де росте липа
Липа серцелиста росте у Лісовій та Лісостеповій зоні, у Криму і навіть подекуди у Степовій зоні. Другий за поширеністю вид липи – липа широколиста – рослина лісів Закарпаття, Прикарпаття, Розточчя, Опілля, Західного Поділля. Росте липа широколиста як на рівнині, так і у горах.
Як швидко росте липа?
Липа великолиста, чи широколиста (Tilia platyphyllos) — витривала навіть в екстремальних умовах липа висотою до 40 м росте швидко, на 50 см щороку. Кеш
Як квітне липа?
Цвіте майже щорічно і дуже рясно в червні — липні. Цвітіння триває 10–15 днів. У той час, коли цвіте липа, в повітрі струмує дивно тонкий, ніжний солодкуватий аромат, який відчувається далеко за межами липових садів і парків.
Липа — ВикипедияЛИПА
Липа (Tilia L.) — дерево з чорною, глибокотріщинуватою корою стовбура і гіллястою кроною родини липові (Tiliaceae).
Існує понад 10 видів на території держав СНД, але для заготівлі ЛРС знайшли два види:
- липа серцелиста — T. cordata Mill.;
- липа широколиста — T. platyphyllos Scop. (грецьк. тelia — липа і cordatus — серцеподібний; рlatyphyllos — широкий і phyllon — лист).
Липа серцелиста до 28 м завв., росте в Україні, європейській частині СНД і Західному Сибіру. Липа широколиста зростає в Карпатах. Листки черешкові, серцеподібні, з видовжено-загостреною верхівкою, темно-зелені, голі, пилчасті, у кутах жилок — жмутики волосків. Квітки жовто-білі, зібрані у напівзонтик; головна вісь зростається в нижній половині з середньою жилкою листоподібного прицвітника — летючки. Приквіткові листки видовжено — ланцетоподібної форми, з притупленою верхівкою, завд. близько 6 см, з цільним краєм, світло-зеленого кольору. Плід кулеподібний, сухий, однонасінний горішок.
Липа серцелиста — офіцинальна рослина. Як ЛРС використовують квітки (Flores Tiliae), зібрані разом із прицвітниками, відомими під назвою «липовий цвіт», коли більшість квіток розкривається, інші перебувають у стані бутонізації. Квітки містять флавоноїди (1%): акацетин-7-глюкозид (тіліанін), кемпферол, тілірозид, кверцетин, гербогастрин, рутинозид кверцетину, афцелін, кемпферитрин; тритерпеноїд тараксерол, вітамін С, фенолкарбонові кислоти, проантоціанідини (1,05%), ефірну олію 0,04%, фарнезол, вуглеводні, 2-феніл-етанол, монотерпеноїди. Слиз містить до 40% уронових кислот. Кора Л. серцелистої містить кумарини (фраксин, ескулін), дубильні речовини (елагову кислоту, галову кислоту, лейкоантоціани до 2%). Застосовують у формі настою, який має потогінну, обволікаючу, протизапальну, сечогінну дію, підвищує згортання крові. В гомеопатії використовують свіжі квітки при ревматизмі, алергічних висипаннях (кропивниці), алергічному риніті, розладах ШКТ. Зумовлює седативну дію подібно до кореневищ із коренями валеріани. У народній медицині в Європі використовують при застудних захворюваннях, кашлю, головному болю, ревматизмі, пневмонії, кору, ангіні, паротиті, кровотечі, безплідді, неврозі, сечокам’яній хворобі, уретриті, судомах, епілепсії, нефриті, бронхіальній астмі.
Товстуха Е.С. Золоті рецепти української народної медицини. — Л., 2010.
Липа дрібнолиста
Ли́па дрібноли́ста, також ли́па серцели́ста, або ли́па звича́йна [1] (Tilia cordata Mill.) — листопадне дерево родини мальвових. Медоносна, деревинна, харчова, лікарська, ефіроолійна, танідоносна, волокниста, кормова, декоративна й фітомеліоративна рослина.
