Що таке батьківська поведінка у тварин?

Батьківська поведінка Батьківська поведінка об'єднує поведінкові акти, пов'язані з виведенням потомства. Складне батьківське поводження спостерігається у птахів, ссавців, деяких риб і земноводних.

Яка поведінка у птахів?

Птахи є соціальними тваринами, які застосовують для комунікації візуальні і звукові сигнали, зокрема спів; для них характерна соціальна поведінка, що включає утворення зграй, спільне вигодовування пташенят, полювання та захист від ворогів.

Яка є поведінка тварин?

Харчова поведінка – поведінкові дії, спрямовані на пошук їжі, її захоплення та утримання здобичі. Дослідницька поведінка є обов'язковою частиною поведінки тварин. Захисна поведінка – дії тварини, спрямовані на уникнення небезпеки. Гігієнічна поведінка забезпечує підтримання чистоти тіла тварин. Кеш

§ 53. Поведінка в просторі й часі

• 1. Різноманітне життя ґави. Ми обговорювали різні форми поведінки окремо, але в більшості тварин вони чергуються.

У вашому населеному пункті живуть гави (сірі ворони)? Цей вид є звичайним по всій Україні та часто живе поруч із людиною. Побачите ґаву — придивіться, що вона робить. Значну частину часу ґави шукають їжу. Ці всеїдні птахи живляться й харчовими відходами, що викидає людина, і дрібними тваринами та падаллю; досить часто ґави живляться біля водойм. Це — прояви харчової поведінки. У здобуванні їжі ґави використовують прийоми, багатьом із яких вони вчаться від родичів.

Пара ґав, як правило, має свою гніздову територію. Самка насиджує яйця, самець носить їй їжу. Це, як ви знаєте, репродуктивна поведінка. Коли з яєць вилуплюються пташенята, їх годують обидва батьки. Це — батьківська поведінка (турбота про потомство), яка є частиною репродуктивної поведінки. Зазвичай пара ґав охороняє свою гніздову ділянку від інших птахів свого виду. Це — територіальна поведінка.

Пташенята, які підросли, живуть на батьківській ділянці до кінця теплого сезону. Птахи разом живляться й попереджають одна одну про небезпеку. До речі, якщо ви візьмете в руки пташеня ґави, що випало або вилетіло з гнізда, на вас можуть напасти його батьки! Це — приклади захисної поведінки. А взаємини між батьками, їх дітьми й птахами-сусідами можна розглядати як прояви соціальної поведінки.

А що роблять ґави, коли не живляться та не турбуються про пташенят? Підтримують чистоту свого оперення (рис. 53.1). Це — гігієнічна поведінка. Оглядають свою територію. Якщо ґава побачить якийсь новий предмет (рис. 53.2), вона намагатиметься роздивитися його краще. Це — дослідницька поведінка, характерна лише для найрозвиненіших тварин. Ґави здатні й до гри, що пов’язана з дослідницькою поведінкою. Так, вони можуть дражнити котів і собак (рис. 53.2). Роблячи це, вони пізнають можливості хижаків, тренуються і, вірогідно, просто отримують задоволення.

Рис. 53.1. Гігієнічна поведінка ґав

Рис. 53 2. Дослідницька та ігрова поведінка ґав

• 2. Територіальність. Ґави мають свої ділянки, але дотримуються їх меж не дуже суворо. Представники інших видів можуть поводитися інакше. Чи доводилося вам спостерігати за поведінкою свійського собаки, особливо самця? А можливо, ви маєте досвід прогулянки містом із собакою на повідку? У такому разі чи вас не дратувало, що ви маєте зупинятися біля кожного дерева чи стовпа, щоб собака міг, балансуючи на трьох лапах, мітити його своєю сечею (рис. 53.3)?

Чому він це робить? Собака — одомашнений потомок вовка, який зберіг чимало вовчих інстинктів. Група вовків охороняє від інших представників свого виду певну територію. Вовки позначають її, застосовуючи запахові мітки.

