Що таке гумус ґрунту?

humus — «земля», «ґрунт») — органічна частина ґрунту, яка утворюється в результаті розкладу рослинних і тваринних решток і продуктів життєдіяльності організмів — гуміфікації.

Для чого потрібен гумус?

Гумус – основа вологоємності ґрунту. Чим вище вміст гумусу, тим краще ґрунт зберігає вологу і менше потребує поливів. Кеш

Як підвищити гумус в ґрунті?

Гумус Як Речовина, Яка Визначає Родючість Ґрунту Найпоширенішими джерелами збільшення вмісту гумусу на полях є органічні добрива (гній, пташиний послід, сидерати, покривні культури, пожнивні залишки). Також допомагає відновити рівень органічної речовини сівозміна із використанням багаторічних трав.

Гумус — Вікіпедія Гу́мус, перегній (лат. humus — «земля», «ґрунт») — органічна частина ґрунту, яка утворюється в результаті розкладу рослинних і тваринних решток і продуктів життєдіяльності організмів — гуміфікації. Гумус ґрунту — це складний комплекс органічних сполук, який містить дві групи … See more

Гумус і родючість ґрунтів

Гумус (з латини - земля або ґрунт). Під цим терміном у ґрунтознавстві розуміють специфічну групу високомолекулярних темнозабарвлених речовин, які утворюються в процесі розкладу органічних решток у ґрунті. Ці сполуки синтезуються із продуктів розкладу і гниття відмерлих рослинних і тваринних тканин.

Гумус, або органічна речовина, в значній мірі визначає напрямки процесів ґрунтоутворення, біологічні, хімічні та фізичні властивості ґрунтового середовища і в кінцевому результаті – родючість ґрунтів.

В ґрунтах України вміст гумусу різний і становить у середньому від 0,8 до 6,5%. У різних ґрунтово-кліматичних зонах гумусовий шар ґрунту має різну глибину і забарвлення. Наприклад, на Поліссі у дерново-підзолистих ґрунтах він темно-сірого кольору і товщиною у декілька десятків сантиметрів (10-25 см). А у чорноземах типових зони Лісостепу гумусовий горизонт чорний і його глибина більше метра. Гумус – найбільш цінна органічна і біологічно активна частина ґрунту.

Табл. 1. Середній вміст гумусу в ґрунтах України

Основним джерелом надходження свіжої органічної речовини у природних біоценозах є надземна частка рослин та їх коріння. У ґрунтах рослинні решки піддаються процесам гуміфікації (утворення гумусу) та мінералізації (розклад органічних решток). Процеси гуміфікації досить складні, їх швидкість і характер визначаються багатьма ґрунтово-кліматичними умовами, складом рослинності, мікробним і тваринним світом ґрунту, а також господарською діяльністю.

Під час цих перетворень (гуміфікації і мінералізації) у ґрунті вивільняються елементи азотного і зольного живлення, перетворюючись у поживні речовини, які є важливим джерелом живлення рослин.

Роль органічної речовини в ґрунтах не обмежується її значенням як джерела поживних речовин для рослин. Велику роль вона відіграє в утворенні фізичних і фізико-хімічних властивостей ґрунтів. Рослинні рештки, продукти їх розкладу і власне гумусові речовини впливають на пористість ґрунтів, їх водоутримуючу здатність і теплові властивості, відіграючи істотну роль у створенні сприятливих водно-повітряних умов проростання рослин. Одна з важливих властивостей ґрунтів – буферність, яка регулює реакцію ґрунтового розчину, визначається, у значній мірі, гумусовими речовинами.

Україна ще володіє величезним резервом родючих ґрунтів: найбільш поширеними є чорноземи, що займають приблизно 60% ріллі, це 6,7% світових запасів чорноземів (найбільш родючі ґрунти). Сто років тому вони містили в середньому 4-6% гумусу, нині – 3,2. Якщо у ґрунті менше 2,5% гумусу, це вже не чорнозем.

Так, у окремих державах колишнього СРСР показники наявності площ чорноземних ґрунтів мають такий вигляд: Україна – 26,56 млн. га (6,7% запасів світових чорноземів), Росія – 145,36 млн. га (36,9%), Казахстан - 16,56 млн. га (4,2%) та Молдова - 2,02 млн. га (0,6%). Разом це становить 190,5 млн. га або 48,4%. Інші країни, а це Болгарія, Румунія, Угорщина, Чехія, Словаччина, Німеччина, Китай, США, Аргентина, Уругвай, мають 203,1 млн. га чорноземів або 51,6% усіх запасів (рис. 1). Проте їх якість значно гірша.

Рис. 1. Наявність площ чорноземних ґрунтів у країнах колишнього Радянського Союзу та інших країнах

Щорічні втрати гумусу відбуваються внаслідок переваги темпів мінералізації органічних речовин над їх гуміфікацією. З урахуванням цього для простого відтворення родючості ґрунтів необхідно щорічно вносити приблизно 8-10 тонн гною на гектар посівної площі. Нереальність внесення такої кількості на сьогоднішній день є очевидною. Як видно з рис. 2, кількість внесення органіки з кожним роком падає, що пов’язано зі скороченням тваринництва.

Рис. 2. Динаміка внесення гною у господарствах України за 1980-2011 роки

Баланс гумусу в останні роки також гостродефіцитний та становить за розрахунками «Центрдержродючість» щорічно мінус 500-700 кг/га. Крім того, за матеріалами агрохімічної паспортизації земель сільгосппризначення, яку здійснюють регіональні центри «Облдержродючість», встановлено, що кожні 5 років ґрунти України втрачають у середньому 0,05% гумусу.

