Як лікують бруцельоз?

Оптимальне лікування зазвичай вимагає застосування двох антибіотиків: доксицикліну або триметоприму/сульфаметоксазолу плюс гентаміцин, стрептоміцин або рифампін. Збудниками бруцельозу людини є B. abortus (від великої рогатої худоби), B. melitensis (від овець і кіз) і B.

Що таке бруцельоз?

Бруцельоз — антропозоонозна інфекція, що передається від хворих тварин людині, з переважним ураженням опорно-рухового апарату, нервової та статевої систем організму. Бруцельоз поширений в усьому світі. Кеш

Що роблять з тваринами хворими на бруцельоз?

При роботі із хворими тваринами потрібно використовувати захисний одяг і дезінфікуючі препарати. Значну роль у профілактиці поширення бруцельозу серед тварин грає вакцинація спеціальними вакцинами.

Бруцельоз — Вікіпедія Одним із найтиповіших (а іноді й єдиним) проявів бруцельозу у тварин є спонтанний аборт, за яким нерідко випливають яловість, мастити, а в самців — орхіт. See more

Бруцельоз

Бруцельоз — інфекційне захворювання у людей, спричинене мікроорганізмами роду Brucella, яке передається контактним шляхом від тварин-носіїв збудника (великої рогатої худоби, овець, кіз, свиней, кролів, оленів) чи їх інфікованими продуктами або тканинами. Хвороба має схильність до хронічного рецидивного перебігу з переважним ураженням органів руху та опори, нервової і сечостатевої систем організму.

Збудники бруцельозу мають кулясту або паличкоподібну форму, дуже малі (0,5–0,6мкм), нерухливі, спор не утворюють, грамнегативі. Утворюють ендотоксин, мають значну гіалуронідазну активність, що зумовлює їх високу інвазивність, здатні проникати крізь непошкоджену шкіру і слизову оболонку. Біохімічна активність їх незначна, вони є внутрішньоклітинними паразитами. Добре переносять низьку температуру, під час кип’ятіння швидко гинуть, дуже чутливі до дезінфекційних засобів. Досить стійкі та життєздатні у зовнішньому середовищі. У водопровідній воді можуть зберігатися протягом 80 днів, у сирому молоці — близько 40 днів, у бринзі — до 60 днів, у сирому м’ясі хворих тварин — близько 3 міс, у вовні — 3–4 міс.

Від однієї людини до іншої Бруцельоз не передається, організм людини — епідеміологічний тупик. Інфікування людини відбувається переважно аліментарним шляхом, рідше контактним або аерогенним. Ці механізми передачі інфекції діють у разі контакту з хворими тваринами та їх виділеннями (сечею, калом), з м’ясом, молоком, вовною, шкірою та іншою сировиною, при наданні допомоги під час пологів хворим тваринам, при вживанні в їжу некип’яченого молока і сирих молочних продуктів, а також м’яса, при вдиханні частинок пилу під час стриження хворих овець або прибирання приміщень.

Для бруцельоза типова весняно-літня сезонність, що пов’язано з масовим отеленням (домінує контактний шлях зараження) і періодом максимальної лактації у тварин (переважно аліментарний шлях зараження). Бруцели, які проникають в організм крізь слизову оболонку або шкіру, з течією лімфи потрапляють у регіонарні лімфатичні вузли, де фагоцитуються. Внаслідок незавершення фагоцитозу утворюються бруцельозні мікровогнища. Звідти бруцели можуть попадати у кровоносне русло. З течією крові мікроорганізми потрапляють в органи ретикулоендотеліальної системи (печінку, селезінку, кістковий мозок). Там вони перебувають тривалий час, а потім знову потрапляють у кров.

При руйнуванні бруцел вивільнюється ендотоксин, що зумовлює інтоксикацію. Інкубаційний період становить 1–3 тиж. Симптоматика хвороби дуже різноманітна. Найчастіше починається гостро: температура тіла підвищується до 39–40 ° С , з’являються озноб, загальна слабкість, значна пітливість, різкий біль у м’язах та суглобах, характерне ураження нервової системи та кістково-суглобового апарату, кровоносних судин, можуть бути психічні порушення. Рідше хвороба починається поступово: з’являється втомлюваність, розлади сну, підвищена дратівливість, головний біль, біль у м’язах та суглобах, знижується апетит, температура тіла підвищується до 37,1 – 37,3 °С. Хвороба іноді триває 1–2 роки. Стійкі залишкові явища призводять до інвалідності, а у вагітних — до викидня. Матеріалом для дослідження в мікробіологічній діагностиці є кров, жовч, виділення з піхви, цереброспінальна рідина, сеча, мокротиння. Основними є бактеріологічний та серологічний методи. Застосовують серологічні реакції: аглютинації, непрямої гемаглютинації, зв’язування комплементу, імунофлюоресценції. Для діагностики бруцельозу використовують внутрішньошкірну алергічну пробу Бюрне.

