Скільки крил у Вовчка?

Жук з ряду Твердокрилі. Має дві пари крил, ротовий апарат гризучого типу. Поширені у прісноводних водно-болотних угіддях, багатих рослинністю, і можуть зустрічатися по всій Європі По суші пересуваєтися практично не може, вміє літати.

Що їсть Вовчок?

Харчуються жолудями, горіхами, ягодами, плодами, бруньками, часто їдять комах.

Скільки пар ніг у вовчка звичайного?

Передні ноги копальні, розширені, з зубцями. Третя пара ніг стрибальна.

Вовчок адаптації

До фахівців управління фітосанітарної безпеки неодноразово звертаються громадяни з проханням дати пораду як боротися на городах із «медведкою» (вовчок звичайний, капустянка).

Дійсно за певних умов позбутися нашестя цих комах доволі непросто, адже вони живуть у грунті і рідко зявляються на поверхні. Маючи прозорі крильця, комаха перелітає вночі, добре плаває і може долати значні водні перешкоди. Природні місця поширення – вологі та багаті гумусом грунти, добре угноєні ділянки. Живе в норах – довгих (50-100см) горизонтальних ходах, розміщених під поверхнею грунту.

Навесні самки на глибині 10-20см влаштовують земляну камеру, в яку відкладають яйця (до 400шт.). Масовий вихід личинок відбувається в червні-липні. Живлячись та прокладаючи ходи, шкідник перегризає коріння рослин, виїдає бульби та кореневища сільгоспкультур.

Для боротьби з капустянкою на присадибних ділянках слід влаштовувати ловильні ями зі свіжим гноєм глибиною 60-80см, куди шкідники мігрують на перезимівлю. Взимку у морозні дні гній викидають з ям і тонким шаром розтрушують по городі. На морозі гине до 95% шкідників. На початку травня ділянкою треба розкласти принади зі свіжого гною, куди охоче залазять капустянки для яйцекладок, через 20-30 днів гній необхідно розкидати. Влітку для відлякування вовчків заселені ділянки можна поливати настоєм лушпиння цибулі (400г лушпиння та відходів цибулі залити 10л теплої води, настояти 4-5 діб). Частково ефективний також і настій курячого посліду: 2кг на відро води. Ретельно перемішати, розбавити 1:5 і полити сухий грунт. Восени в кожну нору можна залити 20-30г водного розчину гасу (100г на 10л).

З метою руйнування гнізд та механічного знищення шкідників деякий ефект дає поглиблений обробіток грунту.

Сергій Пептюк,

головний фахівець відділу прогнозування, фітосанітарної діагностики та аналізу ризиків

Управління фітосанітарної безпеки.

Вовчок (рослина)

Вовчок (Orobanche) — рід паразитичних рослин родини Orobanchaceae, що нараховує близько 200 видів.

Зміст

Будова [ ред. | ред. код ]

Рослини цього роду не містять хлорофілу, оскільки не потребують фотосинтезу і усі поживні речовини беруть з тіла хазяїна. Білі, жовті чи сині стебла несуть на собі суцвіття з 10-12 ротикоподібних квітів. Проте є вид з однією квіткою — Orobanche uniflora.

Класифікація [ ред. | ред. код ]

У світовій флорі рід Orobanche налічує близько 200 (за іншими даними 150) видів [1] [2] , поширених переважно у субтропічних і помірно-теплих областях Північної півкулі, хоча деякі види тепер трапляються як занесені або натуралізовані далеко за межами свого природного ареалу. Для флори України наводиться від 21 виду, за виключенням 9 видів Phelipanche Pomel [3] , до 32 [4] .

Шкода [ ред. | ред. код ]

Вовчок соняшниковий (Orobanche cumana Wallr.) паразитує на соняшнику на півдні Європи, в Україні, Російської Федерації (особливо в Причорноморських регіонах) та Китаї. Цей облігатний паразит є квітковою перехресно запилюваною рослиною, що паразитує на коріннях соняшнику і значною мірою лімітує виробництво цієї основної олійної культури. Вагомий внесок у вивчення взаємин вовчка із соняшником внесений І. Г. Бейліним.

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑ Новопокровский И. В., Цвелев Н. Н. // Сем. Заразиховые — Orobanchaceae Lindl. // Флора СССР. — М.; Л.: АН СССР, 1958. — Т. 23. — С. 19—115.
2. ↑ Цвелев Н. Н. Сем. Orobanchaceae Vent. — Заразиховые // Флора европ. части СССР. — Л.: Наука, 1981. — С. 317—336.
3. ↑ Mosyakin S.L., Fedoronchuk M.M. Vascular plants of Ukraine. A nomenclatural checklist. — Kiev, 1999. — xxiv + 345 p.
4. ↑ Определитель высших растений Украины / Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н. и др. — Киев: Наук. думка, 1987. — 548 с.

Джерела [ ред. | ред. код ]

• GRIN. «Species in GRIN for genus Orobanche». Taxonomy for Plants. National Germplasm Resources Laboratory, Beltsville, Maryland: USDA, ARS, National Genetic Resources Program. Retrieved October 30, 2009.
• З. М. ЦИМБАЛЮК, С. Л. МОСЯКІН ПАЛІНОМОРФОЛОГІЯ ВИДІВ OROBANCHE L. SUBGEN. PHELIPANCHE (POMEL) TZVELEV

(OROBANCHACEAE) ФЛОРИ УКРАЇНИ // Інститут ботаніки імені М. Г. Холодного НАН України, ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2013, т. 70, № 5 609