Скільки пар ніг у вовчка звичайного?

Передні ноги копальні, розширені, з зубцями. Третя пара ніг стрибальна.

Скільки крил у Вовчка?

Жук з ряду Твердокрилі. Має дві пари крил, ротовий апарат гризучого типу. Поширені у прісноводних водно-болотних угіддях, багатих рослинністю, і можуть зустрічатися по всій Європі По суші пересуваєтися практично не може, вміє літати. Кеш

Який спосіб життя веде вовчок звичайний?

Ці комахи ведуть прихований нічний спосіб життя, ховаючись вдень в своїх норах, а вночі виходять на полювання. Їх присутність на садовій ділянці можна визначити по звивистих, розпушених валиках землі, невеликих отворах у землі, за здоровими рослинами, які раптом починають гинути.

Вовчок звичайний — Вікіпедія Тіло завдовжки 35-50 мм. Забарвлення коричневе, з шовковим відтінком. Передні ноги копальні, розширені, з зубцями. Третя пара ніг стрибальна. Крила розвинені, прозорі, з густою сіткою жилок. Яйця за розмірами та формою нагадують просяне зерно діаметром 3-5 мм. … See more

Капустянка звичайна (Медведка обыкновенная)

Поширена в усіх зонах на добре зволожених, у тому числі зрошуваних землях. Природними місцями помешкання є зволожені й багаті на гумус або перегній біотопи, заплавини річок, берегові ділянки озер, місця з високим заляганням ґрунтових вод, зрошувані або добре удобрені поля. Часто заселяє городні ділянки. Зимові ходи прокладає на значній глибині. У дорослих особин вони сягають 50 – 100 см, а у личинок — 20 – 50 см завглибшки. Взимку вовчків можна знайти у гною або перегною.

Шкідливість

Поліфаг. Пошкоджує: злаки — рис, пшеницю, жито, ячмінь, кукурудзу, овес та ін.; бобові — горох, вику, сочевицю, квасолю; багаторічні трави; буряки, картоплю, моркву, капусту, кавуни, дині, огірки, гарбузи, цибулю, редиску, баклажани, томати, перець, земляний горіх, соняшник, льон, тютюн, суниці; у розсадниках і молодих садах — яблуню, грушу, сливу, вишню, черешню, абрикос, персик; дуб, бук, тополю, вербу, сосну, ялину та багато інших рослин. Живиться також багатьма ґрунтовими безхребетними, в тому числі шкідливими комахами, дощовими черв’яками.

Зовнішній вигляд

Імаго оксамитовокоричневого, знизу жовтуватого кольору. Довжина тіла — 35 – 50 мм. Передні ноги копальні, короткі, розширені, з сильними зубцями. Задні гомілки мають 3 – 4 шпички на внутрішньому боці. Надкрила короткі, сягають половини довжини черевця, шкірясті, із сіткою товстих жилок. Крила розвинені, прозорі, з густою сіткою жилок, у спокійному стані складені у вигляді джгутиків, які виступають за кінець черевця. На кінці черевця довгі опушені церки.

Яйце діаметром 3 – 3,5 мм, за розміром і формою нагадує просяне зерно, темне, з легким коричневим нальотом і зеленкуватим полиском. Личинки імагоподібні, у I віці до 15 мм, у II — до 20, в III — до 25 і в IV — 35 мм. Кількість члеників вусиків становить відповідно 34, 70, 85 і 100. У пронімф (личинок IV віку) з’являються зачатки крил завдовжки не менш як 2 мм, після п’ятого, шостого линяння вони сягають 7 – 8 мм. Живе у поверхневому шарі ґрунту в норах і лише зрідка з’являється на поверхні: пізно увечері та вночі робить невеликі перельоти. Добре плаває і може долати значні водні перешкоди. Під час повені у пнях, залишках копиць і скирт сіна цілі виводки вовчків переносяться водою на великі відстані. Зимують дорослі комахи, німфи та личинки. Із місць зимівлі виходять у різні строки, що пов’язано з погодними умовами. У верхніх шарах починають з’являтися, коли ґрунт на глибині 20 – 30 см прогріється до 8 – 10 °С. Масовий вихід і початок живлення спостерігається за температури 12 – 15 °С. Навесні, після спарювання самка викопує спеціальну земляну камеру на глибині 10 – 20 см, куди відкладає до 360 яєць. Личинки відроджуються у червні — липні. Розселяючись, вони риють підземні ходи і перегризають корені рослин, а в другій половині літа вигризають дупла в коренеплодах буряків, моркви, бульбах картоплі та інших рослин. Особливо небезпечний вовчок у ранньовесняний період, коли живиться молодими рослинами. У серпні — вересні популяція вовчка складається з личинок 3 – 4 віків і дорослих комах. Однак на зимівлю переходить деяка кількість молодих личинок. Повний цикл розвитку капустянки звичайної у Лісостепу України триває близько двох років, у північній частині — ще більше.

Заходи захисту

У парниках для знищення капустянки застосовують принади з розварених зерен кукурудзи, пшениці та ячменю. На 1 кг ячменю беруть 30 г соняшникової олії і 50 г інсектициду. Принаду в кількості 30 – 50 г на раму рівномірно загортають у ґрунт на глибину 2 – 3 см. На присадибних ділянках капустянку виловлюють за допомогою ловильних ям.

Ловильні ями завглибшки 60 – 80 см закладають восени гноєм (бажано кінським), куди на зимівлю збираються комахи. В холодну пору гній викидають з ям і розподіляють по ґрунту тонким шаром. За низьких температур капустянки гинуть.

Вовчок звичайний опис

До фахівців управління фітосанітарної безпеки неодноразово звертаються громадяни з проханням дати пораду як боротися на городах із «медведкою» (вовчок звичайний, капустянка).

Дійсно за певних умов позбутися нашестя цих комах доволі непросто, адже вони живуть у грунті і рідко зявляються на поверхні. Маючи прозорі крильця, комаха перелітає вночі, добре плаває і може долати значні водні перешкоди. Природні місця поширення – вологі та багаті гумусом грунти, добре угноєні ділянки. Живе в норах – довгих (50-100см) горизонтальних ходах, розміщених під поверхнею грунту.

Навесні самки на глибині 10-20см влаштовують земляну камеру, в яку відкладають яйця (до 400шт.). Масовий вихід личинок відбувається в червні-липні. Живлячись та прокладаючи ходи, шкідник перегризає коріння рослин, виїдає бульби та кореневища сільгоспкультур.

Для боротьби з капустянкою на присадибних ділянках слід влаштовувати ловильні ями зі свіжим гноєм глибиною 60-80см, куди шкідники мігрують на перезимівлю. Взимку у морозні дні гній викидають з ям і тонким шаром розтрушують по городі. На морозі гине до 95% шкідників. На початку травня ділянкою треба розкласти принади зі свіжого гною, куди охоче залазять капустянки для яйцекладок, через 20-30 днів гній необхідно розкидати. Влітку для відлякування вовчків заселені ділянки можна поливати настоєм лушпиння цибулі (400г лушпиння та відходів цибулі залити 10л теплої води, настояти 4-5 діб). Частково ефективний також і настій курячого посліду: 2кг на відро води. Ретельно перемішати, розбавити 1:5 і полити сухий грунт. Восени в кожну нору можна залити 20-30г водного розчину гасу (100г на 10л).

З метою руйнування гнізд та механічного знищення шкідників деякий ефект дає поглиблений обробіток грунту.

Сергій Пептюк,

головний фахівець відділу прогнозування, фітосанітарної діагностики та аналізу ризиків

Управління фітосанітарної безпеки.