Що робити щоб кури не хворіли?

1. Проведіть світло в курник Власниками птахів перевірено: кури несуть набагато більше яєць, якщо у них є освітлення в курнику. ...
2. Простежте, щоб кури не клювали яйця ...
3. Додайте вітаміни в раціон курей ...
4. Поставте куркам таз з піском ...
5. Прискорте линьку курей ...
6. Давайте курям більше вологої їжі

Як лікувати хрипи у курей?

Для лікування хрипів і кашлю у курей застосовують антибіотики, які підмішують в рідку їжу або воду. В крайніх випадках використовують інгаляторні камери. Камера являє собою закритий контейнер з отвором, в яке по ​​трубці подаєтються препарати у вигляді аерозолю з повітрям.

Чому курка впала на ноги?

Поширена причина кульгавості, падіння курчат і маточного поголів'я на ноги – ураження коростяними кліщами. Тому регулярно оглядайте шкіру на ногах. Раз на місяць проганяйте курей по дезкилимках з розчином для профілактики поширення коростяних кліщів.

Кокцидіоз курей

Марія ЯРОШКО, ветеринарний лікар, магістр МВА,

На сьогодні проблема кокцидіозу сільськогосподарської птиці не втратила своєї актуальності. На жаль, зараз майже не знайти птахоферм, які не знайомі з цим захворюванням. У випадку складання сприятливих умов збудники кокцидіозу можуть за короткий час значно розмножуватися і накопичуватися у пташнику. Таким чином, імовірність виникнення хвороби суттєво зростає і ставить під загрозу все виробництво. Кокцидіоз часто протікає у вигляді ензоотії, тобто з охопленням значної кількості птиці, та представляє собою гостре захворювання курей, яке найбільш небезпечне для курчат у віці до 3 місяців.

У курей описано 11 видів кокцидій, які головним чином паразитують у клітинах епітелію передньої частини тонкого відділу кишечнику, а також інколи у сліпій і прямій кишках. При цьому основними паразитами курей є 7 видів кокцидій, яких можна наступним чином розмістити за ступенем зниження вірулентності: E.tenella, E.necatrix, E.brunetti, E.maxima, E.acervulina. Кокцидіоз курей зустрічається у всьому світі. Зараження здебільшого відбувається через корм та воду, забруднені послідом хворої птиці. Воно відбувається через ооцисти кокцидій, що мають овальну чи яйцеподібну форму і жовтуватий колір, а інколи можуть бути округлими і безкольоровими.

Механічними переносниками ооцист слугують різні птахи, комахи, а також обслуговуючий персонал і предмети догляду. Після зараження птиця починає виділяти ооцисти з послідом вже на 4–7 дні. Ооциста представляє собою захищену форму кокцидії, яка здатна переживати у навколишньому середовищі. При цьому у ґрунті ооцисти зберігаються до 4–9 місяців, а на вигулах, вкритих рослинністю, до 15–18. Зараження кокцидіями завжди наносить шкоду організму птиці, навіть у тих випадках, коли хвороба протікає безсимптомно. При цьому, на думку спеціалістів, основні втрати від кокцидіозу зумовлені прихованими формами інвазії. Тут велику роль відіграє формування у збудника пристосування до препаратів, що використовуються, - кокцидіостатиків. У результаті досягається попередження розвитку клінічних проявів хвороби, але повного пригнічення розвитку кокцидій не виникає. Погані умови утримання птиці і її скупченість у вологих та брудних приміщеннях іще більше сприяють розповсюдженню захворювання.

До кокцидіозу сприйнятливі кури всіх порід. При цьому найменш стійкі до зараження курчата віком від 20–30 діб до 2-х місяців. Саме при їхньому захворюванні спостерігається найбільша загибель. Кокцидіоз зазвичай спостерігається у теплу пору року - з травня до серпня. Саме в цей час ооцисти кокцидій посилено розвиваються, а в господарствах більше за все молодої птиці. Сприяти появі кокцидіозу може також переведення курчат на згодовування соковитих зелених кормів.

Значне ураження птиці і великі втрати від хвороби зумовлені, частіш за все, так званим загальним токсичним процесом під час кокцидіозу. А саме, при значному пошкодженні цілісності слизової оболонки кишечнику й утворенні великої кількості загиблих клітин на них, як на доброму субстраті, може успішно розвиватися вторинна мікрофлора. З цим процесом також пов’язане утворення неспецифічних отруйних речовин, які і відповідають за загальну інтоксикацію організму.

