Як визначити чергування приголосних?

Чергування приголосних чи голосних звуків – це фонетичне явище, коли замість одного звука з'являється інший при зміні форми слова або при творенні нового: кіт – кошеня, допомогти – допомагати, лізти – лазити. Кеш

Як зрозуміти чергування голосних?

Чергування голосних звуків

1. Чергування [о], [е] з [i]. ...
2. Чергування [о], [е] з нулем звука. ...
3. Чергування [е] з [о] пiсля [й] та шиплячих. ...
4. Чергування [е] з [и] вiдбувається у небагатьох дiєслiвних коренях, якщо далi з'являється суфiкс -а-: беру – збирати, простерти – простирати, вмерти - вмирати.

Коли не відбувається чергування приголосних?

Увага! Не в усіх подібних випадках здійснюється чергування: наприклад, водити – воджу, але возити – вожу. Запам'ятайте винятки, в яких не відбувається чергування: вчорашній, торішній, рушник, соняшник, мірошник. Кеш

Чергування звуків — Вікіпедія Викликані рефлексами йотації приголосних. Див. також: Йотація в праслов'янській мові. До них належать такі чергування: г/ж, з/ж, к/ч, с/ш, д/дж, т/ч ( лягти — лежу, возити — вожу, скакати — скачу ... See more

Возити чергування приголосних

Найпоширеніші чергування приголосних звуків

г — з — ж: нога — нозі — ніжка;

к — ц — ч: рука — руці — ручка;

х — с — ш: вухо — у вусі — вушко;

Чергування відбувається при словозміні іменників:

- при відмінюванні іменників: круг — крузі, свекруха — свекрусі;

- у кличному відмінку іменників чоловічого роду: друг — друже, чоловік — чоловіче, пастух — пастуше;

- у давальному відмінку іменників жіночого роду: дочка — дочці;

- у місцевому відмінку всіх трьох родів: берег — на березі, рік — у році, мачуха — мачусі .

При словотворенні іменників:

- жіночого роду за допомогою суфіксів -к(а), -ечк(а), -еньк(а): книга — книжка, рука — ручка;

- чоловічого і середнього роду за допомогою суфіксів -ок-, -ечок-, -ечк(о): плуг — плужок, верх — вершечок, сонце — сонечко;

При творенні прикметників:

- за допомогою суфікса -ськ(ий): Волга — волзький, козак — козацький, чех — чеський;

- відносних прикметників із суфіксами -оч-, -н(ий): жінка — жіночий, парубок — парубочий, книга — книжний, тривога — тривожний;

- присвійних прикметників на -ин: Ольга — Ольжин, Варка — Варчин, свекруха — свекрушин, матінка — матінчин;

- вищого ступеня порівняння за допомогою суфіксів -ш-, -іш-: легкий — легший, важкий — важчий, вузький — вужчий.

- Приголосні г, з, ж кінця основи разом з суфіксом -ш- замінюються на -жч-: дорогий — дорожчий, вузький — вужчий, важкий — важчий.

- Приголосний с разом із суфіксом -ш- замінюється на щ: високий — вищий, красивий — кращий.

- Кінцеві приголосні к, ц перед суфіксом -н- змінюються на -чн: рік — річний, яйце — яєчний, кликати — кличний, серце — сердечний, околиця — околичний.

Зверніть увагу! Виняток с тановля ть слова: рушник, рушниця (рука), соняшник (сонце), сердешний у значенні «бідолашний» (серце), мірошник (мірка), торішній (торік), дворушник (рука), вчорашній.

У дієсловах найчастіше чергуються такі приголосні:

Зверніть увагу! Возити — вожу, але водити — воджу.

В інших частинах мови такі найпоширеніші чергування приголосних звуків:

[г] — [ж]— [з]: книга — книжка — книзі;

[х] — [ш]— [с]: кожух — кожушина — в кожусі .

Основні випадки чергування приголосних звуків

Українській граматиці притаманне чергування приголосних. Розглянемо найбільш поширені випадки заміни приголосних.

Найчастіше трапляються чергування такого типу:

Нога — нозі — ніжка;

рука — руці — ручка;

вухо — у вусі — вушко.

Коли відбувається чергування приголосних звуків?

1. Словотворення іменників:

а) іменники чоловічого та середнього роду, що містять суфікси –ечок, -ечк(о) та –ок: сонце – сонечко, крильце – крилечко, їжак – їжачок;

б) іменники жіночого роду, що містять суфікси –ечк(а), -к(а), -еньк(а): дорога – доріженька, доня – донечка.

Чергування в корені іменників відбувається в результаті додавання зменшено-лагідних суфіксів.

2. Словозміна іменників:

а) іменники чоловічого роду в кличному відмінку: друг – друже, Олег – Олеже;

б) іменники в ході їхнього відмінювання: покупка – покупці, знахідка – знахідці;

в) іменники жіночого роду в давальному відмінку: тітка – тітці;

г) іменники жіночого, чоловічого та середнього роду в місцевому відмінку: поріг – на порозі, оберіг – в оберезі.

3. Творення прикметників:

а) прикметники вищого ступеня порівняння, утворені за допомогою суфіксів –іш та –ш: головний – головніший, легкий – легший;

б) присвійні прикметники, що мають суфікс –ин: свекруха – свекрушин;

в) прикметники, що утворені від іменників за допомогою суфікса –ськ: рибак – рибацький, козак – козацький;

г) відносні прикметники, що мать суфікси –н, -оч: дівчина – дівочий, дорога – дорожній;

д) прикметники вищого ступеня, в яких приголосні з, г та ж наприкінці основи слова замінюються на –жч-: важкий – важчий;

є) прикметники вищого ступеня порівняння, в яких приголосний с та суфікс –ш замінюються на –щ: наприклад, красивий – кращій;

ж) прикметники, при утворенні яких кінцеві приголосні ц та к та суфікс –н замінюються на –чн: яйце – яєчний.

4. Чергування дієслів

Чергування в дієсловах відбувається в багатьох випадках, і найчастіше відбувається чергування наступних приголосних: с – ш, х – ш, з – ж, т – ч, к – ч, ск – шч, г – ж, ст – шч, ск – шч. д – дж, зд – ждж.

Наприклад, ходити – ходжу, крутити – кручу, бігти – біжу, висіти – вишу.

Увага! Не в усіх подібних випадках здійснюється чергування: водити – воджу, але возити – вожу.

Запам’ятайте винятки, в яких не відбувається чергування: вчорашній, торішній, рушник, соняшник, мірошник.

Зверни увагу на: