Що таке відокремлені прикладки?

Відокремлена прикладка — це іменниковий зворот, який виступає в реченні як різновид означення. Відокремлюється комами, якщо: стоїть після означуваного слова, виражається іменником (здебільшого власною назвою): Навкруги чорне страшне море, безодня води і гніву.

Як Відокремлюеться прикладка?

На письмі прикладку слід відокремлювати за допомогою ком або тире. Кеш

Як визначити відокремлену прикладку в реченні?

На письмі відокремлені прикладки виділяємо комами, рідше - тире. Тире ставимо, якщо: Прикладка стоїть у кінці речення ( щоб відрізнити прикладку від ОЧР) Автор хоче підкреслити значення прикладки. Наприклад: Урочисто вишикувалася проспектами зелена варта каштанів - почесна варта весни. Перевір себе!!

Прикладка

При́кладка (лат. appositio), апози́ція [1] — різновид означення, який називає ознаку предмета, яка виражена іменником, і водночас дає йому нову назву.

Зміст

Характеристика [ ред. | ред. код ]

Прикладка, як і означення взагалі, відповідає на питання який?: Освітлений вогнями, підходить пароплав (який?) «Тарас Шевченко» (О. Довженко). Проте за прикладку можна використати і власну назву, пропустивши, замінивши нею слово-означення: Освітлений вогнями, підходить «Тарас Шевченко». У першому реченні підметом виступає слово пароплав, а в другому — «Тарас Шевченко», яке в попередньому було прикладкою.

У лапки беруться й не змінюються лише ті прикладки, що означають власні назви газет, журналів, творів, заводів, підприємств (без слова «імені»), пароплавів, колективів тощо: Я на палубі пароплава «Некрасов» (О. Довженко). Ніякої робітничої маси в організаціях «Гарт» і «Плуг» не було і ще довгенько не буде (М. Хвильовий).

Якщо така прикладка вживається як самостійна назва (тобто без означуваного слова), то вона так само береться в лапки, але відмінюється: Вважаючи боротьбу між: «Гартом» і «Плугом» за недоцільну, ми в той же час стверджуємо: молоде мистецтво може вигартуватись тільки в процесі баталій по художніх установках (М. Хвильовий).

Інші прикладки в лапки не беруться і зазвичай узгоджуються з означуваним словом — принаймні у відмінку. Не беруться в лапки й назви транспортних (зокрема, автобусних та залізничних) маршрутів: автобус Київ — Черкаси, поїзд Київ — Харків.

Якщо спочатку йде слово з широким (родовим) значенням, а потім — із вузьким (видовим чи одиничним), то прикладка пишеться окремо, якщо ж навпаки — то через дефіс: ріка Дніпро і Дніпро-ріка, озеро Світязь і Світязь-озеро, трава звіробій і звіробій-трава, птах ворон і ворон-птах. Однак терміни на зразок гриб-паразит, жук-короїд, льон-довгунець, заєць-русак пишуться через дефіс (хоч тут спочатку широка, а потім вузька назва).

У випадках, коли не можна встановити, яке значення ширше, а яке вужче, прикладка, як правило, пишеться через дефіс: учитель-фізик і фізик-учитель, відповідь-репліка і репліка-відповідь, механік-водій і водій-механік.

Проте окремо пишуться прикладки у висловах на зразок красуня дівчина, жаднюга вовк, у яких перший іменник має суто означальне значення. Але й у цих випадках допустиме написання прикладок через дефіс: Наперед вийшов велетень-рибалка, він ніс жмут мотуззя (Ю. Яновський). Тоді загорілися іскри в чорних очах красеня-юнака (І. Ле).

Іноді прикладка до означуваного слова приєднується за допомогою пояснювального сполучника «як». Така прикладка комами не виділяється: Шевченко як поет відомий у всьому світі (можна сказати: Шевченко-поет).

Прикладка з пояснювальним сполучником як виділяється комами з обох боків лише тоді, коли вона має причинний відтінок: Кривинський, як посередник, вийшов наперед громади (Панас Мирний). Тут прикладка як посередник вказує на причину, чому Кривинський вийшов наперед громади (бо він був посередником).