Внаслідок ураження доволі великих ділянок кишечника під час захворювання порушується травлення і зменшується засвоєння організмом поживних речовин. До того ж, пошкоджена слизова оболонка виступає воротами для проникнення іншої шкідливої мікрофлори. В результаті на основне захворювання можуть легко нашаровуватися клінічні прояви інших хвороб.

Так, кокцидіози представляють велику небезпеку не лише самі по собі, а й в «асоціації» з іншими захворюваннями. До того ж, навіть легка форма захворювання кокцидіозом на фоні неповноцінної годівлі, поганої якості кормів, наприклад, засмічених мікотоксинами, вірусних або бактеріальних інфекцій та інших несприятливих факторів веде до значних економічних втрат під час виробництва.

Різні види збудників кокцидіозу відрізняються за вірулентністю, локалізацією і здатністю до репродукції. Моновидова інвазія кокцидіями зустрічається дуже рідко. Зазвичай у практичних умовах реєструють зараження одразу кількома видами еймерій. При цьому шкода, яку наносить змішана інфекція, скажімо, за участі E.maxima та E.acervulina, зазвичай більша, ніж при зараженні кожним із цих збудників окремо. На ступінь прояву хвороби і подальший розвиток патологоанатомічних змін значний вплив здійснює локалізація збудника, яка в них також відрізняється.

Так, E.hagani переважно паразитує у початковій частині тонких кишок, де вона викликає катаральне запалення і геморагії. E.maxima локалізується у середній частині тонких кишок, що викликає розширення просвіту кишечника і потовщення його стінок та кровотечу. В результаті вміст кишечника набуває в’язкої консистенції із домішками крові. E.necatrix теж знаходиться в середньому відрізку тонкої кишки і викликає некроз її стінок. Наслідком паразитування E.tenella є крововиливи у порожнину сліпих кишок.

За своїм перебігом захворювання на кокцидіоз може проходити гостро та хронічно. Гострий перебіг триває від кількох днів до 2–3 тижнів і частіш за все спостерігається у курчат. У птиці зникає апетит, скуйовджується пір’я, клоака злипається і навколо неї помітне пір’я, забруднене рідким послідом, в якому може відмічатися домішка крові. Курчата страждають від анемії, що можна побачити по блідому гребінцю та слизових оболонках. При цьому кількість еритроцитів у крові здатна знижуватися на 40–70%.

Птиця страждає від спраги, і її зоб може розтягуватися від рідини. У курчат порушується координація рухів, можуть виникати парези крил та ніг та інші нервові явища. В результаті значно виснажена птиця гине на 2–5-й дні. Смертність при гострому перебігу кокцидіозу може досягати 50–70%. У випадку хронічного перебігу захворювання ті ж самі клінічні ознаки хвороби також присутні, але слабше виражені. Ця форма зазвичай спостерігається у дорослих курок та 4–6-ти місячного молодняку. При цьому хвороба триває доволі довго, в результаті чого птиця втрачає вагу, знижується яєчна продуктивність, але випадків загибелі не відмічається.

Загальними патологоанатомічними змінами при кокцидіозі є значне виснаження трупів із блідістю слизових оболонок. Специфічні зміни переважно концентруються у кишечнику. При цьому їхній характер і ступінь прояву залежать від виду кокцидій, які викликали захворювання. Так, при паразитуванні E.tenella відмічають катаральний ентерит у сліпих кишках зі згустками крові в їхньому просвіті. Зараження E.acervulina викликає утворення білих поперечних смужок і плямок у дванадцятипалій кишці. До того ж, у її слизовій можуть спостерігатися окремі ділянки сіруватого кольору з некротичними фокусами.

У випадку паразитування E.мaxima середня частина тонких кишок розширена і наповнена в’язким слизом із можливими домішками крові. Стінка кишок потовщується і вкривається крапковими крововиливами. Збудник E.necatrix зумовлює розширення середньої третини відрізку кишечника з потовщенням і некротизацією його стінок. У кишках також можуть знаходитися скупчення згорнутої крові. Відповідно, ураження кишечника при кокцидіозі рідко протікає непомітним і веде до значних економічних збитків.

