Як довго квітне Віола?

Цвіте віола дуже рясно, залежно від часу посадки або з середини березня до кінця травня, або із серпня до заморозків, хоча є гібриди, здатні цвісти протягом усього літа або двічі за сезон. Плід віоли – коробочка з насінням, що зберігає прорісніть до двох років.

Як висаджувати Віолу?

Як висаджувати Спочатку готують лунки, при цьому слід врахувати, що між кущиками має витримуватися відстань від 10 до 15 сантиметрів. Висаджені віоли присипають грунтом, який варто утрамбувати, а потім їх поливають. Багаторічні віоли треба пересаджувати на нове місце 1 раз на 3 роки, при цьому проводиться поділ кущика. Кеш

Коли пікірувати Віолу?

У сіянців віоли вже сформувалося по два, а в деяких і по три справжні листочки, отже, настав час їх пікірувати. Пересадку можна здійснити в окремі стаканчики, а можна розпікірувать в розсадні ящики або контейнери.

Віола: вирощування з насіння, види і сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Опубліковано: 25 травня 2015 Перевидано: 25 лютого 2019 Дрібні правки: 02 серпня 2023 🕒 13 хвилин 👀 91740 разів 💬 2 коментарі

• Прослухати статтю
• Посадка й догляд за віолою
• Квіти віола – умови вирощування
• Вирощування віоли з насіння
  • Посів віоли на розсаду
  • Розсада віоли
  • Пікіровка віоли
  • Коли саджати віолу
  • Як посадити віолу
  • Як виростити віолу
  • Шкідники і хвороби віоли
  • Як і коли збирати насіння віоли
  • Віола взимку
  • Віола Віттрока (Viola wittrockiana)
  • Віола рогата (Viola cornuta), або віола ампельна
  • Віола запашна (Viola odorata)
  • Віола метеликова, або клобучкова (Viola papilionacea = Viola cucullata)

  

  Віола, або братки – давно відомий, але до сих пір популярний гібрид великоквіткової європейської фіалки.

  Стародавні греки вважали, що першу віолу створив Зевс, щоб втішити свою кохану Іо, перетворену його ревнивою дружиною Герою в корову.

  Сучасні культивари віоли різноманітні, невибагливі, добре переносять спеку і здатні цвісти протягом усього літа. Деякі багаторічні сорти віоли витримують під укриттям з соснового гілля навіть тридцятиградусні морози.

  З нашої статті ви дізнаєтеся:

  • як виростити розсаду віоли;
  • як пересадити сіянці у відкритий ґрунт;
  • як доглядати за рослиною протягом сезону.

  Прослухати статтю

  Посадка й догляд за віолою

  • Посадка: насіння багаторічників сіють у ґрунт під зиму, однорічники вирощують розсадним способом: сіють насіння на розсаду в березні, а в ґрунт сіянці висаджують у травні. Якщо триколірну фіалку вирощують у дворічній культурі, то посів насіння проводять на шкільну грядку в червні або липні, а в кінці серпня або на початку вересня сіянці пересаджують на постійне місце.
  • Цвітіння: залежно від виду, сорту та способу вирощування з ранньої весни до пізньої осені.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: багатий, вологий, добре дренований.
  • Полив: у сезон зі звичайною кількістю опадів триколірну фіалку можна не поливати, але в посуху полив має бути регулярним: ґрунт на ділянці підтримують у пухкому і злегка вологому стані.
  • Підживлення: один раз на місяць повним мінеральним добривом.
  • Розмноження: насінням і зеленими живцями.
  • Шкідники: конюшинові совки, павутинні кліщі, галові нематоди й фіалкові перламутрівки.
  • Хвороби: пітіум, головня, плямистість листя, сіра гниль, чорна ніжка, борошниста роса й вірус пістрявопелюстності.

  Рослина віола (лат. Viola) належить до роду родини Фіалкові, представники якого ростуть переважно у гірських районах і місцях із помірним кліматом Північної півкулі та налічують за різними даними від чотирьохсот до семисот видів. Деякі з віол є ендеміками південно-американських Анд, деяка їхня кількість зустрічається у субтропіках Бразилії, у тропіках Південної Африки, в Австралії, на Сандвічевих островах і в Новій Зеландії. У народі віола відома як братки. Популярна фіалка-віола з незапам'ятних часів – близько 2500 років тому давні народи, які населяють територію Європи, вплітали цю квітку у святкові гірлянди і вінки, прикрашаючи ними приміщення для проведення урочистостей. У культуру першою було введено фіалку запашну, а слідом за нею фіалку гірську. Перша згадка про селекційні роботи з виведення гібридів фіалки датується 1683 роком. Знайомство європейців із видом віола Віттрока, що є гібридом віоли жовтої, віоли алтайської і віоли триколірної, відбулося в XIX столітті. Сьогодні садова віола – одна з найпопулярніших рослин, що налічує сотні сортів і різновидів.

  Квіти віола – умови вирощування

  Віолу представлено багаторічними, дворічними та однорічними трав'янистими рослинами, що досягають у висоту від 15 до 30 см. Коренева система у віоли мичкувата, головний пагін прямостоячий. Просте або перисторозсічене листя віоли, оснащене прилистками, або зібране в прикореневу розетку, або росте почергово. Квітки у віоли пазушні, одиночні, на довгих квітконосах, до 7 см у діаметрі, верхні пелюстки з нігтиками, нижні, більші, з мішкоподібним утворенням біля основи – шпорцем. Забарвлення і форми віол вражають різноманітністю: однотонні, дво-триколірні, плямисті, смугасті, з однією плямою, із хвилястими або рівними краями пелюсток, прості або махрові… Цвіте віола дуже рясно, залежно від часу посадки або з середини березня до кінця травня, або із серпня до заморозків, хоча є гібриди, здатні цвісти протягом усього літа або двічі за сезон. Плід віоли – коробочка з насінням, що зберігає прорісніть до двох років.

