Чому волоський горіх а не грецький?

До речі, волоські горіхи (які ще називають «грецькими») не мають нічого спільного із Грецією. У Росії їх стали так називати лише тому, що їх привозили грецькі купці. Насправді ж батьківщина цього горіха – Середня Азія та деякі райони Кавказу. Кеш

Як правильно вживати грецькі горіхи?

Волоські горіхи найчастіше їдять самі по собі в якості перекусу, але їх можна додавати в салати, пасти, сухі сніданки, супи і випічку. Вони також використовуються для приготування масла волоського горіха, яке є основою багатьох салатних заправок. Кеш

Що буде якщо кожен день їсти горіхи?

Регулярне споживання горіхів покращує баланс ліпопротеїнів крові і знижує загальний рівень холестерину. Постійна присутність горіхів в раціоні часто є проявом того, що раціон окремо взятої людини базується на рослинній їжі (що добре), і такі люди споживають більше фолату, вітаміну Е, міді, цинку та клітковини.

Горіх волоський — Вікіпедія Горіх волоський, також горіх грецький ; (Juglans regia L.) — високе дерево (до 25 м і вище) родини горіхових (Juglandaceae) з кулеподібною, розлогою кроною. Вирощують заради цінних їстівних плодів (горіхів) та деревини; використовують і як лікарську рослину.… See more

Горіх волоський

Горіх волоський, також горіх грецький [1] ; (Juglans regia L.) — високе дерево (до 25 м і вище) [2] родини горіхових (Juglandaceae) з кулеподібною, розлогою кроною. Вирощують заради цінних їстівних плодів (горіхів) та деревини; використовують і як лікарську рослину.

Зміст

• 1 Ботанічний опис
• 2 Поширення
• 3 Хімічний склад
  • 3.1 Ядра горіхів
  • 3.2 Листя
  • 3.3 Оплодень
  • 3.4 Шкаралупа
  • 4.1 У харчуванні
  • 4.2 У медицині
  • 4.3 У парфумерії
  • 4.4 У промисловості
  • 7.1 Американська селекція
  • 7.2 Молдовська селекція
  • 7.3 Польська селекція
  • 7.4 Узбецька селекція
  • 7.5 Українська селекція
  • 7.6 Французька селекція

  Ботанічний опис [ ред. | ред. код ]

  Стовбур товстий і гіллястий, діаметр може досягати до 1,5 м, висотою від 4 до 25 м і більше [2] , вкритий ясно-сірою корою з поздовжніми тріщинами. Молоді пагони блискучі оливково-сірі з великими, запушеними бруньками.

  Листки великі, чергові (20—40 см завдовжки), непарноперисті з 7—11 листочками, з яких верхній найбільший. Листочки цілокраї, яйцеподібні, при розпусканні рожеві, влітку темно-зелені, блискучі, зісподу матові, при розтиранні з приємним характерним запахом.

  Квітки одностатеві, рослина однодомна, роздільностатева — на одному дереві є окремо чоловічі й окремо жіночі квітки. Трапляються дерева з переважно чоловічими квітками, інші — з жіночими, також є дерева, що мають приблизно однакову кількість чоловічих і жіночих квіток. Тичинкові квітки з 5—6-лопатевою простою оцвітиною і 8—40 тичинками, зібраними у пониклі, рожево-зелені сережки, що розвиваються на торішніх пагонах. Маточкові квітки поодинокі або зібрані по дві-три, верхівкові, з простою 5—6-роздільною оцвітиною. Маточка одна, з нижньою зав'яззю, коротким стовпчиком із дволопатевою торочкуватою приймочкою.

  Плід — несправжня кістянка, округлої або яйцеподібної форми; до 5 см завдовжки, до 3 см завширшки), зверху покрита зеленою оболонкою. Зовнішня оболонка плода зелена, м'ясиста, внутрішня — дерев'яниста, зморшкувата, ребриста. Кістянка, облущена від зовнішньої оболонки, складається із зовнішньої дерев'янистої оболонки і ядра. Поверхня дерев'янистої оболонки має випуклий шов, який ділить плід на дві половинки. Всередині плоду є одна або дві (інколи і більше) перегородки.

  Горіх волоський — швидкоросла, світлолюбна, теплолюбна, посухостійка рослина. Цвіте у квітні — травні. Плоди достигають у вересні.

  В Україні поширений у садово-паркових культурах, у лісових насадженнях як плодова супутня порода, в лісосмугах і придорожніх посадках. Заготівля можлива в місцях вирощування. Назва походить від назви Волощини (Румунія), звідки він, ймовірно, поширився на Україну.

