Яка різниця між вовною і бавовною?

Вовна також має шари, що оточують серцевину в її волокнах, чого немає у бавовни. Це означає, що вовняне волокно має більше, тому, звичайно, воно буде важити більше, ніж бавовняне волокно. Дюйм за дюймом, шерсть — це просто важче волокно!

Для чого використовують вовну?

Во́вна — тонка довга шерсть тварин, що використовується в текстильній промисловості як сировина для виготовлення вовняних тканин.

Як виробляють вовну?

Вовну отримують методом стриження тварин (овеча, козяча, верблюдяча вовна), або їх вичісування під час линяння (козячий, кролячий, заячий пух). Найбільше промислове значення має овеча вовна. Її частка у загальному обсязі волокон вовни становить 95— 97 %, решта — вовна кіз, кролів, зайців та інших тварин. Кеш

Вовна — Вікіпедія У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вовна (значення). Во́вна — тонка довга шерсть тварин, що використовується в текстильній промисловості як сировина для виготовлення вовняних тканин. Найпоширенішою у світі є овеча вовна, саме тому дуже часто … See more

Характеристика вовни.

Волосяний покрив, знятий при стриженні овець, називається руном. Воно складається з остьового, перехідного та пухового волоса. Ость — найгрубіший і найдовший, волос, що має невиеокі технологічні властивості. Пух — тонкий рівномірно звивистий волос, коротший за остьовий (крім овець романівської породи), відзначається високими технологічними якостями. Перехідний -волос за довжиною, товщиною і технологічними властивостями займає проміжне положення.

Вовну за складом волокон поділяють на однорідну і неоднорідну. Однорідна складається з однакових за зовнішнім виглядом пухових або перехідних волокон, а неоднорідна — з волокон різного типу: ості, перехідного і пуху. До однорідної відносять тонку і напівтонку, а до неоднорідної — на-півгрубу і грубу вовну.

Тонку вовну на Україні одержують від овець асканійської породи, порід прекос та мерино-фляйш. Вона має штапельну будову руна, м'яка, еластична, є значна кількість вовнового жиру і складається з пухових волокон, вирівняних за довжиною і товщиною, з рівномірною звивистістю (чотири-вісім звивин на 1 см довжини волокна). Довжина штапелю — 7— 10 см, колір вовни — білий. Тонку вовну поділяють на мериносову і немерииосову.

Напівтонку вовну дають вівці напівтонкорунних м'ясо-вов-нових і цигайської порід" та їх помісі. Вона складається з грубого пуху і перехідного волоса, має більш виражену звивистість, менше зовного жиру і нижчу вирівняність волокон за довжиною і товщиною, ніж тонка вовна. Колір її — переважно білий. У напівтонкій вовні виділяють кросбредну, кросбредного типу та цигайську.

Кросбредну. вовну на Україні одержують від овець породи ромні-марш, північнокавказької м'ясо-вовнової, асканійських кросбредних овець та їх помісей з цигайськими, тонкорунними і тонкорунио-грубововними матками. Вона відзначається особливим блиском (люстра і напівлюстра), пружністю, високою міцністю волокон, невеликою кількістю вовнового жиру. Довжина штапелю — 14'—25 см. Колір вовни — білий.

Вовну кросбредного типу дають вівці короткововних напівтонкорунних порід, переважно чорноголові та їх помісі. Вона відрізняється від кросбредної меншою довжиною, гіршим блиском, можливою наявністю окремих кольорових волокон. До вовни кросбредного типу належить і кросбредна, якщо довжина її штапелю менша 9 см.

Цигайську вовну одержують від цигайських овець та їх помісей. Вона має добру пружність і значну жорсткість. Довжина штапелю — 7—10 см. Колір вовни —білий.

Груба вовна складається з пухових волокон, перехідного волоса і значної кількості ості. Часто зустрічається сухий та мертвий волос. Колір вовни — від білого до чорного. Дають грубу вовну сокільські, решетилівські й місцеві грубововні вівці.

Залежно від часу стриження та віку овець вовну поділяють на весняну, осінню, дорослу, молоднякову та пояркову.

Овечу вовну заготівельні організації приймають відповідно до державних стандартів і технічних умов на кожний її вид.

Заготівельні ціни на вовну встановлюють за її типом (тонка, напівтонка тощо), довжиною штапелю, співвідношенням пухових та остьових волокон у грубововних овець (клас), міцністю волокон (нормальна, дефектна), наявністю рослинних домішок (нормальна, сміттєво-реп'яхова), виходом митого волокна і кольором.

Вовна характеристика

Лекція 4. Натуральні волокна тваринного походження. Вовна.

2. Первинна переробка вовни.

4.Хімічний склад волокон вовни та їх властивості.

1. Вовна - натуральне волокно, отрима­не від тварин, яке піддається прядінню та валянню. Вовну отримують методом стриження тварин (овеча, козяча, верблюдя­ча вовна), або їх вичісування під час линяння (козячий, кролячий, заячий пух).