Зміст
Опис [ ред. | ред. код ]
![]()
Дерево до 25 м заввишки з густою, розлогою кроною. Стовбур могутній з темною поздовжньо-борозенчастою корою. Молоді гілки жовтувато-коричневі, звичайно голі. У липи, що росте на відкритому місці, нижні гілки нахиляються до землі, створюючи тим самим вологу, прохолодну зону довкола стовбура. [2] Листки чергові, 5-10 см завдовжки. Листкова пластинка удвічі довша за черешок або дорівнює йому, округла або трохи видовжена, при основі серцеподібна, на верхівці відтягнуто-загострена, із зарубчасто-пилчастим краєм. Зверху листки ясно-зелені, зісподу сизі з борідками рудих волосків у кутках жилок.
Квітки правильні, зібрані в пазушні 3-11-квіткові щиткоподібні напівзонтики. Приквіток, що зрісся з квітконосом на третину довжини, сягає 6-8 см завдовжки, він довгастий, тупий, блідо- або жовтувато-зелений, лишається при плодах. Оцвітина подвійна. Чашолистків 5, вони блідо-жовті (майже білі), сягають 4-5 мм завдовжки, мають яйцеподібно-ланцетну, дещо опуклу форму. Пелюсток 5, вони вузько-оберненояйцеподібні, жовтувато-білі або блідо-жовті. Тичинок багато, вони зростаються при основі у п'ять пучків. Маточка одна, із верхньою зав'яззю, єдиним стовпчиком та п'ятилопатевою приймочкою.
Плід — яйцеподібно-кулястий горішок (5-7 мм завдовжки), невиразно гранчастий, запушений, з крихким оплоднем. Горішки опадають із дерева по кілька на спільній гілочці. Кожна гілочка має широке тонке крильце, завдяки чому плоди переносяться вітром, розповсюджуючи насіння. [2] Плоди дозрівають у серпні-вересні
Липа серцелиста росте у другому ярусі листяних, рідше мішаних лісів. Тіньовитривала, морозостійка рослина. Цвіте у червні-липні.
Поширена майже в усій Україні, крім крайнього Степу, на Поліссі рідше. Райони заготівель — Хмельницька, Вінницька, Київська, Полтавська, Черкаська, Сумська, Харківська, Донецька області. Запаси сировини значні.
Близькі види [ ред. | ред. код ]
Липа європейська [en] (T. europaea L.). Відрізняється від липи серцелистої тим, що листки у неї зверху темно-зелені, зісподу бліді, а жилки щетинисто-біло-запушені. Квітки більші, суцвіття 3-8-квіткові. Пелюстки на краю світліші, ніж на середній лінії. Плоди з добре виявленими ребрами. Зацвітає на десять днів раніше від липи серцелистої. Росте у листяних і мішаних лісах у західних районах України. Тіньовитривала рослина. Культивують у садах і парках. Цвіте у червні — липні.
Липа широколиста (T. platyphyllos Scop.). Високе дерево до 35 м заввишки. Від попередніх видів відрізняється більшими листками з білими пучками волосків у кутках жилок. У суцвітті тільки 2-3 квітки. Плоди ребристі до 12 мм у діаметрі, оксамитово-пухнасті. Росте в мішаних і широколистяних лісах у західних областях України. Культивують у садах і парках. Цвіте у червні.
Використання [ ред. | ред. код ]
![]()
Липа серцелиста — важливий, але дуже примхливий літній медонос, який дає продуктивний взяток. У Лісостепу та на Поліссі разом з гречкою створює липово-гречковий тип взятку. Найкраще виділяється у неї нектар з 20-25-річного віку, коли дерева розташовані не дуже густо. Особливо сильно виділяється нектар за теплої погоди (температура до 25°) з мінливою хмарністю та високою вологістю повітря. Липа здебільшого медонос, пилку з неї бджоли збирають мало. Іноді після цвітіння липи бджоли збирають з неї падь, яку виділяє липова попелиця. Ця падь — одна з найбільш шкідливих для бджіл. Медопродуктивність липи становить 600—800 кг на 1 га насадження. В Україні збір липового меду на одну бджолину сім'ю коливається від 7 до 20 кг.