  Основні насадження волоських горіхів в Україні розміщені в Чернівецькій області та Криму [3] .

  Поширення [ ред. | ред. код ]

  Батьківщиною волоського (грецького) горіха є територія від східної Туреччини й Лівану до північно-західної Індії. Пліній у своїй «Naturalis historia» повідомляє, що греки привезли це дерево до Європи в 7—5 століттях до н. е. Нині вид широко натуралізований і культивується у помірних регіонах світу [4] [5] .

  Хімічний склад [ ред. | ред. код ]

  

  Ядра горіхів [ ред. | ред. код ]

  До складу ядер горіха волоського входять різноманітні органічні й мінеральні сполуки: жири, білки, 13 % вуглеводів [6] (глюкоза, сахароза, декстрини, крохмаль і т. д.), дубильні й ароматичні речовини, вітаміни, 2,9 % клітковини, 1,6 % золи.

  Плоди містять 50—70 [7] —78 % [8] олії і 15—20 % білка [7] . Олія волоських горіхів містить у собі вітаміни А, Д, Е, К, антиоксиданти та поліненасичені жирні кислоти (лінолева Омега-6 і ліноленова Омега-3), які ще називають незамінними [6] .

  Недостиглі плоди містять більше 3000 мг% вітаміну С, стиглі — 35 мг%. Незрілі плоди, до затвердіння шкаралупи, за вмістом вітаміну С (2000—3000 мг%) у 7—10 разів перевершують найкращі сорти чорної смородини [7] .

  Листя [ ред. | ред. код ]

  Свіже листя містять аскорбінову кислоту (понад 1300 мг%), каротин (33 мг%), ефірну олію (0,005—0,02 %), дубильні речовини, органічні кислоти, алкалоїд югландин, вітаміни Р і В, елагову і галусову кислоти, барвник юглон [en] (5-окси-1,4-нафтохінон) [9] , що має бактерицидні й фунгіцидні властивості, флавоноїди та кавову кислоту.

  Оплодень [ ред. | ред. код ]

  У зеленому оплодні містяться цукор, яблучна та лимонна кислоти, дубильні та фарбувальні речовини, фосфорно- і щавлевокислий кальцій, вітамін С.

  Шкаралупа [ ред. | ред. код ]

  Тверді оболонки плодів містять значну кількість дубильних речовин (16—21 %), зокрема галову і елагову кислоти.

  Практичне використання [ ред. | ред. код ]

  

  Харчова, вітамінозна, жироолійна, деревинна, лікарська, ефіроолійна, дубильна, фарбувальна, декоративна, фітонцидна й косметична рослина.

  У харчуванні [ ред. | ред. код ]

  У харчовій промисловості застосовуються ядра горіхів, які відзначаються винятковими смаковими властивостями: 1 кг волоських горіхів дає більше 8500 калорій і за калорійністю зерна волоських горіхів удвічі [6] перевищують пшеничний хліб вищого ґатунку.

  Харчова цінність (в 100 грамах) [2] :

  • Білки – 16 г;
  • Жири – 60 г;
  • Вуглеводи – 11 г;
  • Зола – 2 г;
  • Вода – 4 г;
  • Калорійність – 654 ккал.

  Плоди горіха волоського використовують у багатьох галузях промисловості: в кондитерській (начинки, цукерки, торти, печиво тощо), у консервному, плодово-овочевому, маслобійному виробництві. Особливо високі смакові властивості має горіхова олія, яку використовують у харчовій промисловості: з неї видобувають цінні ароматичні сполуки — трояндову, фіалкову, цитринову ефірні олії. Олію волоського горіха холодного пресування використовують для профілактики серцево-судинних захворювань, зниження рівня холестерину, а також при діабеті [8] . Горіховий жом має 48,5 % білкових речовин, 9,5 % жирів, 6,7 % целюлози і може використовуватися в кондитерському виробництві, а також як цінний концентрований корм для годівлі тварин. З недостиглих плодів варять варення.

  У медицині [ ред. | ред. код ]

  Ядра горіхів рекомендовані хворим на атеросклероз, туберкульоз легень, за наявності гіпертонії, підвищеної кислотності шлункового соку [8] .

  У науковій медицині використовують листки (лат. Folia Juglandis regiae) й зелені оплодні (лат. Cortex Juglandis regiae fructibus) горіха волоського. Їх рекомендують як засіб проти ексудативного діатезу, рахіту, як засіб для загоєння ран. Також використовують стиглі плоди та тверду оболонку плодів.