Під час встановлення діагнозу на кокцидіоз враховують епізоотологічне благополуччя господарства, вік хворого поголів’я і сезонність виникнення захворювання, а також клінічні ознаки й патологоанатомічні зміни. При цьому виявлення під мікроскопом у посліді і зіскобах зі слизових кишечнику ооцист кокцидій дозволяє підтвердити причину захворювання. Необхідно відмітити, що для лікування кокцидіозу застосовується багато препаратів, однак більшість із них не дає високого лікувального ефекту.

При кокцидіозі бройлерів переважно використовують кокцидіостатики. Ці препарати поділяють на дві основні групи: отримані шляхом хімічного синтезу та іонофорні антибіотики. При цьому, якщо хімічні засоби значно відрізняються за механізмом їхньої дії на збудника, то всі іонофорні антибіотики діють подібно. Зазвичай вони порушують проникність клітинних мембран для різних іонів. Таким чином, основна роль при кокцидіозі відводиться профілактиці. При цьому для успішної профілактики не можна довгий час використовувати один і той самий препарат. З цією метою розробляються спеціальні програми, в яких бажано залучати до 4 засобів.

До того ж важливо, щоб здійснювалося чергування препаратів з різними механізмами дії, а не лише різними назвами. Чергування препаратів дозволяє отримувати кращу ефективність дії, а також уповільнити процес адаптації збудників до діючих речовин. Наразі на практиці для профілактики використовується кілька вакцин, до яких входять збудники кокцидіозу з природною вірулентністю або атенуйовані. Однак через доволі високу ціну вакцин та додаткові витрати праці при її застосуванні вакцинації в основному піддають ремонтний молодняк та курей-несучок.

Материнський імунітет захищає курчат протягом перших 2–3 тижнів життя, пригнічуючи при цьому до 70% кокцидій. Ті ж збудники, що лишаються, мають змогу повністю завершити свій ендогенний цикл розвитку і повторно заразити курчат, надавши початок розвитку імунітету. Профілактика кокцидіозу у ремонтного молодняку переслідує дві цілі. З одного боку, захворюванню не дають можливості розвинутися, а з іншого, - у птиці створюють імунітет до кокцидій. Таким чином, для цього мають використовуватися препарати, які не перешкоджатимуть роботі захисних сил організму. В своїй дії вони пригнічують кокцидії на доволі пізніх стадіях ендогенного розвитку та навіть дозволяють деяким із них завершити ендогенний цикл і знов заразити господаря. Часто такі препарати застосовують протягом 3–4 місяців для досягнення рівномірного розвитку імунітету у всього поголів’я.

Тож боротьба з кокцидіозами у птахівництві включає якісне виконання ветеринарно-санітарних заходів щодо підготовки приміщення перед заведенням нових груп птиці та специфічних заходів проти ооцист кокцидій і пригнічення розвитку збудника в організмі птиці. При цьому необхідно пам’ятати, що навіть після перенесення хвороби птиця стає нечутливою до кокцидіозу тільки при повторному зараженні тим самим збудником. Відповідно, протягом свого життя кокцидіоз може уражати курей кілька разів, якщо його щоразу викликатиме інший патоген.

Після видужання птиця на довго залишається паразитоносієм і виділяє у зовнішнє середовище велику кількість ооцист. Таким чином, регулярне очищення пташників від посліду і його подальше біотермічне знезараження є запорукою знищення ооцист у зовнішньому середовищі. Важливим є також недопущення контакту між дорослою і молодою птицею з метою попередження перезараження. Підвищення стійкості поголів’я курей до кокцидіозу також досягається за рахунок високоякісної повноцінної годівлі, яка загалом підвищує опірну здатність організму. На думку багатьох спеціалістів, у майбутньому основним важелем у боротьбі з кокцидіозом буде вакцинопрофілактика. Тож спеціалістам птахоферм бажано вже зараз звикати до цього методу, не дивлячись на можливі складнощі при його реалізації.

Запалення зоба у курей: симптоми і лікування

При розведенні домашньої птиці фермерам нерідко доводиться діагностувати запалення зоба у курей. Вкрай важливо вчасно виявити патологію, щоб врятувати хвору тварину. Початківцям птахівникам варто розібратися, чому у курки збільшується зобный мішок і як їй допомогти.

