волошка синя опис

Волошка синя опис

Волошка синя - Centaurea cyanus L. Квітки зібрані в суцвіття - кошики на довгих ніжках, крайові квітки лійкоподібні, сині, нерівномірно п'яти-зубчасті, а середні - трубчасті, фіолетові, з тичинками і маточкою. Плід - сім'янка з коротким чубком з цупких волосинок. Цвіте з травня до серпня.13 січ. 2012 р.

Що лікує волошки?

Застосування волошки в лікувальних цілях Жовчогінні, протизапальні, спазмолітичні властивості рослини використовують для лікування нирковокам'яної хвороби, циститу, уретриту, простатиту, пієлонефриту, а також при дискінезії жовчовидільних шляхів, холециститі, холангіті.

Що лікує волошка синя?

У народній медицині квітки волошки синьої застосовують при захворюванні нирок і сечовивідних шляхів, що супроводжуються затримкою виділення сечі, при лікуванні курячої сліпоти, ангіни, ларингіті, сечокам'яній хворобі, респіраторних захворюваннях, лихоманці, головному болю.

Де найбільше поширена Волошка синя?

Поширення Європа, Мала Азія (західна частина), Іран, Індія (північний захід), Північна Америка, Австралія, Африка (північ).

Волошка синя — Вікіпедія Воло́шка си́ня або блава́т синю́к [2] ( Centaurea cyanus (All.) Dost.) — трав'яниста рослина роду волошка родини айстрових . Зміст 1 Екологія 2 Поширення 3 Ботанічні характеристики 4 Розмноження 5 Сировина і хімічний склад 6 Медичне застосування 7 Систематика 8 Див. також 9 … See more

Волошка синя, любисток лікарський, рута пахуча: опис рослин. Реферат

Однорічна або дворічна сіро-пухнаста трав'яна рослина. Стебло пряме, гілчасте, заввишки 30-80 см. Листки ланцето-лінійні, нижні - черешкові, верхні - сидячі. Квітки зібрані в суцвіття - кошики на довгих ніжках, крайові квітки лійкоподібні, сині, нерівномірно п'яти-зубчасті, а середні - трубчасті, фіолетові, з тичинками і маточкою. Плід - сім'янка з коротким чубком з цупких волосинок.

Росте на пісках і супісках як бур'ян серед посівів жита, пшениці, льону, рідше на парових полях.

Райони поширення - вся територія СРСР (крім посушливих зон і Крайньої Півночі).

Збирають і заготовляють переважно на Україні, в Білорусії, Краснодарському краї, Архангельській і Вологодській областях, Західному Сибіру.

Для виготовлення ліків використовують квітки волошки.

Збирають у липні-серпні достиглі яскраво-сині крайові лійкоподібні квітки, спочатку відривають цілі квіткові кошики, а потім з кошиків висмикують віночки крайових синіх квіток, намагаючись не зачепити внутрішні трубчасті квітки (вміст останніх у незначній кількості допустимий). Побляклі віночки викидають. Зібрані віночки негайно сушать у затемненому приміщенні, що добре провітрюється, розтрусивши віночки тонким шаром на папері або чистому рядні і часто перетрушуючи з метою збереження натурального кольору.

У квітках є глюкозиди центаурин і цикоріїн, ефірна олія, гіркі речовини, барвники, мінеральні солі, дубильні, білкові речовини, сапоніни.

У науковій медицині експериментально встановлено сечо- і жовчогінну дію волошки.

Любисток лікарський - Levisticum officiiiale Koch.

Багаторічна трав'яна рослина. Стебло кругле, трубчасте, заввишки до 2 м, порожнисте, голе, вгорі гілчасте. Листки двічі пірчасто-розсічені, надрізано-зубчасті, глянцеві, великі. Квітки дрібні, світло-жовті, зібрані на кінцях стебла і гілок у круглі зонтики, оточені біля основи багатолистими обгортками. Плід - довгасто-овальна сім'янка. Вся рослина дуже пахуча, на смак - гостро-пряна.

Росте на вологих ґрунтах, на городах, полях, у садах.

Для виготовлення ліків використовують корені любистку.

Збирають корені восени, старанно очищають від землі, нанизують на мотузок і сушать на вільному повітрі, у теплому приміщенні, на печі; зберігають у закритих коробках у сухому місці, бо корінь любистку вбирає вологу і приваблює комах.

Містить ефірну олію (терпенол), жир, крохмаль, камедь, цукор, яблучну і ангелінову кислоти, смоли. У народній медицині відвари і настої використовують для лікування серця, водянки, як сечогінний і відхаркувальний засіб.

