Що таке генетичний критерій виду?

2. Генетичний критерій Генетический критерий - це характерний для кажного виду набір хромосом, чітко визнасене їх число, разміри , форма, скад ДНК. Кеш

Що характеризує географічний критерій виду?

Географічний — полягає в тому, що популяції кожного виду заселяють певну частину біосфери (ареал), яка відрізняється від ареалів близьких видів, і площа та контури ареалів є видовою ознакою. Екологічний — охоплює всі критерії, оскільки популяції кожного виду мають свою екологічну нішу в біогеоценозі.

Що таке біохімічний критерій виду?

Біохімічний критерій — подібність за хімічним складом живих організмів. Винятки: близькі за біохімічним складом види. Цитогенетичний критерій — характерний для кожного виду набір хромосом, їх число, розміри та форма. Винятки: подібність будови та кількості хромосом різних видів. Кеш

Критерії виду - miyklas.com.ua Генетичний критерій — це певний набір хромосом, що мають характерну будову і склад. Це найважливіший критерій, оскільки він визначає репродуктивну ізоляцію виду.

3. Відносність критеріїв виду

Жоден з критеріїв виду не може бути абсолютним і універсальним. Кожен має відносний характер і не може використовуватися як єдиний для визначення приналежності особини до конкретного виду.

Морфологічний критерій — найзручніший для застосування, але має ряд обмежень.

Існують морфологічно подібні види-двійники (наприклад, шість самостійних зовні подібих видів комарів роду Anopheles, два види чорних пацюків, кілька видів вусанів).

Види-двійники вусанів

Особи одного виду можуть значно відрізнятися між собою за будовою. Наприклад, гадюка звичайна представлена ​​безліччю колірних форм (чорні, сірі, блакитні, зелені, червоні та інші відтінки).

Відмінності між організмами одного виду можуть виникати в результаті мутацій.

Різне забарвлення крил березового п'ядака

Відмінності між організмами одного виду з'являються під впливом різних умов життя. Наприклад, окремо розташовані сосни відрізняються формою крони від сосен, що виросли в густих посадках.

Сосна на відкритому просторі

Сосни у лісі

Отже, на підставі одного морфологічного критерію не можна робити висновок про приналежність особини до певного виду.

На основі фізіологічного критерію також не завжди можна зробити однозначний висновок про приналежність особини до певного виду, оскільки процеси життєдіяльності у різних видів можуть протікати однаково.

Однією з найважливіших ознак при вивченні фізіологічного критерію є здатність особин схрещуватися і давати плідне потомство. Проте, особини одного виду іноді не можуть схрещуватися. Наприклад, рослини кульбаби на відкритих місцях зацвітають раніше, ніж такі ж рослини, що ростуть у тіні. Запилення між ними може виявитися неможливим.

Навпаки, відомі випадки, коли різні види схрещуються і дають життєздатне потомство. Наприклад, кінь і осел, представники деяких видів верб, тополь, зайців, канарок, тощо. Відомо безліч міжвидових і міжродових гібридів культурних рослин.

Тритикале — гібрид пшениці і жита

Отже, для визначення видової приналежності особин недостатньо порівнювати їх тільки за фізіологічним критерієм.

Генетичний критерій — найнадійніший з критеріїв виду. Проте і він не є абсолютним. Число, форма і розміри хромосом у особин одного виду можуть відрізнятися, що відбувається у результаті мутацій. У різних видів число хромосом може бути однаковим, а їх форма схожа. Наприклад, багато видів з сімейства бобових мають по \(22\) хромосоми.

Отже, подібність за даним критерієм є недостатньою, щоб віднести особини до одного виду.

Біохімічний критерій є найбільш ненадійним. Немає речовин або біохімічних процесів, характерних виключно для одного виду. Особи одного виду можуть значно відрізнятися за цими показниками, а механізм синтезу білків і нуклеїнових кислот у особин різних видів може бути ідентичний. Багато біологічно активних речовин виконують однакову функцію в обміні речовин у різних видів. Наприклад, хлорофіл у всіх зелених рослин бере участь у фотосинтезі.

Отже, визначення видової приналежності на основі одного біохімічного критерію є неможливим.

Екологічний критерій також не може бути єдиним при визначенні видової приналежності особин, оскільки організми одного виду можуть пристосовуватися до різних умов і жити в місцях з досить різними характеристиками. Наприклад, різні популяції сосни звичайної населяють болота і піщані дюни. До одних і тих самих умов середовища пристосовані організми різних видів.

Рослини степу

Географічний критерій також має ряд обмежень. Ареал виду змінюється. Він може розширюватися або, навпаки, зменшуватися. Ареали багатьох видів частково перекриваються або збігаються. Існує багато видів, які не мають чітких меж розселення, а що мешкають повсюду (бактерії, деякі види лишайників). У деяких видів немає власного ареалу, оскільки вони живуть поруч з людиною (кімнатна муха, хатня миша, тощо).