Річ у тім, що нюх — головне чуття в більшості ссавців. Це людина, чиї предки жили в кронах дерев, має чудовий зір, не характерний для інших ссавців. Коли вона опиняється в незнайомому місці, то озирається на всі боки. Собаки, як і більшість ссавців, принюхуються, перебуваючи у світі різноманітних запахів. Собака відрізняє запах кожної особини, який дуже добре передається із сечею.

Коли вовк обходить групову територію, він відчуває свій запах і запах відомих йому особин. На межі ділянки з’являються мітки чужаків із сусідньої групи. Вовк старанно перекриває їх своїми мітками. А тепер уявіть, що відчуває собака в місті! Ось і доводиться мітити чи не кожне дерево.

А як мітять свої ділянки птахи? Як і люди, вони орієнтуються передусім завдяки зору. Водночас вони мають гарний слух. Спів птахів — це спосіб мітити свою територію (рис. 53.4).

Яке значення має індивідуальна або групова ділянка? Це — територія, на якій достатньо ресурсів для життя її хазяїв. У багатьох видів розмножуються лише ті особини, які мають свою ділянку. Це є запорукою того, що потомство буде чим вигодувати.

Рис. 53.3. Вулична скульптура у Брюсселі (Бельгія), що зображує собаку, який мітить територію

Рис. 53.4. Спів солов’я — і поклик до самки, і сигнал, що гніздова ділянка зайнята

Рис. 53.5. Життя полярного крячка співрозмірне земній кулі!

• 3. Міграції. Ґави є осілими птахами. У різні пори року вони можуть переміщуватися територією (наприклад, збиратися в містах узимку, щоб живитися на звалищах), але далеко не перелітають. У багатьох видів життєвий цикл потребує значних територіальних переміщень — міграцій. Найхарактернішими міграції є для птахів.

Як і ґави, інші осілі птахи (горобці, синиці та ін.) на зиму не відлітають, бо здатні знаходити собі корм і в цю пору року. Часто вони прилітають узимку до населених пунктів, де тепліше й легше знайти їжу. Кочові птахи з настанням холодів відлітають за кількасот кілометрів на південь. В Україні це омелюхи та снігурі. Перелітні птахи мандрують на тисячі кілометрів, як-от білий лелека (табл.27.1 ,с. 108-109). Рекордсменом із дальності перельотів є полярний крячок (рис. 53.5).

Для вивчення перельотів птахів кільцюють, чіпляючи їм на ногу металеве кільце. Якщо такого птаха спіймають удруге, можна буде визначати відстань, яку він подолав за час, що минув. Завдяки міченню встановлено, що більшість видів тварин, котрі вирушають у міграції, з часом повертаються туди, де народилися. Ця здатність повертатися до місць появи на світ має назву хомінг (від англ. home — дім).

У поведінці тварин у природі поєднуються її різні форми, зокрема харчова, захисна, гігієнічна, репродуктивна (пошук партнерів і батьківська поведінка), територіальна, соціальна, дослідницька тощо. Територіальні тварини притримуються індивідуальних або групових ділянок території, на яких є все, необхідне для їхнього життя й розмноження. Частиною річного циклу багатьох видів є міграції.

Територіальність; міграції; осілі, кочові й перелітні птахи; хомінг.

• 1. Навіщо деякі тварини захищають певні ділянки території?
• 2. Які потреби задовольняють ґави в прикладах, наведених у параграфі?
• 3. Чому під час прогулянки стовбури дерев нюхають собаки обох статей, а мітять їх лише самці?
• 4*. Навіщо мігрують тварини? Що є причиною міграцій, а що — поштовхом вирушати в путь?

• 4. Фотоперіодизм. Вам відомо, що найкоротшим є день 22 грудня, а найдовшим — 22 червня. На певній географічній широті кожному дню календаря відповідає своя тривалість світлої частини доби (фотоперіоду). Регуляція річного циклу за довжиною світлої частини доби дістала назву фотоперіодизм. Він відповідає за більшість річних змін тварин і рослин. Наприклад, у білих куріпок час линяння (рис. 53.6) залежить від довжини світлового дня. Інший важливий чинник, що визначає зміни в поведінці й життєдіяльності тварин протягом року, — температура.

