Що таке Бойовий порядок механізованого відділення?

Бойовий порядок – це шикування механізованого відділення для ведення бою. Кеш

Який бойовий порядок механізованого відділення в обороні?

Бойовий порядок механізованого відділення (мвід) в обороні — бойова лінія і БМП (БТР). Залежно від обстановки і рішення командира стрільці, кулеметник і гранатометник відділення в бойовій лінії розміщуються рівномірно або розосереджуються в складі бойових груп («двійками», «трійками»).

Що таке Бойовий порядок відділення?

2). Похідний стрій повинен забезпечувати високу швидкість руху, шридке розгортання в бойовий порядок, якомога меншу вразливість від вогню противника, підтримання стабільного управління. Бойовий порядок — це шикування мотострілецького відділення для ведення бою.

Захист Вітчизни. Рівень стандарту. 11 клас. Гудима Бойовий порядок відділення в наступі. Механізоване відділення (мвід) у пішому порядку наступає на фронті до 50 м. Темп атаки може складати 4-5 км/год, на БМП — 10-12 км/год.

§ 10. Бойові порядки та їх використання під час руху

«Спілкуючись з хлопцями, починаєш розуміти: попри пережите, вони не б'ють себе в груди і не кричать, що патріоти. Вони йдуть на смерть, аби дати життя Україні. Вони — герої. Вони — українці. І цим усе сказано».

«Побратими». Руслан Ткачук, серпень 2014 р.

«Піхотинець на полі бою рухається як окрема особа, що є частиною бойової групи! Але ми маємо чітко зрозуміти ось що: хоча піхотинець рухається в нерівному ланцюгу стрільців, пам'ятаючи про побратимів ліворуч і праворуч, він обирає наступну ціль та спосіб руху до цілі як незалежна особа — самостійно. І так само, як він буде пересуватися на полі бою, так само він, можливо, буде і відступати з поля бою — як незалежна особа, яка є частиною бойової групи!»

Підручник Крістофера Е. Ларсена «Тактика легкої піхоти для малих підрозділів»

Бойовий порядок — шикування підрозділу для ведення бою. Він повинен відповідати бойовому завданню, замислу майбутнього бою і забезпечувати: повне використання бойових можливостей підрозділу; своєчасне зосередження зусиль на обраному напрямку; надійне ураження противника на глибину бойового завдання; швидке використання результатів вогневого ураження противника (ВУП) і вигідних умов місцевості; нарощування зусиль у ході бою і можливість здійснення маневру; найменшу уразливість підрозділу від ударів усіх видів зброї противника, можливість відбиття ударів з повітря; підтримання безперервної взаємодії і зручність управління підрозділом.

Основними видами загальновійськового бою є оборонний і наступальний бій.

Бойові порядки та їх використання в обороні. Оборонний бій — вид загальновійськового бою, який ведуть з метою відбиття наступу супротивника, завдання йому максимальних втрат, утримання важливих об'єктів місцевості та створення сприятливих умов для переходу в наступ або ведення інших дій.

Оборонний бій механізованого відділення (мвід) передбачає послідовне виконання тактичних завдань, основними з яких є:

• ураження підрозділів противника під час їх розгортання та переходу в атаку перед переднім краєм оборони;
• відбиття атаки противника й утримання зайнятої позиції;
• знищення противника, який увірвався на передній край та вклинився в оборону.

Відділення може переходити до ведення оборонного бою навмисно або вимушено, в умовах відсутності зіткнення з противником або безпосереднього зіткнення з ним.

