Що вирощують на сірих лісових грунтах?

Сірі лісові ґрунти широко використовуються у землеробстві. На них вирощують зернові культури, кукурудзу, буряк, картопля та ін.. Найбільш родючі темно-сірі ґрунти. Сірі та світло-сірі більшою мірою вимагають внесення органічних та мінеральних добрив, вапнування, поглиблення орного шару.

Де знаходяться сірі лісові грунти?

Сірі лісові ґрунти поширені у південній частині Полісся, на заході й Правобережжі України під ділянками широколистих лісів.

Якою є родючість сірих лісових грунтів?

Сірі Лісові Ґрунти Вони утворилися на суглинистих породах в умовах достатньої кількості вологи. Вміст гумусу в них також невеликий (3%), тому їх природна родючість невисока.

ДЕГРАДАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В СІРИХ ЛІСОВИХ ...

Використання сірих лісових грунтів

Грунтовий покрив Львівської області: сірі лісові грунти, чорноземи дерново-карбонатні і дерново-підзолисті

Контрастність природних умов Львівщини та непроста історія їх розвитку привела до формування складної структури грунтового покриву . У межах області утворилися грунти мінеральні (піщані, суглинкові, глинисті) та органічні (торфовища), підзолистого, дернового, чорноземного і буроземного типів грунтотворення з різними грунтоутворюючими та підстелюючими породами .

Найбільш різноманітними за ознаками і мінливими у просторі є грунти рівнинних територій. На височинах, вкритих лесовидними суглинками сформувались грунти сірі лісові та чорноземи опідзолені та вилуговані.

Сірі лісові грунти поширені на Сокальській гряді Волинської височини, Пасмовому Побужжі, Сянсько-Дністровському межиріччі, Ходорівському Опіллі та Подільській височині. Для формування сірих лісових грунтів повинні бути наступні умови:

Добрі фільтраційні і вбірні властивості мінеральної частини грунту (забезпечують лесовидні суглинки).

Значна кількість опадів, наявність широколистих лісів (забезпечується кліматичними умовами).

Активні мікробіологічні процеси в грунтах (багато органічних решток, достатньо тепла і вологи).

Залежно від повноти прояву цих умов, місцевих особливостей мінерального складу, біологічних та мікрокліматичних умов формуються різновиди сірих лісових грунтів: сірі, ясно-сірі чи темно-сірі лісові грунти. Відмінності між ними видні за вираженістю у грунтовому розрізі різних генетичних горизонтів.

Найвиразніше поділеним на генетичні горизонти є ясно-сірий грунт , що розвивається в умовах активного промивного режиму з порівняно повільним накопиченням органічних сполук. Розпізнати цей грунт можна за наявністю вимивного (елювіального — ясно-сірого) прошарку між приповерхневим (гумусово-елювіальним) та вмивним (ілювіальним — бурим і щільним) горизонтами.

У сірого лісового грунту вимивний горизонт не вирізняється, а промивний режим добре видний по структурі і щільності вмивного горизонту.

Темно-сірий грунт відрізняється збільшеною потужністю і темним кольором гумусового горизонту, меншою щільністю вмивного горизонту.

Сірі лісові грунти відносяться до найбільш родючих (особливо темно-сірі) у межах області, а тому території, де вони переважають, давно освоєні і використовуються під ріллю. На них не спостерігається вимокання посівів, вони добре реагують на внесення добрив (хоч і швидко їх втрачають через промивний режим). Систематичне і тривале внесення органічних добрив, глибока оранка стирають відмінності між сірими і темно-сірими грунтами.

На височинах, що перекриваються шаруватими суглинками (в т.ч. з ознаками лесовидності) фільтраційні здатності грунтового профілю понижуються, або ж втрачаються. Понижені фільтраційні властивості мають сірі лісові грунти Поділля і Сянсько-Дністровського межиріччя. Тут за умов тривалих дощів може розвиватися поверхневе перезволоження.

На давно окультурених землях, де століттями панує землеробство де рельєф виположений слабим поверхневим змивом, сформувалися чорноземи опідзолені — добре гумусовані, з глибоким (1,5-2 м) профілем. Це найродючіші грунти Львівщини. Зустрічаються вони на Львівському Опіллі, Ходорівському Опіллі та на лівобережній частині Сокальського пасма. Всі різновиди сірих лісових грунтів, а також чорноземи опідзолені, що залягають на схилових поверхнях, легко піддаються поверхневому площинному і лінійному змиву, а тому головною умовою їх збереження при сільськогосподарському використанні є дотримання правил протиерозійних технологій.

