Яка різниця між ГЕС і ГАЕС?

Таким чином, гідроелектростанція бере участь у частотному регулюванні енергосистеми — коли вона генерує електроенергію — втримується частота струму від зменшення. Коли ГАЕС виступає як споживач — йде утримання частоти струму від збільшення.

Що означає ГАЕС?

ГАЕС – це електростанція, що використовує у своїй роботі комплекс генераторів та насосів або оборотні гідроелектроагрегати, що можуть працювати як в режимі генератора, так і в режимі насоса. Кеш

Що таке ГЕС в Україні?

ГЕС – це електростанція, що завдяки напору води, який надходить на лопаті гідротурбіни і таким чином приводить в дію генератори, виробляє електроенергію. Для роботи гідроелектростанції потрібен перепад висоти русла річки.

Дністровська ГАЕС

Дністровська ГАЕС — одна з найбільших у світі гідроакумулювальних електростанцій [1] — на річці Дністер (Чернівецька область; будівництво почалося 1983 року).

Основними функціями Дністровської ГАЕС є регулювання частоти і графіка навантажень в енергосистемі України, формування аварійного енергорезерву.

Зміст

Хід будівництва [ ред. | ред. код ]

• 1983 — початок підготовчих робіт.
• 1988 — затвердження проєкту (наказ Міненерго СРСР № 11 ПС від 16 січня 1988 року).
• 1993 — перезатвердження проєкту (наказ Міненерго України № 1 ПС від 16 серпня 1993 року).
• 1998 — на замовлення Світового банку проведена міжнародна експертиза проєкту швейцарською інжиніринговою компанією Elektrowat Engineering Services Ltd, яка підтвердила технічну, технологічну, економічну та фінансову доцільність добудови Дністровської ГАЕС.
• 1999 — засновано та призначено замовником будівництва ВАТ «Дністровська ГАЕС».
• 24 листопада 2005 року — затверджено комплексний зведений висновок Укрінвестекспертизи щодо проєкту завершення будівництва Дністровської ГАЕС (перша черга в складі трьох агрегатів).
• 16 лютого 2006 року — замовником будівництва визначено ВАТ «Укргідроенерго» (розпорядження Мінпаливенерго № 17-р від 16 лютого 2006 року).

• 20 березня 2006 року — затверджено розпорядження КМУ № 156 «Про затвердження проєкту про завершення будівництва першої черги Дністровської ГАЕС».
• 2007 — замовником будівництва ДГАЕС з 1 червня 2007 стала ВАТ «Дністровська ГАЕС» (наказ Мінпаливенерго № 261 від 30 травня 2007 року).
• 2008 — замовником будівництва ДГАЕС стало ВАТ «Укргідроенерго» (наказ Мінпаливенерго № 14 від 16 січня 2008 року).
• 21 грудня 2008 року — експериментальний пуск першого гідроагрегату[6] .
• 10 листопада 2009 року — перший гідроагрегат ДГАЕС запущено в генераторному режимі, він видав в Об'єднану енергосистему України перші 325 тис. кВт·год.
• 20 січня 2010 року — передано замовнику проєктну документацію на уточнений та перерахований проєкт, розроблену ВАТ«Укргідропроект»
• 2010 — одержано позитивний висновок комплексної державної експертизи щодо скоригованої проєктно-кошторисної документації на завершення будівництва першої черги ДГАЕС у складі 3 агрегатів.
• 15 грудня 2010 року — затверджено скоригований проєкт на завершення будівництва першої черги Дністровської ГАЕС (розпорядження КМУ № 2266-р).
• 22 грудня 2010 року — отримано сертифікат відповідності на перший гідроагрегат.
• 20 жовтня 2012 року — розібрано тимчасову перемичку та збільшено обсяг водосховища до проєктного [7] .
• 4 лютого 2013 року — на Дністровську ГАЕС почало надходити обладнання для другого агрегату [8] .
• 20 грудня 2013 року — запустили другий гідроагрегат.
• 21 грудня 2015 року — запустили третій і останній гідроагрегат у рамках першої черги [9] .
• 11 грудня 2018 року — стартували роботи з монтажу статора турбіни гідроагрегата № 4 [10] .
• 21 серпня 2021 року — запущений 4-й агрегат з можливістю роботи у генераторному режимі на 324 МВт [11] .

