Що омиває Англії?

Англія омивається Північним морем на сході, протокою Ла-Манш на півдні, Кельтським морем і Бристольською затокою на південному заході та Ірландським морем на північному заході. Кеш

Як правильно писати Велика Британія чи Великобританія?

Юні журналісти та решта причетних до використання географічних назв регулярно плутають Ірак з Іраном, Англію з Великою Британією, а Австрію з Австралією. Це смішно, якщо чесно, і дуже непрофесійно. Тож запам'ятовуємо на майбутнє: Великобританія просто не пишемо ніколи!

Що омиває Велику Британію?

Велика Британія омивається Ірландським морем на заході, Північним — на сході та протокою Ла-Манш — на півдні. Північна Ірландія знаходиться в північно-східній частині острова Ірландія. Англія, Шотландія, Уельс і Північна Ірландія складають Об'єднане Королівство.) Учитель англійської мови. Кеш

Велика Британія — Вікіпедія Велика Британія є постійним членом Ради Безпеки ООН, членом Співдружності націй, G7 (в минулому входила до G8 ), G20, НАТО, ОЕСР, СОТ, Ради Європи, ОБСЄ. Велика Британія має «Особливі Стосунки» зі ... See more

Geographical Position of Great Britain - Географічне положення Великобританії

З’єднане королівство Великобританії і Північної Ірландії розташоване на Британських островах. Вони лежать на північному заході від Європи. Дуже давно Британські острови були невід’ємною частиною материка. У результаті занурення земної поверхні вони відокремилися.

Geographical Position of Great Britain - Географічне положення Великобританії

The United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland occupies the territory of the British Isles.

They lie to the north-west of Europe.

Once upon a time the British Isles were an integral part of the mainland.

As a result of sinking of the land surface they became segregated.

Great Britain is separated from the continent by the English Channel.

The country is washed by the waters of the Atlantic Ocean.

Great Britain is separated from Belgium and Holland by the North Sea, and from Ireland — by the Irish Sea.

There are several islands along the coasts.

The total area of the British Isles is 325 000 km 2 .

The main islands are the Isle of Man and the Isle of Wight.

The surface of the country is much varied.

Great Britain is the country of valleys and plains.

The mountains in Britain are not very high.

Scotland is the most mountainous region with the highest peak, Ben Nevis.

The insular geographical position of Great Britain promoted the development of shipbuilding, different trading contacts with other countries.

It has also allowed the country to stay independent for quite a long period of time.

З’єднане королівство Великобританії і Північної Ірландії розташоване на Британських островах.

Вони лежать на північному заході від Європи.

Дуже давно Британські острови були невід’ємною частиною материка.

У результаті занурення земної поверхні вони відокремилися.

Великобританія відділена від континенту протокою Ла-Манш.

Країна омивається водами Атлантичного океану.

Великобританія відділена від Бельгії і Голландії Північним морем, від Ірландії — Ірландським морем.

Уздовж узбережжя розташовані кілька островів.

Загальна площа Британських островів — 325 000 км 2 .

Найбільші острови — острів Мен і острів Уайт.

Ландшафт країни досить різноманітний.

Великобританія — країна долин і рівнин.

Гори у Великобританії не дуже високі.

Шотландія — найбільш гористий район з найвищим піком Бен-Невіс.

Острівне географічне положення Великобританії сприяло розвитку кораблебудування, різноманітним торговим зв’язкам з іншими країнами.

Це також дозволило країні залишатися незалежною протягом тривалого періоду часу.

1. Where is Great Britain situated?

2. What seas is Great Britain washed by?

3. Is Great Britain a mountainous country?

4. What does Great Britain consist of?

5. What kind of landscape is there in Scotland?

Британські острови

Брита́нські острови́ (ірл. Éire agus an Bhreatain Mhór, англ. British Isles, шотл. Breetish Isles, менс. ny h-Ellanyn Goaldagh) — архіпелаг на північному заході Європи, між Північним морем і Атлантичним океаном [1] . На Британських островах розташовані держави Велика Британія та Ірландія, а також території під владою британської корони.