  

  Віола зимостійка і тіньовитривала, хоча далеко від сонячних променів вона цвіте не так рясно, та й квітки стають дрібнішими. Ґрунт для віоли краще суглинний, родючий, вологий, оскільки зростання на сухих піщаних ґрунтах теж призводить до того, що квітки у віоли стають дрібніші.

  Вирощування віоли з насіння

  Посів віоли на розсаду

  Можна сіяти насіння віоли просто у відкритий ґрунт, але краще ми розповімо вам, як виростити розсаду віоли, оскільки розсадний спосіб насіннєвого розмноження зазвичай надійніший за безрозсадний. Якщо ви плануєте побачити цвітіння вже в поточному році, вирощування розсади віоли слід почати з кінця лютого. Перед тим, як сіяти віолу, купіть у квітковому магазині ґрунтовий субстрат для фіалок, а посівний матеріал замочіть на добу в розчині Епіну або Циркону. Потім розкладіть насіння у зроблені в ґрунті борозенки і присипте їх зверху перетертим між долонями субстратом, полийте, накрийте контейнер склом або прозорою плівкою і тримайте у приміщенні з температурою близько 15 ºC.

  

  Розсада віоли

  Розсада віоли з насіння почне прокльовуватися вже за тиждень-півтора, і як тільки віола зійшла, скло потрібно прибрати, а контейнер із розсадою помістити в прохолодне місце, де температура повітря не перевищує 10 ºC, під яскраве розсіяне світло із захистом від прямих сонячних променів. Догляд за віолою на цій стадії полягає у своєчасному зволоженні субстрату і внесенні комплексного мінерального добрива у вигляді розчину двічі на місяць.

  

  Пікіровка віоли

  Щодо того, скільки разів і коли пікірувати віолу, існує дві думки. Одні квітникарі наполягають, що розсаду віоли пікірують двічі: уперше, коли у сіянців виросте пара справжніх листків, а вдруге – ще за 2-3 тижні за схемою 6х6. Але інші, не менш досвідчені фахівці вважають, що друге пікірування – це, по суті, посадка віоли у відкритий ґрунт, так що вирішувати, чи потрібно пікірувати віолу вдруге, доведеться вам самим. Зрештою, віолу можна висаджувати на ділянку у вже квітучому стані – вона прекрасно приживається. А зацвітає віола з насіння наприкінці весни або на початку літа.

  

  Посадка віоли

  Коли саджати віолу

  Посадка віоли у відкритий ґрунт здійснюється залежно від клімату місцевості у квітні або в травні. Визначте для віоли сонячну ділянку з оптимальним складом ґрунту і додайте на одну частину землі 0,2 частини не надто дрібно товченого вугілля, щоб його фракції виконували, крім усього, дренажну функцію, і стільки ж перегною або сухого пташиного посліду. Добре ростиме віола й у ґрунті такого складу: перегній, дернова земля, торф і пісок у пропорції 2:2:2:1. Не саджайте віолу в низині, де близько залягають ґрунтові води, щоб у коренях віоли не виникало застою води.

  

  Як посадити віолу

  Якщо вас хвилює питання, як правильно саджати віолу, дозвольте вас заспокоїти: посадка квітів віола ніяких секретів не містить. Саджанці поміщають у попередньо підготовлені ямки на відстані 10-15 см між екземплярами, присипають землею, ущільнюють ґрунт навколо кущиків і після посадки поливають. Врахуйте, що вирощування квітів віола передбачає пересадку рослин через кожні три роки, поєднану з поділом кущів, інакше багаторічна віола сильно розростається, а квітки стають дрібними, від чого рослина втрачає декоративність. Найкращі сорти віоли можна легко розмножувати живцюванням.

  

  Догляд за віолою

  Як виростити віолу

  Вирощування віоли вимагає підтримувати ґрунт на ділянці у вологому і пухкому стані, оскільки коренева система у рослини поверхнева – вона розташована на глибині всього 15-20 см. Поливають ділянку з віолою за необхідності, але у звичайне літо достатньо буде і природного зволоження – дощів, і тільки якщо літо буде спекотним, доведеться поратися з поливаннями. Потрібно також видаляти з ділянки бур'яни в міру їхньої появи і вчасно обривати зів'ялі квіти з насіннєвими коробочками, щоб цвітіння віоли не втратило інтенсивності.

  Крім того, догляд за квітами віола передбачає щомісячні підживлення аміачною селітрою або суперфосфатом із розрахунку 25-30 г на квадратний метр.

  

  Шкідники і хвороби віоли

  Як бачите, посадка віоли і догляд за нею дуже прості, тому не нехтуйте правилами вирощування віоли, дотримуйтесь їх педантично, інакше вам доведеться зіткнутися з труднощами, яких при правильному догляді можна було уникнути. Ідеться про хвороби та шкідників, що з'являються тоді, коли порушуються правила агротехніки. Найчастіше потерпає віола від борошнистої роси, що проявляється на перших етапах у вигляді сірого або білого нальоту на листках, бутонах і стеблах. Відбувається це, якщо підживлення проводяться тільки азотними добривами або в сухе сонячне літо з рясною ранковою росою. У разі захворювання борошнистою росою рослини обприскують кальцинованою содою з милом або фундазолом, або меленою сіркою. Якщо захворювання не мине, обробку можна за два тижні повторити.