Комплексне лікування передбачає застосування антибіотиків, протизапальних, десенсибілізувальних, загальностимулювальних і симптоматичних препаратів, фізіотерапії. Тривала бактеріємія і внутрішньоклітинна локалізація бруцел потребують тривалого, безперервного введення антибактеріальних препаратів у достатній добовій дозі. Сучасна методика лікування хворих на бруцельоз ґрунтується на 3–6 схемах 10-денних курсів антибіотикотерапії. Застосовують тетрациклін, левоміцетин, бактрим, доксациклін, рифампіцин, метациклін. У разі тяжкого перебігу гострого бруцельозу зі значною інтоксикацією, гіпертермією показане призначення глюкокортикоїдів. Хворим на підгострий і хронічний Бруцельоз з ураженням органів руху та опори та периферичної нервової системи призначають НПЗП, знеболювальні та інші засоби (анальгін, ацетилсаліцилову кислоту, індометацин, бутадіон, делагіл, бруфен). Застосовують антигістамінні препарати (димедрол, супрастин, піпольфен), імуномодулятори (левамізол та ін.). При значних ураженнях суглобів призначають місцеві фізіотерапевтичні процедури (іонофорез, УЗ, УВЧ, парафінові аплікації). Для закріплення ефекту застосовують бальнеотерапію.

Профілактика бруцельозу складається з комплексу ветеринарних, господарських і санітарно-медичних заходів, спрямованих на усунення інфекції серед сільськогосподарських тварин і знезараження продуктів тваринництва. Щоб запобігти бруцельозу у людей, проводять знезаражування молока кип’ятінням або пастеризацією. Продукти, приготовлені з сирого молока, перед вживанням витримують протягом певного терміну (бринзу — 2 міс, тверді сири — не менше 3 міс). До роботи з інфікованими тваринами та обробки їх сировини допускаються особи, вакциновані проти бруцельозу. Застосовують захисний одяг (гумові рукавички, комбінезон, халат, гумові чоботи, респіратор, захисні окуляри та ін.) і дезінфекційні речовини (розчин лізолу, хлораміну). Специфічну профілактику проводять живою бруцельозною вакциною. Щеплення роблять за спеціальними інструкціями. Імунітет зберігається протягом 1–2 років. Вакцинацію людей проти бруцельозу проводять в ендемічних на бруцельоз районах.

Бусол В.А. Бруцеллез сельскохозяйственных животных. — К., 1991; Краткая медицинская энциклопедия / Под ред. В.И. Покровского. — М., 2001; Словник з мікробіології, вірусології, імунології та інфекційних захворюваннь / За ред. проф. Г.Г. Палія. — Вінниця, 1995.

Інші статті автора

Підступний та небезпечний бруцельоз!

Бруцельоз – це важке зооантропонозне інфекційно-алергічне захворювання, при якому уражаються опорно-руховий апарат, нервова, серцево-судинна, урогенітальна та інші системи організму. Джерелом інфекції є хворі тварини.

Бруцельоз поширений в багатьох країнах світу – в Африці, Центральній і Південній Америці, деяких країнах Азії та Європи. Так, країни Середземномор’я – Греція, Іспанія, Італія – є високо ендемічними, там реєструється висока захворюваність на бруцельоз не лише тварин, а й людей. А це свідчить про те, що часто заражаються туристи, які відвідують ці території. Бруцельоз часто закінчується інвалідністю. При несвоєчасному або неадекватному лікуванні бруцельоз переходить в хронічну форму у 37-80% випадків.

ШЛЯХИ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ

Джерелом небезпечних для людини бруцел є головним чином кози, вівці, корови, свині, собаки, що виділяють збудника з молоком, сечею, навколоплідними водами.

У багатьох інфікованих тварин бруцельоз проходить безсимптомно, латентно. Виявити тварин, які є джерелом збудника хвороби, можна лише за допомогою серологічних або алергічних досліджень.

Основною клінічною ознакою бруцельозу є аборт на 5-8-му місяці тільності, затримка посліду, гнійний ендометрит, які зумовлюють яловість і безпліддя. Характерними ознаками бруцельозу є гігроми, серозні бурсити передніх кінцівок, абсцеси задніх кінцівок. У биків можуть спостерігатися орхіти й епідидиміти.