Площа островів — 315,1 тис. км². Від материкової частини Європи відокремлені Північним морем і протоками Па-де-Кале і Ла-Манш.

Включають великі острови Велика Британія і Ірландія, розділені Ірландським морем і протоками Північною і Св. Георга, а також групи Гебридських, Оркнейських, Шетландських островів, острови Англсі, Мен, Вайт, Арран та ін. Іноді до Британських островів зараховують також Нормандські острови, які належать Великій Британії, але розташовані біля берегів Франції.

Зміст

Географічне положення [ ред. | ред. код ]

• північна — мис Херма-Несс — 61° пн. ш. 1° зх. д.  /  61° пн. ш. 1° зх. д.  / 61; -1
• східна — Лоустофт — 52°30′ пн. ш. 1°30′ сх. д.  /  52.500° пн. ш. 1.500° сх. д.  / 52.500; 1.500
• південна — мис Лізард — 50° пн. ш. 5° зх. д.  /  50° пн. ш. 5° зх. д.  / 50; -5
• західна — мис Слайн-Хед — 53°30′ пн. ш. 10°00′ зх. д.  /  53.500° пн. ш. 10.000° зх. д.  / 53.500; -10.000

Протяжність з півночі на південь — 1000 км, а з заходу на схід — 820 км.

Великі форми рельєфу що складають фізико-географічну країну: Гайлендс, Пеннінські гори, Лондонський басейн.

Берегова лінія сильно розчленована — в сушу вдаються численні затоки, найбільші з яких — Бристольська затока, Кардиган, Ліверпульська затока, Ферт-оф-Клайд, Морі-Ферт, Ферт-оф-Форт, а також естуарії Темзи і Северна.

Фізико-географічна характеристика [ ред. | ред. код ]

Гірські породи [ ред. | ред. код ]

Територію архіпелагу можна розділити на наступні області, що відрізняються за геологічною будовою:

Острів Ірландія та західна частина острови Велика Британія представлені складчастими областями Каледонського віку. Характерні породи: магматичні рудні корисні копалини, руди чорних металів, родовища азбесту, тальку, магнезиту й дрібні рудопрояви хрому, платини.

Центральна частина о. Велика Британія лежить на плиті древніх платформ. Характерні породи мезозою: глини, вапняки, кам'яновугільні породи. Південно-східна частина о. Велика Британія приурочена до синеклізи епігерцинських платформ. Характерні потужні осадочні відкладення мезокайнозойського і кайнозойського віку, юрські відкладення вапняку, крейди та пісковику.

• Північ і захід — блокові та сводово-блокові нагір'я;
• Невелика східна частина — вулканічне плато;
• Центр острова — рівнинна височина, що залягає на куестових пластах (карстові і столово-ступінчасті форми);
• Південна частина — структурно-денудаційні кряжі та височини.

Морфоструктури о. Велика Британія:

• північ острова до 55° пн.ш. — блокові та сводово-блокові кристалічні нагір'я, відроджені, з комплексом форм сучасної нівальної денудації та екразаціонно-льодовикових форм стародавнього заледеніння, частково з сучасним льодовиковим покривом;
• Пенінські гори — блокові та сводово-складчато-блокові гори, відроджені з комплексом водно-ерозійних, гравітаційних, частково карстових форм.
• Західні, південні та східні райони передгір'я Пеннін — рівнини на горизонтально залягаючих пластах з комплексом ерозійно-денудаційних форм.
• Територія Уельсу та Південний захід острова — структурно-денадуційні кряжі та височини, омолоджені з комплексом ерозійно-денудаційних форм.
• Південний схід острова Велика Британія — рівнини і височини на моноклинально залягаючих пластах (куестові) з комплексом ерозійно-денудаційних, акумулятивних, столово-східчастих і карстових форм.
• Узбережжя затоки Уош — акумулятивна низовина з комплексом форм морської та річкової акумуляції.

Ландшафтоутворюючою рисою країни є сильна пересіченість поверхні, часте чергування гір і рівнин. Подібний рельєф визначається пануванням герцинської структури, мозаїчним чергуванням антекліз (до яких приурочена велика частина гір) і синекліз (басейнів).