  

  Крім того, при порушенні встановлених агротехнікою режимів температури, вологості повітря і ґрунту можуть виникнути неприємності з такими захворюваннями, як сіра гниль або чорна ніжка. Усуньте причини хвороби, доки вона не охопила всі рослини, уражені екземпляри видаліть, а ґрунт після них пролийте фундазолом.

  Іноді віола хворіє плямистістю, від якої її листя сохне, а сама рослина слабшає. Необхідно знищити уражені хворобою екземпляри, і найкраще їх спалити, щоб інфекція не поширилася по всьому саду. Здорові рослини для профілактики обприскують бордоською рідиною 2-3 рази з інтервалом між сеансами у два тижні.

  З комах небезпечні для віоли гусінь конюшинової совки і перламутрівки фіалкової, що об'їдають листя рослини. Знищують їх обприскуванням віоли хлорофосом або настоєм тютюну.

  

  Віола після цвітіння

  Як і коли збирати насіння віоли

  Збирають насіння з відцвілих рослин у серпні-вересні. Після в'янення квіток на їхньому місці залишаються маленькі коробочки з насінням. Ознакою готовності насіння до збору є поворот коробочки догори. Зі зрізаних коробочок витягують насіння, досушують його у приміщенні і відправляють на зберігання в холодильник. Якщо ж коробочки з насінням не прибирати, то може статися рясний самосів, і свіжі стихійні сходи ви побачите або ще восени, або наступної весни, але якщо їх вчасно прорідити і розсадити, то можна вирощувати на ділянці віолу без трудовитрат на посівні та посадкові роботи.

  

  Віола взимку

  Нинішні сорти багаторічних фіалок, якщо їх укрити ялиновим гіллям або сухим листям, можуть витримати навіть сильні морози – до -30 ºC. А однорічні віоли після в'янення утилізують.

  Види і сорти віоли

  Віола Віттрока (Viola wittrockiana)

  Найпоширенішим на наших клумбах видом віоли є віола Віттрока, або братки. Це багаторічник заввишки 20-30 см, що вирощується в культурі як дворічна рослина, з овальним почерговим листям із тупими зубцями по краях і одиночними великими квітками від 4 до 10 см у діаметрі всіляких забарвлень і форм. Квітникарі поділяють сорти віоли садової на кілька категорій: за термінами і якістю цвітіння, розмірами квіток, їхнім забарвленням, формі і рівні зимостійкості. Якщо критерієм є розмір квіток і їхня одночасна кількість на кущі під час цвітіння, то за цими ознаками сорти віоли Віттрока поділяються на групи великоквіткових (грандіфлора) і багатоквіткових (мультифлора) сортів. Якщо основою відмінності є забарвлення, то умовно сорти поділяють на одноколірні, двоколірні і плямисті, але слід розуміти, що чіткої межі між цими групами немає, й один і той самий сорт можна зарахувати, наприклад, і до плямистих, і до двоколірних.

  

  Одноколірні сорти віоли Віттрока:

  • Віола Біла – розлогий кущ діаметром до 25 см і заввишки до 20 см із зеленим листям, білими з ледь помітною прозеленню і жовтизною запашними квітками на довгих квітконосах. Цвіте цей сорт із середини квітня до початку серпня і з кінця вересня до жовтня. Добре зимує під укриттям;
  • Блу Бой – кущик до 25 см заввишки з сизуватим листям, бузково-блакитними гофрованими квітками діаметром до 6 см, з темно-бузковими штрихами біля основи пелюсток, верхні пелюстки відігнуті назад. Одночасно на кущі може відкриватися до 19 квіток. Цвіте з квітня по серпень і у вересні-жовтні, добре зимує під укриттям;
  • Руа де Негрі – компактні кущі заввишки до 23 см, листя з сизим нальотом, квітки діаметром до 5 см з округлими чорними хвилястими по краях оксамитовими пелюстками, злегка відігнутими назад, в основі нижньої пелюстки – яскраво-жовте вічко. Відкривається одночасно на кущі до 14 квіток. Цвіте з квітня по серпень і з вересня по жовтень. Добре зимує під укриттям;
  • Віола червона – стебла прямостоячі заввишки до 20 см, квітки до 7 см у діаметрі червоного кольору з дуже темним вічком біля основи пелюсток.

  

  Двоколірні сорти віоли Віттрока:

  • Юпітер – компактний сорт заввишки до 16 см із темно-зеленим листям і квітками діаметром до 5 см з округлими біло-фіолетовими квітками, верхні пелюстки яких, білі біля основи, відігнуті назад, а нижні мають оксамитувату текстуру і густо-фіолетовий відтінок. Відкривається відразу до 20 квіток. Зимує добре;
  • Лорд Біконсфілд – кущі заввишки до 25 см, листя сизувате. Квітки діаметром до 5,5 см. Верхні пелюстки біло-блакитні з чорнильними мазками біля основи, нижні – густо-фіолетові з нерівним бузковим обідком по краях. Одночасно на кущі цвіте до 30 квіток. Зимує добре;
  • Сент Кнуд – компактні кущики до 20 см заввишки із зеленим листям і квітками до 5 см у діаметрі, у яких верхні пелюстки світлого жовтувато-помаранчевого відтінку, а нижні, яскраво-помаранчеві з червоною основою, сильно видаються вперед. Одночасно на кущі може бути відкрито до 19 квіток.