  У народній медицині для лікування різних хвороб використовують усі частини рослини: листки — при хворобах шкіри, як глистогінний і кровоочисний засіб; недостиглі плоди — при хворобах шлунка й кишківника; кору коренів горіха — як делікатний проносний засіб. Як в'яжучий і бактерицидний засіб для лікування ран, екзем, запальних процесів у горлі і ротовій порожнині, а також при підвищеній секреції шлункового соку, панкреатиті, ексудативному діатезі, псоріазі.

  Оскільки незрілі плоди мають високий вміст вітаміну С, у народній медицині спиртові настоянки подрібнених молодих плодів використовують як лікувальний і вітамінний засіб.

  При підвищеній секреції шлунка вживають насіння горіха волоського по 1—2 столові ложки 3 рази на добу за 30 хв до їди [10] . Вживати в їжу горіхи протипоказано при хворобах кишківника [9] .

  Тверда оболонка горіха використовується для лікування ран, інфекційних запалень шкіри. Беруть 1 столову ложку подрібнених оболонок на 1 склянку води, кип'ятять 10 хв і настоюють протягом ночі. Цим відваром роблять примочки до уражених місць і ним можна полоскати ротову порожнину і горло при запаленні (дія дубильних речовин) [10] .

  Лікувальне значення мають і лакуни («перегородки») горіхів. Так, 20%-ва настойка лакун виявилася ефективною при еутироїдній формі дифузного зобу і легкій формі тиреотоксикозу [9] .

  Вся рослина має інсектицидні й фітонцидні властивості. Відвар листків застосовують для боротьби з павутинною міллю плодових рослин. Листя волоського горіха володіють високими фітонцидними властивостями, відлякують мух [7] .

  

  У парфумерії [ ред. | ред. код ]

  У парфумерній промисловості використовують продукти переробки горіхової олії, а саму олію — для виробництва високоякісних художніх фарб, а також у поліграфічній промисловості. Відваром листків миють голову для надання волоссю темного відтінку.

  У промисловості [ ред. | ред. код ]

  Тверді оболонки плодів горіха містять значну кількість дубильних речовин (16—21 %) і використовуються для дублення шкіри. Бджоли збирають з горіха досить поживний пилок. Зелені оболонки плодів використовують для фарбування тканин у різні відтінки коричневого кольору. Як барвники застосовують також і гали на листках.

  Оболонка волоських горіхів використовується для виготовлення активованого вугілля, шліфувального каменя, лінолеуму, толю [6] .

  Деревина горіха волоського має красиву текстуру, міцна, однорідна, тверда, добре піддається обробці, прекрасно полірується. Використовують її для виробництва меблів, музичних інструментів, фанери, прикладів рушниць, дрібних виробів. Напливи (капи) на стовбурах горіха використовують для виготовлення художніх виробів і дорогих меблів.

  Ціниться горіх волоський як садова і паркова культура, як пило- і газостійка та довговічна порода. Рекомендується для поодиноких, групових насаджень і алей, створення масивів, обсадження доріг. Волоський горіх широко застосовується у лісомеліоративних насадженнях. Його густа крона має гарні вітрозахисні властивості, а листя збагачує ґрунт перегноєм. Посухостійкість, довговічність, здатність до паросткового відновлення дають можливість застосовувати його як супутню плодову породу в полезахисних смугах, балках і в захисних насадженнях на зрошуваних землях.

  Дефіцит цієї продукції на європейському ринку в останні роки становить до 100 тис. тонн горіхів в оболонці [6] . Ядра горіха широко використовуються в кондитерській промисловості, часто приймаються в населення. За комерційною цінністю ядра горіху поділяють на цілі, половинки, четвертинки та крихту, де ціна поступово зменшується — ціна неушкоджених насінин в 3—4 рази вища за ціну дроблених (ушкоджених) насінин [6] . В Україні щорічно виробляється до 27 тис. тонн горіхів [6] .

  Збирання, переробка та зберігання [ ред. | ред. код ]

  Головна ознака стиглості горіхів — розтріскування ззовні зеленого соковитого опліддя. Збирають горіхи у вересні — жовтні, після обпадання їх на землю. Із зібраних горіхів знімають зелений оплодень, сушать на сонці або в сушильних камерах при температурі не вище 60 °C. Вологість просушених горіхів не повинна перевищувати 10 %. З допомогою калібрувальних машин горіхи сортують, перевіряють на якість і складають у паперові або тканинні мішки вагою 30—50 кг. Строк зберігання два-три роки.