• Потужність:
  • в насосному режимі — 416 МВт
  • в генераторному режимі — 324 МВт
  • в насосному режимі — 0,9
  • в генераторному режимі — 0,98
  • в насосному режимі — 13 200 А
  • в генераторному режимі — 15 765 А

  Потужність та вартість [ ред. | ред. код ]

  Організації будівництва [ ред. | ред. код ]

  Досягнення і перспективи [ ред. | ред. код ]

  Див. також [ ред. | ред. код ]

  Примітки [ ред. | ред. код ]

  1. ↑Матимемо найбільшу ГАЕС у Європі // Урядовий кур'єр. Архів оригіналу за 15 грудня 2013 . Процитовано 21 грудня 2011 .
  2. ↑Укргідроенерго. Статистика [недоступне посилання з липня 2019]
  3. ↑Наші агрегати виробили 1,2 мільярда кВт·год електроенергії. Архів оригіналу за 9 червня 2019 . Процитовано 9 червня 2019 .
  4. ↑Енергетики Дністровської ГАЕС прийшли зі значними здобутками й перемогами. Архів оригіналу за 9 червня 2019 . Процитовано 9 червня 2019 .
  5. ↑Наші агрегати виробили 1,2 мільярда кВт·год електроенергії. Архів оригіналу за 5 травня 2019 . Процитовано 9 червня 2019 .
  6. ↑Експериментальний пуск першого гідроагрегату. Архів оригіналу за 23 липня 2015 . Процитовано 5 квітня 2013 .
  7. ↑Модернізована Дністровська ГАЕС посилить енергобезпеку України — Янукович // Укрінформ. Архів оригіналу за 29 жовтень 2012 . Процитовано 13 листопад 2012 .
  8. ↑На Дністровську ГАЕС відвантажено корпус статора генератора ГА-2 та генераторне залізо [недоступне посилання з липня 2019]
  9. ↑На Буковині запустили третій гідроагрегат Дністровської ГАЕС. Архів оригіналу за 4 березня 2016 . Процитовано 23 грудня 2015 .
  10. ↑РОЗБУДОВА ТРИВАЄ: НА ДНІСТРОВСЬКІЙ ГАЕС ПОЧАЛИ МОНТАЖ 4-ГО ГІДРОАГРЕГАТУ. Архів оригіналу за 28 лютого 2020 . Процитовано 28 лютого 2020 .
  11. ↑На Дністровській ГАЕС запустили четвертий агрегат гідроакумулюючої електростанції в генераторному режимі. ukrinform.ua. Архів оригіналу за 17 серпня 2021 . Процитовано 17 серпня 2021 .
  12. ↑Характеристика оборотних гідроагрегатів ДП «Електротяжмаш». Архів оригіналу за 20 січня 2022 . Процитовано 5 листопада 2015 .

  Джерела [ ред. | ред. код ]

  • Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2010 № 2266-р "Про затвердження скоригованого проекту та титулу будови «Уточнення проекту першої черги ГАЕС у складі трьох агрегатів, включаючи заходи по підвищенню надійності та безпеки гідротехнічних споруд, основного гідросилового обладнання та гідромеханічного обладнання Дністровської ГАЕС»[Архівовано 17 серпня 2021 у Wayback Machine.]// Сайт Верховної Ради України
  • Дністровська ГАЕС — це один з найамбітніших енергетичних проєктів в історії сучасної України, — Денис Шмигаль[Архівовано 17 серпня 2021 у Wayback Machine.]// Урядовий кур'єр, 17.08.2021

  Посилання [ ред. | ред. код ]

  • Мінпаливенерго: Верхнє водоймище Дністровської ГАЕС готове до експлуатації
  • Третій гідроагрегат запустили на Дністровській ГАЕС[Архівовано 23 грудня 2015 у Wayback Machine.]
  • На добудову ДГАЕС дали 2,5 млрд. грн.. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 8 травня 2017. Архів оригіналу за 6 серпня 2018 . Процитовано 6 серпня 2018 .
  • Як проходить будівництво четвертого гідроагрегату Дністровської ГАЕС. http://uprom.info/. національний промисловий портал. 19 грудня 2017. Архів оригіналу за 24 липня 2018 . Процитовано 26 липня 2018 .
  • На будівництво Дністровської ГАЕС доставили гідроакумулюючу електростанцію 250 тонний трансформатор вітчизняного виробництва. https://uprom.info/. Національний промисловий портал. 20 серпня 2019. Архів оригіналу за 20 серпня 2019 . Процитовано 20 серпня 2019 .