В останні роки у зв’язку з дефіцитом органічних добрив агровиробники приділяють все більшу увагу внесенню міндобрив. Однак, як показують останні наукові дослідження, внесення цих добрив призводить до пептизації гумусу, а в результаті - до зменшення його вмісту у ґрунті. Різні види й форми мінеральних добрив по-різному впливають на органічну частину ґрунтів. Найбільш «агресивний» вплив здійснюють азотні, окремі види калійних і комплексних добрив.

Отже, довготривале внесення міндобрив у науково необґрунтованих кількостях значно посилює лабільність (рухомість) органічної речовини. Цим і пояснюється збільшення врожайності сільгоспкультур.

Застосування міндобрив потрібно поєднувати із внесенням органіки, що обумовлено не тільки покращенням поживного режиму ґрунтів, а й підвищенням вмісту органічної речовини у ґрунтах, як основного показника їх родючості, підвищенням стійкості рослин до несприятливих факторів, подальшим збільшенням врожайності сільгоспкультур.

Віталій СОФІЙЧЕНКО,

Людмила ДАЦЬКО, к. с.-г. н.

Гумус — дорогоцінний компонент грунту

Гумус, це органічні залишки, в основному рослинного походження, накопичені в ґрунті. Вміст гумусу в ґрунті є одним з найбільш важливих факторів, що впливають на нормальний ріст рослин, якість і кількість врожаю.

Як з’ясовується, не досить перегною для здорового росту рослин. Що ще потрібно в ґрунті? Дізнайтеся секрет здорових рослин і смачних фруктів і овочів від сайту “Добрий господар”!

Що таке гумус

Вміст гумусу в грунті робить вирішальний вплив на якість врожаю. Наскільки важливим є гумус, переконалися всі, хто протягом багатьох років використовували тільки мінеральні добрива.

Через деякий час, незважаючи на високий вміст мінеральних речовин, ґрунт стає менш родючим. В результаті зникнення гумусу, рослини не в змозі зібрати мінеральні речовини, що містяться в ґрунті.

Таке середовище ґрунту дуже несприятливе для рослин, навіть токсичне. Виникає питання — чи є спосіб запобігти цьому?

Гумінові речовини впливають на покращення структури ґрунту і його обслуговування на протязі багатьох років. З’єднання гумса характеризуються високою пропускною здатністю води, тим самим допомагаючи підтримувати вологість грунту і зменшити ризик сушіння рослини.

Крім того, покращує теплові властивості грунту, він прогрівається швидше. Гумус також необхідний для розвитку корисних грунтових мікроорганізмів, таких як бактерії, тим самим обмежуючи розвиток патогенних організмів.

Високий вміст гумусу в ґрунті також стимулює ріст кореневих волосків рослин. Це, в свою чергу, допомагає рослинам засвоювати поживні речовини з грунту. Це покращує фізіологічні процеси рослин, такі як фотосинтез.

Як підтримувати кількість гумусу в ґрунті?

Основою для збереження родючого гумусового шару грунту є використання органічних добрив, особливо компосту. Однак часто компосту недостатньо. Фрукти і овочі ми вживаємо в їжу, хворі рослини взагалі не можна використовувати в компості, а значить повернення у вигляді компосту дуже незначне.

Тут на допомогу приходять препарати, відомі як поліпшувачі грунту. У своєму складі вони містять, перш за все, гумінові кислоти, а також макро і мікроелементи. Особливо інтенсивні при вирощуванні рослин на грунтах, бідних на гумус і там, де багато років нехтували органічними добривами.

Покращувачі ґрунту в рідкій формі можуть бути використані як внесенням в ґрунт або розпиленням шляхом розбризкування, так і у вільно поточній формі, покращувачі висівають на поверхню ґрунту , а потім змішують з ним. Деякі з них можуть бути посіяні разом з добривами.

Покращуючи структуру ґрунту, кількість гумусу в ній і поглинаючу здатність, скорочується використання мінеральних добрив . Це важливий економічний аспект, бо часто сума на добрива в кілька разів вища, ніж на поліпшувачі. Таким чином, використання грунтових покращувачів є вкрай вигідним!

Корисно знати! Переважний час застосування гумінових сполук восени і ранньою весною.

Перегній і гумус

Як уже згадувалося на початку статті, гумус — органічні залишки, в основному рослинні, накопичені в ґрунті. Він допомагає підтримувати структуру грунту і всмоктування, але сам по собі не є «їжею» для рослин. Тільки при розкладанні гумусових речовин виходять мінерали, якими живляться рослини. Для того, щоб процес розкладання проходив правильно, необхідна наявність грунтових мікроорганізмів.

Надмірна засоленість ґрунту є токсичною для мікроорганізмів, а також використання хімічних засобів захисту рослин не мало шкодить. Часто грунтовим мікроорганізмам можуть несвідомо заподіяти шкоду.

Хоча ми використовуємо природні методи вирощування та удобрення і уникаємо «хімії», проте, наприклад, поливаємо рослини хлорованою водопровідною водою. Негативний вплив на наявність грунтових мікроорганізмів має також забруднення навколишнього середовища.

Таким чином, щоб процеси розкладання гумусу в ґрунті йшли правильно, і рослини мали достаток поживних речовин, необхідно забезпечити достатню кількість ґрунтових мікроорганізмів. Крім введення в грунт гумінових речовин, ми повинні також забезпечити правильну мікрофлору.

Можна зробити це за допомогою препаратів, що містять мікроорганізми або набагато більш ефективно поєднувати добрива з органічними речовинами і введення ґрунтових мікроорганізмів.