  Вихід ядра від тонкостінних горіхів становить близько 50 % від маси плоду, товстостінних — 30—35 % [6] . За якістю волоських горіхи поділяють три сорти (ГОСТ 16832-71), що залежить від розміру горіхів. До вищого сорту належать горіхи з діаметром 28, першого — 25, другого — 20 мм. Вихід зерна із горіхів становить: вищого сорту — 50 %, першого — 45 %, другого — 35 % [6] . Вологість зерна не має бути більше 10 %.

  Листки збирають навесні і на початку літа в суху погоду і після того, як зникне роса. Їх обривають і складають у кошики чи мішки, потім сушать на сонці або під наметами, розстилаючи тонким шаром (23 см) на папері чи тканині. Почорнілі листочки відкидають. Сухої сировини виходить 23—25 %. Зберігають у сухих прохолодних приміщеннях. Оплодні збирають при заготівлі плодів, розрізуючи їх навпіл, відкидаючи пошкоджені частини. Сушать у сушарках при температурі 30—40 °C. Сухої сировини виходить 20 %. Сировину пакують у мішки і зберігають звичайним способом. Зелені, недостиглі плоди збирають у період молочно-воскової стиглості, коли внутрішня оболонка ще легко розрізається ножем. Максимальний ефект від зберігання в твердій шкаралупі, а також мед.

  Розмноження [ ред. | ред. код ]

  

  Дерева волоського горіха можна вирощувати на всій території України, але особливо для цього сприятливі умови в південних і південно-західних областях [7] .

  

  Розмножують волоський горіх насінням і щепленням. Насіння (горіхи) висівають без підсушування в жовтні або рано навесні після 2-3-місячної стратифікації на глибину 7—10 см. При посіві найкраще горіхи класти в ґрунт боком на шов. Прищеплюють сортовий горіх на 2—3-річні сіянці волоського, сірого або чорного горіхів. Найкращий спосіб щеплення «напівтрубкою». Прищеплюють у другій половині червня — в липні, коли добре відстає кора, Для щеплення згаданим способом на однорічних приростах прищепи вирізують трубку кори, довжиною 3—3,5 см, з вічком посередині і вставляють на місце вирізаної кори такого ж розміру у підщепи. На підщепі кору знімають тільки на половині кола стволика, тому діаметр держака-прищепи повинен бути значно меншим. Місце щеплення обв'язують плівкою. Пересаджують саджанці на постійне місце не пізніше 2—3-річного віку [7] .

  Найкраще росте волоський горіх на супіщаних, досить зволожених та родючих ґрунтах [7] .

  Сорти [ ред. | ред. код ]

  

  В Україні районовані наступні сорти: Бомба, Гроздевий, Паперовий [7] . Плоди рослини сорту Бомба — великі, з товстою шкаралупою, а Паперові — з тонкою шкаралупою [3] .

  Американська селекція [ ред. | ред. код ]

  Грецький горіх як правильно

  Чому з назвою горіха така плутанина? То він грецький чи волоський? На це питання ми шукали логічне пояснення. Мабуть ви помітили, що зазвичай назва “волоський“ використовується в українських книгах та публікаціях, а грецький (греческий) - на російськомовних ресурсах. Але ж між цими двома назвами немає нічого спільного, скажете ви. Давайте разом розбиратися в цьому питанні.

  Археологічні розкопки показують, що волоський (грецький) горіх - найдавніша горіхова культура. І найстарші його рештки віднайдені у Персії, Туреччині, Швейцарії, Італії, Китаї та Індії. Навіть більше, коли горіхи почали рости у Греції, їх плоди були дуже малими і за розмірами сильно відрізнялися від перських. Тоді греки посадили у себе перські горіхи і почали їх називати перськими. Перси ж називали горіхи царськими.

  За переказами та легендами, у давнину простим людям забороняли їсти горіхи. Їх споживали лише царські, монаші та знатні роди. А все через їх форму, що нагадує мозок людини. Вважалося, що хто їсть горіхи, той стає дуже розумним. Та й вже у ті часи знали про високі корисні властивості цього продукту.

  Тож, як бачимо, горіх насправді не походить з Греції. Але, за одними данними, саме з Греції його почали завозити в Україну та в багато країн світу.

  

  Чому горіхи називають волоськими

  Що ж до назви “волоський”, то до горіха вона певно приліпилася не дарма. Ми розкажемо кілька відомих версій.

