Яка норма висіву ріпака?

Норма висіву сортів — 1-1,2 млн схожих насінин/га (4-6 кг/га), а гібридів — 0,5-0,7-1,0 млн схожих насінин/га (2-4 кг/га). Для іноземної селекції норма висіву озимого ріпаку залежно від сорту або гібриду становить 0,5-0,7 млн схожих насінин/га, а для вітчизняних — 0,8-1,2 млн схожих насінин/га. Кеш

Яка норма висіву ріпаку на гектар?

Для створення такої густоти рослин норма висіву повинна бути в межах 0,9-1,2 млн схожих насінин на 1 га або 4-6 кг/га для сортів. Гібриди сіють із меншою нормою висіву — 3,0-3,6 кг/га. За сівби в оптимальні строки норму висіву можна зменшити до 2,5-3 кг/га.

Скільки треба ріпаку на 10 соток?

Для сівби придатні звичайні зернові сівалки , мають функцію мікровисева , т. к. іноді вагова норма висіву озимого ріпаку може становити 2-2,5 кг . Глибина загортання насіння : 2-3 см , на легких і сухих ґрунтах - 3-4 см з обов'язковим коткуванням. Кеш

Посів озимого ріпаку: терміни, норма висіву насіння, глибина … Технологія посіву ріпаку. Перед сівбою ріпаку проводять культивацію або боронування на глибину загортання насіння - 4-5 см.

Технологія вирощування ріпаку

Щоб отримати хороший врожай ріпаку, починайте з вибору посівного матеріалу. Останнім часом на ринку дуже багато різних сортів та гібридів, і вибирати повинен сам сільгоспвиробник, враховуючи місцеві умови для вирощування та індивідуальні вимоги. Обов’язково звертайте увагу на строки дозрівання, особливо важливим це є в господарствах з великими площами ріпаку. Строки посіву тривають приблизно 30 днів, а строки обмолоту дуже стислі в часі. Різниця дозрівання різних сортів, гібридів складає до 10-14 днів, і це необхідно враховувати при організації комбайнування.

В сівозміні ріпаку не повинно бути більше 25% від усіх площ. Попередником, як правило, є озимі та ярі пшениця і ячмінь, після яких при обмолоті залишається солома. Ці залишки ні в якому разі не повинні заважати при обробітку ґрунту, як безвідвального, так і оранки, та в подальшому при посіві. Солома, яка залишається після культури-попередника, повинна бути ретельно подрібнена, рівномірно розкидана по ширині захвату комбайна. Стерня повинна бути якомога коротшою. В даний час багато хто проводить спалювання поживних решток. Це неприпустимо. Солома – це органічна речовина, яка при розкладанні покращує структуру ґрунту, підвищує родючість.

Ріпак – культура дрібнонасіннєва. Глибина посіву не повинна бути глибшою 2-3 см. Закладання насіння при посіві глибше 3 см знижує врожайність на 10 %. Коренева система ріпаку – стрижнева, глибоко проникає в ґрунт. Якщо структура ґрунту в нормі, достатньо зробити розпушення на глибину 6-10 см. Якщо структура ґрунту порушена і на поверхні велика кількість соломи, то краще проводити глибоке розпушення або оранку.

Велике значення мають погодні умови під час посівної кампанії. Якщо ґрунт перезволожений, потрібно проводити такий обробіток, який забезпечить добре проникнення кисню до кореневої системи. Посушлива погода - це, як правило, проблема для схожесті насіння. В цьому випадку потрібно проводити вологозберігаючу обробку ґрунту. Для того, щоб відновити капіляри і підтягти вологу до насіння, ґрунт ущільнюють. Строки посіву тривають з 15 серпня до 15 вересня (в залежності від регіону). Завдання посівної кампанії – отримати дружні, за оптимальної густоти сходи. Норма висіву та строки – одні з важливих чинників, які формують врожай. Густота сівби: сорти - від 25 до 50 шт/м, гібриди - від 18 до 40 шт/м (враховуючи здатність гібридів до більш стрімкого росту та розвитку). Норми висіву для сортів оптимальні з 15 серпня при схожесті насінин 45-55 шт/м, для гібридів – з 20 серпня до 05 вересня при схожесті 40 – 50 шт/м, в залежності від регіону. Більш пізні посіви передбачають збільшення норм висіву на 10 - 15%.

