Чего боятся Лобо?

Єдине, чого боявся Лобо: А наближатися до людського житла; Б собак-вовкодавів; В вогнепальної зброї. Кеш

Кого Боявся Лобо?

Головні герої: Лобо – дужий та хитрий вожак зграї вовків. Це величезний вовк вагою 150 фунтів. Найбільше він боявся вогнепальної зброї.

Что боялся Лобо?

Боялся Лобо только людей с огнестрельным оружием. Однажды один ковбой увидел, как стая убила молодую корову. Он разогнал волков, насыпал на тушу яда и уехал, рассчитывая, что волки вернутся и съедят отравленное мясо.

Ернест Сетон-Томпсон — Лобо – володар Курумпо (характеристика та аналіз героїв твору)

Лобо. У центрі оповідання – трагічна доля незвичайного вовка Лобо, здібності якого вражали людей. Він – справжній лідер, ватажок зграї. Попри всі хитрощі мисливців, Лобо жодного разу не схибив – оминав усі небезпеки. Згубили його почуття, які, як дехто вважає, притаманні лише людині, – любов і відданість. Глибока туга за білою вовчицею Бланкою, що потрапила в біду, призвела до загибелі Лобо. Історія про Лобо і Бланку дуже зворушлива й романтична. Необережний Лобо, байдужий до життя без Бланки, пішов назустріч покаранню від людей за всі збитки, яких він завдав фермерам.

Цитати: "Могутнім володарем, чия свавільна влада простяглася на весь край, був тут старий сірий вовк.", "Усі місцеві скотарі та пастухи добре знали цього хижака", "Старий Лобо — справжній велетень — був надзвичайно дужим і хитрим звіром. Його нічне виття враз розпізнавали усі тутешні люди.", "…протягом останніх років його панування у нього було лише п'ятеро підлеглих, кожен із яких зажив слави своїми величезними розмірами.", "Лобо боявся лише вогнепальної зброї.", "Звичка Лобо дозволяти вовкам жерти лише самими впольовану здобич не раз ставала їм у великій пригоді, а гострий нюх ватажка завжди визначав людський запах і давав їм можливість уникнути неминучої загибелі.", "Але всі отруєні принади, чари й магічні слова були безсилі проти осоружного свавільника.", "Відомо, що розмір сліду звичайного вовка – чотири з половиною дюйми, а відбиток лап старого ватажка сягав п'яти з половиною дюймів.", "…заходився розгрібати землю навколо, доки розкопав і капкан, і ланцюг, і колоду. Лобо перебігав від капкана до капкана і з кожним проробляв те саме.", "Дорогою ми чули тужливе завивання. Старий ватажок блукав мов неприкаяний, сподіваючись знайти Бланку. Він-бо не хотів її кидати, але нічим не міг зарадити біді, порятувати; страх перед вогнепальною зброєю глибоко сидів у ньому.", "Переді мною виріс сам Лобо, могутній володар Курумпо, міцно стиснутий сталевими лещатами. Безталанний герой! Він ні на мить не припиняв пошуків своєї подруги, натрапив на її слід, сліпо, не роздумуючи кинувся вперед і потрапив у пастку.", "Але ватажка не так легко було обдурити. Перш ніж петля зашморгнулася в нього на шиї, він на льоту схопив її зубами, легко перекусив і кинув під себе.", "Промінь життя поволі згасав в очах могутнього володаря Курумпо.".

Бланка. Подруга Лобо, з іспанської її ім'я означає "біла". Це красива, горда й сильна вовчиця, заради якої Лобо пожертвував життям.

Цитати: "Одного красивого білого вовка мексиканці звали Бланкою. Гадали, Бланка — самиця, подруга Лобо.", "Якось уночі, в листопаді 1893 року, Бланка і рудий вовк, охочі до таких забав, вигубили двісті п'ятдесят овець, навіть не скуштувавши їхнього м'яса.", "Стрій порушує і відривається від зграї Бланка.", "Ми подалися слідами і за милю побачили цього горопашного вовка — Бланку. Завваживши людей, вовчиця наддала бігу, але голова телиці, що важила понад п'ятдесят фунтів, і добряче їй заважала. Однак Бланка сильно випередила мого помічника, який ішов пішки. Ми перехопили її поблизу скелястого узгір'я: голова телиці міцно застрягла рогами між камінням. Ніколи раніше не доводилося мені бачити такої красивої вовчиці. М'яка густа шерсть Бланки була срібно-сірого відтінку.".

Розповідач. Часто полював на вовків, добре знав вовчі звички, читав по звіриних слідах, поважав і співчував у своїй душі Лобо.

Конспект уроку із зарубіжної літератури для 5 класу на тему: "Е. Сетон-Томпсон " Лобо". Образи тварин, розкриття їх у подіях оповідання, авторських характеристиках"

Тема. Е.Сетон-Томпсон «Лобо». Образи тварин, розкриття їх у подіях оповідання, авторських характеристиках. Лобо – головний герой твору.