Найбільше промислове значення має овеча вовна. Її частка у загальному обсязі волокон вовни становить 95— 97 %, решта — вовна кіз, кролів, зайців та інших тварин. Існує близько 8000 сортів та видів вовни. Волокна вовни виробляють такі країни, як: Україна, Узбекистан, Киргизія, Азейбарджан, Грузія, США, Австралія, країни Південної Африки.

Вовну використовують за різним призначенням: для отримання пряжі, виробництва фетру, нетканих матеріалів.

Вовну класифікують за видами тварин (овеча, козяча, кроляча), а овечу - щ е й за породами овець. Стандар­том передбачені такі види вовни:

- мериносова вовна — волокна, які зістригають з тонкорунних мериносових овець. Руно скла­дається з тонких, дрібно звитих пухових волокон;

- кросбредна вовна — волокна, зстрижені з м'ясної породи овець з довгою вовною. Руно складається переваж­но з ості середньої та великої звивистості;

- пояркова вовна — волокна, зстрижені з ягнят шес­тимісячного віку. Вона складається з пуху, перехідного волосу та тонкої ості;

- козяча вовна — волокна, отримані вичісуванням або підстриганням кіз. Складається з пуху і остьових волокон;

- верблюдяча вовна — волокна, отримані вичісуван­ням або підстриганням верблюдів. Складається з пухових і грубих волокон;

- оленяча вовна — волокна, отримані вичісуванням і стриженням оленів. Складається з грубого волосу та дуже тонкого пуху;

- заячий та кролячий пух — волокна, отримані вичі­суванням під час линяння кролів пухових порід і зайців.

Вовну перелічених типів за способом отримання назива­ють натуральною. Вона є найбільш цінною. У текстильному виробництві, крім натуральної, використовують і регенеровану вовну – вовняні відходи.

2. Для отримання вовни застосовується ручна або машин­на стрижка овець. Овець з грубою вовною стрижуть два рази на рік — навесні та восени. Тонкорунних овець стрижуть один раз на рік — навесні. Після стрижки вовна являє собою вовняний покрив, який нази­вається руном. Залежно від віку розрізняють вовну ягня, або поярок, та овечу вовну, причому перша тонша та ніжніша, ніж вовна дорослих овець.

У різних частинах руна вовна неоднакова за якістю. Найкращу вовну знімають з боків, спини, лопаток; значно нижчої якості — зі стегон, потилиці, хребта та черева; найгіршу вовну отримують з нижньої частини ніг, голови, горла та грудини. Для отримання більш однорідної маси вовни її сорту­ють. При сортуванні руно вручну розділяють на частини відповідно до ознак сорту.

Для прядіння вовну миють на текстильних підприємствах у мийних машинах. Забруднення вовни складається з жиропоту (основна частина), лупи та сторонніх домішок, що потрапляють зовні (наприклад, пил, пісок, рослинні частки та ін.). Для очищення брудної вовни застосовується гаряча мийка в спеціальних мийних машинах, яка забезпечує практично повне видалення жиропоту та забруднень вов­ни. Мийні машини наповнюються слабким розчином мила або соди, який потім підігрівають до 45—55 °С; збільшен­ня міцності розчину, як і надмірне збільшення температу­ри, може спричиняти руйнівну дію на волокна вовни. У сушильних камерах при температурі 50—70 °С волокна сушать . Вихід вовни після гарячої мийки залежить від ступе­ню забрудненості вовни, яка неоднакова для різних видів вовни. Так, вихід після мийки тонкої вовни 30—45 %, напівгрубої 45—60 %, грубої 50—70 %.

3. Вовняні волокна — це рогоподібні утворення, що роз­виваються в шкірному покриві тварини. Вовняне волокно складається з трьох шарів: лускат ого , корков ого , серцевинн ого .

Лускатий шар волокна утворює зовнішній покрив волокна і складається з найтонших рого­подібних лусочок. Форма, розташування, кількість лусочок на 1 мм довжини волокна різні у різних видів волокон.

Лускатому шару властива більша механічна міцність і хімічна стійкість, ніж іншим шарам волокна, він виконує роль природ­ного захисного покриву. Лускатий шар волокон впливає на характер блиску волокна, тому що те чи інше розташу­вання лусочок, їх форма обумовлюють ступінь відбивання світлових променів.

Корковий шар розташовується безпосередньо під луска­тим і утворює основне тіло волокна. Він складається з окре­мих елементарних клітин, розташованих вздовж волокна, проміжки між якими заповнені міжклітинною речовиною. Цей шар визначає основні властивості волокна, тобто його міцність, розтяжність, пружність, м'якість

Серцевинний шар займає центральну частину волокна і складається з дірчатих клітин, порожнини яких заповнені повітрям. Наявність каналу є ознакою грубого волокна зі зниженою межею міцності.

Перші два шари є у кожному вовняному волокні, серцевинний шар у тонкому волокні відсутній, він буває лише в грубому товстому волокні.

Згідно з ДСТУ 2136 за ознаками будови вовну поділяють на типи: пух, перехідний волос, ость і мер­твий волос (рис.3).