  Гідроелектростанція

  Гідроелектроста́нція (ГЕС) — електростанція, яка за допомогою гідротурбіни перетворює кінетичну енергію води в електроенергію.

  

  Зміст

  Різновиди ГЕС Редагувати

  ГЕС, будівля якої є частиною греблі, називається русловою (наприклад, Кременчуцька, Київська ГЕС).

  Якщо будівля розташована окремо, біля основи греблі на протилежному від водосховища боці, то така ГЕС називається пригреблевою (наприклад, ДніпроГЕС).

  ГЕС, до якої вода подається трубами, називається дериваційною (наприклад, Інгурський каскад на Кавказі).

  Гідроакумулювальні електростанції (ГАЕС) з оборотними гідроагрегатами (що працюють як генератори струму або водяні помпи) в години малого споживання електроенергії перекачують воду з водосховища у верхній басейн, а в години пікових навантажень виробляють енергію як звичайні ГЕС (наприклад, Київська ГЕС, Дністровська ГАЕС).

  ГЕС з використанням енергії припливів називають припливними (наприклад, ГЕС у Франції на річці Ранс).

  Принцип роботи Редагувати

  Принцип роботи ГЕС досить простий. Ланцюг гідротехнічних споруд забезпечує необхідний напір води, що надходить на лопаті гідротурбіни, яка приводить в дію генератори, що виробляють електроенергію.

  Необхідний напір води утворюється за допомогою будівництва греблі, і як наслідок концентрації річки в певному місці, або деривації — природним струмом води. У деяких випадках для отримання необхідного напору води використовують спільно і греблю, і деривації.

  У своїй роботі ГЕС використовує цілий комплекс генераторів та насосів. Використовуються тут і оборотні гідроелектроагрегати. Вони можуть працювати в обох режимах. І генератора, і насоса [1] .

  Безпосередньо в самій будівлі гідроелектростанції розташовується все енергетичне обладнання. Залежно від призначення, воно має свій певний поділ. У машинному залі розташовані гідроагрегати, які безпосередньо перетворюють енергію струму води в електричну енергію. Є ще всіляке додаткове обладнання, пристрої керування й контролю над роботою ГЕС, трансформаторна станція, розподільні пристрої та багато іншого.

  Гідроелектричні станції залежно від потужності поділяють на такі:

  • потужні — виробляють від 25 МВт до 250 МВт і вище;
  • середні — до 25 МВт;
  • мала гідроелектростанція — електрична станція, що виробляє електричну енергію за рахунок використання гідроенергії, встановлена потужність якої становить більше 1 МВт, але не перевищує 10 МВт, що встановлено Законом України «Про електроенергетику»;
  • мінігідроелектростанція — електрична станція, що виробляє електричну енергію за рахунок використання гідроенергії, встановлена потужність якої становить більше 200 КВт, але не перевищує 1 МВт, що встановлено Законом України «Про електроенергетику»
  • мікрогідроелектростанція — електрична станція, що виробляє електричну енергію за рахунок використання гідроенергії, встановлена потужність якої не перевищує 200 КВт, що встановлено Законом України «Про електроенергетику» [2]

  Потужність ГЕС безпосередньо залежить від натиску води, а також від ККД використовуваного генератора. Через те, що за природними законами рівень води постійно змінюється, залежно від сезону, а також ще від низки причин, як вираження потужності гідроелектричної станції прийнято брати циклічну потужність. Наприклад, розрізняють річний, місячний, тижневий або добовий цикли роботи гідроелектростанції.

  Типова для гірських районів Китаю мала ГЕС (ГЕС Хоуцзибао, повіт Сіншань округу Ічан, пров. Хубей). Вода надходить з гори по чорному трубопроводу

  Гідроелектростанції також діляться залежно від максимального використання напору води:

  • високонапірні — понад 60 м;
  • середньонапірні — від 25 м;
  • низьконапірні — від 3 до 25 м.