Механізоване відділення (мвід) в оборонному бою займає й обороняє бойову позицію (іл. 10.1) до 100 м по фронту, на якій обладнують основні та запасні (тимчасові) позиції для вогневих засобів, що забезпечують можливість знищувати противника вогнем разом із сусідніми відділеннями перед фронтом і на флангах опорного пункту взводу. Усі підступи до неї повинні бути під дійсним, особливо фланговим і перехресним вогнем, а загородження і перешкоди добре проглядатися і прострілюватися. У межах бойової позиції мвід обладнують окопи для основної і запасної (тимчасової) вогневої позиції БМП (БТР), ручного кулемета, гранатомета, місць для стрільби стрільців, командира відділення; укриття для особового складу (перекрита ділянка траншеї, щілина, бліндаж), хід сполучення до БМП (БТР), ніші для бойових і господарських запасів, розширення для забезпечення зустрічного руху, відхоже місце, дренажну яму. За наявності часу може обладнуватись укриття для БМП (БТР). На бойовій позиції відділення або на її фланзі можуть розташовуватися вогневі засоби старшого командира. Вогнева позиція для БМП (БТР) може обладнуватись у центрі бойової позиції відділення, на її фланзі або позаду неї на відстані до 50 м з таким розрахунком, щоб забезпечувати прикриття відділення вогнем бойової машини, ураження противника з максимальної відстані та безпеку особового складу відділення. Бойова позиція відділення, що розміщується на другій (запасній) лінії опорного пункту взводу, повинна мати добрий обстріл перед своїм фронтом, у проміжках між відділеннями, що перебувають попереду, а також у тил опорного пункту взводу. Командир відділення на бойовій позиції перебуває в такому місці, звідки зручніше керувати підлеглими, спостерігати за місцевістю і сигналами командира взводу. Відділення має бути готовим до здійснення маневру на загрозливий напрямок, до ведення оборонного бою вночі та в інших умовах обмеженої видимості, а також у випадку оточення.

Бойовий порядок механізованого відділення (мвід) в обороні — бойова лінія і БМП (БТР) (іл. 10.1). Залежно від обстановки і рішення командира стрільці, кулеметник і гранатометник відділення в бойовій лінії розміщуються рівномірно або розосереджуються в складі бойових груп («двійками», «трійками»). Відстань між військовослужбовцями при рівномірному розміщенні може бути до 14-16 м, між бойовими групами — 20-30 м, а між собою в групі — до 5 м. БМП (БТР) зазвичай перебуває в бойовому порядку відділення.

Іл. 10.1. Бойовий порядок мотопіхотного відділення в обороні (а); бойовий порядок у складі бойових груп мотопіхотного відділення в обороні за стандартами НАТО (б).Пояснення до схеми подано в табл. 10.1 та на іл. 6.3

Пояснення умовних позначень до іл. 10.1

Ведення бою механізованим відділенням (мвід) в оточенні та вихід з оточення. Бій в оточенні — це оборонний бій в умовах, коли супротивник перебуває одночасно перед фронтом, на флангах і в тилу підрозділу, який обороняється. Під час бою в оточенні підрозділ має стійко утримувати район, який займає, не допускати розчленування на частини бойового порядку, не втрачати безпосереднього контакту з противником і уникати зосередження своїх сил і засобів на малому просторі, де вони можуть зазнати ураження від вогню артилерії або ударів авіації. Для успішного ведення оборонного бою в оточенні командир повинен: організувати кругову оборону; додатково організувати розвідку і охорону; створити резерв сил і засобів; посилити танконебезпечні напрямки; надійно забезпечити вогнем та інженерними загородженнями прикриття проміжків між підрозділами; вогнем танків, БМП (БТР) й інших вогневих засобів швидко та рішуче уражати супротивника, що намагається стиснути фронт оточення або розчленувати підрозділ; несподіваним вогнем із вогневих рубежів, діями груп бойових машин і силами резерву знищувати противника, що вклинився. При цьому вирішальне значення для ведення бою в оточенні мають витримка, ініціатива і рішучість командирів, високий морально-психологічний стан і стійкість особового складу, несподіваність і активність дій підрозділів, ефективне маневрування силами, засобами і вогнем. Підготовка до бою в оточенні відбувається безпосередньо на місцевості, як правило, в умовах ведення бою із супротивником, який намагається завершити оточення. Бойовий порядок підрозділу для бою в оточенні створюють під час протидії оточенню. Велика протяжність фронту оборони, наявність декількох можливих загрозливих напрямків, а також недостатня кількість сил і засобів вимагають будувати бойовий порядок таким чином, щоб можна було здійснити маневр основними силами підрозділу на будь-який з них.

