Де живе вивільга?

Цей птах населяє широколистяні ліси, парки та сади. Тримається у верхньому ярусі високих дерев. Живиться комахами та плодами, які знаходить у кроні дерева (де вивільги проводять майже весь час). Гніздо в'є на дереві на розгалуженні гілки.

Коли прилітає Іволга?

Іволга прилітає, коли зазеленіють крони.

Яка пташка кричить по ночах як кішка?

Саме за такі неординарні витівки ця дивна пташка і отримала такі прізвиська, як «Лісова кішка» і «Лісова флейта». Іволга належить до сімейства співочих горобцеподібних. Ці всеїдні пташки, ведуть деревний спосіб проживання, живуть в основному в лісах східної півкулі.

Вивільга цікаві факти

Європейський ареал вивільги простягається до південних меж Скандинавії та південно-східних регіонів Англії. Цей гарний птах живе також в Північній Африці і на Ближньому Сході. В Азії ареал охоплює величезну територію від лісової зони Сибіру до деяких регіонів Індії. Вивільги, що гніздяться в Європі, відлітають на зимівлю в Екваторіальну Африку. На території України гніздиться скрізь крім високогір'я та Південного берега Криму; зимує скрізь. Ці птахи охоче селяться в світлих березових і дубових лісах, але нерідко з`являються в парках, де ростуть групи високих дерев. Іноді гніздяться в заростях по берегах річок і великих садах. Лісових масивів з густим деревостаном уникають та вкрай рідко будують гнізда на соснах.

Довжина тіла – до 24 см
Розмах крил – 44-47 см
Вага - 42-100 г
Тривалість життя – 7-8 років

Вивільга – птах дещо більший за шпака. В першу чергу вивільга вирізняється своїм забарвленням. У жодного з наших птахів немає таких яскравих жовтих кольорів у оперенні. Самець яскраво-жовтий, махові пера чорні зі світлими облямівками, стернові – чорні з жовтим. Самиця зверху жовтувато-зелена, знизу блідо-жовта з повздовжніми чорними рисками. Чорний колір на крилах буруватий. Молоді птахи схожі на самку, проте мають більш тьмяне, строкате і темне знизу оперення. Дзьоб у обох статей бурий чи червоно-коричневий, довгий і сильний, тіло видовжене.

Гніздуючі в Європі вивільги прилітають в рідні місця на початку травня. Першими з`являються самці, що займають домашні ділянки, а через 3-4 дні прилітають самки. Поза гніздовим періодом вивільги надають перевагу повній самотності, лише деякі пари цілий рік залишаються нерозлучними. Відкритих ділянок вивільги не полюбляють и задовільняються лише короткими перельотами з дерева на дерево. Ці птахи дуже швидкі, спритні і безшумні, в польоті розвивають швидкість до 50 км/год. Їх присутність видають лише ніжні пісні, що схожі на сумний голос флейти. Поза гніздовим сезоном самець вивільги співає лише тоді, коли підвищується вологість повітря перед дощем. Годуються вивільги також на деревах, стрибаючи з гілки на гілку і збираючи різноманітних комах, їх лялечок, гусеней. Влітку в їх раціон також входять стиглі плоди – вишня, черешня та інші ягоди.

Самці зачаровують серця самок мелодичними піснями-серенадами. Як тільки самки прилітають з теплих країв, починається пора залицянь. За 4-7 днів кожен птах знаходить собі пару, після чого самка обирає зручне місце для гнізда і починає будівництво. Гніздо вивільги завжди розташовується високо над землею в горизонтальній розвилці гілки подалі від стовбура і має вигляд сплетеної корзиночки. Несучі елементи конструкції птах старанно приклеює слюною до розвилки. Це кріплення має бути дуже міцним, оскільки на ньому тримається весь каркас майбутнього гнізда. Далі самка сплітає зовнішні стінки корзинки, користуючись рослинними волокнами, шерстю, соломинками, стебельцями і т.п. В хід йдуть навіть кокони комах, сухі листочки, мох і береста кольору того дерева, на якому знаходиться гніздо. Всередині лоток вистилається пір`ям, шерстю і мохом. Витративши на спорудження гнізда 7-10 днів, самка в кінці травня відкладає 3-4 яйця білого, сірувато-кремового або рожевого кольору з негустим розсипом бурих чи чорних плямок. Насиджує кладку виключно самка. Через 14-16 днів, приблизно в середині червня, вилуплюються пташенята, і перший час самка залишається з ними в гнізді, вкриваючи їх від дощу, холоду чи спеки. Самець приносить самиці їжу, а вона в свою чергу згодовує її пташенятам, попередньо подрібнивши дзьобом. Пізніше пташенят починають годувати обидва з батьків. В 14-17 днів молоді вивільги залишають гніздо, проте, не вміючи літати, розсаджуються на сусідніх гілках і чекають, доки батьки їх нагодують. Це найнебезпечніший період в їх житті, оскільки вони стають легкою здобиччю для хижаків і часто падають на землю з рідного дерева. Батьки підгодовують малих і після того, як вони стали на крило.