Боротьба з бур’янами, хворобами, шкідниками.

Завчасно плануйте обробіток посівів триазолом, а саме Штефікуром (тебуконазол, 250 г/л). Восени він вноситься як росторегулятор та фунгіцид (проти фомозу). Весняне внесення Штефікура проводиться на стадії 4-6 листків, водночас можуть додаватись інсектициди. Молоді паростки ріпаку від сім’ядолі до чотирьох листків захищені інсектицидом-протравником, а із збільшенням наземної маси дія протравника послаблюється.

Заходи по знищенню бур’янів та падалиці проводяться ще в осінній період. Проблему з падалицею та злаковими бур’янами вирішить гербіцид Штефодим (клетодим, 240 г/л). В жодному разі цим не нехтуйте, бо це призведе до втрати врожаю до 30-50%. Якщо взяти до уваги дводольні бур’яни, то найбільшої шкоди завдають зимуючі: підмаренник чіпкий, види ромашки, осоти. Бур’яни, які сходять весною, ріпак здатний контролювати сам, завдяки ранньому відновленню вегетації і стрімкого росту. А проблему з бур’янами зимуючими вирішить Штефклорам (клопіралід, 267 г/л + піклорам, 67 г/л) або Штефтрел (клопіралід, 300 г/л).

В осінній період підвищення зимостійкості забезпечується елементами живлення. Ріпак потребує високого забезпечення мікро- та макроелементами, при плановій врожайності 30 - 40 ц/га: N (азот) 180 – 220 кг/га, K (калій) 180 – 200 кг/га, P (фосфор) 80 кг/га, Mg (магній) 30 кг/га, S (сірка) 30 кг/га, B (бор) 0,3 кг/га. При плановій врожайності 40 - 50 ц/га: N (азот) 220 - 250 кг/га, K (калій) 200 – 250 кг/га, P (фосфор) 100 кг/га, Mg (магній) – 40 кг/га, S (сірка) 40 кг/га, B (бор) 0,4 кг/га.

Внесення елементів живлення, з урахуванням вмісту в ґрунті, розділимо на осіннє та весняне. Краще за все підходить основне внесення добрив під ріпак по K, P, Mg, S, N. Вносимо восени перш за все для розкладання залишків попередника та на тих посівах, де розвиток рослин в середині жовтня менше чотирьох листків. Якщо посіви стають блідими, це азотне голодування – один з чинників зменшення врожайності. Без азоту помітно знижується закладання генеративних органів, які дають врожай. Як правило, добрі посіви ріпаку перед входом в зиму використовують 60 - 80 кг/га азоту (N). Весняне внесення азоту розділяємо на два підживлення. Перше - по мерзло-талому грунту до відновлення вегетації, друге - з початком росту паростків. При цьому потрібно враховувати стан посівів, які перезимували. Якщо зима була «м’яка» і посіви добре перезимували, то дозу першого підживлення потрібно зменшити, щоб не було передозування азотом, що може призвести до збільшення листової поверхні, а не до гілкування. Якщо посіви слабкі, кількість азоту на перше підживлення збільшуємо. Внесення азоту весною розраховуємо за принципом 5 кг азоту на 1 ц врожаю, відповідно, при врожайності 40 ц/га потрібно 200 кг азоту, віднімаємо внесений азот восени і мінімальний вміст в ґрунті, і виходить приблизно 120 – 140 кг/га.

Потрібно зазначити, що в весняний період при великих дозах азоту обов’язково потрібно використовувати регулятор росту Хлормекватхлорид (ССС-720). При цьому вносять інсектициди. Підживлюють посіви мікроелементами: Cu (мідь), Fe (залізо), Zn (цинк), B (бор) в стадії бутонізації до цвітіння.

Збирання ріпаку проводимо прямим комбайнуванням, при цьому жатка обов’язково повинна бути облаштована ріпаковим столом, який має бокові ножі, що дає суттєво зменшити втрати врожаю. Перед збиранням потрібно врахувати, що ріпакові стручки дозрівають нерівномірно. Щоб якось вирівняти цю ситуацію, для рівномірного дозрівання використовують десикацію. Застосовують її в період почорніння перших стручків, решта стручків - від коричневого до жовтого кольору. Норма витрати робочої рідини препарата-десиканта в межах 250 - 400 л/га. Потрібно, щоб всі частини рослин були оброблені десикантом рівномірно, щоб дозрівання проходило одночасно. Щоб покращити дію десиканта, можна зменшити кількість води і використати ад’ювант Спартан (прилипач). Через 6 - 9 днів починаємо обмолот.

