Чому Ярема пішов у Гайдамаки?

Ярема Галайда — наймит у шинкаря Лейби. Цілий день він за попихача. Сирота, але "сирота багатий", бо в нього є кохана Оксана. Вночі, коли шинкар лічив гроші, Ярема взяв торбу й пішов у Вільшану.

Що зображено на ілюстрації Гайдамаки?

Жанр: поема (героїчно-історична романтична). Тема “Гайдамаки”: зображення Коліївщни – боротьби українського народу проти польської шляхти у 1768 р. — Коліївщини. Кеш

Хто є головним героєм твору Гайдамаки?

Головним героєм поеми є повсталий народ, який у творі представлений різними прошарками тогочасного суспільства. На боротьбу за визволення України з-під польсько-панської влади піднялися і найбільш гноблені верстви населення, і привілейовані: "убогий, багатий поєднались".

Тарас Шевченко — Гайдамаки (аналіз, паспорт твору)

Жанр: історико-героїчна, соціально-політична поема.

Напрям, течія: романтизм (виняткові особистості в трагічних обставинах) із елементами реалізму (соціально-політична дійсність).

Система віршування: поєднання силабо-тоніки, силабіки, ритмізованої оповіді ("шевченківський вірш").

Віршовий розмір: різномаїття розмірів.

Римування: різноманітне.

Строфа: різноманітна строфіка й наявність нестрофічних фрагментів.

Провідний мотив, мотиви: "історичне безпам'ятство українців", "патріотизм", "соціальна справедливість", "національне відродження", "щире кохання", "людина-герой"; "релігійне протистояння".

Тема: боротьба українського народу проти польського панування (соціального, політичного й релігійного гніту). В основі поеми реальні події 1768 року — повстання на Правобережній Україні під проводом Максима Залізняка й Івана Гонти, відоме під назвою Коліївщина, метою якого було звільнення України від польського панування та єврейського знущання й приниження, ліквідація уніатської церкви, відновлення Гетьманської держави.

Ідея: заклик до боротьби за незалежність, возвеличення національно-визвольного руху в Україні та його народних героїв; засудження нікчемності, боягузтва, історичного безпам'ятства українців.

Композиція: твір складається зі вступу, "Інтродукції", 10 розділів ("Ярема", "Конфедерати", "Титар", "Свято в Чигирині", "Треті півні", "Червоний бенкет", "Гупалівщина", "Бенкет у Лисянці", "Лебедин", "Гонта в Умані"), "Епілогу", "Передмови" й звернення "Панове субскрибенти!".

Вступ: Ліричний герой розмірковує над скороминущістю життя, над своїм талантом (любов до України) і своїм безталанням (любов ця нікому не потрібна), показує, що в той час, як йому не дають спокою думи про долю своєї Вітчизни, мови, козацької слави, багато українців, які "навчилися, набралися науки" вважають це маячнею, не вартою уваги, бо прийшов час, коли треба співати не про славу козацьку, а про "Матрьошу й Парашу — красу нашу". Ліричний герой не поступається своїми поглядами, бо не дають йому спокою "привиди" козаків, які приходять до нього в убогу хатину на раду, вселяючи віру й надію на краще, на те, що із "розритих могил" ще підніметься слава козацька, постане нова Січ, нова Україна.

"Інтродукція": Опис подій в Україні напередодні Коліївщини: унаслідок чвар на політичному ґрунті, спричинених розбіжностями в поглядах шляхти на Московію та взаємодію з нею, по Україні, Литві, Молдавії розходяться загони конфедератів (вояків), які повинні протистояти тиску Росії й захищати місцевих, замість цього ж вони, "злигавшись із жидами", починають чинити сваволю й знущатися з простого люду, що викликає обурення народу й стає поштовхом до того, що українці "святять ножі" й піднімаються на повстання.

"Ярема": Ярема на службі в жида Лейби — Ярема йде у Вільшану — роздуми над "бідним багатим" сиротою Яремою.

"Конфедерати": Конфедерати приходять до Лейби, принижують його, вимагають гроші — Лейба вказує на титаря, у якого нібито є гроші — вирушають до титаря у Вільшану.

"Титар": Ярема зустрічається з Оксаною — прощаються — Ярема йде в гайдамаки — конфедерати знущаються з батька Оксани й убивають його — Оксана якраз повертається з побачення, її забирають у полон — Ярема, який нічого ще не знає, радо йде до Чигирина "святити ножі".

"Свято в Чигирині": Плач над зруйнованою колишньою колискою слави козацької, столицею гетьманів Чигирином — люди збираються в гаю над Тясмином — старшина обговорює ватажків (Залізняка, Гонту) — Божий чоловік співає пісні про Хмельницького, Залізняка, гайдамаків — задзвонили в церкві на освячення ножів — плач за долею колишніх отаманів і гетьманів.