Багато видів мають ареал, що складається з декількох частин. Розірваний ареал — у чорного лелеки. Він поширений від Східної Європи до Далекого Сходу, Кореї і Китаю. Ізольовані ділянки гніздування існують на Піренейському півострові, у Туреччині, Закавказзі, Ірані, передгір'ях Середньої Азії та Південно-Східній Африці.

Ареал лелеки чорного

Завдяки цим обставинам географічний критерій, як і інші, не є абсолютним.

Жоден з розглянутих критеріїв виду перестав бути основним або найважливішим. Для чіткого поділу видів необхідно їх ретельне вивчення за всіма критеріями.

1. Критерії виду

Критерії виду — ознаки подібності між особинами одного виду, а також ознаки, за допомогою яких один вид відрізняють від іншого.

Видову самостійність певної групи особин установлюють за такими критеріями, як морфологічний, каріотипічний, фізіологічний, репродуктивний, біохімічний, географічний, екологічний.

Морфологічний критерій передбачає виділення та опис зовнішніх ознак у особин одного виду. Так, за розмірами, забарвленням пір'я можна розрізнити зеленого й чорного дятлів. Цей критерій є найзручнішим і тому широко застосовується в систематиці. Проте в природі трапляються види, що їх неможливо розрізняти за зовнішніми ознаками. Це види-двійники — морфологічно схожі між собою, але відрізняються за іншими ознаками. Так, за назвою пацюк чорний виявлено два види-двійники, в яких \(38\) та \(42\) хромосоми.

Каріотипічний (генетичний) критерій пов'язаний з вивченням кількості хромосом у каріотипі та особливостей їхньої будови. Саме ці особливості визначають генетичну відокремленість як головну ознаку виду. Це пояснюється тим, що особливості та кількість хромосом впливають на перебіг мейозу й забезпечують відносну генетичну ізоляцію видів у природі. У тих випадках, коли міжвидове схрещування все ж таки відбувається, гібридні особини або є стерильними, або із меншою життєздатністю. Це один із найнадійніших критеріїв, проте й він не є абсолютним. Так, усі шість видів -двійників малярійного комара мають \(2n\) \(=\) \(2\), \(46\) хромосом є не лише в каріотипі людини, а й у люпину.

Фізіологічний критерій полягає в подібності процесів життєдіяльності особин одного виду.

Репродуктивний критерій пов'язаний із неможливістю схрещування особин різних видів через морфологічні, етологічні, каріотипічні та й інші відмінності. Але й цей критерій «спрацьовує» не завжди: встановлено чимало різних видів, які можуть схрещуватися в природі й давати плідні гібриди. Прикладами є міжвидові гібриди зайця-русака й зайця-біляка, одно- й двогорбого верблюдів, терену й аличі тощо.

Біохімічний критерій для визначення видової належності передбачає аналіз особливостей будови і складу макромолекул та перебігу певних біохімічних реакцій. Так, особини одного виду мають спільну структуру ДНК, синтезують подібні білки. Але й біохімічний критерій є відносним. Наприклад, для особин виду характерний білковий поліморфізм або в особин різних видів є однакові гени.

Географічний критерій пов'язаний з тим, що кожен вид займає певну територію або акваторію (ареал). Проте, у величезної кількості видів ареали або збігаються, або перекриваються. Крім того, існують види, що не мають чітких меж поширення, а також види-космополіти (ряска, кімнатна муха, рудий тарган), що мешкають на величезних просторах суходолу або Океану.

Екологічний критерій передбачає пристосованість до певних умов існування. Для кожного виду характерні певні умови середовища існування, що їх називають екологічною нішею. Так, жовтець їдкий росте на заплавних луках, а жовтець повзучий — по берегах річок. Однак існують види, які не мають суворої екологічної приуроченості.

Історичний критерій характеризує походження даного виду. Заснований на вивченні історії групи близьких видів. Цей критерій носить комплексний характер, оскільки включає порівняльний аналіз сучасних ареалів видів (географічний критерій), порівняльний аналіз геномів (генетичний критерій), тощо.

Критерії виду пов'язані між собою і визначають якісну особливість виду. Але жоден з них не є абсолютним. Лише в сукупності описані критерії дають змогу з достатньою надійністю встановити приналежність організму до того чи іншого виду.

Види і належність особини до певного виду визначають за сукупністю ознак-критерії, які взаємно доповнюють один одного.

Біологія і екологія (рівень стандарту): підруч. для 10 кл. закл. заг. серед. освіти / В. І. Соболь. – Кам’янець-Подільський : Абетка, 2018. с. 25-26.