Технологія вирощування озимого ріпаку: підготовка та сівба

Озимий ріпак переважно — культура експортна, але при цьому, на відміну від зернових (пшениці, кукурудзи) з ним менше логістичних проблем, що в нинішніх умовах дуже актуально. Іще з плюсів — швидкі гроші та раннє звільнення площ для наступників. Втім, ця культура вимагає приділяти багато уваги захисту. Різнобічні нюанси технології вирощування ріпаку виклав у своїй статті Сергій Хаблак, доктор біологічних наук. Це перша частина його об’ємного матеріалу.

Фактор вологи й місце в сівозміні

Озимий ріпак потребує більше води для свого розвитку, ніж зернові культури. Транспіраційний коефіцієнт його коливається від 400 до 700. Він краще використовує опади осінньо-зимового періоду, ніж ярий, і до настання літньої посухи встигає сформувати урожай. Формування високих врожаїв можливе за річної суми опадів 500-700 мм.

За суми опадів 400-500 мм на рік і в посушливі роки врожайність ріпаку значно знижується. Найбільша кількість вологи необхідна озимому ріпаку у фазу бутонізації-цвітіння. За недостатнього рівня зволоження настає фізіологічне в’янення бруньок, а потім — опадання разом із квітками.

Під час дозрівання нестача вологи може негативно позначитися на утворенні олії та призвести до підвищення вмісту протеїну в насінні. Цей процес характеризується як передчасне дозрівання. Більш тривалий період дозрівання і високі температури також негативно впливають на синтез олії. Завдяки глибоко проникаючому стрижневому кореню ріпак здатний забезпечувати себе з більш глибоких шарів водою та поживними речовинами, а також компенсувати несприятливі кліматичні умови.

Вибір попередника озимого ріпаку зумовлений насамперед раннім звільненням площ, строками його сівби. За сучасної сучасній структури посівних площ ріпак висівають переважно після озимого і ярового ячменю, озимій пшениці, озимого жита, гороху. Наприклад, це такі сівозміни: озима пшениця — озимий ріпак — соняшник; озима пшениця — озиме жито — озимий ріпак; горох — озимий ріпак — озима пшениця — соняшник; озима пшениця (озиме жито, ярий ячмінь) — озимий ріпак (горох, соя) — озима пшениця-соняшник; ячмінь — кукурудза — озимий ріпак — озима пшениця — соняшник); гречка (соя рання) — озимі зернові — озимий ріпак — яра пшениця (озима пшениця).

Не можна сіяти ріпак після цукрових буряків, соняшнику, льону та капустяних, оскільки виникає небезпека поширення спільних для цих культур шкідників та хвороб, особливо білої і сірої гнилей.

Добрі попередники озимого ріпаку — горох, однорічні трави; задовільні — зернові культури; несприятливі — овес, яра пшениця; недопустимі — цукрові буряки, соняшник, капустяні культури.

Обираючи місце розміщення ріпаку, слід також ураховувати, що ця культура перехреснозапильна, а тому потребує просторової ізоляції не менше 500 м від інших капустяних культур, або від інших сортів ріпаку, що відрізняються вмістом ерукової кислоти.

Проблеми та нюанси розвитку ріпаку внаслідок впливу погодних умов

Насичення сівозміни ріпаком до 33% порівняно із сівозміною, де він займає лише 13%, призводить до збільшення ураження рослин вертицильозним в’яненням від 0,4 до 29,6%, циліндроспоріозом — від 3,3 до 44,7%, білою гниллю — від 0,7 до 9,5%, фомозом — від 2,5 до 5%, альтернаріозом — від 2,2 до 4,1%. Повернення озимого ріпаку й інших капустяних культур у сівозміні на попереднє поле через 4-5 років дає змогу оздоровити ґрунт, істотно зменшивши заспорення його збудниками пероноспорозу, альтернаріозу, фомозу, білої і сірої гнилей, чорної ніжки, циліндроспоріозу.