У керуванні річним і життєвим циклами поведінки важливу роль відіграє ендокринна система (рис. 2.8, с. 10). Рівень гормонів впливає на нервову систему й активує потребу (рис. 50.3), що має задовольнятися саме в цю пору року.

• 5. Орієнтація під час міграцій. Як тварини, які мігрують, потрапляють за місцем призначення? Перелітні птахи орієнтуються за помітними особливостями земної поверхні (рис. 53.7), зорями, Сонцем і магнітним полем Землі. Деякі птахи (як-то зозулі, лелеки) мають уроджену програму, завдяки якій вони знаходять шлях до місця зимування. Інші (наприклад, журавлі) вивчають шлях під час перельоту з досвідченими птахами. До того ж перелітні птахи хоча б бачать земну поверхню. Набагато дивнішою є здатність до орієнтування в морських тварин, зокрема в черепах (рис. 23.10, 24.1, с.94).

Морські черепахи народжуються з яєць, що їх відклала самка на якомусь теплому піщаному пляжі. Протягом свого життя, що може тривати 70-80 років, вони переміщуються всіма океанами, раз за разом повертаючись до рідного пляжу. Міграції черепах вивчають за допомогою передавачів, які прикріплюють їм на панцир (рис. 53.8). Зареєстровано випадок, коли шкіряста черепаха перепливла Тихий океан між Індонезією та США (понад 20 000 км) за 647 діб. Як орієнтуються черепахи, досі невідомо. Припускають, що за час своїх мандрівок вони складають певну «мапу» особливостей магнітного поля Землі в усьому Світовому океані.

Рис. 53.6. Біла куріпка в літньому (а) та зимовому (б) оперенні

Рис. 53.7. Головні пролітні шляхи птахів в Україні

Рис. 53.8. Черепашеня з передавачем, що дозволяє відслідковувати переміщення тварини в океані

• 6. Що робити, якщо ви знайшли птаха з кільцем? Якщо ви знайшли пташине кільце (рис. 53.9), надішліть його за адресою: Український центр кільцювання птахів, вул. Богдана Хмельницького, 15, Київ-30 МСП, 01601. Укажіть, де, колита за яких обставин ви його знайшли. З живих птахів кільце знімати не можна. Якщо живий і здоровий окільцьований птах потрапив вам до рук, запишіть напис на кільці й відішліть за вказаною адресою, а птаха випустіть.

Рис. 53.9. Кільце на пташиній нозі

поведінка птахів

Батьківське почуття, особливо материнське, і турбота про своїх дітей становить давно відому, головну рису душевних проявів тварин.

Звичайно, далеко не всі представники живого світу обтяжені шлюбними зв'язками і турботою про молоди. Однак у тих з них, у яких генетично закріплена батьківська самовідданість, щиро дивують нас проявами цього почуття. Воно даровано самим різним тваринам: ссавцям, птахам, гадів, земноводним, комах та ін.

Багато, навіть зовсім маленькі і, здавалося б, слабкі тварини захищають своїх дитинчат з відчайдушною відвагою. Полохливі пташки наших лісів під час нападу на їхнє гніздо сильнішого ворога безстрашно вступають з ним в нерівний бій заради порятунку своїх пташенят. Навіть домашні птахи, що відрізняються добродушністю, і ті, під впливом вродженої материнської любові, робляться сердитими не тільки по відношенню до «непрошених гостей», а й своїх господарів.

Птахи-батьки, так само як і ссавці, наділені різними способами охорони і захисту пташенят і яєць.

Одні можуть люто нападати на наближаються до гнізда ворогів. Такий захист потомства характерна для багатьох хижих птахів, пускають в хід кігті і дзьоби. А інші птахи, наприклад крячки, чайки, а також дрозди-горобинники, наділені здатністю об'єднуватися в зграю, щоб разом проганяти сильніших хижих птахів і звірів. І сміливими ударами з нальоту вони зазвичай звертають ворога втекти.