Сучасні тектонічні рухи представлені загальним підняттям території, за винятком південно-східної частини о. Велика Британія, що лежить на масиві герцинскої платформи, вона відчуває опускання. Вулканізм проявлявся в мезокайнозойський час.

Орографія Середня висота території — 200 м. Найвища точка — 1343 м (гора Бен-Невіс на острові Велика Британія). Мінімальна висота — 4 м (Фенланд) Амплітуда — 1347 м.

Широко поширений, як і в гірській Скандинавії, північно-східний (каледонський) напрямок кряжів, поздовжніх річкових долин, заток, озерних улоговин тощо. На острові Велика Британія чітко виділяється гірський північний захід і рівнинний південний схід. На північному заході острова переважають низькі та середньовисотні гори, розчленовані скидними долинами на ряд нагір'їв, куполовидних і глибових масивів. Як правило, західні околиці гір Великої Британії більш високі, ніж східні.

Тривала денудація перетворила як каледонські, так і герцинські складчасті підняття гір північного заходу в систему пенепленізированних масивів. Рухи альпійського віку відтворили стародавню систему тектонічних розломів, розбили і підняли ці масиви на різну висоту.

У розвитку рельєфу прибережної смуги гір велику роль зіграла морська абразія, що протікала в умовах нерівномірного підняття суші, завдяки чому була утворена серія терас висотою до 40 м над сучасним рівнем моря, печер, гротів (наприклад, Фінгалів грот в базальтах острова Стаффа). Панівним типом рельєфу є нагір'я з останцевими та глибовими хребтами невеликої відносної висоти. Найбільшою висотою відрізняється Шотландське нагір'я, яке поздовжньою скидною Центральною Шотландською низовиною розділяється на Північно Шотландське нагір'я з Грампіанськими горами (Бен-Невіс 1343 м) і нижчу і виположену Південно-шотландську височина (висотою до 840 м). Лише трохи Північно-Шотландському нагір'ю по висоті поступаються Кембрійські гори на півострові Уельс (Сноудон 1085 м).

Південний захід Великої Британії, Корнуелл, представляє горбисту рівнину з низкою височин, приурочених до піднесеним кристалічним ділянкам герцинского фундаменту (Дартмур-Форест [en] 621 м, Екслгір-Форест [що це?] ). Південний схід Великої Британії зайнятий горбистими ступінчастими рівнинами, які часто об'єднуються під загальною назвою Лондонського басейну.

Річкова ерозія розчленувала рівнину на системи витягнутих на північний схід куестових гряд і глинистих низин між ними. Добре виражені юрські куестові пагорби Котсуолд (до 326 м), крейдяні гряди височини Чілтерн-Гілс, Вайтгорс-Гілс. Куестовий рельєф характерний і для крайнього півдня Великої Британії височини північних і південних Даунсів. Ірландія має багато спільних геоморфологічних рис з Великою Британією. Серединна частина острова зайнята невисокою (близько 100 м) Центральною рівниною, складеною горизонтально залягають кам'яновугільними вапняками, перекритими моренними глинами. Рівнина слабо дренована, відрізняється високим стоянням ґрунтових вод, сильною заболоченістю, що пов'язане не тільки з глинистими ґрунтами, але і з підстилаючими їх малопотужними тріщинуватими вапняками, що перешкоджають формуванню поверхневого стоку. Решта районів Ірландії зайняті низькими і середньовисотними сильно розчленованими ерозією і стародавніми льодовиками горами: Керрі (висотою до 1041 м), Уіклоу, Донегол, Морн. Ці гори найчастіше є тектонічним і орографічним продовженням гір Великої Британії, від якої Ірландія відокремилася вже в пізньольодовиковий час. На північному сході Ірландії (як і в сусідніх районах Шотландії) розвинені невисокі базальтові плато (Антрім, та ін.) З виробленими в них абразійими поверхнями.

Примітки [ ред. | ред. код ]

Джерела [ ред. | ред. код ]