"Трел півні": Ярема радісний іде з освяченим ножем на Черкаси — у ніч на Маковія (14 серпня) починається повстання.

"Червоний бенкет": Усе в полум'ї й крові — Залізняк запримічає Ярему й дає йому прізвисько Галайда — Ярема довідується від Залізняка, що титаря вбито — Ярема хоче страшної помсти — вирушають у Лисянку — Ярема згадує, страждає, а ворогів ". так і кладе по три, по чотири".

"Гупалівщина": Шляхта трясеться — міркування ліричного героя про причини злиденного, підневільного стану українців, якими є заздрість, братовбивство, взаємна ненависть, розбрат — Ярема з гайдамаками у Вільшані, довідується про долю титаря й Оксани — приходять у Лисянку.

"Бенкет у Лисянці": Різанина в Лисянці — Ярема шаленіє — нічна вечеря на горах трупів серед площі — старий Волох (кобзар) співає веселих пісень — Ярема страждає за Оксаною — зустрічає Лейбу й довідується, що Оксана в замку — гайдамаки палять замок, Ярема рятує Оксану.

"Лебедин": Оксана хвора в бабусі-черниці — через тиждень вінчання Оксани та Яреми — Ярема відразу ж іде далі воювати.

"Гонта в Умані": Минула зима, уже весна, а повстання триває — різанина ляхів в Умані, Ярема лютує-мститься — ксьондз-єзуїт приводить до Гонти його малих дітей-католиків — Гонта ріже власних дітей — увечері гайдамаки бенкетують, а Гонта таємно в сльозах ховає синів, які, як і він, змушені загинути через його фанатичну любов до України.

Епілог: Ліричний герой (автор) згадує своє дитинство й сльози від розповідей діда про Коліївщину, титаря — розповідь про страшну смерть Гонти, про долю Залізняка, Галайди — гайдамаччина минула, а кривда лишилася — Січ зруйнована, козацькі могили забуті й розриті.

Передмова: Передмова після мови, у якій автор зауважує: "Серце болить, а розказувать треба: нехай бачать сини і внуки, що батьки їх помилялись, нехай братаються знову з своїми ворогами".

Панове субскрибенти! (передплатники): Іронічно-саркастичне звернення до передплатників твору, імена яких автор хотів зазначити в книжці, зокрема до тих паничів, "що соромились свою благородну фамілію (Кирпа-Гнучкошиєнко-в) і надрукувать в мужицькій книжці".

Композиційною особливістю поеми є наявність двох своєрідних вступів: перший — лірично-філософський пролог; другий — історично-полемічний пролог під назвою "Інтродукція".

Художні засоби, стилістичні фігури: увесь арсенал, особливу роль відіграють вставні елементи — народні пісні, виконувані кобзарем, авторські відступи, екскурси в минуле.

Образи та символічні образи: людей: Максим Залізняк — реальна особа, ватажок гайдамацького повстання; трагічний образ патріота; Іван Гонта — реальна особа, ватажок гайдамацького повстання; суворий і грізний месник, для якого основним у житті є визволення рідної землі; людина-патріот, яка свідомо йде на невимовні страждання й муки; Ярема Галайда — вигаданий персонаж, "сирота убогий", наймит корчмаря Лейби; романтичний герой, який кохає Оксану; наділений винятковими, гіперболізованими рисами; показаний у динаміці: на початку поеми — це звичайний селянин; з часом — мужній месник; Оксана — кохана Яреми; титар — батько Оксани; діти Івана Гонти, яких він убиває за те, що вони католики; Волох — "божий чоловік", кобзар; Лейба, Хайка — жиди, що знущаються з українців; гайдамаки — узагальнений образ повстанців, людей різного соціального стану, що діють як цілісна могутня сила (у їхньому зображенні автор широко використовує поєднання двох планів: загального та конкретного); конфедерати — представники польської шляхти, які чинять сваволю; народ — соціально та національно неоднорідна маса, яка готується до повстання як до свята; природи: місяць, ліс, річка; предметів і явищ: свячені ножі, площа, бенкет (кривавий), червона китайка, замок, церква, міста, різанина.

“Гайдамаки” образ Яреми

9 клас

Характеристика образу Яреми з поеми Т. Шевченка «Гайдамаки» з цитатами про героя допоможе розкрити персонажа, визначити його риси характеру.

“Гайдамаки” характеристика Яреми

Поема «Гайдамаки» змальовує картину селянського повстання, відомого в історії під назвою «Коліївщина».

Ярема Галайда — яскравий представник повсталого народу. Ярема — челядник у шинкаря Лейби.

Прізвище «Галайда», яке було надано М. Залізняком Яремі, означало: бездомний бурлака.