  

  Плямисті віоли:

  • Шалом Спурія – багаторазово поліпшена форма сорту віола рококо, така ж віола махрова, але з неймовірно сильним гофрування пелюсток дуже великих квіток – на третину більше за стандарт. У продаж надходить як суміш насіння різних забарвлень. На відміну від батьківських видів віддає перевагу легкій півтіні – тоді гофрованість листя проявляється сильніше;
  • гібрид F1 Очі тигра – новинка неймовірного забарвлення: по жовтому фону пелюсток часті тонкі коричневі штрихи, діаметр квітки до 3 см. Можна вирощувати як на клумбах, так і в горщиках. Гібрид відрізняється раннім і неймовірно рясним цвітінням та приємним ароматом;
  • гібрид F1 Кассис – компактна рослина з фіолетовими пелюстками з тонкою білою облямівкою по краях, цвіте напрочуд рясно, дуже зимостійка.

  

  Віола рогата (Viola cornuta), або віола ампельна

  Крім віоли Віттрока, в культурі часто вирощується віола рогата, або віола ампельна – багаторічна рослина заввишки від 15 до 25 см із повзучим гіллястим кореневищем, яке, розростаючись, утворює килим. Стебла у неї трикутного перетину, листя довгасте, велико-зубчасте, завдовжки до 6 см, прилистки перисто-надрізані. Численні квітки 3-5 см у поперечнику, з рогоподібним шпорцем, забарвлені в лілово-фіолетову гаму з невеликим жовтим оком. Цвіте з травня по вересень. Зимостійка, але бажано її на зиму вкривати. Вирощування ампельної віоли мало чим відрізняється від вирощування віоли садової. Виведенням нових сортів віоли рогатої займалися в основному англійські селекціонери:

  • Аркрайт Рубі – сорт великоквітковий з пелюстками інтенсивно червоного кольору з жовтим вічком і темними плямами на основі нижніх пелюсток;
  • Бальмонт Блу – сорт із блакитними квітками і плетистими пагонами, добре росте в підвісних кошиках і в балконних контейнерах;
  • Перпл Дует – у квіток цього сорту дві верхні пелюстки бордового кольору, а три нижніх – темно-рожеві з темнішими штрихами біля основи.

  

  Віола запашна (Viola odorata)

  Ще одним видом, що прекрасно росте в культурі і має безліч садових форм, є віола запашна – багаторічна рослина з товстим кореневищем і майже круглим листям завдовжки до 9 см і завширшки до 8 см, що утворює розетку. Квітки досить великі, запашні, фіолетового відтінку. Цвіте в травні протягом трьох тижнів, іноді повторно цвіте восени. Сорти:

  • Розіна – дуже ароматні квітки рожевого кольору, темніють ближче до основи, верхні пелюстки у них відігнуті, бічні злегка витягнуті вперед – квітка схожа на птаха, що летить;
  • Шарлотт – віола з великими темно-фіолетовими квітками;
  • Цар – віола з дуже запашними ліловими квітками.

  

  Віола метеликова, або клобучкова (Viola papilionacea = Viola cucullata)

  Затребувана в культурі і віола метеликова, або клобучкова, заввишки 15-20 см із серцеподібним або брунькоподібним, по краю зазубреним листям і великими, поодинокими фіолетовими квітками, в яких верхня пелюстка біла з фіолетовою смужкою, а центр жовтувато-зелений, майже білий. Цвіте з квітня по червень. Сорти:

  • Фреклз – білі квіти з густими фіолетовими цятками, які прохолодною весною стають більшими. Цвіте навесні до початку літа. Один з найневибагливіших у культурі сортів віоли;
  • Ройал Роуб – мініатюрна віола з дуже запашними квітками, пелюстки яких відігнуті назад, а в основі кожної пелюстки – жовтуваті і чорні штрихи. Самі ж пелюстки мають забарвлення від фіолетово-блакитного до пурпурового;
  • Ред Джайент – дуже великі червоно-фіолетові квіти на довгих квітконосах. Довгоквітучий сорт.

  Крім перерахованих широко використовуваних видів віоли, прекрасно могли б рости в садовій культурі віоли граціозна, гірська, жовта, болотна, алтайська, волосиста, лабрадорська, одноквіткова, строката, піщана, сомхетська, собача, сестринська, стопоподібна, дивовижна, пагоркова і віола Селькірка. Поки ж вони використовуються селекціонерами здебільшого для виведення нових сортів і гібридів віоли садової.

  Література

  1. Фиалка
  2. Рослини родини Фиалковые
  3. Додаткова інформація на World Flora Online
  4. вирощування
  5. Посадка рослин (рос.)

  Корисні посилання

  1. Інформація про Садові рослини
  2. Інформація про Дворічні рослини
  3. Інформація про Багаторічні рослини
  4. Інформація про Трав'янисті рослини
  5. Інформація про Однорічні рослини

  Продовжуючи тему

  Виола: посадка и уход за растением

  Нежные виолы никого не оставят равнодушным. Растения уже давно полюбились профессиональными и начинающими садоводами за бутоны с пестрой раскраской, неприхотливость в уходе и отличную приживаемость как в открытом грунте, так и в комнатном горшке. Эти цветы многим знакомы под названиями анютины глазки и фиалка садовая (трехцветная), а в средних веках культура носила имя цветок Святой Троицы, поскольку виоле в те времена приписывали божественное начало. Так или иначе, разноцветные цветы не утратили своей популярности с годами. Виолу довольно легко выращивать, она спокойно переносит даже кратковременные заморозки. Приобрести такие букеты в Киеве можно онлайн, не выходя из дома или офиса.

