Який метод гібридизації використовується ефективніше при розведенні тварин?

Ввідне схрещування застосовують для поліпшення уже існуючих порід, щоб поліпшити продуктивність тварин або деякі особливості в будові їх тіла без докорінної зміни породи. Кеш

Що таке розведення сільськогосподарських тварин?

Розведення сільськогосподарських тварин це наука про методи відтворення та якісного поліпшення домашніх тварин, вона включає в себе широке коло питань про походження і доместикацію, породу і породотворчий процес; залежність рівня продуктивності та інших функцій організму від особливостей будови тіла, спадковості і ... Кеш

Як схрещують тварин?

У селекції тварин використовують два методи схрещування: споріднене (інбридинг) і неспоріднене (аутбридинг). При доборі пари враховують родовід і характерні ознаки тварин. Споріднене схрещування проводиться між особинами однієї породи і використовується для одержання чистих ліній.

Схрещування — це парування тварин різних порід одного вид…

1.2. Основні види схрещення

Під схрещуванням розуміють парування тварин різних порід. Потомство, одержане в наслідок такого схрещування називається помісним. Такі тварини мають високу життєздатність, яка характеризується більш інтенсивним об­міном речовин, кращим засвоєнням корму, інтенсивним ростом, підвищеною резистентністю та продуктивними якостями.

Залежно від поставленої мети у практиці свинарства застосовують такі види схрещування: вбирне (перетворювальне, поглинальне), ввідне (прилиття крові), відтворне і промислове.

Вбирне (поглинальне) схрещування - метод розведення при якому свиноматок малопродуктив­ної породи (покращувальної) послідовно в ряді по­колінь схрещують з більш високопродуктивною (поліпшуючою). Таке схрещування, як правило, проводиться до III—IV поколінь (15/16-31/32) умовної кровності за поліпшуючою породою, після чого такі помісі вважаються чистопородними .

Вбирне схрещування, як один із методів роз­ведення був основним при наявності місцевих безпородних і малопродуктивних довговухих та коротковухих свиней кінця XIX - початку XX ст. Основними поліпшуючими породами того часу були англійська велика біла та беркширська. На сучасному етапі розвитку свинарства об’єктивної необхідності в докорінному поліпшенні сучасних порід немає, а тому такий метод застосовують лише при створенні ліній, родин внутрипородних типів та порід.

Ввідне (прилиття крові) схрещування за­стосовують тоді, коли у тварин продуктивної по­роди слід поліпшити деякі якості. Цього досягають вмілим вибором поліпшуючої породи і одноразо­вим використанням її плідників для схрещування із свиноматками поліпшувальної породи. Одержа­них помісних свинок потім схрещують в одному або двох поколіннях з плідниками поліпшувальної породи.

Метод ввідного схрещування використовують для поліпшення м’ясності наших вітчизняних порід. При цьому методі як поліпшуючу породу викорис­товують свиней спеціалізованих м’ясних і беконних порід.

Відтворне (заводське) схрещування використовують при створенні но­вих типів, порід і ліній на міжпородній основі. Відтворне схрещування на­зивають простим, якщо в ньому беруть участь дві породи, і складним, коли використовують три породи і більше. Схематично цей метод схрещування зводиться до такого:

• парування тварин двох або кількох порід для одержан­ня помісей невисокої кровності;
• спрямоване вирощування помісного молодняку, що сприяє одержанню тварин бажаного типу і продук­тивності в особливих клі­матичних і господарських умовах;
• чіткий відбір і підбір помісних батьківських пар для наступного розведення з метою закріплення спадко­вості і підвищення племінної цінності нового геноти­пу .

Мал. 4 Схема ввідного схрещування

Цей метод досить простий, не пов'язаний з великими витратами (застосовуються тільки плідники поліпшуючої породи). Він не веде до корінного ламання генотипу планової породи, яка, як правило, відселекційована відповідно до конкретних умов і потребує тільки певної корекції, тому знаходить широке використання для поліпшення тих чи інших господарсько-корисних ознак місцевих (планових) порід.