  Залежно від натиску води, в гідроелектростанціях застосовуються різні види турбін. Для високонапірних — ковшові і радіально-осьові турбіни з металевими спіральними камерами. На середньонапірних ГЕС встановлюються поворотнолопатні і радіально-осьові турбіни, на низьконапірних — поворотнолопастні турбіни в залізобетонних камерах. Принцип роботи всіх видів турбін схожий — вода, що подається під тиском (напір води), надходить на лопаті турбіни, які починають обертатися. Механічна енергія, таким чином, передається на гідрогенератор, який і виробляє електроенергію. Турбіни розрізняються деякими технічними характеристиками, а також камерами — залізними або залізобетонними, і розраховані на різний тиск води.

  Гідроелектричні станції також розділяються в залежності від принципу використання природних ресурсів, і відповідно створення концентрації води. Тут можна виділити такі ГЕС:

  руслові і пригреблеві ГЕС. Це найпоширеніші види гідроелектричних станцій. Натиск води в них створюється за допомогою установки мостом, повністю перегородка річки, або що піднімає рівень води в ній на необхідну позначку. Такі гідроелектростанції будують на багатоводних рівнинних річках, а також на гірських річках, у місцях, де русло річки вужче, стиснуте. греблеві ГЕС. Будуються при більших напорах води. У цьому випадку річка повністю перегороджуються греблею, а сама будівля ГЕС розташовується за греблею, у нижній її частині. Вода, в цьому випадку, підводиться до турбін через спеціальні напірні тунелі, а не безпосередньо, як у руслових ГЕС. дериваційні гідроелектростанції. Такі електростанції будують у тих місцях, де великий ухил річки. Необхідна концентрація води в ГЕС такого типу створюється за допомогою деривації. Вода відводиться з річкового русла через спеціальні водовідведення. Водоводи спрямлені, і їхній ухил значно менший, ніж середній ухил річки. У підсумку вода підводиться безпосередньо до будівлі ГЕС. Дериваційні ГЕС можуть бути різного виду — безнапірні або з напірної деривації. У випадку напірної деривації, прокладається водовід із великим подовжнім ухилом. В іншому випадку на початку деривації на річці створюється вища гребля, і створюється водосховище — така схема ще називається змішаної деривації, тому що використовуються обидва методи створення необхідної концентрації води. гідроакумулюючі електростанції. Такі ГАЕС здатні акумулювати вироблювану електроенергію, і пускати її в хід у моменти пікових навантажень. Принцип роботи таких електростанцій наступний: в певні моменти (часи не пікового навантаження), агрегати ГАЕС працюють як насоси, і закачують воду в спеціально обладнані верхні басейни. Коли виникає потреба, вода з них поступає в напірний трубопровід і, відповідно, приводить в дію додаткові турбіни.

  У гідроелектричні станції, залежно від їх призначення, також можуть входити додаткові споруди, такі як шлюзи або суднопідйомники, що сприяють навігації по водоймі, рибопропускні, водозабірні споруди, що використовуються для іригації і багато іншого.

  Цінність гідроелектричної станції полягає в тому, що для виробництва електричної енергії вони використовують поновлювані джерела енергії. З огляду на те, що потреби в додатковому паливі для ГЕС немає, кінцева вартість одержуваної електроенергії значно нижче, ніж при використанні інших видів електростанцій.

  Обмеження існуючих систем гідроенергетики Редагувати

  Досвід експлуатації висвітлив переваги, проте, засвідчив і суттєві вади існуючих систем енергетики. Так як енергетичні перетворення у системах відбуваються за допомогою масивних рухомих елементів (роторів), це обумовлює їх високу інерційність та необхідність періодичного обслуговування протягом всього строку експлуатації.

  З іншої сторони, наявні гідроелектростанції, зазвичай, є системами непрямої дії. Вони потребують подвійного і, навіть, потрійного проміжногоперетворенняенергії. Наприклад, у гідроелектростанціях механічна кінетична енергія водяного або повітряного потоку спочатку обертається у кінетичну енергію роторів гідротурбін. Внаслідок перехідних енергетичних трансформацій схеми гідроелектростанцій ускладнюються, і знижується їх виробнича ефективність (коефіцієнт корисної дії).

