Де живуть барани?

Поширення Дикі барани зустрічаються в західній, центральній і північно-східній Азії, а також на заході Північної Америки.

Скільки років живуть вівці?

Деякі ссавці — до 70-110 років. Дрібні гризуни (миші, щури) живуть до 3— 4 років, хижаки (кішка, леопард, лев, собака, вовк) — до 25—30 років, парнокопитні (свиня, вівця, корова, олень, лось) — до 15—30 років, непарнокопитні (зебра, кінь, слон) — до 30—70 років, мавпи (орангутанги, шимпанзе) — до 25—45 років.

Для чого тримають вівці?

Тримають для отримання вовни, м'яса та молока.

Алтайська вівця

Алта́йська вівця́ — тонкорунна порода овець вовново-м'ясного напряму, виведена в 1930—48 в Алтайському краї схрещуванням місцевих мериносів з баранами кавказької та грозненської порід.

Жива вага баранів 90—110 кг, маток 60—65 кг.

Настриг вовни 9—11 кг від баранів і 5,5—6,5 кг від маток.

Довжина вовни 7,5 см; тонина 64 якості.

вихід чистого волокна 42—44 %

Продуктивність. Кожні 100 маток дають за рік 120—140 ягнят.

Тварини великі, міцної конституції, добре пристосовані до суворих степових умов.

Алтайську вівцю розводять в Алтайському краї, в усіх районах Сибіру, в Північному Казахстані.

Джайдара

Історія

Це таджицька курдючна порода овець м’ясо – сального напрямку, створена методом селекції – за допомогою тривалого відбору та підбору тварин по їх здатності швидко нагулювати і накопичувати запаси жиру в курдюці. Відповідно до плану породного районування поширена ця порода в усіх районах Узбекистану, крім західних напівпустельних і пустельних, гірських районів, де розводяться відповідно каракульські і гіссарські вівці. Широке поширення отримала ця порода і в північних районах Таджикистану (Аннінському, Пенджакентському, Ура-Тюбінскому, Гатчинському і Науському).

Стандарт породи

Вівці джайдара відрізняються міцною конституцією. Характерна особливість цієї породи овець – коротконогість і розтягнутість тулуба. Тварини мають міцний, добре розвинений кістяк і правильної форми статуру. Зовнішній вигляд овець породи джайдара також характеризує широка і глибока груди, пряма спина, добре розвинені крижі, а також мають широкий і підтягнутий курдюк. Більшість тварин цієї породи злегка горбоносі і з довгими вухами. Переважна масть чорна (65–70 %), зустрічаються вівці рудої, бурою і сірої масті.

Господарська характеристика

Барани породи джайдара важать 100–110 кг, матки – 60–65 кг. Молодняк має гарну скоростиглість і енергію росту. Жива маса ягнят у 4-місячному віці становить 40 – 42 кг. Жива маса дорослої вівці перед забоєм 65–70 кг, туша масою 38–40 кг, забійний вихід 55–60 %. Вихід курдючного жиру – 10–12 кг, у кращих овець – 18–20 кг. Вовна в овець джайдара груба, в руні зазвичай міститься 45 – 60 % пуху, перехідних волокон – 7–18, ості – 20–26 і мертвого волоса – 9 – 16 %. Вовна косичної будови, довжина косиці – 8–11 см. Річний настриг з баранів – 2,5–3,5 кг, з маток – 2–3 кг. Для овець джайдара характерна хороша витривалість. Круглий рік їх утримують в основному на підніжному кормі: взимку – на пустельних і напівпустельних пасовищах, а влітку – на полонинах, де тварини добре випасаються і накопичують велику кількість жиру.