  Особенности виолы

  

  Виола (лат. Viola) принадлежит к семейству Фиалковые. Цветы встречаются во многих регионах Южного и Северного полушария, но чаще всего в умеренных широтах, предгорьях и горной местности. К роду виол относится несколько сотен видов (от 500 до 700). Существуют эндемические разновидности, которые в дикой природе обитают лишь в Андах, также есть исключительно тропические африканские сорта, субтропические латиноамериканские, австралийские, новозеландские и островные экземпляры. Фиалка садовая обрела популярность и широкое распространение несколько веков тому назад. Еще 2500 лет назад древние народности, населяющие европейский континент, вплетали виолы в венки, ожерелья, делали из них всевозможные украшения, часто декорировали яркими букетами свои торжества. С течением времени, когда за разведение культуры уже принялись селекционеры, были выведены первые гибридные виды растения — виола душистая и виола горная. Первое упоминание о селекции фиалки датируется еще концом XVII века, однако, европейское население узнало о самой популярной на сегодняшний день фиалке Виттрока только в XIX столетии. Виола Виттрока была получена, благодаря скрещиванию желтой, алтайской виол и виолы триколор. Данная сортовая разновидность не утрачивает своей востребованности, благодаря высокой декоративности и крепкому иммунитету. Сейчас существует масса гибридных сортов данной культуры.

  Науке известны однолетние, двухлетние и многолетние разновидности фиалки садовой. По природе это цветущее травянистое растение, достигающее в высоту 15-35 сантиметров. Корневище мочковатое, основной стебель вертикально растущий. Листовые пластины дополнены прилистниками, бывают обычными или перистыми. Вырастают прямо из розетки кустика и продолжают свой рост на побегах в очередном порядке. Бутоны растут одиночно, в пазухах. В среднем каждый бутон достигает 7-8 сантиметров в поперечнике. Есть длинные цветочные стрелки. Лепестки растут в два яруса. Верхние украшены «ноготками», а нижние дополнены неким наростом, шпорцем, и намного больше по размеру. Форма и цветовая палитра виол самая разнообразная. Так, существуют и однотонные виды, и двухцветные, и трехцветные, есть сорта в полоску, в крапинку, с одним большим пятном, с гофрированной или простой каемкой лепестков, с бархатистой или обычной текстурой и проч. Причем цветение фиалок всегда буйное. Как правило, сезон цветения длится с середины марта по конец мая или с начала августа и до первых серьезных похолоданий (все зависит от того, когда была высажена культура). Также известны разновидности, цветущие все лето, и те, которые могут зацветать два раза в год. Так или иначе, под конец периода цветения на месте соцветий созревает плод — контейнер с мелкими семенами. Семенной материал анютиных глазок хорош тем, что долго сохраняет свою всхожесть (порядка 2-3 лет). Если вы захотите вырастить садовую фиалку на своем участке, можете смело приступать к действиям: культура отличается морозоустойчивостью и не погибнет на притененной грядке. Однако учитывайте, что в тени цветение виолы будет не таким пышным. Оптимальным субстратом для культуры считаются сырые суглинки с богатым составом. Если растению не будет хватать влаги, бутоны обмельчают.

  Виды и сорта виолы

  Как уже было упомянуто выше, сегодня существуют сотни видов и сортов виолы. Остановимся подробнее на самых распространенных и декоративных.

  Виола Виттрока (Viola wittrockiana)

  

  Самой большой популярностью среди цветоводов пользуется именно виола Виттрока, которую и называют анютиными глазками. По природе это многолетнее растение, которое выращивается в нашей местности в качестве двулетника. Высота растения может достигать 20-30 сантиметров. Листья растут в очередном порядке, имеют овальную форму и плоские зубцы по окантовке. Бутоны одиночные, достаточно большие, диаметром 5-10 сантиметров. Лепестки окрашены в разные оттенки и имеют разную форму. Ученые разделяют культуры данного вида на несколько категорий по определенным параметрам (по срокам и декоративности цветения, по размерам, окраске и форме бутонов, а также по степени устойчивости к заморозкам). Если брать во внимание размер бутонов и их число на каждой виоле Виттрока в период цветения, то все культуры разделяют на две группы сортов: многоцветковые и крупноцветковые. А если принимать в учет цветовую палитру растения, то тогда такие растения условно делят на двух-, одноцветные и пятнистые. Но есть еще одна особенность: каждый из сортов или видов может одновременно принадлежать и к двухцветным, и к пятнистым.

  Одноцветные сорта

  1. Viola White. Раскидистый кустарник высотой 20 сантиметров и поперечником примерно 25 сантиметров. Листья насыщенно-зеленые. Бутоны белые, слегка отдают желтизной и зеленью. Цветки растут на длинных цветоносах и имеют очень приятный аромат. Цветет данный сорт с середины весны по начало августа или с начала сентября по октябрь. Хорошо переносит морозы, но только в специальном укрытии.
  2. Blue Boy. Пушистый кустарник высотой до 25 сантиметров. Листья зелено-голубые. Цветки окрашены в светло-фиолетовый или голубой оттенок, имеют волнистые края и достигают 5-6 сантиметров в поперечнике. Верхние лепестки загнуты в обратную сторону. В основании бутонов есть тонкие полоски фиолетового цвета. Цветение культуры обильное (до 20 бутонов на каждом экземпляре). Сезоны цветения: весна - лето или сентябрь - октябрь. Нуждается в укрытии на зимовку.
  3. Rue de Negri. Невысокий кустарник округлой формы. На верхушке листовых пластин четко выделяется сероватый налет. Диаметр каждого бутона около 5 сантиметров. Махровые лепестки в форме полукруга, с гофрированной окантовкой, слегка загибаются назад. В нижней части нижнего лепестка выделяется глазок ярко-желтого цвета. Одновременно на растении раскрывается до 15 бутонов. Сезон цветения приходится на апрель - август, а также на два первых осенних месяца. Зиму переживает только в укрытии.
  4. Viola Red. Вертикальные прямые побеги в высоту достигают 20 сантиметров. Бутоны красные, в диаметре около 7-8 сантиметров, внизу каждого лепестка четко выделяется почти черный глазок.