Мета: формувати вміння оперувати текстом твору для висловлювання власних думок та оцінок; розвивати усне монологічне мовлення; привернути увагу учнів до проблеми захисту тварин, котра відобразилася в оповіданнях Сетона-Томпсона; виховувати любов до природи, бережне ставлення до тварин.

Обладнання : підручники, авторські та учнівські ілюстрації до твору; мелодія «Звуки природи».

Епіграф: Кожна тварина є дорогоцінний спадок природи,

котрий ми не маємо права знищувати без потреби.

І. Мотивація навчальної діяльності учнів

Слово вчителя. « Я спізнав муки спраги і вирішив викопати криницю, щоб з неї черпали інші», - писав Ернест Сетон-Томпсон. Цей образний вираз означає, що своїми розповідями, картинами та малюнками автор дав іншим можливість доторкнутися до світу живої природи.

Тема ставлення людини до природи завжди була актуальною. Митці або милувалися її багатством, чудовими пейзажами, або протиставляли природу й людину, щоб підтвердити думку про необхідність, важливість їхнього гармонійного існування.

Кого з героїв твору ви зрозумієте, чий світ вам буде близьким, чиї вчинки засудите, хто викличе співчуття, жаль? На ці запитання ми відповідатимемо протягом уроку, бо на нас чекає зустріч з незвичайним героєм — могутнім вовком Лобо.

ІІ. Актуалізація упорних знань учнів

1. Гра «Хто більше»

• Які казки, прислів'я, загадки ви знаєте про вовків?
• Яким малює вовка наша уява?
• А який вовк з наукового погляду?

1. Повідомлення учня «Вовк – хижий ссавець» (випереджувальне завдання)

ІІІ. Оголошення теми та мети уроку

Слово вчителя . Сьогодні познайомимося з іншим вовком: бійцем, мудрим, здатним на великі почуття. Розповідь про вовка Лобо - одна з найкращих з «вовчого циклу» творів Е. Сетон-Томпсона, до якого входять оповідання «Вінніпезький вовк», «Вовк-переможець», «Тіто. Історія лугової вовчиці». Доля героїв цих творів часто складається трагічно «завдяки» людині. Одним із таких героїв є вовк Лобо в оповіданні «Лобо — володар Курумпо».

IV. Опрацювання теми уроку

Слово вчителя . Поговорімо сьогодні про вовка Лобо, як про людину. Розумну, вірну, терплячу, кмітливу, котра здатна боротися за своє життя, вміло пристосовуватися.

Словник: Лобо — в перекладі з іспанської «вовк»

- Чому мексиканці називали старого вовка володарем?

Володар — той, кому належить яка-небудь власність, майно; власник чого-небудь; господар. Той, хто стоїть на чолі держави, краю. Той, хто має владу над ким, чим-небудь, вільно розпоряджається кимсь або чимось; велитель. Той, абате, що має великий вплив на когось.

- Що ми дізнаємось про Лобо і його зграю? Яке ставлення виникає у вас до вовка на початку твору?

1. Гра «Хто більше»

• Доберіть влучні епітети, які характеризують головного героя на початку твору. (Зухвалий, жорстокий, свавільний, непрогнозований, небезпечний, велетенський, дужий, мудрий, хитрий, кремезний, владний, непереможний, хижій, жахливий, величезний. )

1. Усне словесне малювання

• Відшукайте в тексті «вовчий портрет» і доповніть його описом зі своєї власної уяви і фантазії.

1. Літературний практикум

• Випишіть з тексту слова, якими автор називає свого героя . (Могутній володар, ватажок зграї сірих вовків, хижак, справжній велетень, дужий і хитрий звір, лихої вдачі, осоружний свавільник, сіроманець.)
• Порівняйте свої думки з авторським описом тварини.
• Що нового ви дізналися про вовка?

Отже, автор наділяє вовка певними рисами, дає описову характеристику.

• Доведіть цитатами з тексту твору, що вовк Лобо - розумна істота («…сіроманці насолоджувалися полюванням, зневажаючи всі виверти мисливців. Вони ніби глузували з них, нехтуючи отруєною приманкою, і збирали й далі, принаймні останні п’ять років, данину зі скотарів.»; «Навмисно для нього розкидали кругом отруєне м’ясо, але він ніколи не схибив: завжди непомильно розпізнавав приманку»; «Звичка Лобо дозволяти вовкам жерти лише здобич, яку самі вполювали, не раз ставала їм у великій пригоді, а гострий нюх ватажка завжди визначав людський запах і давав їм можливість уникати неминучої загибелі.») .

Слово вчителя . Отже, Лобо — сильний, розумний, хитрий хижак. Він здатний оцінювати небезпечну ситуацію і вміє зберегти життя всієї зграї, дбайливо піклується про неї. У «вовчому товаристві» панують свої закони, «родинний устрій». Лобо мудро прораховує обов'язки кожному «членові» ватаги, він уміло «призначає» своїх помічників. Чи не нагадує нам це життя людей, їхні сімейні та професійні стосунки?