Дерново-карбонатні грунти

Невеликі площі вздовж підніжжя Подільського уступу та підніжжя Сокальського пасма на переході до Малого Полісся покриті чорноземами вилуженими. Вони глибокопрофільні, багаті на гумус, промиті від карбонатів. Дерново-карбонатні грунти сформувались на тих підняттях Малого Полісся, які мають близьке до поверхні залягання мергелів. Такі підняття поширені вздовж північної, (с.Карів, Домашів, м.Радехів, с.Корчин), південної (Суходоли), східної (Броди) та західної (Забіря) окраїн Малого Полісся. Для цих грунтів властивий дуже короткий профіль (40-60см), і висока гумусованість. Насиченість грунту карбонатами сприяє накопиченню гумусу , через що грунти в нормальному зволоженому стані дуже темні — до чорного. Світліші відтінки — аж до сірувато-білого появляються від надмірного збагачення карбонатами або від перемішування із звітрілим мергелем при оранці. В посушливі періоди ці грунти мають здатність до ущільненння і розтріскування, важкі для обробітку. В перезволоженому стані вони надто «клейкі». При оптимальному зволоженні — це легкі для обробітку і дуже родючі грунти, особливо придатні під буряки, зернові та бобові культури.

Дерново-підзолисті грунти

Великі площі (біля 15% території області) зайняті дерново-підзолистими грунтами. Для їх формування необхідні добра фільтраційна здатність, достатня кількість опадів для створення промивниго режиму і кисла реакція грунтової вологи, що сприяє вимиванню поживних речовин. Такі умови забезпечуються грунтоутворюючими породами піщаного і супіщаного складу, якими вистелене Мале Полісся та Яворівщина, поширення соснових лісів, хвоя яких сприяє підкисленню вологи в грунті, та регулярне випадання дощів.

Низька вбірна здатність супіщаного і піщаного субстрату не сприяє засвоєнню поживних речовин, а тому такі грунти мають мало гумусу, низьку родючість і відносяться до найбідніших у Львівській області. Особливо бідними є піщані відміни, на яких, через непридатність під ріллю, ростуть соснові ліси. Супіщані та легкосуглинкові відміни дерново-підзолистих грунтів використовуються у сільському господарстві. Вони займають середні висотні рівні — низькі межиріччя, що зайняті під ріллею і пасовищами.

Грунти дерново-підзолистого ряду (піщані, супіщані та суглинкові) зустрічаються також на Поділлі та Розточчі — на тих схилах, де відсутній лесовий покрив, а піщані і супіщані корінні та давньоалювіальні відклади формують поверхні схилів гряд та прохідних долин. Найбільші площі вони займають на західній частині Розточчя.

Темно-сірі ґрунти

Те́мно-сíрі лісовí ґрунти́ — ґрунти, що утворились в умовах помірного теплого клімату з достатнім зволоженням. Належать до типу сірих лісових ґрунтів [1] . Ясно-сірі та сірі лісові ґрунти утворилися за значного впливу лісової рослинності і меншою мірою трав'янистої, а темно-сірі — при послабленому впливу лісу і більш інтенсивному трав'янистої рослинності.

Такий тип ґрунту сформувався під широколистяними лісами.

Темно-сірі лісові ґрунти відрізняються від сірих лісових ґрунтів більшою потужністю гумусового горизонту і його темнішим забарвленням. Опідзоленість морфологічно слабко виражена і проявляється у вигляді незначної білуватої присипки SiO₂на поверхні структурних агрегатів в нижній частині гумусового горизонту. Горизонт І, як правило, меншої потужності, ніж у сірих лісових ґрунтів, і у верхній частині трохи забарвлений гумусом. Зазвичай на глибині 120—150 см залягають карбонати.

Темно-сірі лісові ґрунти поширені на Поділлі (південний захід України), Поліссі,(північний захід України) Середній Наддніпрянщині (центр України) [1] .

Вміст гумусу сягає 4-5 % (40 см). Реакція середовища - слабокисла. Характерна наявність новоутворень кальцію на глибині 120-150 см. Серед сірих лісових грунтів виділяється найбільш інтенсивним дерновим процесом і найменш - підзолистим

Для підвищення родючості застосовують систематичне внесення органічних добрив, травосіяння і поступове поглиблення орного шару. У зв'язку зі слабко виражені здатністю сірих лісових грунтів до накопичення нітратів, азотні добрива рекомендується вносити в ранньовесняний період.

Зміст

Сільськогосподарське використання [ ред. | ред. код ]

Сірі лісові грунти активно використовуються в сільському господарстві для вирощування кормових, зернових і плодо-овочевих культур. Відрізняються досить високою родючістю і при правильному використанні дають хороші врожаї сільськогосподарських культур. Важливим заходом при землеробському використанні сірих грунтів є вапнування. При вапнуванні нейтралізується надлишкова кислотність сірих лісових грунтів і поліпшується надходження поживних речовин в коріння рослин. Істотне значення для підвищення родючості сірих лісових грунтів має регулювання їх водного режиму.

Див. також [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

Література [ ред. | ред. код ]

Посилання [ ред. | ред. код ]

Це незавершена стаття з ґрунтознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її .