Вивільга – дуже корисний птах, оскільки поїдає величезну кількість комах, личинок і лялечок, більшість з яких є шкідниками садів і лісу. Особливу користь птах приносить поїдаючи шкідливу гусінь, яку через отруйні волоски інші птахи не чіпають. Волохату гусінь вивільга збирає з уражених частин рослини. До чинників, що можуть загрожувати популяції виду належить вирубування лісів і застосування пестицидів. Вид занесено до Бернської конвенції .

Підготувала - Світлана Котенко

Вивільга цікаві факти

Розлогі крони високих осокорів і верб в травні кучерявляться новим листом. Свіже, золотаво-смарагдове, воно тріпотить від руху повітря, різкі пориви вітру куйовдять його на всі боки, звибають у чудернацьку зачіску. В безупинному русі кожен листок майорить маленьким прапорцем і відбиває промені сонця – світло й тінь в густому гіллі щомиті міняються місцями, створюють нескінченний калейдоскоп усіх відтінків зеленого. Аж раптом в цьому зелено-сонячному водограї рвучко проскакує якась інша тінь, без тріпотіння і шарпання, цілеспрямовано. Зрозуміло, що то не листок. Тоді що ж? За однією такою тінню може майнути інша. В розривах крон на тлі неба ці тіні на мить перетворюються на птахів, незнайомих, раніше небачених. Трапляється, один з них або й обидва в сонячному промінні спалахують золотом. Лише на мить, тільки на мить. Птахи відразу зникають у верховітті.

Дуже часто саме так і відбувається перше наочне знайомство людини з вивільгою чи не найкоштовнішим птахом нашої фауни. Контраст у забарвленні самця і самки разючий: він аж світиться щирим золотом, підкресленим оксамитовою чорнотою крил та хвоста і вишневим кольором дзьоба; вона зеленкувато-оливкова, під колір листя, іншого й не потрібно для маскування в кронах дерев.

Молода самка вивільги

Не дивлячись на таку показну зовнішність самця, про вивільгу найчастіше дізнаєшся не споглядаючи, а за голосом. В яскраву днину зеленої весни в гаях і лісах починає звучати чистотональне „фіу-фіу-фіу” – лунке, насичене, голосисте. Такий голос тільки у самця вивільги. Інша назва цього птаха – „іволга”, яка, найвірогідніше, виникла саме через гучний шлюбний покрик-пісню самця, що волає-кличе до себе пару. Можливою причиною походження назви „вивільга” вважають пов’язаність виду з вогкими місцями, на яких ростуть деревостани, де тримаються птахи.

Мелодійний голос вивільги намагаються копіювати інші птахи – співочі дрозди, берестянки, шпаки, та досягти майстерності господаря звуку їм рідко вдається. Для вивільг, як самців, так і самок, властивий і інший крик, за звучанням цілковито протилежний флейтовому покрику, дратівливий, деренчливий, схожий на крик потривоженої сойки або на вереск кота, якому наступили на хвіст. Через такий крик вивільгу ще називають „дика кішка”.

В цілому і за особливостями голосу, і за іншими ознаками вивільг відносять до групи воронячих птахів в межах співочих горобиних. У систематичному роді Вивільга нараховується 26 видів, значна частина з яких заселяє Південно-Східну Азію. Вказаний регіон вважається місцем виникнення представників цього роду, а поширені різні види вивільг не лише в Азії чи Європі, але й у Африці та Австралії.

Після зимівлі флейтовоголосі вивільги повертаються до Європи і Західного Сибіру одними з останніх. В Україні голос самців можна вперше почути на початку травня. До цього часу вже розвивається листя на деревах, за температурним режимом повітря весна наближається до літньої пори, трохи згодом бувають перші спекотні дні. І здається, що голос вивільги в такому природному оточенні – то луна від радісного голосу молодого літа, що ось-ось надійде. Голос, який остаточно звільняє все від решток зимового оціпеніння.