В разі повернення культури на попереднє поле через рік ураження рослин ріпаку альтернаріозом у фазі зеленого стручка досягає 80-100%, з розвитком хвороби 39-46,5%; в разі поверненні ріпаку через два роки ці показники становили — відповідно 62-76% і 20-41,2%; через три роки — 36-44 і 6-11,5%; через чотири — 20-32,5% і 1,5-4,5%.

Підготовка ґрунту під сівбу озимого ріпаку

Підготовка ґрунту під озимий ріпак — найважливіший захід, що має забезпечити осідання ґрунту після оранки, збереження вологи, вирівнювання верхнього шару з дрібногрудкуватою структурою, ефективний контроль бур’янів. У зв’язку з тим, що ріпак має стрижневу кореневу систему, найкращою для основного обробітку вважається оранка на глибину 22-25 см. Оранку можна замінити дискуванням дискаторами або важкими дисковими боронами на 20-22 см. Перед оранкою або дискуванням бажано провести лущення стерні дисковими знаряддями для закриття вологи в стислі строки після збирання попередника, але часто з метою економії коштів відразу після збирання озимої пшениці без лущення стерні проводять оранку з боронуванням чи коткуванням.

Солома не має створювати проблем під час сівби та наступних операціій, як у випадку після оранки, так і за безвідвальної системи обробітку ґрунту. Важливо основний обробіток проводити за 3-4 тижні до передпосівного. Це сприяє осіданню ґрунту та створенню необхідної структури для орного шару.

Одна з головних умов для вирощування озимого ріпаку полягає в ретельному передпосівному обробітку ґрунту. Через 20-25 днів після оранки проводять передпосівний обробіток ґрунту (культивацію) на 3-5 см для формування дрібногрудкуватої структури (діаметр грудочок не більше 3 см, глибина борозен — 2 см), насіннєвого ложа та збереження вологи у ґрунті.

ТОП-8 факторів сівби ріпаку, що впливають на майбутній врожай

Застосування дрібного обробітку ґрунту або сівби по стерні (нульовий обробіток) не забезпечує доброго розвитку кореневої системи ріпаку. Коренева система формується у верхніх шарах ґрунту. Вона швидше реагує на нестачу вологи, оскільки не засвоює води з глибших шарів ґрунту. Сівба за мінімальними технологіями можлива у випадку застосування на ґрунтах з легким або середнім механічним складом, але з обов’язковим ґрунтопоглибленням у сівозміні один раз на 3-5 років.

Традиційний обробіток має включати: 1) лущення або дискування стерні; 2) внесення добрив; 3) оранку на 22-25 см з одночасним коткуванням чи боронуванням (не пізніше ніж за 2-3 тижні до сівби); 4) передпосівну культивацію; 5) прикочування до сівби; 6) прикочування після сівби.

За мінімального обробітку ґрунту: 1) дискування в два сліди; 2) внесення добрив; 3) культивацію або обробіток комбінованим агрегатом; 4) прикочування після сівби.

Можливий і такий варіант підготовки ґрунту: 1) дискування 10-12 см і внесення добрив; 2) оранка 28-30 см або глибоке рихлення 32-35 см; 3) культивація ТopDown 12-15 см; 4) передпосівна культивація 2-3 см; 5) сівба 2-3 см; 6) коткування; 7) внесення ґрунтового гербіциду. Оптимальна глибина сівби становить 2-3 см при традиційному обробітку та 3-4 см — при мульчуванні.

Насіннєвий матеріал

Вибір сортів і гібридів озимого ріпаку має важливе значення для успішного його вирощування. Особлива увага приділяється сортам та гібридам, що не містять ерукової кислоти (00), а вміст глюкозинолатів у насінні становить до 18-25 мкмоль/г. На ринку нині присутні чотири типи сортів і гібридів ріпаку:

• традиційні сорти (++) — з високим вмістом ерукової кислоти і глюкозинолатів для використання на зелене (сидератне) добриво;
• звичайної якості (0+) — з невисоким вмістом ерукової кислоти і високим рівнем глюкозинолатів. Насіння їх використовують для одержання високоякісної олії, але шрот можна використовувати тільки з обмеженням для корму тварин;
• подвійної якості (00) — з невисоким вмістом ерукової кислоти і глюкозинолатів. Використовують для виробництва якісної олії та білкових кормів;
• з високим вмістом ерукової кислоти і невисоким вмістом глюкозинолатів (+0), що використовують тільки для виробництва технічних олій і біологічного дизельного пального, а шрот використовують як біологічний корм.