  Перша. Справа в тому, що волохи - це романськомовні народи. Майже всі сучасні держави Центральної й Південно-Східної Європи мають корінні нечисленні волоські меншини: Угорщина, Україна, Сербія, Хорватія, Македонія, Албанія, Греція та Болгарія. Ймовірно, що у давнину в Греції волохів було чимало і саме вони торгували горіхами в нашій та сусідніх країнах.

  За іншою версією, в Україну горіхи могли завозитися з Молдови. А саме у Молдові волохи вважаються етнічним населенням.

  Ще одна версія - назва грецький горіх, підходить з часів завоювання Олександра Македонського. Ця рослина була завезена в Грецію, де почала масово вирощуватися. Назва "волоський" виникло від назви Волоського чоловічого монастиря, що знаходився на території Молдови. Монахи під час паломництва завезли собі у монастир горіхи, повертаючись із Єрусалима через Рим, в якому горіх вже масово культивувався. Вони його розмножували, а потім вже з цього монастиря горіх розповсюдився на наші землі.

  Тож точної відповіді на питання походження назви горіха немає.

  Але те, що горіх дуже стара культура, підтверджує біблія. У ній двічі згадують про горіх. Одна зі згадок міститься у Старому Завіті у Пісні Пісень Соломона.

  Якщо ж ви чули ще версії походження назви волоського горіха - напишіть нам.

  Користь волоського горіха

  Усім відомо, що волоські горіх дуже калорійні. У 100 грамах ядра міститься 630-670 ккал. Але вони цінні своїми корисними властивостями та вмістом речовин. Тому невелику кількість горіхів дієтологи радять включати до свого раціону людям, що страждають на ожиріння або дуже слідкують за своєю фігурою. Він містить:

  • вітаміни А, В1, В2, В6, В12, Е, С, К, РР, Омега-3;
  • аміно- та поліненасичені жирні кислоти – цистин, аспарагін, валін, глутамін; лінолинова, галова, елагова, олеїнова, пальмітинова та фолієва;
  • макро- та мікроелементи – фосфор, калій, магній, натрій, кальцій, цинк, марганець та залізо.

  Харчова цінність 100 г горіха: білки – 16 г., вуглеводи – 11 г., жири – 60 г.

  

  Горіх треба їсти щодня

  Він сприяє боротьбі з хворобами серця, мозку та печінки, зміцнює імунітет та допомагає боротися з інфекціями. Лікувальний ефект мають не тільки ядра, але й шкаралупа, перегородки, листя та олія волоського горіха. З нього роблять різні настоянки, натирання тощо.

  Дітям та дорослим, які займаються розумовою діяльністю особливо корисні горіхи, адже ті містять магній та Омега-3, що активізують роботу пам’яті та розвиток інтелекту.

  Вітамін Е та Омега-3 запобігають розвитку цукрового діабету II типу та зменшують кількість холестерину в крові.

  Олія волоського горіха «загальмовує» утворення злоякісних клітин.

  Магній заспокоює організм, тонізує, бореться з хронічними втомами, депресивними станами та безсонням.

  Залізо регулює рівень гемоглобіну в крові.

  Горіхи часто рекомендують їсти вагітним та у період лактації, адже вони багаті на фолієву кислоту та магній.

  Вони також сприяють чоловічому здоров’ю, допомагають у боротьбі та профілактиці простати та аденоми, тонізують та контролюють рівень тестостерона.

  

  Горіхи корисні при схудненні

  Їх також рекомендують їсти тим, хто дотримується дієт. Вони чудовий та калорійний перекус, що містить багато вітамінів та мікроелементів, добре тамує голод.

  

  На що треба звернути увагу при вживанні горіхів

  Вони можуть викликати алергію. Особливо це потрібно враховувати молодим матусям.

  Горіхи нормалізують травлення, але якщо вживати мало рідини, горіхи можуть викликати закрепи.

  Важливо контролювати кількість вживання горіхіва на день, адже вони досить калорійні, тож надмірна кількість цього продукту може викликати збільшення ваги тіла.

  У людей, в яких підвищене згортання крові, варто теж бути обережним. Горіхи сприяють цьому процесу, тож людям, що мають таку проблему, слід контролювати вживання горіхів.

  Хворі на псоріаз також мають мінімізувати вживання горіхів, адже цей продукт можуть сприяти спалаху цієї хвороби.

  Але в будь-якому випадку, перед вживанням горіхів слід перевірити їх якість.