Ординська тактика оточення. Монголи ніколи не оточували ворога повністю, завжди залишали йому шлях виходу. Адже загнаний у кут ворог запекло обороняється. А супротивник, якому є куди відступати, розслаблено рухається наданим коридором, де ординці й можуть його зручно накрити. Отже, нам відома ціна «чесного слова російського офіцера» — ця страшна ціна заплачена під Іловайськом (2014 р.), коли «зелений коридор», що був утворений росіянами для виходу українських військовослужбовців з оточення, став місцем розстрілу впритул підрозділів ЗСУ російськими окупаційними військами.

До речі, подібну пропозицію росіяни зробили й одному з підрозділів 79-ї аеромобільної бригади — у секторі «Д» під Савур-Могилою. Ви, мовляв, оточені, але ми відпускаємо вас, ось шлях виходу. Але десантники пробилися крізь вороже кільце своїм маршрутом з мінімальними втратами.

Вогнева засідка. Вогнева засідка — спеціально виділений підрозділ (група бойових машин), який завчасно й приховано розміщується на вірогідних напрямках руху (наступу) противника з метою завдання йому максимального ураження з близької відстані несподіваним вогнем прямою наводкою, кинджальним і перехресним вогнем, застосуванням мінно-вибухових загороджень.

Вогневу засідку в оборонному бою влаштовують попереду бойового порядку батальйону (роти) на танконебезпечному напрямку, у проміжках між опорними пунктами або на флангах у місцях, які ускладнюють противнику швидке розгортання і проведення маневру для виходу з-під вогню. Позиція (вогнева позиція), яку призначили відділенню для дій у вогневій засідці, має забезпечувати приховане розташування підрозділу, мати добрі умови для спостереження, ведення вогню і зручні шляхи відходу.

Найзручнішими місцями для позицій вогневої засідки є зворотні схили висот, складки місцевості, околиці населених пунктів, узлісся і чагарники, місця подолання водних бар'єрів, заболочених ділянок. Основу позиції вогневої засідки складають вогневі позиції БМП (БТР), танків, вогневих засобів і стрільців, для яких можуть відривати окопи. Усі фортифікаційні споруди ретельно маскують. Побудова бойового порядку відділення повинна забезпечити ураження противника раптовим кинджальним і перехресним вогнем. Залежно від місця засідки, умов місцевості та характеру дій супротивника вона може бути лінійною (односторонньою, двосторонньою), розосередженою, кутом назад або іншою. Механізоване відділення (мвід), як правило, діє бойовими групами («двійками», «трійками»).

Бойовий порядок вогневої засідки може складатися з групи спостереження, декількох вогневих груп, групи прикриття.

Група спостереження призначена для ведення розвідки і недопущення раптового виходу противника до позиції вогневої засідки, для цього на ймовірних маршрутах його висування виставляють спостерігачів. У складі групи є сапери (окремі військовослужбовці) для мінування можливих шляхів підходу (відходу) противника. Вогневі групи призначені для раптового ураження супротивника, знищення живої сили і техніки. Кількість вогневих груп визначає побудова бойового порядку засідки. Група прикриття (окремі військовослужбовці) призначена для прикриття головних сил засідки під час відходу після виконання завдання.

Бойові порядки та їх використання в наступі. На думку військових фахівців ЗСУ, для успіху в наступі потрібно мати не менше, ніж трикратну перевагу в силах та засобах.

Механізоване відділення (мвід) у наступальному бою призначене для виконання завдань: • знищення противника, який обороняється; • захоплення важливих ділянок місцевості, об'єктів; • форсування водних перешкод і переслідування противника, що відходить.