Гібриди озимого ріпаку розвиваються швидше, ніж сорти, тому їх висівають пізніше на 5-7 днів, і з меншою нормою висіву.

Терміни сівби

Висівають озимий ріпак приблизно на місяць раніше озимих зернових культур, за 75-90 днів до припинення осінньої вегетації. Сорти рекомендують висівати в термін 5-15 серпня, а гібриди — 15-20 серпня. Для північних регіонів кращими строками посіву є 10-20 серпня, західного — з 20 по 30 серпня та південного — із 25 серпня по 5 вересня. Оптимальний строк сівби озимого ріпаку — за 15-25 днів до оптимальних термінів сівби озимих колосових культур відповідно до агрокліматичної зони.

Оскільки як за раннього, так і за пізніх строків сівби зимостійкість і продуктивність рослин знижується, розвиток рослини ріпаку має тривати не менш ніж 60 днів від появи сходів до закінчення осінньої вегетації із сумою температур 600-800 °С. У більшості випадків найбільш оптимальним строком сівби для України є період від 15 серпня до 10 вересня. Для сортів, які менш схильні до переростання, сівба починається раніше, а для гібридів, особливо зі швидким розвитком, із затримкою до третьої декади серпня — першої декади вересня.

Останніми роками набуває поширення рання сівба озимого ріпаку в липні. Після збирання озимої пшениці відразу проводять обробіток ґрунту, а озимий ріпак сіють раніше — 15-30 липня, коли у ґрунті є волога. Рання сівба позитивно впливає на розвиток міцного кореня та окремої рослини. З іншого боку, надто рання сівба підвищує ризик вимерзання через активний ріст посівів. Надто пізня сівба і, як наслідок, слабкий розвиток восени, може призвести до недостатнього накопичення маси, що, відповідно, не створює передумов для високої врожайності.

Період активної осінньої вегетації озимого ріпаку (до переходу середньодобової температури нижче +2 °С) для забезпечення формування оптимальних параметрів рослин становить 90-­110 днів. Зазвичай оптимальні терміни сівби припадають на 15 серпня — 5 вересня.

Якщо сіяти після допустимих строків, недостатньо розвивається коренева система, рослини мають низьку зимостійкість, нестійкі проти обривання кореневих волосків під дією замерзання-розмерзання. Крім того, генеративні органи закладаються на дуже малих рослинах, що обмежує гілкування і формування достатньої кількості стручків.

Способи та норми висіву

Кращим способом сівби є рядковий, з міжряддям 15, 25, 35 см, але можна висівати ріпак і на ширину 45 або 70 см (рис. 3). Після висівання обов’язкове коткування. В окремих випадках рекомендується проводити коткування до сівби.

За заявленою середньою врожайністю озимого ріпаку від більшої до меншої оригінаторів насіння можна умовно розмістити в такому порядку: DSV (3,63 т/га), DEKALB (3,26 т/га), LG (3,08 т/га), SAATBAU (3,04 т/га), NPZ (LEMBKE) (2,95 т/га), Corteva Agriscience (2,76 т/га). Проте ситуація з урожайністю озимого ріпаку по насіннєвих компаніях може бути іншою й більшою мірою залежати від ґрунтів на полі, вибору технології, помилок агрономів тощо. Часто сорти й гібриди української селекції нічим не гірші від закордонних і не поступаються їм за урожайністю, але коштують у 2-3 рази дешевше. Крім того, на «поганих», закислених, малородючих ґрунтах, яких в країні стає дедалі більше, не має значення, до якої селекції належить гібрид чи сорт озимого ріпаку через приблизно однакову урожайність, а має значення вартість посівної одиниці.

Норма висіву сортів — 1-1,2 млн схожих насінин/га (4-6 кг/га), а гібридів — 0,5-0,7-1,0 млн схожих насінин/га (2-4 кг/га). Для іноземної селекції норма висіву озимого ріпаку залежно від сорту або гібриду становить 0,5-0,7 млн схожих насінин/га, а для вітчизняних — 0,8-1,2 млн схожих насінин/га.

Глибина загортання насіння у вологому ґрунті — 1,5-2 см, у разі сухого верхнього шару — до 3 см. На легких ґрунтах насіння загортають на глибину 2,5-3,0 см, на важких — 1,5-2,0 см (табл. 1).