1. Розташування зоба у курей
2. Причини збільшення зобу у птиці
3. Неправильне харчування
4. Хвороби зобного мішка
5. Симптоми запалення зоба у курей
6. Перша допомога птиці: очищення зоба
7. Рослинна олія
8. Розчин марганцівки
9. Дієтичне харчування при запаленні зоба
10. Медикаментозне лікування кандидозу зоба
11. Радикальний метод лікування
12. Профілактика запалення зоба

Розташування зоба у курей

Зобный мішок – орган травлення курей. Птахи не мають зубів, тому подрібнення і розм’якшення часток їжі відбувається за рахунок секрету, що виділяється залозами зобу. Ця частина стравоходу забезпечена м’язами, які просувають з’їдене в шлунок, де відбувається подальший процес травлення.

Зоб знаходиться в шийному відділі над ключицею і трохи зміщений вправо. Він являє собою розширену частину стравоходу, що нагадує лійку. Виявити його у курки просто, коли мішок наповнений кормом, він добре прощупується пальцями і нагадує кульку.

У курки великий зоб буває відразу після їжі, це абсолютно нормально. По мірі просування їжі в шлунок орган зменшується в розмірах і стає м’яким. Приводом для занепокоєння повинна стати ситуація, коли зобный мішок збільшений і при пальпації твердий, але курка продовжує наповнювати його. Це означає, що птах відчуває голод, але надходження їжі в шлунок утруднено через закупорки зобу.

Причини збільшення зобу у птиці

До збільшення зобного мішка найчастіше призводить закупорка верхньої частини стравоходу з-за неправильного годування курей або захворювань зобу. Вони можуть бути викликані інфекцією або травмою.

Неправильне харчування

Поширена помилка фермерів – це регулярна роздача корму. Великі проміжки часу між прийомами їжі неприпустимі, так як голодні птахи накидаються на корм і буквально набивають зоб. Його переповнення призводить до порушення травлення – їжа застоюється у верхньому відділі стравоходу, починається процес бродіння, що може викликати запальний процес.

Інша причина, чому збільшується зоб у курей, – напування брудною водою і годування неякісним зерном. У несвіжої, застояній воді розмножуються патогенні бактерії, які викликають запалення зоба. Нестача питної води також небезпечний – суха їжа погано перетравлюється, залежується і не надходить у шлунок. Поїдання грубого корму або простроченого зерна, заковтування гілок або іншого сміття також сприяє розвитку патологічного процесу.

Хвороби зобного мішка

Кури нерідко страждають кандидозом. Цю хворобу викликають гриби роду Кандида. Вони постійно присутні в ротовій порожнині птахів, але імунна система контролює їх рівень. Негативні фактори, такі як стрес, переохолодження, дисбактеріоз, виснаження можуть спровокувати інтенсивний ріст патогенної мікрофлори. При кандидозі верхня частина стравоходу наповнюється рідиною, при цьому з дзьоба птиці неприємно пахне.

Увага! Кандидоз, або молочниця зобу, – смертельно небезпечне захворювання. Кури гинуть не від інфекції, а від зневоднення і виснаження, так як відмовляються від їжі і пиття.

Інша проблема, при якій зоб збільшується, – розтягнення м’язів, відповідальних за просування їжі в шлунок. Така патологія частіше зустрічається у літніх несучок. Іноді вона розвивається на тлі травми стравоходу, коли всередину потрапляють фрагменти гілок і інші сторонні тіла.

Увага! Регулярне переповнення зобного мішка кормом призводить до розтягування м’язових волокон. З часом його стінки втрачають пружність, і робота травлення порушується – всередині їжа застоюється, після чого розвивається запальний процес.

Симптоми запалення зоба у курей

Перші прояви патології не завжди можливо виявити, так як зобный мішок у птахів завжди збільшується після їди. Діагностику утруднює оперення, особливо у таких порід, як Першотравнева або Павловська. У цих птахів пір’я в області шиї і грудях ростуть дуже густо і нагадують комір. Фермер повинен бути уважним, щоб вчасно виявити проблему.

По поведінці курей легко визначити самопочуття несучок. Ознаки запалення зоба такі:

• млявість, апатія, пригнічення – хвора особина тримається відокремлено;
• поганий апетит або повна відмова від їжі і пиття;
• зниження рухової активності;
• кури припиняють нести яйця;
• при пальпації шиї в передній її частині виявляється ущільнення округлої форми;
• із дзьоба поширюється кислий запах;
• втрата ваги.

У запущених випадках у хворої курки утруднюється дихання. Сильне запалення іноді супроводжується виділенням із дзьоба жовтого або прозорого секрету.

Виявивши такі симптоми, птахівники в першу чергу оглядають птицю на предмет закупорки зобу методом пальпації, так як ця патологія зустрічається досить часто.