Пояснення умовних позначень до іл. 10.2

Відділення наступає в складі взводу у першій або другій бойовій лінії й атакує в пішому порядку на фронті до 50 м. Механізоване відділення (мвід) може додаватися до танкового взводу, у цьому випадку воно наступає за ним на відстані до 100 м. У наступальному бою відділенню вказуються об'єкт атаки і напрямок продовження наступу. Об'єктом атаки мвід (іл. 10.2), як правило, є жива сила, а також танки, гармати, ПТРК, кулемети й інші вогневі засоби противника, розташовані в першій траншеї і в найближчій глибині перед фронтом наступу відділення. Напрямок продовження наступу відділення визначають так, щоб забезпечувалося виконання найближчого завдання роти.

Іл. 10.2. Об'єкт атаки механізованого відділення (пояснення до схеми подано в таблицях 10.2 і 10.3, а також на іл. 6.3)

Бойовий порядок відділення, яке наступає в пішому порядку (іл. 10.3), розгортають на фронті до 50 м; складається цей порядок з бойової лінії та БМП (БТР), що діє за особовим складом на відстані 100-200 м на одному з флангів відділення або безпосередньо в бойовій лінії. Військовослужбовці в бойовій лінії діють з інтервалом 6-8 м (8-12 кроків), для зручності ведення вогню і кращого використання місцевості (місцевих предметів) вони можуть висуватися вперед або зміщуватися вбік, не порушуючи загального фронту наступу і не заважаючи діям сусідів.

Іл. 10.3. Бойові групи — маневрена і вогнева

Бойовий порядок відділення в наступі

Механізоване відділення (мвід) у пішому порядку наступає на фронті до 50 м. Темп атаки може складати 4-5 км/год, на БМП — 10-12 км/год. Під час наступу в пішому порядку БМП здійснює вогневу підтримку, перебуваючи в центрі бойового порядку, на його фланзі або позаду бойового порядку на відстані до 50 м.

Під час формування бойового порядку кожне відділення за командою свого командира розгортається в бойову лінію і, витримуючи рівняння по напрямному, продовжує рух в указаному напрямку з максимальною швидкістю, яка забезпечує ефективне ведення вогню. Під час розгортання в бойовий порядок із колони (іл. 10.4) відділення бігом (напрямне відділення — кроком) у визначеному порядку виходить на своє місце й одночасно розгортається в бойову лінію, відкриває вогонь і поновлює стрімкий iбезупинний рух уперед. Відділення, що діє в пішому порядку (іл. 10.5), розгортається в бойову лінію за командою (сигналом) «Відділення, у напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), напрямний — такий-то — ДО БОЮ» або «Відділення, за мною — ДО БОЮ».

Іл. 10.4. Розгортання відділення з колони в бойову лінію

Іл. 10.5. Бойовий порядок мвід у пішому порядку

Особовий склад відділення розгортається в бойову лінію (лінію бойових груп) праворуч i ліворуч від командира відділення або напрямного i, відповідно до завдання, продовжує рух у вказаному напрямку. Такі дії повторюють, поки відділення (група) не досягне цілі або умови не стануть безпечнішими. Щоб підвищити ефективність виконання завдань у наступальному бою під час дій у траншеях, ходах сполучення, а також в особливих умовах ведення бою, у відділенні можуть створюватися бойові групи («двійки», «трійки»), які ведуть наступ з інтервалом 20-25 м, а між солдатами в них — 3-5 м. Бойові групи можуть діяти в лінію, уступом або у дві лінії (одна за другою). За призначенням розрівняють бойові групи маневрені й вогневі (іл. 10.3).

Маневрена група призначена для оволодіння об'єктом атаки, знищення противника в траншеї, здійснення маневру, щоб вийти у фланг і тил супротивника, закріплення досягнутого рубежу і виконання інших завдань. Іноді вона може проробляти проходи в мінно-вибухових і невибухових загородженнях, виконуючи функції групи розгородження. Старшим групи зазвичай призначають старшого стрільця.

Вогнева група призначена для прикриття дій маневреної групи, заборони підходу (маневру) противника до тих, хто обороняється, завершення знищення живої сили і вогневих засобів противника в об'єкті атаки і захоплення його спільно з маневреною групою. Очолює вогневу групу, як правило, командир відділення. Він завжди перебуває з відділенням і під час наступального бою повинен керувати підлеглим особовим складом і вогневими засобами, і, виходячи з обстановки, уточнювати їм завдання. Під час дій у пішому порядку командир відділення управляє командами і сигнальними засобами, перебуваючи в бойовому порядку відділення.

