Чому постійно відчуваю слабкість?

Ними можуть бути гіподинамія, фізичні і моральні перевантаження, недостатня тривалість сну, незбалансованість харчового раціону (яка може бути, в свою чергу, причиною авітамінозу), неправильний режим праці і відпочинку, неправильні дієти, в тому числі спрямовані на зниження маси тіла. Кеш

Що робити коли відчуваєш слабкість?

При появі слабкості, яка довго не проходить, варто звертатися до лікаря терапевта. Досвідченого терапевта Ви можете знайти в Медичному центрі AstraMed. Для виявлення причин загальної втоми лікар може призначити різноманітні обстеження вашого організму. Кеш

Що робити якщо постійно відчуваєш втому?

При регулярних відчуттях загальної втоми слід обов'язково звернутися за допомогою до фахівця, а саме до лікаря-терапевта. Пройти обстеження в лікаря-терапевта Ви можете в AstraMed, у нас працюють лише досвідчені та кваліфіковані фахівці.

безсилля - slovnyk.me безсилля — Безси́лля, -лля, -ллю, -ллям Правописний словник Голоскевича (1929 р.) безсилля — БЕЗСИ́ЛЛЯ, я, с. 1. Фізична слабість, знемога.

Астенія

Астені́я, також астені́чний стан, астені́чний синдро́м, астені́чна реа́кція, нерво́во-психі́чна сла́бкість, астенодепреси́вний синдро́м, астеноневроти́чний синдро́м (від грец. ἀσθένεια — безсилля, слабкість) — патологічний стан, що виявляється підвищеною стомлюваністю і виснаженням із вкрай нестійким настроєм, ослабленням самовладання, нетерплячістю, непосидючістю, порушенням сну, неспроможністю до тривалого розумового і фізичного напруження, непереносимістю гучних звуків, яскравого світла, різких запахів. У хворих також спостерігають дратівливу слабкість, що виражається підвищеною збудливістю і швидко наступаючим за нею виснаженням, афективну лабільність з переважанням зниження настрою з рисами примхливості і невдоволення, а також слізливістю. Цей синдром є проявом різноманітних порушень.

Зміст

Етіологія та патогенез [ ред. | ред. код ]

Астенія виникає в результаті виснаження, захворювань внутрішніх органів, інфекційних хвороб, розладів імунної системи, анемії, ендокринних (гормональних) порушень, інтоксикацій, побічних ефектів лікування деякими медикаментами, емоційних, розумових і фізичних перенапруг, при неправильно організованій праці, відпочинку, харчуванні, а також при нервових і психічних хворобах.

Різні соматичні захворювання та психічні розлади можуть спричинювати астенію (астенічні стани).

Астенія, що розвивається через нервове перенапруження, хвилювання, тяжкі, частіше тривалу стурбованість і конфлікти, називають часто неврастенією. Астенія може настати в початковому періоді захворювань внутрішніх органів (наприклад, при коронарній хворобі), супроводжувати це захворювання як один з його проявів (наприклад, при виразковій хворобі, туберкульозі та інших хронічних захворюваннях) або виникати як наслідок гострого захворювання (запалення легенів, грипу).

Виділяють також астенію гіперстенічну та гіпостенічну. Особливими формами астенії є вітальна астенія (при шизофренії), нейролептична (внаслідок ускладнення лікування антипсихотиками) та тотальна (синдром Штиллера).

Клінічні ознаки [ ред. | ред. код ]

Прояви астенії залежать від основного соматичного захворювання чи психічного розладу, що викликало її. Так, при атеросклерозі виражені порушення пам'яті і сльозливість; різні головні болі й неприємні відчуття в області серця — при гіпертонічній хворобі. Астенія часто проявляється при неврозах, депресії та алкоголізмі. Симптоми астенії характерні для початкового періоду шизофренії. Уточнення особливостей астенії часто допомагає розпізнаванню основного захворювання.

Лікування [ ред. | ред. код ]

Лікування спрямоване на усунення основної причини астенії. Необхідно також загальнозміцнююче лікування — застосування глюкози, вітамінів, правильна організація роботи та відпочинку, прогулянки, регулярне та повноцінне харчування, відновлення сну, заняття спеціальними фізичними вправами, але не всі хворі добре сприймають фізичні навантаження. Застосовують також седативні і/або ноотропні засоби.

До основних груп антиастенічних препаратів належать:

• антидепресанти;
• анксиолітики, транквілізатори;
• психостимулятори;
• біполярні нейролептики в невеликих дозах у разі астенії, спричиненої апато-абулічним синдромом.
• ноотропні препарати;
• адаптогени;
• вітаміни;
• актопротектори, антиоксиданти, нейроангіопротектори. [1]

Див. також [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑ Психофармакология для врача общей практики. // Т. В. Решетова. Методические рекомендации для врачей. — СПб: Компьютербург, 2004. — 60 с. (рос.)

Література [ ред. | ред. код ]