Закомплексований, принижений, з дитинства зацькований наймит волею злої долі був приречений бути безмовним попихачем у Лейби, відчувати муки ревнощів до титарівни Оксани, яка, за мораллю_ села, не вважалася парою «безрідному байстрюкові, сироті убогому», «багатому на лати та на дрібні сльози».

Риси характеру Яреми – працьовитість, цілеспрямованість, доброта, чуйність, щирість, мужність, винахідливість, здатність пожертвувати власним життям заради іншого, авторитет серед повстанців…

Соціальне становище героя. Наймит, «сирота убогий», у якого немає рідні, він не має навіть прізвища. Щоб записати в реєстр. Залізняк пропонує назвати його Голиш, або Бідою, а потім зупиняється на прізвищі Галайда, що означає бездомний, бродяга.

Сирота Ярема, сирота убогий:
Ні сестри, ні брата, нікого нема!
Попихач жидівський, виріс у порогу;
А не клене долі, людей не займа.

Рабська покірність Яреми-наймита. Він наймит, попихач, один із тих, хто найбільше терпів гніт, кривду, не звертав уваги на образи та лайку.

– «…гнувся, бо не знав, / Не знав, сіромаха, що виросли крила, / Що неба достане, коли полетить»

Ярема Галайда — народний месник. Висока гідність, яка в юності таки заявила про себе, змусила Галайду круто змінити своє становище і вступити до табору повсталих. Коли настав час народного виступу, Ярема йде в перших лавах повстанців. Захоплений хвилею повстання, цей сирота убогий стає героєм, захисником потоптаних прав, непримиренним ворогом панів.

Тільки власне горе і образа роблять Ярему месником. Він — був сильний духом, був готовий мстити й карати. І всі його криваві вчинки повстанця спричинені невимовними муками зболілогосерця: безнадійністю (На край світу, та не найду, / Не найду Оксани!»), думкою про самогубство (Занапастить хіба душу?), співчуттям до дівчини — жертви (Може, гине, / Може, тяжко кине долю… / В пана у кайданах у склепу копає), ненавистю до ймовірної зрадниці (У жупані сама пані, / А лях… Боже, Боже!). Такі перепади настрою героя природні, вони цілком оправдують учинки Яреми-страдника і Яреми-месника: Мов скажений, мертвих ріже, / Мертвих віша, палить. Галайда не бере участі в оргії п’яних гайдамаків, які бенкетують у Лисянці.

Відданість Яреми боротьбі проти ненависного ворога. Кривда, якої зазнав Ярема — конфедерати викрали його кохану Оксану — подвоїла його завзятість, його сили й ненависть до ворогів. Та штовхають його до дії не особисті, а національні інтереси. Він мститься за весь український народ, мріє завдати панам такої муки, щоб аж пекло застряслося. Свідомість свого суспільного обов’язку керує вчинками Яреми.

Щирість та глибина кохання. Яремі властиві не тільки героїчні риси борця, а й ніжність серця. Глибиною й відданістю відзначається його кохання до Оксани, дочки титаря села Вільшани. Під час розмови із Залізняком Галайда випадково довідується, що титаря вбито, а Оксану викрадено. Під час бою в Лисянці герой дізнався, що його кохана — полонена, сидить в льоху в панському будинку. Якраз у той час, коли Залізняк наказав порохом висадити в повітря будинок, він пробирається в льох і виносить звідти Оксану. Якийсь час, доки Ярема воював з панами, вона перебувала в монастирі. Після придушення повстання її наречений, поховавши Залізняка, повернувся. У кінці поеми про нього згадують у пісні гайдамаки: «А в нашого Галайди хата на помості…»

Ярема — узагальнений образ пересічного гайдамаки. Ярема Галайда — не історичний, а узагальнений образ учасника Коліївщини. Це реалістичний образ, поданий у романтичному дусі. Він мужній, сміливий, відданий народові, сильний і відважний. Колишній наймит-попихач, він знаходить свою долю в таборі повстанців. Після поразки повстання Ярема не гине. І це надзвичайно важливо: такі, як він, мають передати наступному поколінню естафету священної боротьби за волю — естафету, перейняту від попередніх борців.

Фатальність вибору Яреми — у певній несумісності його кохання і народної моралі. Галайда, що робить йому честь, вибирає любов, рятує Оксану, ризикуючи життям, одружується, нехтуючи ставленням інших до титарівни.

Ярема Галайда — улюблений Шевченків образ-персонаж у «Гайдамаках». Свідчення цього — «прощання» автора зі своїм героєм: Один тільки мій / Ярема / На кий похилився / Стояв довго… / Пішов степом сіромаха, / Сльози утирає / Довго, довго оглядався, / Та й не видко стало.

Шевченко ”Гайдамаки” слухати аудіо