1. Дайте визначення поняттю «бойовий порядок». Обґрунтуйте, чому для механізованого відділення (мвід) «відсутній» передбойовий порядок? 2. Обґрунтуйте, за яких умов під час бойових дій командири застосовують похідний порядок. 3. Як командир механізованого відділення (мвід) подайте команду на перешикування з похідного порядку в бойовий порядок. 4. Які особливості бою в оточенні?

Обороні та наступі дії механізованого відділення. Реферат

Перше тактичне об'єднання солдатів для спільних дій називається мотострілецьким відділенням (МСВ). Його завдання - мобільно й ефективно боротися з особовим складом противника, його броньованими цілями, проводити розвідку, пересуватися з однією одиницею техніки й оберігати її.

До мотострілецького відділення як до організаційно-штатної одиниці входять:

К - командир відділення. Озброєний автоматом (АК). Накази віддає голосом або, перебуваючи у своїй бойовій машині піхоти (БМП) чи бронетранспортері (БТР), сигналами за допомогою переносної радіостанції (рації).

MB - механік-водій БМП. Озброєний автоматом. Основне завдання - утримувати у технічно справному стані бойову машину і вміло водити її за будь-яких обставин. На бойовій машині є рація, прилад для визначення зараженості місцевості, система колективного захисту від зброї масового знищення (ЗМЗ).

НО - навідник-оператор БМП (БТР). Озброєний автоматом. Основне завдання - вести вогонь з бортового озброєння, а саме:

• на БМП - із протитанкових керованих ракет, що здатні уражати броньовані цілі на відстані понад 8,5 км; із 30-міліметрової автоматичної гармати, що здатна знищувати не тільки наземні цілі, а й повітряні; зі спареного з гарматою кулемета 7,62 мм;
• на БТР - із великокаліберного кулемета 14,5 мм, що здатний пробивати легкоброньовані цілі на відстані 2 км; зі спареного з ним кулемета 7,62 мм.

Км - кулеметник, озброєний ручним кулеметом (РКК). Завдання - вражати групові цілі противника.

Гм - гранатометник. Озброєний ручним протитанковим гранатометом (РПГ). Завдання - уражати броньовані цілі противника на відстані до 500 м. СГм - старший гранатометник.

ПГм - помічник гранатометника. Озброєний автоматом. Основне завдання - переносити гранати, допомагати гранатометникові, прикривати його від вогню противника.

Сн - снайпер. Озброєний снайперською гвинтівкою (СГ). Завдання - знищувати важливі цілі противника (офіцерів-спостерігачів, гранатометників).

Ст - стрільці. Озброєні автоматами, що мають під-ствольні протипіхотні гранатомети. Основне завдання - знищувати живу силу противника.

У кожного солдата є також одна наступальна й одна оборонна гранати, а на відділення видаються ще ручні та реактивні протитанкові гранати.

Особовий склад відділення - від 8 до 10 чоловік, воно має одну бойову машину і засоби радіозв'язку.

Похідний і бойовий порядок мотострілецького відділення

При виконанні бойових завдань і залежно від обстановки мотострілецьке відділення може діяти у похідному або бойовому порядку.

Похідний порядок - це шикування відділення в колону по одному або по два. Застосовується на марші, при розвитку наступу, переслідуванні противника, проведенні маневру. Похідний стрій повинен забезпечувати високу швидкість руху, швидке розгортання в бойовий порядок, якомога меншу вразливість від вогню противника, підтримання стабільного управління.

Бойовий порядок - це шикування мотострілецького відділення для ведення бою. Він має відповідати поставленому завданню і забезпечувати: успішне ведення бою; повне використання в бою всіх вогневих засобів, бойових можливостей відділення, наслідків вогневих дій і вигідних умов місцевості; здійснення маневру; стійкість і активність в обороні; якомога меншу вразливість від вогню противника; підтримання безперервної взаємодії.

