що вона живе до 600 років (середня тривалість 300–400 років), проте на поперечному зрізі деяких модрин вчені нараховували 1300 – 1348 річних кілець. В сприятливих умовах Прибалтики, Білорусії, України модрина – одна з найбільш швидкоростучих хвойних порід; тут на багатих супіщаних і суглинистих грунтах приріст її у висоту становить 60–90 см за рік.

Молоді дерева мають чітку конусоподібну гостровершинну крону, старі – частіше широко розгалужену крону неправильної форми, із зігнутою (притупленою) верхівкою. У розріджених насадженнях і у поодиноких дерев крони розлогі, а в зімкнутих насадженнях – високо підняті, відносно вузькі.

Головні гілки крони відходять від стовбура майже горизонтально, злегка вигинаючись донизу, але на кінці підняті вгору. Кора стовбура жовтувато-бура.

Квітка

Чоловічі суцвіття – колоски округло циліндричної форми, довжиною 0,5–1 см, жовтуваті; тичинки з двома пиляками. Жіночі суцвіття – шишки продовгувато-яйцеподібної форми, на верхівці притуплені, довжиною 2,5–4 см і шириною 2–2,5 см, спочатку темно-червоні, стиглі – світло-коричневі.

Квітка

Чоловічі суцвіття – колоски округло циліндричної форми, довжиною 0,5–1 см, жовтуваті; тичинки з двома пиляками. Жіночі суцвіття – шишки продовгувато-яйцеподібної форми, на верхівці притуплені, довжиною 2,5–4 см і шириною 2–2,5 см, спочатку темно-червоні, стиглі – світло-коричневі.

Модрина європейська

Плід

Шишки дозрівають восени в рік цвітіння, мають яйцеподібну чи продовгувато-округлу форму при довжині від 1,5 до 3,5 см. Насіння (по 2 шт.) під кожною насіннєвою лускою, майже тригранне; насінні лусочки голі, шкірясті, округлі, з хвилястими краями і ззовні з поздовжніми полосами; покривні лусочки овальні. Насіння висипається ранньою весною або влітку наступного року, а порожні шишки прикрашають дерева протягом декількох років. Насіння зберігає властивість проростати протягом 1–2 (3–4) років, але поодиноко зростаючі дерева утворюють майже не схоже насіння.

Модрина європейська

Хвоя

Хвоя розташована спірально, в пучках на вкорочених пагонах, по 30–40 хвоїнок, рідше по 60, неоднакової довжини, м’яка, вузьколінійна (довжиною 1,5–3 см і шириною 0,5–0,75 мм), з притупленою верхівкою. Навесні хвоя світло-зелена, восени – золотисто-жовтих відтінків. Серед хвойних модрина єдина деревна порода, яку «роздягає» осінь. Хвоя у неї опадає так, як, наприклад, у берізки або інших листяних порід, звідси й походить її російська назва.

Модрина європейська

Основні дані фенологічного розвитку:

Цвітіння і запилення відбувається одночасно з розпусканням хвої – в першій половині травня. Плодоношення починається у віці приблизно 15 років і врожайні роки повторюються з періодичністю 6–7 років.

Фото рослини в різні пори року і в різні фази розвитку:

Використання в озелененні, народній медицині та ін.:

Це дуже світлолюбна порода, в умовах затінення не відновлюється і не росте. До умов ґрунту не вимоглива – успішно росте на мохових болотах, перезволожених ділянках, може рости при близькому заляганні вічної мерзлоти, на сухих кам’янистих ґрунтах гірських схилів. Витримує різкий континентальний клімат, добре переносить низькі температури (на півночі виживає при морозах до 60 0С. Завдяки щорічному скиданню хвої найбільш стійка в озелененні великих промислових центрів, успішно витримує забруднення повітря димом та газами.

Деревина цієї породи має цілий ряд унікальних властивостей, наприклад, надзвичайну міцність і довговічність. Недаремно називають її хвойним дубом. В Україні здавна ця деревина використовувалась в найбільш відповідальних спорудженнях, оскільки вона майже не гниє.

З кожним роком розширюється сфера застосування деревини модрини і навіть її кори та хвої. Пилок модрини збирають бджоли для приготування білкового корму – перги. Хвоя і кора модрини використовуються для виготовлення лікарських препаратів. Кора модрини і берези, а також хвоя сосни і ялиці, опалі шишки сосни, перетворені у борошно, використовують для знезаражування насіння сільськогосподарських культур, підвищення його польової схожості і стійкості рослин проти хвороб. Виявляється, що фітонциди, які воно виділяє, забезпечують позитивну дію на насіння. В деревині модрини майже 44 % целюлози і вона є дуже цінною для хімічної промисловості, а також до 4 % ефірних масел і спиртових екстрактів. З неї можна одержувати каніфоль, ефірне масло, оцет, фарби, кормові дріжджі, дубильні екстракти. В тайзі можна обходитись без зубної пасти і щітки, їх чудово заміняє смола модрини.

Не пошкоджується хворобами та шкідниками. Крім того, модрина чудово переносить стрижку – з нею формують кулі на штамбі, невисокі ажурні огорожі, пірамідки різного розміру. Прекрасно реагують на обрізку і старі дерева. Сама по собі рослина виглядає багато і самодостатньо, тому своєю оригінальністю може затьмарити собою будь-яке інше дерево. Прекрасно буде виглядати в будь-якій ландшафтній композиції. Це дерево може стати прекрасним солітером на просторій ділянці, але також чудово виглядатиме і в групових посадках. Її можна використовувати для паркових посадок і міського озеленення. Крім того, модрину слід висаджувати вздовж доріг і просік у лісах, робити з неї лісосмуги на поля.