Наприклад, у господарстві „Асканія Ноіва” Херсонської області велася тривала робота за підвищенням продуктивності червоно-степової породи шляхом „прилиття крові” шортгорнів молочно-м’ясного типу. В результаті багаторічної праці створено стадо тварин червоно-степової породи молочно-м’ясного типу, які за надоєм та жирністю молока наближаються до корів червоно-степової породи, а за живою масою перевищують їх.

2.6.2.3. Поглинальне (вбірне) схрещування використовують для корінної перебудови генотипу однієї породи за рахунок залучення генофонду іншої, більш продуктивної, або з іншим напрямом продуктивності, що, на задумку селекціонера, є або буде перспективним. За цим методом плідників вибраної перспективної породи протягом чотирьох-п'яти поколінь використовують спочатку на чистопородних матках поліпшуваної породи, а потім на помісних - з наростаючою "кровністю" за перспективною породою. Помісні тварини п'ятого покоління із 31/32 "часткою крові" перспективної породи за конституцією та екстер'єром практично повністю їй відповідають, а тому приймаються за чистопородних за цією породою. Таким чином, протягом чотирьох-п'яти поколінь тварин на зміну одній породі приходить інша при найменших витратах на проведення такої роботи (рис. 5.).

Рис. 5. Схема поглинального (вбірного) схрещування

Цей метод широко застосовувався в Україні у довоєнний період - період масової заміни малопродуктивних місцевих порід більш перспективними. Саме у цей час методом поглинального схрещування було створено цілий ряд порід великої рогатої худоби: симентальська, лебединська, чорно-ряба; свиней - крупна біла; овець – прекос; кролів - сірий і білий велетні, сріблястий та ін.

2.6.2.4. Відтворне (заводське) схрещування використовується для створення нових порід шляхом використання генофонду декількох порід. При цьому нова порода, що несе у собі генетичні задатки вихідних порід, відзначається своїми характерними особливостями, специфічним фенотипом, що гарантує їй статус нової породи. Необхідність у виведенні нових порід зі своєрідними властивостями або господарсько-корисними ознаками диктується вимогами соціально-економічного розвитку суспільства та відсутністю відповідних генотипів взагалі або ж відсутністю можливостей по їх завозу у відповідну економічну чи еколого-географічну зону.

Так, потреба у виведенні верхової породи коней, придатної для спортивних цілей (виїздка та конкур), визначила необхідність проведення цього методу схрещування з використанням порід чистокровної верхової, тракенінської, ганноверської, російської верхової та деяких інших. Широке залучення генофонду цих порід дало можливість створити українську верхову породу коней з досить високими спортивними якостями.

З використанням цього методу схрещування у свій час були виведені орловська порода коней, асканійська порода овець, українська біла степова порода свиней та деякі інші породи сільськогосподарських тварин. У даний час цей метод був використаний при створенні вітчизняної м'ясововнової напівтонкорунної породи овець, м'ясної породи великої рогатої худоби, чорно-рябої та червоно-рябої порід молочної худоби.

2.6.3. Гібридизація - метод розведення, яким передбачається парування представників батьківської пари, які належать до різних видів (у тому числі і до диких форм), з метою одержання життєздатного потомства, що детермінується біологічними особливостями цих двох видів відносно будови статевих органів, статевих рефлексів, тривалості вагітності самок і життєздатності ембріонів та ін.

Гібридизацію використовують як для одержання тварин у товарних цілях, так і для виведення нових порід. Із числа найбільш відомих гібридів є мул (споріднення кобили з ослом) і лошак (споріднення ослиці з жеребцем), які відзначаються силою, витривалістю, невибагливістю, що вигідно їх відрізняє від коня та осла.

Прикладом гібридизації у тваринництві України є споріднення деяких молочних і м'ясних порід з горбатим скотом - зебу, завезеним із США. Це забезпечує одержання гібридного потомства, яке успадковує від зебу стійкість проти кровопаразитарних захворювань, що переносяться кровососучими комахами, а також міцність конституції, пристосованість до жаркого клімату, властивого південним регіонам країни.

У результаті гібридизації мериносових овець з диким бараном архаром, одержали нову породу - казахський архаромеринос, який пристосований до суворих високогірних умов утримання.