Для чого потрібен вермикуліт?

Вермикуліт — природний матеріал, що належить до слюди, використовується, здебільшого, у будівництві — для звуко- та вологозахисту. За термічної обробки cпучується і здобуває нові властивості. Він збільшується у розмірі у кілька разів і набуває шарувату, пористу структуру.

Як виглядає вермикуліт?

Вермикуліт — є пористим сипучим матеріалом, що являє собою малі частинки жовтого-коричного, сріблястого або золотистого кольору. Його отримують в результаті швидкого випалювання вермикулітового концентрату — гідрослюди, що міститься між елементарними шарами. Кеш

Для чого використовують перліт?

Застосовують як тепло- і звукоізоляційний матеріал. Но-Агуа — найбільше у світі родовище і кар'єр з видобутку перліту.

Для чого потрібен вермикуліт для кімнатних рослин

Вермикуліт являє собою природний мінерал, що утворюється в результаті природного вивітрювання силікатів, багатих магнієм.

Під час високотемпературної обробки відбувається випаровування води, завдяки чому матеріал збільшується в об'ємі в 25-30 разів. Кінцевий продукт має дуже низьку щільність і надзвичайно довговічний.

Властивості вермикуліту, який використовують для рослин, сприяють підвищенню якості ґрунту і як наслідок - хорошому росту і здоров'ю садових і кімнатних культур.

Багато хто ставить питання - що краще, вермикуліт або перліт? Як відзначають фахівці, обидва мінерали є цінними компонентами, що поліпшують якість субстрату, але їх властивості відрізняються.

Переваги вермикуліту для квітів

• Прискорює схожість насіння і запобігає утворенню цвілі.
• Вбирає воду, підтримуючи вологість субстрату протягом тривалого часу.
• Сприяє кращому вкоріненню живців.
• Забезпечує дихання рослин, підвищуючи повітропроникність ґрунту.
• Знижує ризик розвитку гнилі.
• Містить такі важливі макроелементи як: калій, кальцій і магній.

Мінерал хімічно інертний - нейтральний стосовно лугів і кислот. Біологічно стійок - не розкладається і не гниє під впливом мікроорганізмів. Стерильний – не містить патогенних мікробів і токсичних речовин.

При поливі вбирає воду як губка, а коли ґрунт починає висихати, вивільняє її, тому застосування вермикуліту особливо корисно для вологолюбних культур.

Як застосовувати вермикуліт для кімнатних рослин

Продукт ділиться на п'ять видів, залежно від розміру гранул: великі, середні, дрібні, надтонкі та мікронні. Використання конкретного типу залежить від потреб рослини та бажаних результатів. Вермикуліт грубих фракцій користується популярністю в садівництві.

Для пророщування насіння використовують гранули розміром 0,5-2 мм або додають їх до універсального ґрунту в співвідношенні 1:1. Завдяки стерильності мінерал запобігає розвитку цвілі на паростках. Корінь сіянців розвивається швидше в середовищі вермикуліту.

Хоча даний продукт містить деякі живильні речовини, їх недостатньо для росту розсади, тому потрібно внесення слабкого розчину добрив, коли з'явиться перше листя.

Для вкорінення живців матеріал також використовують як компонент субстрату для підтримки вологості та стимуляції коренеутворення.

Оптимальним є такий склад посадкової суміші: гранули 0,5-2 мм, гранули 1-3 мм і універсальний ґрунт в співвідношенні 1:2:7. Добре працює також тільки суміш з фракцій 1-3 мм і 3-6 мм. Ви також можете комбінувати мінерал з рівними частинами, як ґрунту так і торф'яного моху.

Фахівці рекомендують покрити верхній шар субстрату у квітковому горщику гранулами розміром 3-6 мм. Це зменшить нагрів і буде запобігати випаровуванню вологи.