як сечогінний засіб при набряках серцевого походження - відвар 2 столових ложок кореня любистку на 1 л води п'ють по 1 склянці 4-5 разів на день;
як відхаркувальний засіб - відвар з 2 столових ложок подрібненого кореня на 2 склянки води п'ють по 1/2 склянки 3 рази на день.

Рута пахуча - Ruta graveolens L.

Багаторічна сірувато-зелена, дуже запашна рослина. Стебло пряме, гілчасте, гладке, заввишки 30-100 см. Листки чергові, довгасто-яйцевидні, злегка м'ясисті, сірувато-зелені, двічі або тричі пірчасто-розсічені, з крапчастими залозками, що просвічують. Квітки зеленувато-жовті на коротких квітконіжках, зібрані в щитковидну волоть. Запах ароматичний, смак гострий, пряний, гіркий.

Цвіте в червні-липні і частково в серпні.

Росте у дикому вигляді в Криму, культивується на городах і в садах, також переважно в Криму.

Для виготовлення ліків використовують листки рути.

Збирають тільки листочки на початку цвітіння (червень-липень).

Сушать на вільному повітрі в затінку. Висушені листки дуже запашні.

Рута - одна з найдавніших лікарських рослин.

У народній медицині застосовують у випадку хвороб серця, розладу нервової системи, маткових кровотеч, при суглобовому ревматизмі та ішіасі.

Рута пахуча містить глюкозид рутин, ефірну олію, гіркоту, рутові і яблучні кислоти 0,5-1% кумариноподібних сполук, ароматичні кетони, алкалоїд кокуксагін та ін.

В гомеопатії руту використовують при спазматичних захворюваннях шлунково-кишкового тракту і як заспокійливий засіб. Рута належить до сильнодіючих засобів і тому треба додержувати вказівок щодо дозування.

В аптеках є препарат рутин (належить до вітаміну Р), який застосовують у випадку порушеної проникності судин, а також для профілактики при лікуванні дикумариноподібних та іншими антикоагулянтами.

Волошка

Воло́шка (Centaurea) — рід трав'янистих рослин родини айстрових, або складноцвітих. Волошки — місцеві рослини помірних і субтропічних регіонів Старого Світу; інтродуковані до Північної (у т. ч. Гренландії), Центральної й Південної Америки, Австралії, Південної Африки та Східної Азії [1] . Характеристиками волошок є міцне стебло, лійчасті квітки й сім'янки зазвичай з папусами. Деякі види використовують і розводять як декоративні рослини; також волошки є медоносними рослинами.

Зміст

Назва [ ред. | ред. код ]

Наукова назва походить від дав.-гр. кένταυρος — «кентавр», оскільки Гіппократ стверджував, що рослину (Centaurea cyanus) дав грекам кентавр Хірон, вихователь багатьох героїв грецької міфології.

Українська назва, волошка, можливо, зумовлена волохатим виглядом чашечок цих рослин [2] . Інша українська назва блават [3] [4] .

Опис [ ред. | ред. код ]

Це запушені чи голі однорічні, дворічні або, як правило, багаторічні трав'янисті рослини або напівкущики завдовжки від 20 до 300 см. Стебла прямостійні, висхідні або розлогі, прості або розгалужені. Листки одноколірні, прикореневі й стеблові, на ніжках чи сидячі, іноді нероздільні, але часто перисті (шипасті в Centaurea benedicta). Чашоподібні квіткові голови розміщені окремо або в суцвіттях. Обгортка прилистків має сферичну, овальну, дзвоноподібну або чашоподібну форму. Приквітки перекриваються й часто мають перетинчастий край і відокремлені бахромисті або колючі придатки. Квітки від нечисленних до численних, зовнішні зазвичай стерильні, внутрішні двостатеві; їх запилюють комахи. Віночки від білого до синього, рожевого, пурпурового або жовтого кольору. Сім'янка від мало запушеної до голої. Папус зазвичай складається з двох типів елементів; зовнішні елементи щетиноподібні, а внутрішні — короткі; іноді папуси відсутні. Основними числами хромосом є x = 8, 9, 10, 11, 12, 13 або 15 [1] [5] [6] .

Волошки по суті є світлолюбними рослинами, тому ростуть переважно у відкритих місцевостях, таких як луки, степи, пасовища, межі, скелясті схили, береги, узлісся та галявини, узбіччя доріг тощо, рудеральні середовища. Деякі види — бур'яни в польових культурах. Завдяки вмісту нектару у квітках, волошки — хороші медоноси.