Вивільги тримаються серед листяних насаджень або з невеликою домішкою хвойних дерев, не обминають парків в населених пунктах, найчастіше зосереджуються в насадженнях біля водойм.

На березі річкової затоки, озера або ставка, порослому вервечками пишнокронних верб, ясенів і тополь звідси й звідти котиться чистий спів-покрик. Якщо захочеться, можна навіть поспілкуватись з котримось птахом. Почувши зблизька його голос, який сходить з верхівок дерев, спиніться, спокійно постійте, а потім спробуйте свиснути так, як це робить вивільга. Склавши губи дудочкою, видихніть повітря, і у вас вийде свист „фіу-фіу-фіу”. Ваш голос неодмінно зацікавить птаха, він відповість вам. Якщо ви зімітуєте вдало, він навіть наблизиться до місця, де ви стоїте. На землю не злетить, триматиметься в гіллі. Вивільги дуже сторожкі й обережні, зайвий раз на землю не спускаються, навіть воду можуть пити з поверхні водойми на льоту, як ластівки.

Присівши десь на прибережному крутосхилі в затінку, можна поспостерігати за вивільгами, які метушаться в кронах невисоких верб навпроти біля води. З листя на край гілки вискакує оливковий птах розміром зі шпака, але довгохвостіший, за мить з сусіднього сплетіння гілок до нього підлітає інший такий самий, проганяє першого. Врешті до цих двох на освітлене місце вилітає сонцеперий птах, золотою прикрасою сяючи на тлі зеленого листя. Міцно тримається на тонких гілках і дивиться згори вниз. Роздивляється недовго, бо в кроні сусіднього дерева лунає крик кішки. І коштовний птах летить туди. З обраної гніздової території самка проганяє іншу самку, а самець проганятиме іншого самця. В таких суперечках й відбуваються погоні птахів, які тінями шугають між гілок.

З середини травня вивільги починають лаштувати гнізда, будують їх в розвилці тонких горизонтальних гілок як правило на значній висоті. Гніздо щільно сплетене з рослинного матеріалу, дном на основу не спирається, лише краями і стінками прикріплюється до галузок, але витримує восьмидесятиграмову вагу дорослого птаха, а потім і пташенят. Відкладання яєць починається в кінці травня, зазвичай їх в кладці 4–5. У вигріванні кладки бере участь і самець, воно триває біля двох тижнів. Перші 15–17 днів від вилуплення пташенята проводять у гнізді-гойдалці, яке розхитує невгамовний вітер. Потім, ще не здатні літати, куцохвості, з залишками пуху на зеленкуватому пір’ї, вони розлазяться по дереву, на якому з’явилися на світ, і, чіпко вхопившись за гілки, чекають батьків з кормом.

Усю поживу вивільги збирають в кронах дерев, видивляючись павуків, дорослих комах і їхніх личинок, зокрема волохату гусінь, яку обминають більшість інших птахів. До смаку вивільгам стиглі черешні і виноград. Про якусь шкоду від вивільг урожаю цих культур говорити недоречно. Ці птахи не рідкісні, але такі лякливі, що їх легко віднадити від ягід. Проте, може, краще поділитися дещицею врожаю з такими гарними і корисними птахами. Втрати врожаю від нашої власної недбалості бувають значно більшими.

Доглянуті дорослими, вивільжата на початку липня стають здатними літати і невеликими групами починають кочувати. В цей час вже не чути мелодійний крик самців, тільки зрідка помічаєш, як птахи-тіні швидко рухаються в своїй зеленій стихії. У серпні починається відліт вивільг на зимівлю до Тропічної і Південної Африки. В розігрітому повітрі серпневого полудня в кроні сріблисто-зелених верб чи не востаннє пролітає перед тобою золотоперий птах, наче прощаючись до наступної весни.

Вивільга з острова Зміїний

У верховітті живеться непросто: штормові вітри скидають гнізда і пташенят, дошкуляють різні хижаки-дереволази, але чисельність вивільги в нашій країні стабільна. Птахи пристосувалися до таких умов. Коли ж зникають сади, вирубуються зелені насадження біля водойм, нищаться парки, зникають і вивільги. Порушене повернути складно, часто неможливо. Подбаймо про те, що маємо. Щоб в зелені лісів і гаїв, сіл і великих міст звучав голос вивільги – луна від поклику молодого літа.