білок пшениці
Вміст білка в зернах фуражної пшениці при оптимальному азотному живленні зазвичай становить близько 11% (що еквівалентно 1,9% N). Однак хлібні сорти пшениці дають оптимальні результати врожаю з вмістом білка близько 12%, тому для досягнення ринкового показника вище 13% часто потрібно додаткове внесення азотних добрив.
Скільки білка у пшениці?
Середній вміст білків в злаках складає від 7 до 17%. Найбільш білкововмісною серед злаків є пшениця, найменша кількість білку міститься в рисі і кукурудзі (7...9%). Кеш
Яка має бути натура в пшениці?
для м'якої пшениці передбачено 4 класи, і для 1,2 та 3 класу визначено відповідне значення натури (не менше): 775, 740, 730 г/л. для твердої пшениці передбачено 5 класу, і для 1,2,3 та 4 класу визначено відповідне значення натури (не менше): 750, 750, 730, 710 г/л.
Як визначити якість пшениці?
Показники якості, які визначають клас зерна пшениці Значущим є запах, бо зерно має пахнути приємно, а колір — залишатися насичено жовтим. ➞ Серед важливих показників для якісного зерна є вміст клейковини. Збіжжя заражене шкідниками має низьку кількість білкових сполук, які впливають на клейковину. Кеш
Як визначити рівень білка в пшениці - AgroTimes Білок пшениці є основним показником якості зерна в системі міжнародних стандартів. Традиційним методом визначення вмісту білка (сирого протеїну) в зерні є хімічний метод К’єльдаля.Білок і протеїн в зерні і зернових культурах
Протеїн є важливою живильною речовиною в зерні злакових та продуктах їх переробки. Вміст білка може варіюватися від 5 до 26% в різних видах зернових. Також в залежності від культури буде різним і амінокислотний склад протеїну, що безпосередньо впливає на його поживну цінність.
Дуже важливо вміст протеїну, зокрема, для пшениці, т. к. в комерційних відносинах впливає на клас зерна, а на виробництві є показником борошномельних і хлібопекарських властивостей пшениці.
Визначення білка (протеїну) можливо як за допомогою сучасних ІЧ-аналізаторів, так і класичними хімічними методами К’єльдаля або Дюма.
Метод К’єльдаля – найпоширеніший класичний метод визначення азоту/протеїну у відповідності з міжнародними стандартами в харчової і комбікормової промисловості, при виробництві напоїв, а також у хімічній та фармацевтичній промисловості.
Проведення визначення білка за методом К’єльдаля включає в себе три основні стадії:
- Мінералізація (спалювання) зразка. Рекомендуємо використовувати мінералізатори (дигестори) KjeLROC від шведської компанії OPSIS LiquidLINE
- Дистиляція (перегонка з парою). Найкраще всього з цим завданням справиться дистиляційний блок KjeLROC виробництва OPSIS LiquidLINE
- Титрування.
Підготовка зразків для визначення білка
Одним з найважливіших умов отримання достовірних результатів визначення білка по Кьельдалю є ретельна пробопідготовка. Процедура підготовки зразків повинна забезпечувати однорідність і розмел проби таким чином, щоб розмір часток не перевищував 1 мм.
Для подрібнення зразків рекомендується використання спеціальних лабораторних млинів, таких як 3100 LM виробництва Perten Instruments.
Зважування зразків для подальшого аналізу за К’єльдалем обов'язково повинно проводитися на аналітичних вагах з точністю до 0,1 мг

Аналізатор KjeLROC KD-310 для визначення азоту та білка
Аналізатор KjeLROC — високоточна система визначення азоту та білка за методом К’єльдаля з гнучкими можливостями обміну даними.

Автоматичний/напівавтоматичний дистилятор KjelROC KD-210/KD-200 для перегонки з парою за К’єльдалем
Дистиляційний блок KjelROC призначений для парової дистиляції для визначення азоту та білка за стандартним методом К’єльдаля.

Автоматичні мінералізатори (дігестори) KjelROC Auto DI-211, 220/221 та KjelROC Advanced DI-310, 320
Мінералізатори (дігестори) KjelROC різних моделей застосовуються для попереднього спалювання (озолення) проб під час визначення азоту та білка за методом К’єльдаля.

ІЧ-аналізатор цільного зерна та борошна Інфраматик 9500
Інфраматик 9500 — найсучасніший і точний аналізатор зерна, забезпечує найвищу доступну точність. Аналізує широкий спектр зернових і олійних культур на вміст вологи, білка, жиру та інші параметри менш ніж за 30 секунд.

ІЧ-аналізатор цільного зерна Інфраматик 8800
Інфраматик 8800 — портативний БІЧ-аналізатор нового покоління для визначення вмісту білка, вологи та жиру в зерні й олійних культурах. Надійний і точний, цей прилад спеціально розроблений для аналізу в польових умовах, в місцях зберігання та переробки зерна.