Сам автор так говорить про це: «Життя вовків тісно перепліталося з життям скотарів». Лобо — незвичайний вовк. Його здібності вражають уяву людей. Саме тому його прозвали «вовк-перевертень». Лобо — лідер, ватаг зграї.

1. Евристична бесіда

• Чому скотарі прагнули будь-що знищити невеличку зграю вовків?
• Чому в ущелині Курумпо з'явився техаський мисливець Теннерей?
• Чи увінчалися його дії успіхом?
• Яку б назву ви дали І частині оповідання ? (Дружна зграя та її ватаг Лобо. Історія зграї Лобо. Непереможна ватага вовків — загроза стадам.)
• Які почуття викликають у вас вчинки ковбоїв? Як ви гадаєте, чому автор не уникає детального опису приготування пасток на вовків? (Вовк уміло уникав всіх пасток, це говорить про його кмітливість.)
• Як автор називає свого героя в II частині? (Сірий проноза, старий пройдисвіт, старий пройда.) Значення слова проноза — пронира, пролаза.
• Розкажіть про результати маневру оповідача-мисливця з II частини. Як це характеризує вовка?
• Яку б назву ви дали II частині? (Невдалі спроби досвідченого мисливця знищити вожака зграї. Лобо успішно «розгадує» головоломки мисливця».)
• Що свідчить про те, що втрата Бланки для Лобо — страшне горе?

(«жалібно вив», «протяжно вив», «в голосі чулося горе», «неначе гукав свою подругу», «знавісніло ганяв, втративши страх», «несамовите жалібне виття»).

Слово вчителя . Король вовчої зграї, мудрий і непереможний Лобо, обдурений і переможений. Його згубило вічне почуття любові, відданості, прив'язаності. Довгий час такі почуття вважалися притаманні лише людині.

Необережний Лобо, байдужий до житгя без вірної Бланки, пішов назустріч покаранню від людей за всі збитки, яких він завдав фермерам.

• Відшукайте слова, в яких автор дає оцінку вчинкам героя і виражає своє ставлення(в III ч.). ( Старий ватажок, воїн-звитяжець, безталанний герой, герой незліченних спустошливих набігів, нескорений свавільник, старий ватаг) . Тлумачення слова: звитяжець -переможець у бою.
• Дайте назву III частині. (Потрійний удар. Розбите та нескорене серце вовка. Втрата сили, волі і подруги. Тепер вони разом.)

V. Узагальнення вивченого матеріалу

Використовуючи хмару слів, скласти характеристику образу Лобо.

Слово вчителя. Е.Сетон-Томпсон писав: «Мені дорікали за те, що я вбив Лобо, а головне за те, що я - до великого жалю добросердечних читачів - з великими подробицями розповів про це. На ці докори я відповім таким запитанням: «Який настрій викликало у читачів оповідання про Лобо? На чиєму боці їхні симпатії — на стороні людини, яка вбила Лобо, чи на боці цього шляхетного хижака, який закінчив своє життя так, як прожив його: з гордою гідністю, без страху, мужньо?»

• Отже, на чиєму боці ваші симпатії: на боці людини чи звіра ? Вмотивуйте відповідь.

1. Проблемне питання:

• Чого треба повчитися у тварин? (Учні називають: сміливості, умінні знаходити правильний вихід із небезпечних ситуацій, кмітливості, почуття вірності. )

1. Психологічна гра «Нагорода герою твору»

Діти стають у коло і вмотивовують, за що б нагородили Лобо. (За мужність, кмітливість, блискучий розум, уміння орієнтуватися в екстремальних умовах. )

VI. Підсумки уроку

Слово вчителя. Ось так і закінчилася розповідь канадського вченого-натуралісга Е.Сетона-Томпсона про величного і гордого вовка Лобо — володаря Курумпо. Самотній, обманутий, зранений звір помер.

«Кажуть, лев, який позбувся сили, орел, що втратив волю, і голуб, котрого розлучили з подругою, гинуть від розбитого серця. Тож чи можна було сподіватися, що серце цього нескореного свавільця стерпить потрійний удар? Він втратив і силу, і волю, і подругу». Але ж помирає Лобо тому, що поводить себе не як тварина, а як людина. Ми мимоволі усвідомлюємо, що його гордість, нескореність, самопожертва викликає у нас любов до звіра, захоплення ним.

Людину вивершує природна чистота душі, любов до всього живого, її добрі вчинки. Намагайся вміло відкривати «душу живу», з усім «живим» будь у щирих стосунках і дружбі. Адже люди, тварини, рослини, стихії і предмети — діти єдиної матері-Природи. А вона, як і ми, жителі планети XXI століття, співає, страждає, живе.

VII. Домашнє завдання:

Підготуватися до переказу оповідання.

Групі творчих: скласти пам'ятку «Як зберегти природу».