Перша допомога птиці: очищення зоба

Фермери використовують доступні засоби для очищення зобного мішка. Нижченаведені способи застосовуються тільки при атонії (закупорці) верхньої частини стравоходу. У разі розвитку кандидозу або сильного запального процесу використовуються інші методи лікування.

Рослинна олія

Знадобиться будь олію рослинного походження – соняшникова, оливкова або лляне, яке є в розпорядженні птахівника. Його набирають у шприц без голки і акуратно вводять 1-2 кубика в дзьоб хворий курки. Щоб вміст размягчилось і почало поступово вступати в шлунок, доведеться помасажувати область шиї птиці з передньої сторони легкими рухами.

Рослинна олія для лікування курки

Розчин марганцівки

Заповнений зоб легко звільнити від вмісту за допомогою слабо-рожевого розчину перманганату калію. Для його приготування в 1 літрі теплої води розчиняють 3-4 кристалики речовини. Рідину вводять в стравохід птиці за допомогою тонкої трубки, попередньо змастивши її вазеліном. За один раз необхідно влити близько 100 мл розчину. Зазвичай достатньо двох промивань, щоб повністю звільнити мішок від застояної там їжі.

Після процедури хвору особина перевертають головою вниз і, продовжуючи утримувати її в такому положенні, роблять масаж зобу. Рухи рук повинні бути спрямовані від грудей до голови. Практично відразу вміст мішка почне виділятися назовні з дзьоба.

Дієтичне харчування при запаленні зоба

Хвору птицю відсаджують від інших на кілька днів, тому що їй не підійде звичний раціон. Поки не вирішиться проблема з травленням, курці пропонують легку їжу:

• вологі мішанки;
• відварну картоплю м’ятий;
• подрібнену кашу;
• сир знежирений;
• варене яйце.

В якості пиття дають теплу воду і сироватку. Також в меню птиці вводять нежирний кефір в невеликих кількостях.

Медикаментозне лікування кандидозу зоба

Лікування зобу у курей проводиться препаратом Байтрил 10%. Засіб розводять так – 0,5 мл суспензії розчиняють в 1 л води. Лікувальним розчином наповнюють поїлку. Якщо курка відмовляється від пиття, ліки доведеться вводити в дзьоб вранці і ввечері по 2 мл. При цьому зручно використовувати шприц без голки. Курс лікування продовжують 5 днів.

Увага! Перед прийомом ліків зоб необхідно звільняти від скопилася рідини. У ній містяться патогени. Для цього птаха перевертають і масажують наповнений зобный мішок.

Через 2 години після прийому Байтрила курці дають чайну ложку натурального йогурту. Можна додавати його у вологі мішанки. Також в раціон хворої птиці включають рослинне масло. Воно сприяє розм’якшенню і просування корму в шлунок.

Радикальний метод лікування

Іноді може знадобитися хірургічне втручання, якщо зоб не вдається звільнити від вмісту промиванням. Таке трапляється, коли всередину потрапили палиці, гострі камені або інші великі предмети. Операцію проводить ветеринар. Він розкриває зобный мішок в передній частині і очищає його. Потім птиці накладають шви. Ця процедура безболісна, так як в зобі відсутні нервові закінчення.

Увага! Після проведення операції птиці призначають антибіотики.

Профілактика запалення зоба

Закупорку і розвиток запалення зоба можна запобігти. Важливу роль відіграє харчування птахів. Фермер повинен грамотно скласти раціон для курей і вчасно роздавати корм. Інші профілактичні заходи:

• контроль якості корму;
• включення в раціон подрібненої зелені;
• вітамінізація поголів’я з метою підтримки імунітету;
• у курей повинен бути постійний доступ до чистої води;
• установка ємностей з черепашником у пташнику;
• додавання у воду для пиття яблучного оцту, щоб підтримувати нормальну мікрофлору.

Увага! Для здоров’я домашньої птиці необхідний вигул. Хоча б 2 години на день несучки повинні бувати на свіжому повітрі і активно рухатися.

Запалення зоба – часта проблема у курей. Ця патологія нерідко призводить до загибелі, тому важливо регулярно оглядати птахів, щоб вчасно виявити тривожні симптоми. На початковій стадії допомогти хворій особини нескладно – треба тільки звільнити стравохід від вмісту і посадити несучку на дієту. У запущених випадках може знадобитися хірургічне втручання.