Універсальний ІЧ-аналізатор DA 7250
Аналізатор DA 7250 — це прилад третього покоління з діодною матрицею, розроблений спеціально для аналізу в харчовій та сільськогосподарській галузі. Він поєднує в собі видатну аналітичну точність зі швидкістю, простотою використання, міцністю й універсальністю.
Білки та клейковина пшениці
Серед багатьох ознак, що характеризують харчову цінність та хлібопекарські властивості пшениці, найважливішим є вміст білка та його якість. Відомо, що білки складаються з амінокислот, які зв’язані пептидними зв’язками між карбоксильною групою однієї амінокислоти і аміногрупою другої. Цей пептидний ланцюжок являє собою первинну структуру білків. Від 30 до декількох сотень амінокислот можуть з’єднуватися з утворенням цих первинних структур. Більшість білків складається з 17 або 18 амінокислот, але неповторна своєрідність розмірів, форм та реакцій, що проявляє цей величезний клас хімічних сполук, значною мірою детермінується численним різноманіттям в співвідношенні амінокислот та порядком, в якому вони зустрічаються в основному ланцюзі.
Історія вивчення пшеничних білків починається з 1728 року, коли італійській вчений Беккарі виділив із пшеничного тіста клейковину. Лише на початку 20 століття Осборн розробив наукову класифікацію рослинних (у тому числі і пшеничних) білків, використовуючи при цьому здатність до розчинення. Білки пшениці розподіляються на чотири групи: альбуміни – білки, які розчиняються в дистильованій воді; глобуліни – білки, які розчиняються в слабких сольових розчинах; гліадіни – білки, розчинні в 60-80 % водному етиловому спирті та саме ця ознака дала привід Осборну виділити гліадин пшениці та інших культур в особливу групу спирторозчинних білків – проламінів, присутність яких є ознакою зерна злакових культур і відрізняє їх від насіння рослин інших родин; глютеніни – білки, розчинні в слабких розчинах лугу (0,2 %). Вивчені вони недостатньо через складнощі отримання їх в чистому вигляді.
Альбуміни та глобуліни знаходяться там в невеликій кількості, проте саме вони складають основну частину білкових речовин зародку та алейронового шару. Співвідношення их фракцій в зерні пшениці, за даними різних авторів, таке: альбуміни – 3,4-5,2 %, глобуліни – 5,4-12,6 %, проламіни (гліадини) – 34,5-36,9 %, глютеніни – 28,2-40,8 %, нерозчинний залишок 6,8-8,7 % З наведених даних видно, що кількісно основними фракціями білкових речовин зерна пшениці є гліадін та глютенін. Саме вони є основними складовими клейковини – гідратованого білкового гелю, що отримують при відмиванні тіста водою з пшеничного борошна, і яка відіграє виключно важливу роль при формуванні пшеничного тіста і визначає його хлібопекарські якості. Вміст сирої клейковини визначають відмиванням її з тіста, яке замішане з визначеної кількості борошна та води. При відмиванні з водою видаляється майже весь крохмаль і основна частина водорозчинних речовин. Відмита клейковина утримує 200-250 % води по відношенню до сухої речовини по відношенню до сухої речовини.
За даними різних авторів, хімічний склад клейковини такий: сума білків 75‑99 % на суху речовину, крохмалю – 0,01-9,4 %, сахарів 1,2-2,1 %, ліпідів 0,7‑8,0 %, мінеральних речовин 0,50-2,02 % на суху речовину. Склад білків, як і вуглеводів, ліпідів та мінеральних речовин залежить від сорту борошна, його підготування до замісу, тривалості відмивання клейковини та інших факторів. Встановлено, що кількісне співвідношення гліадіну та глютеніну в клейковині не є постійним. В цілому воно близьке 1:1, але можливі значні коливання, які залежать від низки причин: сортової приналежності, умов вирощування та ін. Між загальною кількістю білка та кількістю відмитої клейковини в пшениці існує майже пряма залежність. Це співвідношення коливається в межах 1,8‑2,2. Важливою особливістю клейковини є те, що вона утворює в тісті сітку (білковий каркас), в якій вміщуються всі інші речовини, що входять до складу борошна. Якщо клейковина достатньо еластична, то при бродінні вона затримує гази і цим розпушує тісто. При випіканні клейковина денатурується і набуває пористості. Клейковина сильного борошна характеризується високою пружністю і міцністю на розтягування. Клейковина слабкого борошна відрізняється невеликою пружністю і здатністю не чинити опір розтягуванню. Макромолекули міцної клейковини збудовані більш компактно, ніж слабкої, окремі білкові компоненти “упаковані” в них щільніше, що зумовлено більшою кількістю дисульфідних, водневих та інших, переважно нековалентних зв’язків в білках міцної клейковини порівняно з білками слабкої.
Властивості клейковини, сильна вона чи слабка, залежать від кількох факторів, одними з головних є сортова належність пшениці, наявність в зерні протеолітичних ферментів. Для випікання хліба важливо не стільки вміст білкових речовин, скільки їх поведінка в процесі замісу та бродіння.