ДІАГНОЗ НА БРУЦЕЛЬОЗ ВВАЖАЄТЬСЯ УСТАНОВЛЕНИМ, ЯКЩО:

• виділено культуру бруцел з патологічного матеріалу;
• одержано позитивні результати біопроби на морських свинках;
• виявлено позитивні серологічні й алергічні реакції у тварин з клінічними ознаками бруцельозу;
• виявлено ріст титрів антитіл за РА і РЗК у повторних пробах сироваток, відібраних з інтервалом 15-20 діб;
• при позитивній алергічній реакції та збільшенні загальної чисельності позитивно реагуючих тварин.

Лікування тварин при бруцельозі не проводиться. У неблагополучних щодо бруцельозу господарствах та в загрозливій зоні тварин, які позитивно реагують під час серологічних та алергічних досліджень, вважають хворими і піддають забою.

ШЛЯХИ ЗАРАЖЕННЯ:

1. Контактний – при безпосередньому контакті з тваринами-носіями:

• на виробництві, пов’язаному з обробкою шкіри і шерсті,
• при догляді за хворими тваринами,
• через предмети, заражені їх виділеннями (використання гною від хворих тварин на присадибних ділянках).

Воротами інфекції є мікротравми шкіри, слизові оболонки органів травлення і респіраторного тракту.

1. Харчовий – через забруднені збудником харчові продукти:

• не пастеризоване молоко, м’який сир, виготовлений з непастеризованого молока, бринза, масло;
• термічно необроблені м’ясні продукти, а особливо субпродукти. Ті господині або кухарі, які пробують сирий фарш перед приготуванням, наражають себе на небезпеку.

Від хворої людини до здорової збудники хвороби не передаються.

Для розвитку хвороби у людини досить попадання в організм 10 бактерій. Інкубаційний (прихований) період триває від одного тижня до декількох місяців.

Захворювання починається поступово: з’являються нездужання, слабкість, яка посилюється протягом дня, дратівливість, пригніченість до депресії, головний біль, болі в м’язах і суглобах, знижується апетит, температура підвищується до 37,1-37,3 °С, озноб, людина пітніє, особливо, вночі. Після цього все проходить і людина відчуває себе абсолютно здоровою. Вона вважає, що просто застудилася на дачі.

За відсутності лікування через 3-5 місяців хвороба спричиняє різні ускладнення. Найчастіше уражаються:

• кістково-суглобова система (септичний моноартрит, асиметричний поліартрит колінного, кульшового, плечового, лопаткового і грудинноключичного суглобів, остеомієліт хребта, міалгія);
• серцево-судинна система (ендокардит, міокардит, перикардит, абсцес кореня аорти, тромбофлебіт);
• органи дихання (бронхіт, пневмонія);
• травна система (безжовтяничний гепатит, анорексія, втрата ваги);
• сечостатева система (епідидиміт, орхіт, простатит, сальпінгіт, цервіцит, гострий пієлонефрит);
• центральна нервова система (менінгіт, енцефаліт, менінгоенцефаліт, мієліт, церебральні абсцеси, синдром Гієна-Барре, атрофія зорового нерва);
• лімфатичні вузли, селезінка (лімфаденіт, збільшення селезінки);
• очі (кератит, виразки рогівки, увеїт, ендофтальміт).

Особливо небезпечне захворювання для вагітних жінок – часто відбуваються викидні, мертвонародження, передчасні пологи.

Стійкі залишкові явища після перенесеного бруцельозу можуть призвести до інвалідності.

Для постановки діагнозу проводять бактеріологічні і серологічні (реакція Райта-Хедельсона) дослідження. При гострій або підгострій формі захворювання збудник можна виділити з крові, кісткового мозку, ліквору, сечі, мокротиння та інших біосубстратів.

Лікування проводиться в умовах стаціонару. Застосування антибіотиків дає ефект лише в разі гострої або підгострої форми. Хронічна форма бруцельозу антибіотиками не лікується.

ПРОФІЛАКТИКА:

• рання діагностика захворювання у людей і тварин;
• виявлення вогнищ та охорона здорових тваринницьких господарств;
• планомірне оздоровлення неблагополучних на бруцельоз господарств;
• запобіжні заходи проти зараження персоналу, маслозаводів тощо (спецодяг, поточна дезінфекція);
• не вживати сире молоко (лише пастеризоване. ) та молокопродукти;
• споживати продукти лише відомого походження;
• споживати м’ясо тільки після термічної обробки;
• не купувати молочні та м’ясні продукти на стихійних ринках.

2023 © Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області