Ріпак потребує твердого ложа для насіння, яке якісно формують анкерні сошники. У разі збільшення глибини сівби понад 3-4 см схожість насіння зменшується на 25-30%. У випадку запізнення зі строками сівби глибина загортання насіння має бути мілкою, близько 2 см. Але за несприятливих умов зимівлі ріпак може повністю вимерзнути або буде дуже зрідженим.

Слід враховувати біологічну особливість рослин ріпаку, яка характерна відсутністю бокових корінців у перший період вегетації. Для заглиблення стержневого коріння потрібне добре розпушений ґрунт і ущільнення верхнього горизонту.

Орієнтовні значення для належної норми висіву озимого ріпаку

Оптимальна густота стояння залежить від розвитку рослини. У разі пізнього посіву або складних умов сівби може розвинутися не більше восьми листків. Має бути досягнута густота стояння 40–50 рослин на м². За раннього посіву та оптимальних умов ріпак часто здатен розвинути понад 12 листків. Тому необхідно запобігти надмірному росту рослин. Таким чином, цільова густота стояння не має перевищувати 40 рослин/м² (для оптимального розподілу слід орієнтуватися на щільність 25 рослин/м²). Є дані, що оптимальна густота посіву для ріпаку становить 30-60 рослин/м² для гібриду та 80-100 рослин/м² — для сорту.

Занадто висока норма висіву призводить до витягування центрального стебла. При цьому рослини розвиваються дружньо, їх регенеративні органи закладаються за меншої довжини стебла. Вона може спричинити некроз кореневої шийки, загибель рослин. Знижена норма висіву провокує підвищення забур’яненості, недостатню кількість рослин на одиниці площі.

AгроЕкспедиція Ріпaк 2019

Завдяки сильному гілкуванню ріпак у змозі вирівняти недоліки в щільності стеблостою. Існує пряма залежність між строками сівби і густотою. Із запізненням термінів сівби густоту слід збільшити на 20-50%. Це пов’язано з тим, що за більш пізніх строків сходи дещо зріджені, рослини менш підготовлені до перезимівлі, менше формують бічних пагонів. Для формування доброго врожаю достатньо, щоб до збирання на полі залишалось 20-50 рослин/м² за достатнього їх забезпечення поживними речовинами.

Перед входом у зиму ріпак повинен сформувати близько 8-12 листків та мати діаметр кореневої шийки 8-12 мм. Пересіву підлягають площі, на яких густота рослин не перевищує 15 рослин/м².

Озимий ріпак — холодостійка культура, яка для свого розвитку вимагає невисокої температури. Насіння здатне проростати за температури 2-3 °С, дружні сходи з’являються на 5-10-й день при температурі 12-18 °С. Він до кінця осінньої вегетації утворює розвинену листову розетку. Добре розвинені рослини формуються за оптимальних строків сівби і норм висіву насіння.

Рослини вегетують при температурі +5-6 °С і продовжують осінню вегетацію при нічних приморозках. У період утворення листової розетки відбувається загартування рослин, яке складається з двох фаз: світлової і тіньової. Перша проходить восени при температурі +5-7 °С, тривалістю 14-20 днів, а припиняється з настанням мінусової температури. За цей час у рослині накопичується цукри. Потім вони зосереджуються у кореневій шийці та точці росту. Друга фаза загартовування триває 5-7 днів за температури -5-7 °С. Внаслідок відтікання вільної води з клітин у рослин підвищується стійкість до низької температури.

Щоб отримати максимальний урожай, потрібно забезпечити оптимальний розвиток ріпаку до початку зими, тому слід виконати такі умови: густота стояння 30-50 рослин/м², міцні рослини з 8-10 (12) справжніми листками, грубий корінь діаметром >8 мм біля кореневої шийки та >20 см завдовжки, рослини мають зимувати на стадії розетки, з висотою стебла не більше 2 см.

Під час відлиг і після початку весняного відростання підвищується ферментативна активність всередині клітин і холодостійкість ріпаку знижується. Якщо потепління змінюється морозами, то рослини озимого ріпаку можуть загинути при температурі -6 . -8 °С.

Сергій Хаблак, агроном, доктор біологічних наук, Інститут харчової біотехнології та геноміки

Від ред. Наступна частина статті буде присвячена живленню ріпаку.

Підтримайте наші агромедіа

Будь-яка сума допоможе працювати на інформаційному аграрному фронті для вас