Класифікація [ ред. | ред. код ]

Різні джерела надають різну кількість видів, які містить цей рід. Plants of the World Online надає перелік із 738 видів роду волошка [1] . База даних The Plant List наводить список із 687 прийнятих назв видів Centaurea [7] . Глобальна база даних Складноцвітих (англ. Global Compositae Checklist) подає перелік із 734 прийнятих назв видів [8] .

Centaurea appendicata — волошка великопридаткова
Centaurea arenaria — волошка піскова
( і ) Centaurea benedicta
Centaurea besseriana — волошка Бессера
Centaurea borysthenica — волошка дніпровська
Centaurea breviceps — волошка короткоголова
Centaurea calcitrapa — волошка колючоголова
Centaurea caprina
(
і ) Centaurea cyanus — волошка синя
Centaurea depressa — волошка притиснута
Centaurea diffusa — волошка розлога
Centaurea dominii
Centaurea donetzica — волошка донецька
Centaurea fuscomarginata
Centaurea glastifolia
Centaurea iberica — волошка причорноморська
Centaurea jacea — волошка лучна
Centaurea konkae — волошка Конки
Centaurea kotschyana — волошка східнокарпатська
Centaurea lavrenkoana — волошка Лавренка
Centaurea majorovii — волошка Майорова
Centaurea maramarosiensis — волошка мармароська
Centaurea margarita-alba — волошка білоперлинна
Centaurea margaritacea — волошка перлиста
Centaurea mollis — волошка м'яка
Centaurea odessana — волошка одеська
Centaurea orientalis — волошка східна
Centaurea paczoskii — волошка Пачоського
Centaurea phrygia — волошка фригійська
Centaurea protogerberi — волошка первинногерберова
Centaurea protomargaritacea — волошка первинноперлинна
Centaurea pseudoleucolepis — волошка несправжньоблідолускова
Centaurea pseudomaculosa — волошка несправжньоплямиста
Centaurea pseudoscabiosa
Centaurea salonitana — волошка салонікська
Centaurea sarandinakiae — волошка Сарандинакі
Centaurea savranica — волошка савранська
Centaurea scabiosa — волошка коростянкова
Centaurea semijusta — волошка напівзаконна
Centaurea solstitialis — волошка довгоденна
Centaurea stereophylla — волошка твердолиста
Centaurea sterilis — волошка неплідна
Centaurea steveniana — волошка Стевена
Centaurea stoebe
Centaurea tanaitica — волошка донська
Centaurea trichocephala — волошка волосистоголова
Centaurea vankovii — волошка Ванькова
Centaurea varnensis

Галерея [ ред. | ред. код ]

Див. також [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

↑ абвгCentaureaL. / Plants of the World Online / Kew Science. Архів оригіналу за 17 січня 2020 . Процитовано 06.03.2021 . (англ.)
↑Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К . : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — С. 422.
↑Верхратскіи И. Списъ важнѣйшихъ выразівъ рускои ботанічнои термінольогіѣ и номенклятуры зъ оглядомъ на шкільну науку въ высшихъ клясахъ гімназіѣ. — Львівь : НТШ, 1892. — 48 с.
↑Верхратский І. Ботаніка на висші кляси шкіл середних (після учебника Д-ра О. Ростафиньского). — Львів : НТШ, 1896. — 150 с.
↑Centaurea in Flora of North America / efloras.org. Архів оригіналу за 28 червня 2021 . Процитовано 06.03.2021 . (англ.)
↑Centaurea in Flora of China / efloras.org. Архів оригіналу за 10 вересня 2021 . Процитовано 06.03.2021 . (англ.)
↑The Plant List[Архівовано 15 травня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
↑Global Compositae Checklist [недоступне посилання] (англ.)
↑The Euro+Med Plantbase Project . Процитовано 06.03.2021 . [недоступне посилання] (англ.)
↑The Catalogue of Life. Архів оригіналу за 3 березня 2020 . Процитовано 06.03.2021 . (англ.)
↑Centaurea // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.

Посилання [ ред. | ред. код ]

Волошка[Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] // Фармацевтична енциклопедія
http://www.tropicos.org/Name/40003507[Архівовано 27 грудня 2013 у Wayback Machine.]
Centaurea на сайті«Germplasm Resources Information Network» (GRIN) (англ.)
Шиян, Н. М.; Мосякін, С. Л.; Федорончук, М. М. Типіфікація таксонів Asteraceae флори України: рід Centaurea L. //Український ботанічний журнал, 2010, vol. 67, № 6. ISSN 0372-4123 [Архівовано 19 квітня 2022 у Wayback Machine.]