Відмінки прикладок (за винятком назв станцій, портів), у розмовному стилі, зазвичай узгоджуються з означуваним словом: річка Буг, річки Бугу, річкою Бугом, у річці Бузі; озеро Світязь, озера Світязя, в озері Світязі; гора Говерла, гори Говерли, за горою Говерлою; трава полин, трави полину, травою полином; заєць-біляк, зайця-біляка; але: на станції Жмеринка, за станцією Жмеринка і подібне [ джерело? ] .

У діловій, військовій та науковій (енциклопедіях) мові власні назви топонімів постійно стоять у формі називного відмінка, незалежно від форми означуваного іменника: у селі Черників (розмовно: у селі Черникові), за річкою Ірпінь (розмовно: за річкою Ірпенем), на горі Близниця (розмовно: на горі Близниці) [ джерело? ] .

Відокремлені прикладки [ ред. | ред. код ]

Відокремлена прикладка — це іменниковий зворот, який виступає в реченні як різновид означення.

Відокремлюється комами, якщо:

• стоїть після означуваного слова, виражається іменником (здебільшого власною назвою): Навкруги чорне страшне море, безодня води і гніву.
• стосується особового займенника: Далеко за синім морем на чужій чужині гинули вони, безталанні шукачі щастя.
• стоїть перед означуваним іменником і має відтінок обставини: Чудовий піаніст, Лисенко надзвичайно точно й художньо передав твори Шопена, Шумана, Ліста.
• приєднується словами або, на ім'я, на прізвище, родом, походженням, на ймення, так званий, як-от, а саме, тобто, або (тобто), чи (тобто), наприклад, зокрема, особливо та ін.: Людський хлопець, дядька Лева небіж, Лукаш на імення.
• приєднується сполучником як і має відтінок причини. Таке відокремлення не залежить від місця прикладки в реченні: Як сестра, схилилась над тобою невтомна подруга, сувора творчість.

Не відокремлюються прикладки, які разом зі словом як указують на інші додаткові відтінки або мають значення «в ролі кого, чого»: Ліс зустрів мене як друга.

Відокремлені прикладки відділяються тире (—):

• якщо вони стоять у кінці речення й перед ними можна, не змінюючи змісту, вставити слова «а саме»: У хаті є ще у нього дві дівчини — Домаха й Меланка.
• якщо поширені прикладки вже мають у своєму складі розділові знаки: Мати — ставна, смаглява гречанка, що була ніби старшою сестрою Ользі, — сама ув'язувала вузли, коли дівчата зайшли до хати.

Примітки [ ред. | ред. код ]

Джерела [ ред. | ред. код ]

Посилання [ ред. | ред. код ]

• Прикладка // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XII : Літери По — Риз. — С. 1490. — 1000 екз.
• Прикладка // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К . : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 418. — ISBN 978-966-439-921-7.

2. Відокремлені прикладки

Прикладка — різновид означення , виражений іменником . Прикладка називає ознаку предмета, даючи йому іншу назву. Поширену прикладку в середині речення відокремлюють комами , а в кінці речення перед нею здебільшого ставлять тире .

Одна з доньок, Євпраксія, стала жоною ромейського царевича Олексія Комніна (П. Загребельний). А в центрі тільки я — дитина листопада, єдиний диригент і чародій на мить (Л. Талалай).

Прикладки відокремлюють у тих самих випадках, що й означення .

Відокремлюються прикладки , які до означуваного слова приєднуються за допомогою сполучника як (з відтінком причини), а також слів тобто (себто, цебто), або (= тобто), чи (= тобто), наприклад, зокрема, а саме, особливо, як-от, навіть, родом, на ім'я, на ймення, на прізвище, так званий, інакше .

Віктор, як наставник команди , чудово розумів переживання своїх вихованців. Перша станція, що була одразу за селом, називалася Провалля, або ж, як у нас кажуть, Млин (за проваллям на горі стояв вітряк) (Гр. Тютюнник). Командує нами староста, на прізвище Гришуха , худощокий суворий з лиця дитбудинківець (Гр. Тютюнник).

А в небі бриніли завзяті співці весняні — незримі жайворонки (С. Черкасенко). Довго ще літав над руїнами магістрату легенький попіл спалених паперів — всіх отих книг міських полтавських (Л. Костенко).

• прикладки із словом « як », коли відповідають на питання « у ролі кого ?», « у ролі чого ?»: Микола Бажан відомий як поет і перекладач.
  
• власні назви , якщо вони стоять після означуваного слова: Козака Мамая на картинах зображують із бандурою.