Під час посадки або пересадки кімнатних квітів ми додаємо гранули з фракцією 3-6 мм або комбінацію з фракцій 1-3 мм і 3-6 мм. Зміст даного мінералу в субстраті має становити від 10 до 50%, в залежності від потреб культури у волозі. Додавання вермикуліту покращує також споживання рослиною добрив.

У квітникарстві вермикуліт нерідко використовується в поєднанні з перлітом, тому що обидва компоненти добре доповнюють один одного. Вермикуліт зберігає вологу (близько 200% - 300%), а перліт дозволяє збалансувати ґрунтове середовище щодо вологості та аерації.

Суміш компонентів у співвідношенні 50/50 є дуже популярним середовищем для гідропонного способу вирощування.

Ще одна перевага вермикуліту – мінерал прекрасно підходить для зберігання бульб і цибулин: запобігає коливанню вологи протягом періоду зберігання та забезпечує захист від змін температури.

Зрізані квіти найкраще зберігаються в середовищі з вермикуліту. Заповніть вазу мінералом, налийте воду і почекайте, коли він вбере вологу. Повторюйте цей процес до тих пір, поки матеріал не перестане вбирати.

Потім вилийте зайву воду і занурте стебла, зрізані під кутом в отриманий склад. Ваші квіти залишаться свіжими протягом багатьох днів і на стеблах не розвиватимуться мікроорганізми.

Вермикулит

Вермикули́т (от лат. vermiculus — червячок) — минерал из группы гидрослюд, имеющих слоистую структуру. Продукт вторичного изменения (гидролиза и последующего выветривания) тёмных слюд биотита и флогопита.

Представляет собой крупные пластинчатые кристаллы золотисто-жёлтого или бурого цвета. При нагревании из пластинок образуются червеобразные столбики или нити золотистого или серебристого цвета с поперечным делением на тончайшие чешуйки (вспученный вермикулит). Обожжённые массы вермикулита свободно плавают на поверхности воды.

Химический состав отвечает приблизительной формуле (Mg +2 , Fe +2 , Fe +3 )₃ [(Al,Si)₄O₁₀]·(OH)₂·4H₂O. Однако вермикулит редко отвечает общей формуле и обычно содержит примеси.

Синонимы [ править | править код ]

• Бродрикит (brodrickite)
• Калсаджиит (culsageeite)
• Джефферисит (jefferisite)
• Зонолит (zonolite) [2]

Разновидности [ править | править код ]

• Батавит (batavite) — безжелезистая разновидность вермикулита, обнаруженная в Германии (Kropfmuhl Mine, Bavarian Forest, Lower Bavaria).
• Медный вермикулит (copper vermiculite) — медьсодержащая разновидность вермикулита.
• Истонит (eastonite) — серебристо-белый вермикулит.
• Лукасит (lucasite) — хромистый вермикулит.
• Ваалит (vaalite) — разновидность вермикулита со стехиометрической формулой (Mg,Fe)₇(Si,Al,Fe)₈O₂₀(OH)₄⋅2H₂O, обнаруженная в Южной Африке [2] .

Свойства [ править | править код ]

• твёрдость по минералогической шкале 1—1,5;
• плотность 2,4—2,7 г/см 3 (вспученного — 0,065−0,130 г/см 3 );
• температура плавления 1350 °C;
• не поддаётся истиранию и по смазочным свойствам подобен графиту;
• при нагревании до температуры 900—1000 °C «набухает» с удалением воды между слоями и увеличивается в объёме в 15—25 раз, приобретая свойство отличного теплоизоляционного материала.

Вермикулит биологически стоек — не подвержен разложению и гниению под действием микроорганизмов, не является благоприятной средой для насекомых и грызунов, а также химически инертен — нейтрален к действию щелочей и кислот.

Месторождения [ править | править код ]

Впервые вермикулит обнаружен в начале XIX века, промышленное применение получил лишь спустя 100 лет. За разработку нескольких технологий его применения Якуб Ахтямов получил в 1979 году премию Совета Министров СССР за «Исследование, разработку технологии и внедрение в народное хозяйство вермикулита и изделий на его основе».