  Двухцветные сорта

  

  1. Jupiter. Низкорослый кустарник высотой до 15 сантиметров с темно-зелеными листьями. Размер круглых бутонов около 5-6 сантиметров. Окрас фиолетово-белый. Махровые лепестки, растущие снизу, имеют темно-фиолетовый оттенок, а верхние загибаются в обратную сторону и окрашены в белоснежный цвет только в основании. Одновременно на кусте распускается до 20 соцветий. Сорт стойко переносит морозы.
  2. Lord Beaconsfield. Представители сорта — кустарники высотой около 25 сантиметров. Их листья имеют голубой подтон. Размер бутонов до 6 сантиметров. Лепестки, растущие в нижней части, насыщенно-фиолетовые с волнистой окантовкой сиреневого тона. Верхние белые (или светло-голубые) лепестки дополнены неровными пятнами в нижней части. На кусте распускается до 30 цветочков сразу же. Сорт зимостоек.
  3. Sent Knud. Низкорослый кустарник высотой до 20 сантиметров. Листья насыщенно-зеленые. Размер бутонов около 5 сантиметров. Нижние ярко-оранжевые лепестки с красным основанием заметно торчат вперед. Верхушечные лепестки также оранжевые, но намного светлее. В одно и то же время на виоле может раскрыться до 20 соцветий.

  Пятнистые сорта

  1. Shalom Purim. Данный сорт представляет собой «обновленную версию» сорта фиалки садовой Рококо. Лепестки у Shalom Purim такие же махровые, но намного более волнистые по кромке. Бутоны очень большие, почти в два раза крупнее донорского сорта. Данный сорт чаще всего реализуется в составе сортосмесей разнообразных расцветок. Еще одним отличием от родительского растения является то, что виола Shalom Purim лучше проявляет свою декоративность не на светлой площадке, а в тени. В таком случае лепестки вида становятся еще более волнистыми.
  2. Гибрид F1 Eyes of Tiger. Один из недавно выведенных гибридов, который обладает необычной окраской. Бутоны некрупные, в диаметре всего 3 сантиметра. Лепестки желтые с густыми темными тонкими линиями. Для выращивания культуры отлично подходит и открытый грунт, и горшок. Гибрид отличается ранним и пышным цветением. Цветки имеют приятный аромат.
  3. Гибрид F1 Cassis. Компактный кустарник высотой до 15-20 сантиметров с насыщенно-зелеными листьями. Бутоны фиолетовые с аккуратной белой окантовкой. Цветение обильное. Гибрид отличается высокой морозоустойчивостью.

  Виола рогатая, или виола ампельная (Viola cornuta)

  

  Виола рогатая также является довольно популярной культурой среди цветоводов. Это многолетнее травянистое растение высотой 20-25 сантиметров. Корневая система вида стелющаяся, разветвленная, за счет чего культура со временем преобразуется в пестрое покрывало. Побеги упругие, трехгранные в сечении, листья вытянутые, с резной окантовкой, длиной до 5-6 сантиметров. Прилистники перистые. В одно и то же время на кусте распускается очень много бутонов диаметром 3-5 сантиметров. Цветовая палитра ампельной виолы сиренево-лиловая. Также на поверхности лепестков есть глазок ярко-желтого цвета. Период цветения приходится на конец весны - начало осени. Отличается хорошей зимостойкостью, но в период холодов должна находиться в укрытии. По сути культивирование ампельных сортов не отличается от содержания обычных уличных или горшечных. Самыми популярными сортовыми разновидностями на сегодняшний день являются следующие английские гибриды:

  1. Arkwright Ruby. Крупноцветковый сорт с ярко-красными лепестками и центральным желтым глазком. На нижних лепестках присутствуют темные вкрапления.
  2. Belmount Blue. Кустарник с ветвистыми побегами и нежно-голубыми бутонами. Особенно красиво смотрится в подвесных кашпо и также в вазонах на открытых верандах или балконах.
  3. Purple Duet. Бутоны сорта Purple Duet имеют пять лепестков: два верхних бордовые, а три нижних — пыльно-розовые с темно-коричневыми узкими полосками.

  Виола душистая (Viola odorata)

  Виола душистая является частым гостем уличных клумб, цветников и украшением приусадебных участков. Представляет собой многолетнее травянистое растение с мощной корневой системой. Листья, вырастающие из прикорневой розетки, зеленые, округлые, длиной почти 9 сантиметров и шириной 8 сантиметров. Цветки крупные, с приятным запахом, окрашены в сиренево-фиолетовую цветовую палитру. Период цветения приходится на май и продолжается всего 3 недели. При благоприятных условиях может зацвести второй раз в сентябре. Популярные сорта:

  1. Rosina. Цветки данного сорта чем-то напоминают парящую птицу. Ароматные розовые бутоны ближе к основанию становятся темнее. Верхние лепестки загнуты назад, а остальные словно тянутся вперед.
  2. Charlotte. Крупноцветковый сорт с темно-фиолетовыми бутонами.
  3. Царь. Лиловые соцветия данной культуры привлекают не только красотой, но и ароматом.

