Де краще посадити мелісу?

Вибирайте для меліси гарно освітлену ділянку. Вона може рости й у напівтіні, але чим більше сонця потрапить на рослину, тим більше вона виділятиме аромат. Меліса багаторічна рослина, яка може рости на одному місті до 10 років. Меліса не любить кислого ґрунту й багато вологи.

Як меліса впливає на чоловіків?

"Меліса знижує артеріальний тиск, нормалізує роботу шлунково-кишкового тракту, помірно прибирає метеоризм, стимулює імунітет, можливо, знімає спазми і судоми. Сприяє усуненню задишки, має протизапальний ефект, також має відхаркувальні властивості і сприяє припиненню головного болю і мігрені" .

Як відрізнити м'яту від меліси?

У м'яти листя яскраві і гладкі, а ось меліса має більш спокійний забарвлення і до того ж її листочки покриті легким або сильним «пушком».

Меліса лікарська — Вікіпедія Меліса лікарська — багаторічна трав'яниста рослина заввишки до 50—120 см. Кореневище сильно гілкувате, з підземними паростками. See more

Меліса лікарська

Melissa ofiicinalis —
багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Стебла чотиригранні, до 1 м заввишки, дуже розгалужені. Листки темно-зелені й голі зверху, ясно-зелені та опушені знизу, яйцевидні, на верхівці загострені. Квітки дрібні, в пазушних суцвіттях верхніх листків. Чашечка двогуба трубчаста дзвоникоподібна. Віночок двогубий, спочатку жовтий, потім стає білим або блідо-ліловим. Плід сухий, розпадається на 4 однонасінні горішки. Вся рослина до цвітіння має приємний лимонний запах, який після цвітіння слабшає, стає навіть дещо неприємним. Цвіте в червні — серпні.

Поширення

Меліса лікарська росте в середземноморських і центральноєвропейських країнах; у нас лише в культурі, але нерідко дичавіє, особливо в Криму, де трапляється на лісових галявинах, по берегах річок та біля доріг.

Заготівля і зберігання

Заготовляють листя (Folia Melissae). Час збирання визначається залежно від призначення сировини — якщо з листя треба одержати ефірну олію, то збирають його обов'язково до цвітіння рослини, коли вміст олії в ньому найвищий. Вдруге листя можна зрізувати через 20—25 днів; якщо осінь волога і тепла, то можна збирати сировину і втретє. Збирати листя краще опівдні, в суху похмуру погоду — щоб зменшити втрати ефірної олії. Зібрану мелісу розстилають тонким шаром і сушать при температурі до 35°С; під час сушіння сировину не треба ворушити. Сухого листя виходить 20%. Зберігають у бляшаних коробках у приміщеннях, у які не проникає сонячне світло. В СРСР (* держава припинила своє існування в 1991 р.) рослина була офіційною. Тепер вона офіційна в багатьох західноєвропейських країнах.

Хімічний склад

Листя містить від 0,05 до 0,33 % ефірної олії (в її складі є цитраль, ліналоол, гераніол, цитронелал, мірцен, альдегіди), до 5% дубильних речовин, гіркоту, слиз, янтарну, кавову, хлорогенову, олеанолову та урсолову кислоти, цукри (стахіозу) й мінеральні солі.

Фармакологічні властивості і використання

Екстракти з листя меліси виявляють ефективну седативну дію, особливо у людей похилого віку. Це дає змогу зменшити дозу синтетичних препаратів або взагалі відмовитися від них. Сировина діє і проти спастично, зменшує напруження гладеньких м'язів кишечнику, збуджує виділення травних соків, має протизапальні, бактеріостатичні й противірусні властивості. Експериментально підтверджено цитостатичну дію водних екстрактів з меліси.

Рослина використовується при станах загального нервового збудження, судинно-вегетативній дистонії, безсонні, порушеннях ритму серця, змінах тиску крові під впливом емоційних збудників, а також розладах, які їх супроводять: порушеннях травлення, епігастричних болях, вегетативному неврозі, гастриті та коліті.

Меліса діє тонізуюче на мозок, серце, матку, органи травлення.

Листя меліси окремо застосовується рідко, частіше в сумішах з м'ятою, ромашкою, кмином, гісопом, валеріаною, лавандою, глодом та ін.

До складу лікувально-профілактичного харчового раціону включають салати з молодого листя рослини.

Зовнішньо мелісу використовують для ванн, компресів та в косметиці.

Лікарські форми і застосування

ВНУТРІШНЬО — настій листя меліси (3 чайні ложки листя на склянку окропу, настоювати 15 хв.) випити ковтками теплим перед сном, як заспокійливий засіб;

- відвар (із суміші рівних частин листя меліси лікарської, квітів і плодів глоду криваво-червоного, трави хвоща польового, листя горіха волоського і омели білої взяти 2 столові ложки і відварити в 0,6 л води 3—5 хв., настояти 10 хв.) пити двічі на день по 1 склянці при гіпертонії;

- ароматичний вітамінний салат — на 1 пучок редьки взяти 1 морквину, пів головки капусти, невелику цибулину, олії й солі і посипати подрібненим листям меліси лікарської.

ЗОВНІШНЬО — відвар (трави меліси 75 г, суцвіть ромашки лікарської 30 г, листя м'яти перцевої 75 г; відварити 5 хв. у 3 л води) вилити у ванну (при вегетативному неврозі).

Меліса

Мелі́са (Melissa) — рід багаторічних трав'янистих рослин з ареалом у північно-західній Африці, на півдні Європи й південній смузі Азії від Туреччини до островів Тайвань і Ява.

Зміст

Біоморфологічна характеристика [ ред. | ред. код ]

Це ароматичні багаторічні трави. Листки прості, яйцеподібні, зубчасті. Суцвіття широкі, складаються з майже сидячих щитків, розташованих навколо осі; приквітки листоподібні, менші за листя. Чашечка 2-губа, 5-лопатева (3/2), ± дзвінчаста, частки вигнуті. Віночок 2-губний, волохатий, білий, кремовий або червонуватий, задня губа коротша, із заокругленою виїмчастою часткою, передня губа із серединною часткою напівкруглою, відхиленою, бічні частки дуже маленькі, ± трикутні. Тичинок 4. Горішки яйцеподібні, гладкі, клейкі. 2n = 32, 34, 64 [1] [2] .

Поширення [ ред. | ред. код ]

Види роду меліса поширені у північно-західній Африці, на півдні Європи й у південній частині Азії — від Марокко й Португалії до островів Тайвань і Ява. Вид інтродукований у Канаді, США, Південній Америці, Новій Зеландії, Європі, Сибіру. Зазвичай росте в лісах [1] .

Широко відомою є меліса лікарська — у дикому вигляді росте на Кавказі, в Криму, Середній Азії, Південній Європі. Рослину легко розпізнати за сильним запахом лимону, звідки й походить друга назва «лимонна м'ята».

Види [ ред. | ред. код ]

Використання [ ред. | ред. код ]

Рослини використовуються як джерело ефірних олій, як з лікувальною метою, так і як ароматизатор [1] .

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑ абвгMelissaL.. Plants of the World Online. Kew Science. Архів оригіналу за 11 липня 2021 . Процитовано 22.07.2021 . (англ.)
2. ↑MelissaL.. Flora of China. efloras.org. Архів оригіналу за 11 липня 2021 . Процитовано 22.07.2021 . (англ.)

Джерела [ ред. | ред. код ]

Посилання [ ред. | ред. код ]

Це незавершена стаття про глухокропивові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.