Бойовий порядок відділення в наступі складається з цепу і БМП (БТР). Інтервали між солдатами в цепу – 6-8 м (8-12 кроків). Якщо цепом наступають 7 бійців, то фронт наступу відділення складатиме 50 м. Такі інтервали забезпечують успішне виконання поставленого завдання і необхідне розосередження відділення з метою зменшення втрат від вогню противника, дають можливість командувати голосом і підтримувати взаємодію між солдатами у цепу.

БМП (БТР) рухається за цепом на фланзі відділення, а іноді й усередині, підтримуючи наступ вогнем (мал.). Під час атаки (атака - це поєднання стрімкого руху в бойовому порядку підрозділів і частин з вогнем найвищої щільності з метою знищення противника в найвирішальніший момент наступу) цеп звичайно рухається за танками на такій відстані, щоб не постраждати від розривів снарядів своєї артилерії і при цьому забезпечувати надійну підтримку танків вогнем стрілецької зброї.

Знання кожним солдатом свого місця у похідному і бойовому порядку, вміння швидко і чітко перешиковуватися забезпечують вирішальну перевагу над противником.

Дії солдата у складі відділення під час наступу

Під час наступу солдат, використовуючи результати ядерного і вогневого удару по противнику, веде бій з повною віддачею сил, тісно взаємодіючи з іншими солдатами відділення. Перед наступом солдат повинен: чітко зрозуміти своє завдання і завдання свого відділення і взводу, цілі нападу і порядок відкриття вогню; знати номер (розпізнавальний знак) танка, з яким буде діяти відділення, порядок взаємодії з ним та іншими бойовими засобами; при атаці в пішому порядку - місце і порядок спішування, місце в цепу відділення; запам'ятати встановлені командиром сигнали; перевірити справність зброї і підготувати її до бою, перевірити наявність боєприпасів і при необхідності поповнити їх; перевірити наявність і справність засобів індивідуального захисту; підігнати спорядження.

За командою командира відділення "Відділення, до спішування - готуйсь!" механік-водій (водій) збільшує швидкість руху бойової машини і наздоганяє танк; у цей час солдат дістає зброю з бійниці, ставить її на запобіжник і готується до спішування. За командою командира відділення "До машини!" механік-водій (водій) уповільнює хід або, якщо є укриття, робить коротку зупинку. Солдат зістрибує з машини і за командою командира відділення "Відділення, за мною - до бою!" займає своє місце в цепу, відкриває вогонь на ходу, бігом або прискореним кроком у складі відділення наступає у вказаному напрямі (мал.).

Атака повинна бути стрімкою: у цьому запорука успіху. Солдат, який рухається поволі, - зручна мішень для противника.

Через мінне поле відділення пересувається за командою командира "Відділення, за мною в колону по одному (по два) в прохід крізь мінне поле - бігом руш!" Кулеметник першим іде у прохід і прикриває вогнем рух відділення; решта солдатів шикуються в колону і стрімким кидком услід за танком, який прокладає прохід (або по прокладеному заздалегідь проходу), ведучи вогонь вправо-вліво, під прикриттям вогню БМП (БТР) долають мінне поле.

Подолавши мінне поле, солдат за командою командира "Відділення, до бою - вперед!" знову займає своє місце в цепу і, ведучи вогонь по противнику на ходу, стрімко просувається до об'єкта атаки. Наблизившись до траншеї противника на ЗО-40 м, солдат за командою командира відділення "Гранатою - вогонь!" кидає гранату в траншею і стрімким ривком, пригнувшись, із криком "Ура!", рішуче вривається на передній край, знищує противника вогнем в упор і невпинно продовжує атаку у вказаному напрямі.