  На додаток, велетенські енергетичні об'єкти породжують суттєві екологічні проблеми. Значні капіталовкладення у фундаментальні таприкладні дослідження дозволили кількісно накопичити нові знання, втім, до цього часу не забезпечили якісного прориву у створенні енергоефективних та доступнихсистем відновлюваної енергії. І надалі можливості підвищення енергоефективності макроскопічних систем будуть звужуватись через невідповідність якості конструктивних матеріалів умовам їх використання.

  Розрахунки свідчать, навіть прогрес у створенні енергетичних перетворювачів, окремі удосконалення як то безгреблеві гідроелектростанції на основі напівзанурених та занурених гідротурбін; вітротурбінні гідроакумулювальні електростанції, кількісне їх нарощування не в змозі кардинально вирішити назрілі проблеми макроскопічної енергетики в рамках класичних положень гідромеханіки та термодинаміки.

  Гідравлічні ресурси, які живлять роботу гідроелектростанцій, є також обмеженими і часто географічновіддаленими від місць споживання. Регулярні гідрометричні спостереження засвідчують рекордно низький приплив вод на річках та обміління водосховищ у різних частинах світу. Все частіше виникають проблеми водозабезпечення посушливих регіонів. Більшість кліматичних моделей вказують на зменшення у найближчі три десятиліття водності річок Центральної Європи, басейну Середземного моря, Центральної Америки та Бразилії. Зміни водного режиму річок уже сьогодні негативно відбиваються на стані пов'язаних галузей економіки. У повідомленні Національної енергетичної компанії «Укренерго» йдеться про низьку водність річки Дніпро. Через низький приплив вод на річках дніпровського басейну порушується стан екосистеми, а коефіцієнт використання встановленої потужності ГЕС складає всього 30-40 %. Наявні макроенергетичні технології не забезпечують високого рівня використання гідрологічних ресурсів, нерідко звужують технічно доступний та економічно доцільний гідрологічний потенціал. Для об'єднаної енергосистеми України виникає загроза втрати регулюючих та маневрових потужностей гідроелектростанцій. Під великим питанням залишається побудова в Україні нових потужностей, оскільки запаси вільних гідроресурсів катастрофічно вичерпуються, як не стало їх задовго до цього і в країнах Європейського Союзу.

  Вочевидь, наявні макроскопічні технології енергетики, у тому числі,відновлюваної, не милують око різноманіттям і технічними рішеннями. Водні ресурси, які ми уловлюємо за допомогою наявних технологій, при уважному розгляді також виявилися не такими безкрайніми, як спершу здалося. Кліматна Землі, як і вся природа. перероджується. Ріки змінюють своє русло, міліють або ж і повністю пересихають.

  Для того щоб задовольнити потреби суспільства в електричній енергії, наявних ресурсів, вочевидь, недостатньо. Не відповідають вони повною мірою і вимогам сталого розвитку. Магістральним шляхом подолання проблем розвитку галузі є удосконалення наявних та створення принципово нових технологій виробництва кінцевої електричної енергії із застосуванням глибинних енергетичних перетворень, які б дозволили використовувати новітні джерела відновлюваної енергії а також раніше технічно недоступний та економічно недоцільний енергетичний потенціал.

  Молекулярні гідроелектростанції Редагувати

  Молекулярна гідроенергетика (англ. molecular hydropower) — наука і галузь, складова частина молекулярної енергетики, яка вивчає та використовує відновлювані енергетичні властивості молекул, атомів, йонів, інших малих частинок рідинного середовища, взаємодію цих частинок між собою, з іншими тілами а також з електричними та магнітними полями з метою вироблення, накопичення, розподілу та використання електричної енергії.

  Молекулярна система виробництва електричного струму розгалуженого річища на основі об'ємних флюїдорушійних модулів.