Крупнейшее в мире Ковдорское месторождение вермикулита находится на Кольском полуострове (Мурманская область). Встречается вермикулит на Урале близ г. Кыштым (Челябинская область) — Потанинское месторождение ООО «Уралвермикулит», в Красноярском крае — Татарское месторождение, Иркутская область — верховья пади Улунтуй и г. Слюдянка, Приморский край — Кокшаровское месторождение. За рубежом — в Западной Австралии, США (штат Монтана, Колорадо, Вайоминг, Северная Каролина, Джорджия), Уганде, Украине, ЮАР, Казахстане (Кулантауское месторождение в ЮКО), Узбекистане (Каракалпакия).

Применение [ править | править код ]

В хозяйственной деятельности применяется исключительно вспученный вермикулит (см. Вермикулитобетон).

Растениеводство и животноводство [ править | править код ]

Наибольшую популярность вермикулит приобрел в растениеводстве, где он используется как субстрат, для мульчирования [ источник не указан 1171 день ] и аэрации почвы, насыщает растения полезными минералами.

Широко применяют в растениеводстве и в гидропонике.

Вермикулит обладает высоким коэффициентом водопоглощения — 400—530 % (100 г вермикулита поглощают 400—530 мл воды). Он легко впитывает влагу и так же легко отдает её, создавая оптимально влажную среду для питания корней растений. В сельском хозяйстве вермикулит используют для улучшения структуры почв; его даже называют «агрономической» горной породой.

В европейских странах вермикулит используется для домашних животных (кошачьи туалеты, грунт для змей, пауков). Также его используют для инкубации яиц рептилий.

Промышленные изделия [ править | править код ]

Из вермикулита изготавливают теплоизоляционные изделия, звукопоглощающие материалы, в том числе в авиации и автомобилестроении, лёгкие бетоны, декоративные штукатурные растворы. Кроме того, его применяют в качестве наполнителя при изготовлении обоев, резин, пластмасс, красок, ядохимикатов, в производстве антифрикционных материалов. Адсорбент газообразных и жидких промышленных отходов. В атомной энергетике применяется как отражатель гамма-излучений и поглотитель излучения радиоактивных изотопов химических элементов, например, стронция-90, цезия-137, кобальта-58.

Изоляционные материалы [ править | править код ]

Эластичность структуры вермикулита даёт ему существенные преимущества перед аналогичными материалами. Так, используемый для теплоизоляции перлит крайне хрупок и разрушается даже при транспортировке. Вермикулит лишён этого недостатка, что позволяет производить из него тепло- и огнезащитные материалы методом прессования. Вермикулит используется в составе огнезащитных покрытий, а также как термоизоляционный наполнитель огнестойких дверей, наполнитель тепло- и звукоизоляционных строительных смесей.

• температура применения — от −260 °C до +1200 °C;
• рН 6,8−7,0 (слабокислый — нейтральный);
• содержание магния — 10−14 %, калия — 3−5 %, кальция — 1,2−2 %, марганца — 0,8−1 %, железа — 5,6−6,5 %, кремния — 34−36 %.

Загрязнение асбестом [ править | править код ]

Вермикулит может быть загрязнён асбестом, так как геологические процессы формирования обоих минералов схожи. В настоящее время вермикулитовые шахты по всему миру регулярно проверяются и предполагается, что их продукция не должна содержать асбест.

Чистый вермикулит не содержит асбест и не токсичен.

См. также [ править | править код ]

Примечания [ править | править код ]

Ссылки [ править | править код ]

• Доклад А. И. Нижегородова на конференции 2010 о новом способе вспучивания вермикулита(недоступная ссылка)
• ГОСТ 12865-67 «Вермикулит вспученный»
• Сетинская О. А.Вопросы применения вермикулита в комнатном цветоводстве(неопр.) . donnaflora.ru. Дата обращения: 23 июля 2014.
• Вермикулит/01.10.2012 г. Калачева-Лежнева Н. Г. «Кыштым74.ру»