Липовий мед світло-жовтого кольору, часом зеленкуватий, з ніжним запахом липового цвіту, найкращий серед багатьох сортів, дуже смачний, корисний для здоров'я людини й ціниться вище інших сортів меду. Крім липи серцелистої, важливе значення як медонос має липа європейська. Медопродуктивність її до 800 кг з 1 га насадження.
Липа серцелиста — цінна лікарська рослина. У науковій медицині використовують висушені суцвіття липи (Floies Tilia) як потогінний і бактерицидний засіб для полоскання рота. У народній медицині застосовують у сумішах з іншими рослинами при деяких захворюваннях шлунка, печінки, кишківника, нирок. Вугілля з липи — при деяких видах діареї, опіках, окремих хворобах шкіри, виразках.
Квітки липи містять 0,04-0,05 % ефірної олії, глюкозиди, сапоніни, дубильні речовини, цукор, каротин, вітамін C. Їх використовують у лікеро-горілчаній промисловості, а ефірну олію — в парфумерії. У листках липи містяться вітамін С (118—245 мг%), каротин (до 21,2 мг%) і таніди. 3 них готують вітамінний напій. Плоди липи їстівні й поживні, за смаком подібні до горіхів. У них міститься напіввисихаюча жирна олія (в неочищених — до 23 %, в очищених — до 58 %). У корі гілок є до 8 % напіввисихаючої жирної олії, за смаком подібної до мигдалевої. Липова олія, виготовлена з плодів, вважається доброю харчовою олією, а макуха придатна для використання в кондитерській справі та на корм худобі.
![]()
Листки липи влітку містять багато протеїну (до 18,5 %) і мало клітковини (до 18,7 %), жир (до 2,2 %), безазотисті екстрактивні речовини (до 53 %). Навіть листки осінньої заготівлі містять відносно багато протеїну і мало клітковини. Є дані про те, що листя і гілки липи не поїдаються сільськогосподарськими тваринами, за винятком овець, проте їх охоче їдять лісові звірі.
Деревина липи без'ядрова, біла або червонясто-біла, легка, м'яка, легко обробляється, добре фарбується і полірується. Використовується для виробництва меблів, протезів, токарних і різьбярських виробів. Липова фанера використовується в авіації. Липові дрова дають слабкий і нетривкий жар, вугілля з липових дров вважається одним із найкращих для виготовлення пороху. З кори липи одержують лико, яке йде на виготовлення кошиків, мочалок, рогож, щіток, мотузків, канатів. У корі липи міститься 2-4 %, а в деревині 4-8 % танідів.
Липа серцелиста і європейська як улюблені декоративні рослини культивуються в садах і парках, на вулицях, уздовж шляхів. У полезахисному лісорозведенні липа ціниться як ґрунтозатінююча супутня порода, використовується для яружно-балкових і масивних насаджень у Лісостепу і Степу.
Збирання, переробка та зберігання [ ред. | ред. код ]
Суцвіття липи заготовляють під час цвітіння в суху погоду, вибраковуючи пошкоджені. Сушать сировину на горищах під залізним дахом або під навісом з гарною вентиляцією, розстеливши тонким шаром (3-5 см), або в сушарці при температурі 25-30°. Слід пам'ятати, що на пересушених суцвіттях квітки обсипаються, внаслідок чого знижується якість сировини. Потребує дбайливого використання.
Синоніми [ ред. | ред. код ]
Див. також [ ред. | ред. код ]
Література [ ред. | ред. код ]
- Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: «Урожай», 1979.
- Липа дрібнолиста і культури з її участю / М. І. Гордієнко, В. І. Карпенко. — К. : Сільгоспосвіта, 1996. — 224 с. — ISBN 5-7987-0593-05
Джерела [ ред. | ред. код ]
- ↑Tilia cordata // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ абГамуля Ю. Г. Рослини України / за ред. канд. біол. наук О. М. Утєвської. — X.: Фактор, 2011. — 208 с.: іл.