  Молекулярна система виробництва електричного струму розгалуженого річища на основі об'ємних флюїдорушійних модулів. Молекулярна гідроенергетика є також складовою частиною класичної гідроенергетики, в основі якої лежать закони гідродинаміки, щоописують рух нестисливої рідини та її взаємодію з твердими тілами, а також закони гідростатики, що оцінюють рівновагу рідини та її дію на занурені в нею тіла. Тож, в розрахунках параметрів та характеристик систем молекулярної гідроенергетики поряд з енергетичними характеристиками малих частинок, всередині та на кордоні фаз, як правило, застосовуються також макроскопічні параметри (швидкість, тиск, густина)потоків рідини.

  Ефективне перетворення та вивільнення енергії молекул, атомів, йонів та інших частинок рідини, скажімо, води або водних розчинів (електролітів), може бути здійснено за допомогою фізичних та хімічних поверхневих явищ, які виникають на межі фаз, зокрема, змочування, адгезії, когезії, капілярного ефекту, адсорбції, абсорбції тощо. Поряд з вище названими явищами для створення молекулярних технологій та систем гідроенергетики застосовні також фізичні явища електрокінетики, осмосу, електродіалізу, магнітогідродинаміки в рідинах та їх розчинах, а ще поєднання цих ефектів.

  Звідсіля витікає і поділ молекулярної енергетики на складові:

  Фізичні та хімічні явища лежать також в основі класифікації систем молекулярної гідроенергетики:

  • гідроадгезійні електростанції міжфазної поверхні на основі позитивного термодинамічного p-потенціалу Гіббза;
  • гідроабсорбційні електростанції міжфазної поверхні на основі негативного термодинамічного n-потенціалу Гіббза;
  • електрокінетичні гідроелектростанції;
  • осмотичні гідроелектростанції на основі градієнта солоності (гідроелектростанції забарного осмосу);
  • електродіалізні гідроелектростанції на основі градієнта солоності ;
  • магнітогідродинамічні електростанції тощо.

  Класифікація молекулярних систем гідроенергетики є умовною, бо на практиці вони нерідко інтегруються. [4]

  Див. також Редагувати

  Примітки Редагувати

  1. ↑Гідроелектростанції Миколаївщини: більше користі чи шкоди? - mykolaiv.name (укр.) . 5 жовтня 2022 . Процитовано 7 жовтня 2022 .
  2. ↑Закон України «Про електроенергетику». Архів оригіналу за 20 вересня 2018 . Процитовано 5 лютого 2019 .
  3. ↑ Сидоров, В.І. (2018). Від макроскопічних до молекулярних технологій відновлюваної енергії. Промислова електроенергетика та електротехніка – № 3. – С. 34-42. (Укр.). |accessdate= вимагає |url= (довідка)
  4. ↑ Сидоров, В.І. (2020). Молекулярна енергетика. Теорія та технічні рішення (Укр.). Черкаси: Вертикаль, видавець Кандич С.Г. с. 486. ISBNISBN 978-617-7475-79-7.

  Джерела і література Редагувати

  • Енциклопедія сучасної України. т. 5.
  • European Small Hydropower Association
  • International Hydropower Association[Архівовано 1 вересня 2019 у Wayback Machine.]
  • Іванук Р. І. Економічні проблеми розвитку паливно-енергетичного комплексу України // Економіка України — 1995 р.- № 2 -ст. 38-43
  • Розміщення продуктивних сил України за ред. Є. П. Качана. — К. , 1996.
  • Сидоров В. І. Технології гідро- та вітроенергетики. — Черкаси: Вертикаль, видавець Кандич С. Г., 2016. — 166 с.
  • Сидоров В. І. Вітротурбінні технології гідроакумулювання / Промислова електроенергетика та електротехніка. — 2016. — № 6. — с. 14-24
  • Сидоров В. І. Безгреблеві гідроелектростанції на основі занурених та напівзанурених гідротурбін / Промислова електроенергетика та електротехніка. — 2017. — № 3 (105). — с. 18-26
  • Сидоров, В. І. Молекулярна енергетика. Теорія та технічні рішення. – Черкаси: Вертикаль, видавець Кандич С.Г., 2020. – 486 с. ISBN 978-617-7475-79-7

  Посилання Редагувати

  • Гідроелектрична станція; Дериваційна гідроелектростанція // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 64; 79. — ISBN 978-966-7407-83-4.