  Виола мотыльковая, или клобучковая (Viola papilionacea, Viola cucullata)

  

  Компактный кустарник высотой 15-20 сантиметров. Листья зеленые, зубчатые по краям, округлой формы или в форме сердца. Цветки крупные, насыщенно-фиолетовые. Растущий вверх лепесток окрашен в белый цвет с фиолетовыми полосками и желтоватой сердцевинкой. Цветет культура с середины весны и по июль. Популярные разновидности:

  1. Freckles. Сорт отличается белоснежными лепестками, полностью усеянными фиолетовым крапом, которые в условиях прохладного климата становятся скорее пятнами. Цветение наступает весной и заканчивается с приходом жаркого лета. Отличается нетребовательностью.
  2. Royal Rob. Компактный сорт. Бутоны ароматные, с загнутыми верхними лепестками сиреневого, лилово-голубого и фиолетового цветов с короткими темными (иногда желтыми) полосками в основании.
  3. Red Giant. Крупноцветковый сорт с длинными цветочными стрелками, на краях которых распускаются долгоцветущие красно-фиолетовые бутоны.

  Виола алтайская (Viola altaica)

  Многолетний травянистый кустарник высотой до 18-20 сантиметров с фиолетово-синими или белыми с темными полосками бутонами и желтым глазком в основании. Отличается неприхотливостью, радует цветением дважды в году: со второй половины апреля до второй половины июня и с начала августа до первых серьезных похолоданий. Виола алтайская может спокойно выращиваться в условиях средних широт, хорошо переносит морозные зимы.

  Виола жёлтая (Viola lutea)

  Желтая садовая фиалка признана самой нетребовательной культурой во всем семействе. Этот миниатюрный кустик (10-15 см) радует глаз лимонными лепестками с желтым центральным глазком. Цветет три месяца (май, июнь, июль).

  Виола триколор, или трехцветная (Viola tricolor)

  Трехцветные анютины глазки во взрослом возрасте могут достигнуть высоты 20 сантиметров. Это эффектный крупноцветковый сорт с бутонами до 8 сантиметров в поперечнике. Как понятно из названия, окрас лепестков тройной. Так, верхние лепестки чаще всего сиреневые или фиолетовые, боковые такие же, но тусклее, а нижние — насыщенно-желтые. Культура может зацвести в открытом грунте, начиная с середины весны и до холодов. Считается высокодекоративным представителем рода.

  Виола Вильямса (Viola williamsii)

  

  Двухлетнее травянистое растение, является гибридом виолы Виттрока и ампельной виолы. Куст сравнительно высокорослый, до 30 сантиметров в высоту, а вот бутоны небольшие — до 4 сантиметров в диаметре. Окрас броский, со штрихами. Наиболее распространенные сорта:

  1. Жемчужный водопад. Это сорт с ниспадающими побегами. Обильно цветет бело-голубыми бутонами, которые имеют приятный аромат.
  2. Бенгальский огонь. Еще одна ампельная культура с бутонами, напоминающими летящих бабочек желто-багрового окраса.
  3. Янтарный поцелуй. Ампельная культура с пышным цветением и броскими золотисто-янтарными соцветиями.
  4. Фрозе шоколад. Садовая форма, которая стремительно разрастается в ширину. Бутоны средних размеров, растут густо. Цветовая палитра лепестков представлена коричневыми оттенками. Также на поверхности лепестков есть желтое пятно и почти черные штрихи.

  Виола Сорория, или мотыльковая виола (Viola sororia)

  Это травянистая многолетняя садовая форма высотой до 20 сантиметров. Отличается ранним цветением, иногда может зацвести второй раз в конце августа. Сам кустарник достаточно компактный и аккуратный, листовые пластины крупные, сердцеобразные. Цветоносы высокие, бутоны мелкие (до 2-3 сантиметров в диаметре). Окрас лепестков сине-фиолетовый, голубой, белый. Мотыльковая виола часто выращивается в качестве бордюрного растения, а также в альпинариях. Популярные разновидности:

  1. Ruba. Невысокий куст с сине-фиолетовыми бутонами.
  2. Freeckles. Имеет белые бутоны с голубыми точками.
  3. Albiflora. Кустарник с однотонными белыми цветками.

  Посадка и выращивание виолы

  Выращивание виолы, как и выращивание алиссума, возможно безрассадным и рассадным методами. Однако второй вариант считается более эффективным и надежным.

  Высев на рассаду

  

  Приступать к высеву семян на рассаду можно уже под конец календарной зимы. В таком случае цветения фиалок можно ждать в этом же году (в конце весны или в начале лета). Что касается субстрата, то проще всего купить специальную почвосмесь для Фиалковых. Но для начала семена нужно подготовить. Для этого их на сутки отправляют в раствор марганцовки. Только потом можно приступать к посевным работам. Итак, сформируйте на поверхности грунта борозды и засыпьте в них семенной материал. Присыпать зернышки необходимо просеянной почвой. Затем посадка поливается, и емкость накрывается крышкой из стекла или полиэтилена. В таком виде посевы должны храниться в комнате с температурой не выше 15 градусов.

  Рассада

  Молодые растеньица проклюнутся уже через неделю - полторы. Когда это случится, крышку можно снять, а горшки переместить в еще более холодное место с температурой 10-11 градусов. Освещение должно быть рассеянным, в полдень виолы защищают от палящих лучей. За рассадой нужен правильный и регулярный уход, который включает полив и удобрения. В качестве подкормок можно использовать универсальные минеральные составы, а вносят их обычно раз в полмесяца.