Якщо солдат змушений вести бій у траншеї чи у ходах сполучення, то йому потрібно рухатися якомога швидше. Перед тим як увійти до траншеї чи ходів сполучення, солдат кидає туди гранату і робить 1- 2 черги з автомата. Дротяне загородження у вигляді "їжаків", "рогаток" тощо необхідно викинути нагору штиком або підірвати гранатою. Пересуваючись траншеєю противника, треба уважно дивитися, чи немає в ній мін-сюрпризів або інших вибухових пристроїв. Знищувати противника в таких умовах дуже складно. Солдат в основному змушений розраховувати на власну майстерність ведення рукопашного бою, на свою зброю і свої сили, вдаючись до таких прийомів, як уколи штиком, удари прикладом, магазином чи піхотною лопаткою, метання гранати, вогонь в упор.

Заражену ділянку місцевості відділення обходить, а в разі значного зараження проходить через неї в індивідуальних засобах захисту.

Знання солдатом свого завдання, вміння діяти в ході просування до переднього краю противника, здатність підтримати стрімку атаку, поєднувати вогонь рухом уперед, безстрашно вступати в рукопашний бій - запорука перемоги в наступальному бою.

Дії солдата у складі відділення в обороні

В обороні кожний солдат, уміло використовуючи свою зброю, фортифікаційні споруди, вигідні умови місцевості і постійно взаємодіючи із сусідами, може знищити велику кількість солдатів противника, а також успішно боротися з його наступаючими танками та іншими бронемашинами.

Мотострілецьке відділення обороняє позицію до 100 м по фронту, маючи на ній основні й запасні позиції для вогневих засобів. На позиції відділення стрільці, кулеметник і гранатометник розташовуються непомітно для противника. Всі підступи до позиції відділення перед фронтом і на флангах перебувають під активним, особливо фланговим вогнем, а загородження і перешкоди - добре видимі і прострілюються. Відділення повинне бути готовим до маневру в разі загрози обходу, до ведення вогню вночі та в інших умовах обмеженої видимості.

Вогневу позицію БМП (БТР) обладнують у центрі позиції відділення, або на його фланзі, або позаду позиції на відстані до 50 м. Одержавши завдання на оборону, солдат займає зазначену позицію, швидко обладнує її в інженерному відношенні, замасковує підручними засобами, при цьому перебуває у постійній готовності до відбиття атаки наземного і повітряного противника. У встановлений час доповідає командирові відділення про готовність до ведення оборонного бою. З початком вогневої підготовки солдат, якщо він не спостерігач, за командою (сигналом) командира ховається у щілині або в бліндажі, перебуваючи у стані готовності негайно зайняти вогневу позицію. Призначений спостерігачем солдат перебуває на своєму посту, спостерігає за діями противника і доповідає командирові про результати спостереження.

При нанесенні противником ядерного удару солдат після вибуху вживає заходів щодо свого захисту: якщо перебуває в траншеї, то лягає на її дно долілиць, прикриваючи очі руками; якщо в бойовій машині піхоти, то зачиняє двері, бійниці, люки, жалюзі, а механік-водій вмикає систему захисту від зброї масового знищення. В разі застосування противником отруйних речовин солдат швидко одягає протигаз.

Якщо противник пішов у атаку, то за сигналом спостерігача чи командою командира солдат займає вогневу позицію і готується до бою. Вогонь по атакуючій піхоті він відкриває за командою командира, коли піхота наближається на відстань прицільного вогню. До цього вогонь по противнику ведуть артилерія, танки, БМП, ПТКРС та інші вогневі засоби. У цей час солдат уважно спостерігає за діями противника, доповідає про важливі події командирові й обирає цілі, які він знищуватиме в міру їх наближення. Надалі, коли противник наблизиться, солдат веде вогонь самостійно.

Головне завдання кожного солдата - не допустити противника на свої позиції. Якщо все ж він підійде до траншеї, то солдат знищує його вогнем в упор, гранатами чи в рукопашному бою. Одне з найважливіших завдань солдата - це відсікання піхоти противника від танків.

Таким чином, успіх дій відділення в обороні залежить від стійкості, витримки солдата, його вміння використовувати свою зброю, діяти за штатним розписом, взаємодіяти з рештою особового складу відділення.

1. Основи військової підготовки. – К., 2000.

2. Допризовна підготовка юнаків. – К., 1999.