Яка вологість ґрунту?

Оптимальна вологість ґрунту у відсотках польової вологоємності становить для польових, плодових і ягідних культур 70-80 %, для овочевих — 75-90 %.

Як розрахувати вологість ґрунту?

Вологість ґрунту розраховується шляхом порівняння маси випареної вологи та сухої землі. Непрямі методи засновані на визначенні характеристик ґрунту в залежності від ступеня його вологості, а також визначенні характеристик поміщених у нього предметів (наприклад, пористого абсорбера).

Як визначити що в ґрунті є волога?

Вимірювання вологості ґрунту здійснюють найчастіше за допомогою термостатно-вагового методу, висушуючи ґрунт за температури 105°C і визначаючи вміст вологи за різницею маси. Для визначення вмісту вологи у ґрунті використовують також електричні, тензіометричні та радіоактивні методи. Кеш

Водний режим ґрунтів — Вікіпедія Форми води в ґрунті: 1 — частка ґрунту; 2 — гравітаційна вода; 3 — гігроскопічна вода; 4 — ґрунтове повітря з водяною парою; 5 — плівкова вода; 6 — зона відкритої капілярної води; See more

Вологоємність ґрунту

Вологоємність ґрунту (водомісткість, водоутримуюча сила, капілярність ґрунту) — властивість ґрунту приймати і утримувати в своїх пористих порожнинах певну кількість крапельнорідкої води, не дозволяючи останній стікати.

Процентне відношення її маси до маси ґрунту або, відповідно, її об'єму до об'єму ґрунту, виражене у відсотках, називається показником вологоємності ґрунту.

Вологоємність ґрунту — величина, що кількісно характеризує водоутримуючу здатність ґрунту; здатність ґрунту поглинати і утримувати в собі від стікання певну кількість вологи під дією капілярних і сорбційних сил. В залежності від умов, що утримують вологу в ґрунті, розрізняють кілька видів вологоємкості ґрунту: максимальну адсорбційну, капілярну, найменшу та повну.

Максимальна адсорбційна вологоємність ґрунту, пов'язана волога, сорбована волога, орієнтовна волога — найбільша кількість міцно зв'язаної води, яка утримувалась сорбційними силами. Чим важчий гранулометричний склад ґрунту і вищий вміст у ній гумусу, тим більша частка зв'язаної, майже недоступної вологи у ґрунті.

Капілярна вологоємність ґрунту — максимальна кількість вологи, що утримується в ґрунті над рівнем ґрунтових вод капілярними (менісковимі) силами. Залежить від потужності шару, в якому вона визначається, і його віддаленості від дзеркала ґрунтових вод. Чим більша потужність шару і менше його видалення від дзеркала ґрунтових вод, тим вища капілярна вологоємність ґрунту. При рівному видаленні від дзеркала її величина зумовлена загальною і капілярною пористістю, а також щільністю ґрунту. З капілярною вологоємністю ґрунту пов'язана капілярна кайма (шар підпертої вологи між рівнем ґрунтових вод і верхньою межею фронту змочування ґрунту. Капілярна вологоємність ґрунту характеризує культурний стан ґрунту. Чим ґрунт менш оструктурений, тим більше в ньому відбувається капілярний підйом вологи, її фізичне випаровування і, найчастіше, накопичення у верхній частині легкорозчинних, в тому числі і шкідливих для рослин солей.

Найменша — польова вологоємність ґрунту — кількість води, що фактично утримується ґрунтом в природних умовах в стані рівноваги, коли усунуто випаровування і додатковий приплив води. Ця величина залежить від гранулометричного, мінералогічного і хімічного складу ґрунту, його щільності і пористості. Застосовується при розрахунку поливних норм.

Повна вологоємність ґрунту, водовмістимість ґрунту — вміст вологи в ґрунті за умови повного заповнення всіх пор водою. При повній вологоємністі ґрунту волога, що знаходилася у великих проміжках між частками ґрунту, безпосередньо утримується дзеркалом води або водотривким шаром. Водовмістимість ґрунту розраховується по її загальній пористості. Значення величини повної вологоємності ґрунту необхідно при підрахунку здатності водовсмоктування без утворення поверхневого стоку, для визначення здатності водовіддачі ґрунту, висоти підйому ґрунтових вод при рясних дощах або зрошенні.

Польова вологоємність — кількість води, що утримується ґрунтом протягом тривалого часу. Вологість піщаних ґрунтів при польовій вологоємності становить 4-10 %, супіщаних — 10-20 %, легко- і середньосуглинистих — 20-30 %, важкосуглинистих і глинистих — 30-40 %.

Величина польової вологоємності — важливий агрономічний показник. Знаючи вологість ґрунту у відсотках польової вологоємності, судять про забезпеченість рослин водою, а в поливному землеробстві встановлюють час поливу, задля збільшення насичення ґрунту водою з зими — облаштовують лісосмугові або кулісні насадження, які затримують сніг та уповільнюють вивітрювання.

Оптимальна вологість ґрунту у відсотках польової вологоємності становить для польових, плодових і ягідних культур 70-80 %, для овочевих — 75-90 %.

В агрономічному відношенні важливі й інші водні властивості ґрунтів: водопроникність і водопідйомна здатність.

Див. також [ ред. | ред. код ]

Література [ ред. | ред. код ]

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Назаренко І. І., Польчина С. М., Нікорич В. А. Ґрунтознавство. Методологія і методи дослідження ґрунту[Архівовано 10 грудня 2015 у Wayback Machine.]
• Позняк С. П. Ґрунтознавство і географія ґрунтів: підручник. У двох частинах. — Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2010. — 270 і 286 с.
• Толковый словарь по почвоведению / Под ред А. А. Роде. — М.: Наука, 1975.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К . : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Вільямс В. Р. Основи землеробства. К.—X., 1948.
• Мічурін І. В. Вибрані твори. — К.—X., 1949.
• Тімірязєв К. А. Вибрані твори, т. 2. — К., 1949.

Максимальна гігроскопічна вологість

Максимальна гігроскопічна вологість — це вологість ґрунту при знаходженні її в атмосфері з відносною вологістю 98 %. Це максимальна кількість вологи, яку ґрунт може сорбувати із близького до насиченого водяною парою повітря.

Величина максимальної гігроскопічності залежить від гранулометричного складу, кількості та якості колоїдів, вмісту гумусу та питомої поверхні ґрунту. Важкі ґрунти з великою питомою поверхнею, високою кількістю гідрофільних колоїдів і підвищеним вмістом гумусу мають значно більшу максимальну гігроскопічність, ніж легкі. У мінеральних ґрунтах величина максимальної гігроскопічності коливається у межах від 0,5-1 % у піщаних відмінах до 10-15 % у глинистих. У торфах максимальна гігроскопічність становить 30-40 %.

Кількість води у ґрунті, яка відповідає максимальній гігроскопічності, міцно утримується на поверхні ґрунтових часток, рослинам зовсім недоступна і є для них мертвим запасом. Виходячи з величини максимальної гігроскопічності, можна розрахунковим шляхом одержати приблизне значення коефіцієнта в’янення. Для цього необхідно величину максимальної гігроскопічності даного ґрунту збільшити у півтори-три рази. Ця величина коефіцієнта в’янення є орієнтовною, оскільки величина вологості ґрунту, при якій починають в’янути рослини, залежить від типу ґрунту, виду та фази розвитку рослини, а також від погодних умов.

Визначають максимальну гігроскопічність ґрунту насиченням зразка ґрунту парою води над 10% розчином сірчаної кислоти (метод Мітерліха) або сірчанокислого калію (метод Ніколаєва) у ексикаторі.