  Пикировка рассады

  Насчет того, когда именно необходимо проводить пикировку рассады, мнения расходятся. Одни цветоводы утверждают, что это вообще нужно делать дважды (сразу после появления первых настоящих листиков и через 3 недели после этого), а вторые напрочь отказываются от повторной пикировки сеянцев. Тем не менее виолы разрешается пикировать даже прямо во время цветения, на укореняемости это никак не отразится.

  Пересадка в открытый грунт

  Даты, в которые можно приступать к пересадке в открытый грунт, зависят от климатических особенностей вашего региона проживания. Но обычно это происходит в апреле или в мае. Участок для культуры должен быть хорошо освещен, а садовая земля — быть с примесью крупного древесного угля и перегноя. Еще один допустимый вариант землесмеси включает дерн, речной песок, перегной и верховой торф в соотношении 2:1:2:2. Старайтесь избегать низменностей и площадок с грунтовыми водами. Сам процесс пересадки несложен. Выкопайте посадочные ямки так, чтобы в них помещался цветок с комом грунта на корнях. Соблюдайте дистанцию между ямками в 10-15 сантиметров. Заполните пустоты грунтом, выровняйте поверхность и полейте посадки. Если ваши виолы многолетние, их необходимо будет пересаживать на новый участок со свежим грунтом каждые три года, одновременно с этим занимаясь делением куста. В противном случае кусты обильно обрастут листьями и побегами, а цветение станет скудным. Также виолы можно размножать черенками. Чаще всего этот метод применяют для редких сортов.

  Уход за виолой

  

  Хоть садовые фиалки и неприхотливы к уходу, все же и им нужно внимание. Впрочем, уход за виолой не сложнее, чем уход за гацанией и другими травянистыми цветущими культурами. Основные требования заключаются в своевременном увлажнении грунта, внесении удобрений, удалении сорняков и прополке. Чтобы анютины глазки обильнее цвели, сажайте их на солнечной стороне под кронами деревьев, растущих с южной стороны.

  Полив

  Виолы — влаголюбивые растения. Поливать их необходимо ежедневно, а в сезон цветения и в знойные дни дозу воды нужно увеличивать. Тем не менее будьте в этом плане осторожны и не переусердствуйте, чтобы на корнях не развилась гниль из-за избытка влаги.

  Подкормка

  Для более обильного цветения виолы подкармливают комплексными минеральными составами (подойдут суперфосфаты). Если грунт на участке питательный, то можно ограничиться однократным внесением удобрений в месяц, а если скудный на полезные вещества, то — двукратным.

  Пересадка

  Виолы спокойно относятся к пересадкам и не воспринимают их как стресс. Садовую фиалку разрешается пересаживать прямо в период цветения. Если ваша виола комнатная, то пересадка с периодичностью раз в три года даст ей возможность не утрачивать своей декоративности и цвести все так же обильно. Для этого кустик осторожно достают из горшка, делят корень на части и рассаживают по персональным емкостям.

  Сбор семян

  Собирать семена следует после созревания семенной коробочки. Обычно это происходит в конце лета или начале осени. Эти коробочки вырастают прямо на месте увядших бутонов. Понять, что пришла пора сбора, можно по внешнему виду семянки: она перевернется вверх дном. Работайте аккуратно, так как она довольно хрупкая. Добытый семенной материал необходимо будет досушить на листе бумаги или на газете в сухом месте. Затем поместите их в тканевый мешочек и положите в холодильник. Если не собирать семена, виола будет размножаться самосевом. Выросшие таким образом насаждения могут быть довольно густыми. При желании их можно даже проредить или рассадить.

  Зимовка

  Многолетние садовые фиалки морозоустойчивы. На зиму их можно просто присыпать пожухлой листвой или лапником. Под таким укрытием растения спокойно переживут похолодания даже до - 30 °C. А вот однолетние виолы под конец сезона придется выкопать и уничтожить.

  Болезни и вредители

  

  Если соблюдать все правила и рекомендации по уходу, цветам ничего не будет угрожать. Но, если виолы будут жить в не комфортных для них условиях, растения может атаковать мучнистая роса. Признаками заболевания является серо-белый налет на листьях. Чаще всего причиной данного недуга является подкормка азотистыми составами, вредными для культуры, но также к этому приводит обычная роса, появившаяся на поверхности цветов в период засушливого лета. Вылечить кустарники поможет раствор кальция с содой, жидким мылом и фунгицидом. При необходимости через две недели процедуру можно повторить.

  Еще одной напастью для виол может стать серая гниль и черная ножка. Обе болезни появляются из-за неправильного температурного режима, переувлажненного субстрата или высокой влажности воздуха. Заболевания опасны еще и тем, что распространяются со стремительной скоростью и могут перекинуться на соседние посадки. Поэтому пораженные экземпляры нужно тут же ликвидировать с участка, а саму грядку полить фунгицидным раствором (например, подойдет препарат «Фундазол»). Также анютины глазки могут страдать от пятнистости листьев. При этом листовые пластины постепенно засыхают, а сам кустарник слабеет. Как можно быстрее извлеките из почвы зараженные виолы и бросьте в костер. Только так вы сможете предотвратить дальнейшее заражение всей клумбы. При этом здоровые садовые фиалки, растущие на том же месте, должны быть обработаны в профилактических целях. Приготовьте бордосский раствор и опрыскайте им кусты из пульверизатора. Желательно повторить подобную процедуру два или даже три раза с интервалом две недели.

  Гусеницы и слизни — еще одни враги анютиных глазок, которые не прочь полакомиться сочными листьями и стеблями растения. Собирать вредителей можно вручную, но лучше опрыскать кусты табачным отваром или инсектицидами.