горілка для корови

горілка для корови

Горілка для корови

Що потрібно давати корові щоб було багато молока?

Чим годувати?

  1. дрібно порізана картопля, капуста, морква, турнепс, кукурудза, жом – близько двадцяти кілограмів;
  2. макуха, соєва зерно і шроти, як джерело протеїнів;
  3. свіжа трава, сіно, силос, рідше запарених солома;
  4. пахта, сироватка;
  5. кормова сірка;
  6. концентрати – менше половини від загального обсягу в добу;

Як врятувати корову від здуття?

Щоб викликати відрижку і відходження газів, застосовують ритмічне витягування язика рукою, загнуздання тварини солом'яним джгутом або мотузкою, змоченими дьогтем або креоліном, введення адсорбентів. У важких випадках звертаються до проколу рубця в області голодної ямки троакаром.

Яку дерть краще давати корові?

Практичний досвід засвідчив, що у раціонах корів можна успішно застосовувати до 3,5 кг гороху у вигляді горохової дерті, що дає не менше 700 г протеїну та 1750 г крохмалю. Так можна прибрати з раціону до 2 кг соняшникового шроту та до 2,5 кг зерна кукурудзи.

Навіщо корові дають горілку? - Сучасне тваринництво Коли в корови зупиняється шлунок, даю солодку горілку. Вона допомагає від проносу. У літрову банку насипає склянку цукру. Записки ветеринарного лікаря

Як корова Ласка стратегічний запас алкоголю знищила

Як корова Ласка стратегічний запас алкоголю знищила

Корову Ласку бабуся любила найбільше серед усієї живності на своєму обійсті.

Про це йдеться у газеті "Твій вибір".

– Ласочка моя мила, – часто повторювала, гладячи її морду чи ж налитий бік. – Годувальнице ти наша. І молочко завдяки тобі у нас є, і сметанка, і сир, і кисляк.

– Му-у-у, – наче погоджуючись зі сказаним, подавала голос тварина і починала тертися об бабусю. – Му-у-у.

Ласку любили усі – дідусь з ранньої весни намагався заготовити їй якомога більше сіна на зиму, хлопчаки-сусіди, які пасли череду, казали, що якби усі корови мали такий спокійний норов, то вони з ранку до вечора могли б собі сидіти і грати карти. Ми, діти і онуки, залюбки ласували смачним жирним сиром, у який бабуся клала свіжий мед і щедро поливала сметанкою.

– Як добре, що я тоді купила Ласочку, – пригадувала бабуся. – Мені Параска говорила, що в Ониськи гарні корови, тож, думаю, запитаю у неї, чи не продає теля. Вона й погодилася, а я, як тільки побачила нашу Ласочку, відразу наче відчула, що корова з того телятка буде гарною.

Корівчина радувала ароматним молочком, аж поки не трапилася біда. Чи то пастухи не догледіли і вона хапонула чогось, що їй не варто їсти, чи ще щось трапилося, однак у Ласки зупинився шлунок. Бідна корівка мучилася страшенно, і без сліз на неї неможливо було дивитися. А що вже бабуся переживала – то на колінах перед іконами Господа просить допомогти корівці, то знову до хліва біжить.

– Шлунок не працює, – обмацавши Ласку, мовив ветеринарний лікар, якого дідусь видзвонив із райцентру. – Або зілля яке недобре з’їла, або й яку комаху захопила. Можна її поколоти декілька днів, але раджу спробувати дати їй трішки горілки. Грамів по 200 тричі на день – думаю, вона їй допоможе краще. Та й хімією пічкати тварину не хочеться – це вже на крайній випадок. Ну, бувайте здорові! І якщо що, то дзвоніть.

Поки дідусь провів до дороги лікаря, бабуся встигла налити і дати Ласці оковитої. Корівчина випила, згодом ще раз, а вже вранці було видно, що їй значно краще. Про всяк випадок того дня бабуся ще дала їй ліків, а коли Ласка потягнулася за свіжою, соковитою травою, полегшено зітхнула.

– Слава Тобі, Господи! – дякувала, стоячи на колінах перед іконами. – Спасибі Тобі за Ласочку.

Проте вже за тиждень корівчина знову перестала їсти і бабуся знову налила їй склянку горілки. Таким методом вона лікувала Ласочку ще декілька разів протягом літа – і дякувала ветлікареві за пораду.

– Бо ж якби колов уколи, то не відомо, як би вони вплинули на мою Ласочку, – міркувала вона. – Мабуть, і на якості молока відобразилася б та хімія, і корівчині боляче було б. А так – порадив доступні і, головне, ефективні ліки. От що то толковий лікар.

Тієї неділі, ще тільки-но почало світати, як ми почали збиратися їхати додому. Враз у хату влетів дідусь. Зиркнувши недобрим поглядом на бабусю, вже відкрив рот щось сказати, та, побачивши нас, замовк і вийшов надвір.

– Що з татом, мамо? – запитала донька. – Він якийсь злий чи що?

– Не звертай уваги, – відповіла бабуся. – Мабуть, якась планида на нього найшла.

– Ах, планида на мене найшла? – з веранди у кімнату вскочив дідусь. – То це на мене планида найшла? А на твою корову що тоді найшло?

– Що трапилося? – аж руками сплеснула бабуся. – Щось із Ласочкою?

– Подивися, що твоя корова наробила! – лементував тим часом дідусь. – А все ти з тим лікарем винна.

У нашого дідуся є одна шкідлива звичка – раз або й двічі на тиждень він любить випити чарчину горілки «для апетиту», з чим категорично не згодна бабуся, яка горілку ставить у комору, котру й зачиняє на ключ.

– А коли Іван трактора поламав, то я йому два дні допомагав його ладити, – ледве не плачучи, мовив дідусь, увійшовши у хату. – Він саме самогонку гнав, от і дав мені трилітровий слоїк свіжака. Мовляв, матимете, Степане Петровичу, стратегічний запас. Я й поставив слоїк у хліві, ще й сіном прикрив. Думав, й справді матиму чарчину для апетиту. А вона, ота твоя корова, сіно з’їла і мордою відсунула банку. Очевидно, отоді й капронова кришка злетіла. І випила мій запас твоя корова.

– Людоньки, що ж тепер буде, – заголосила не своїм голосом бабуся і кинулася до хліва. – Ласочко моя мила.

У хліві стояв такий сморід, що можна було подумати, наче працює ціла гуральня. А сама корівчина, похитуючись, дивилася на бабусю такими очима, що їй враз пригадався дідусь в молодості – коли випивав зайвого, то в його очах водночас було і задоволення, і провина, і благання вибачити.

– Ну, випила не весь запас, – з полегшенням мовила бабуся. – Частину розлила. Іди-но дзвони до лікаря, запитай, чи нічого їй не буде.

– Як я колись міг зайвого хильнути, то відразу крик, – пробурчав дідусь. – І ледащом обзивала, і кричала, що з мене господар – як із шкарпетки валянок. А як корова напилася, то біжи, Степане, до лікаря дзвони. Та не буде їй нічого. Проспиться, і все буде гаразд. Лише знищила мій запас на пів року, капосна.

БІЛЬШЕ ВРАЖАЮЧИХ ТА ДУШЕВНИХ ЖИТТЄВИХ ІСТОРІЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ» В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!

Розповідь Олени Романюк записала Ксенія Фірковська

Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.


Подібні статті

Останні статті

Категорії