Пух — найбільш тонке звите волокно, складається з двох шарів: зовнішнього — лускатого і внутрішнього — корко­вого. Серцевинний відсутній. Найцінніше тонке, м’яке волокно, товщиною до 30 мкм.

Перехідний волос - крім лускатого і коркового шарів, має третій шар — слаборозвинений серцевинний, який зустрічається лише на ко­ротких ділянках, товщиною від 30 до 52 мкм.

Ость - значно товща і грубіша за пух, майже не має звитості. Лусочки, що покривають волокно, мають форму окремих пластинок. Поряд з лускатим і корковим шарами ость містить досить розвинений серцевинний шар, що про­ходить по всій довжині волокна , товщиною від 52 до 200 мкм .

Мертвий волос — грубе, пряме волокно. Воно вкрите великими лусочками, має вузьке кільце коркового шару і дуже розвинений серцевинний. П озбавлені еластичності та міцності , волокна непридатні для переробки у текстиль­ному виробництві.

Рис. 3. Типи вовняних волокон:

а) пух; б) перехідний волос; в) ость; г) мертвий волос

4. Хімічний склад волокон вовни - білкове сполучення кератину.

Властивості волокон вовни. Довжина вовни залежить від виду тварин і типу волокон. Довжина овечої вовни коливається у межах від 60 до 120 мм. Характеристики товщини коливаються у досить широких межах — від 10 до 160 мкм — і залежать від виду тварини, її породи, індивідуальних особливостей, умов утри­мання, типу волокон вовни тощо. Більш високоякісною є вовна тонка та однорідна за товщиною. Товщина овечої вовни залежить, насамперед, від типу волокон. У руні міс­тяться волокна різних типів і різної довжини залежно від частини тіла вівці, з якої воно зістригалося. З метою зрівнювання волокон за довжиною проводять сортування — розподіляють руно на окремі частини. Після цього отри­мують вовну, яку умовно називають однорідною та неод­норідною. Однорідна вовна складається переважно з во­локон одного типу — пуху, перехідного волосу тощо. За товщиною однорідну вовну розподіляють на тонку — 14,0—25,0 мкм; напівтонку — 25,1—31,0 мкм; напівгрубу — 31,1—41,0 мкм; грубу — 41,1 мкм і більше. Міцність волокон вовни порівняно невисока. Вона залежить від ба­гатьох чинників, насамперед, від товщини. Тонші волокна набагато міцніші за грубі. Звитість вовни — це властивість волокон, з якою пов'язують їх здатність до валяння. Звитість оцінюють ко­ефіцієнтом звитості вовни (К_з). Максимальна звитість волокна – 13 завитків на 1 см. При зволоженні волокон вовни водою або вологим паром її фізико-механічні властивості значно змінюються. Після зволоження міцність вовни різко знижується (на 30 % і більше), адже під впливом води розриваються або стають слабшими міжмолекулярні зв'язки кератину. У вологому середовищі кератин вовни пом'якшується, що супроводжується набуханням волокна та збільшенням розмірів поперечного перерізу, підвищенням розтяжності волокна та зниженням міцності. Відносне розривне подовження вовни у сухому стані коливається в межах 20—35 %, у мокрому — 30—50 %. Вироби з вовни у сухому стані стійкі до зминання, добре зберігають форму та розміри, є досить стійкими до багаторазових розтягнень та подвійних згинів. Гігроскопічність вовни сягає 13— 15 %. З підвищенням відносної вологості оточуючого сере­довища волокна вовни здатні поглинати до 50 % вологи. У воді волокна вовни набухають. При цьому суттєво збільшується площа поперечного перерізу волокон (на 30 — 35 %) і дещо зростає довжина — на 1—2 % . Внаслідок цього у готових виробах з вовни під впливом вологи зміню­ються лінійні розміри, порушується форма. Вовна стійка до дії води під час кипіння. Розм'якшене волокно вовни легко деформується і здатне фіксуватися у наданому положенні при висушуванні. Тобто вовна має хорошу формувальну здатність. При температурі води близько 150 С відбувається гідролітичне руйнування вовни. Кератин вовни чутливий до лугів — вони викликають його руйнування. Об­робка слабкими розчинами кислот підвищує її міцність. Концентровані кислоти викликають помітне руйнування. Неконцентровані луги розчиняють вовну. Під час інсоля­ції протягом 1120 год. волокна вовни втрачають міцність на 50 %. На відміну від усіх текстильних волокон вовна здатна звалюватись. Звалюваність — це здатність вовни в процесі операції обробки тканин – валяння, утворювати повстеподібну поверхню. Здебільшого звалювання характерне для тонкої, пружної і сильно звитої вовни. У полум'ї волокна вовни спікаються, винесені з вогню — не горять, в кінці горіння утворюють чорну кульку, що легко розтирається, при цьому відчувається запах паленого пір'я.

1.Яку вовну називають регенерованою?

2.Охарактеризуйте шари вовняного волокна – лускатий, корковий, серцевинний.

3.Які характеристики волокон вовни впливають на здатність звалюватись?