Птахи-дуплогнездники інстинктивно захищають свої будинки, не сходячи з місця. Що знаходиться в дуплі мати видає певні чхають або шиплячі звуки. Так, крутиголовка і велика синиця, згинаючи шию і обертаючи головою, дуже майстерно відтворюють шипіння змії, яке відлякує ворога.

Є птахи, які захищають потомство так званої «відволікає демонстрацією». Наприклад, самка-кулик, точно слідуючи спадкової програмі захисного батьківської поведінки, відволікає хижака, тікаючи від гнізда з яйцями або виводком. Уміло скуйовдивши пір'я спини, вона біжить по землі з витягнутою шиєю і опущеним до землі хвостом, так що її не відрізниш від звіра. Або ж мати представляється пташеням з тріпотливими крилами і гучним тонким писком. Вона може зображати і поранену птицю, здійснюючи короткі підльоти і падіння на землю. Так своєю грою мати рятує життя потомству.

Кулик не єдиний «артист». Такі форми захисту відомі і у інших видів птахів, що гніздяться на землі або низько над землею. Прикладом може служити і відволікаючий прийом «пораненої» птиці у самки рябчика, що веде ворога від захищається виводка.

Деякі птахи не вміють активно захищати свої гнізда, але вони, перелітаючи з гілки на гілку, видають характерні сигнали тривоги. Причому вони попереджають про небезпеку не тільки птахів даного виду. Доводилося спостерігати, що на такі тривожні крики зліталися самі різні пернаті - синиці, пеночки, снігурі, щоб встановити причину тривоги.

Хто дбає про чуже потомство?

Материнська любов у пернатих не обмежується турботою про власних дітей. Нерідко вона поширюється у них і на чужих малюків, особливо осиротілих.

Часто можна зустріти курку-квочку з великим виводком каченят. У деяких водоплавних птахів материнський інстинкт розвинений так сильно, що, буває, вони насильно відбирають у своїх сусідів яйця і перекочують їх у власні гнізда для насиджування.

Яким докором це повинно служити тим матерям, які не піклуються навіть про своїх дітей!

Багато тварин для виховання потомства об'єднуються з родичами. Так, страуси охоче приймають чужих дітей в свою сім'ю. Часто старий самець водить і оберігає цілий «дитячий сад» з підросли страусенят. Чимало там і усиновлених. Так і ходять вони - кілька самок зі страусята і один самець.

Чи здатні птиці співчувати?

Такі поняття, як співчуття, зазвичай пов'язують тільки з людиною. Однак не підлягає сумніву існування вродженого почуття співчуття, тобто співчуття до страждань собі подібних, і у цілого ряду тварин.

У птахів спадкова здатність до співчуття проявляється не тільки у вигодовуванні пташенят-сиріт, причому не тільки свого, але і чужого виду. Пернаті також надають допомогу сліпим, хворим і пораненим птахам, що втратив можливість літати.

Особливо відрізняються тут ворони і сороки. Почувши крик болю, що видається побратимом, ці птахи особливим криком збирають зграю і летять на допомогу потерпілому.

Пелікани годують хворих і немічних товаришів, як своїх пташенят. Так, відома історія сліпого пелікана, який сам не міг ловити рибу, але благополучно жив в колонії, так як його годували родичі.

Природженою добротою пеліканів широко користуються жителі Мексики, позбавляючи себе від клопоту рибного лову. Спійманого пелікана вони прив'язують до дерева, і нещасна птах відчайдушним криком сповіщає про біду своїм товаришам. Через деякий час навколо полоненої птиці збирається ціла зграя побратимів. Їх співчуття виражається не тільки сумними криками, а й самим істотно - пелікани приносять в своїх сумках-ковшах рибу для прожитку товариша. Але майже всю її у нього забирають люди .

Вони доглядають за старими батьками?

Численні спостереження натуралістів свідчать про чуйність, дружбу, вірність і інших дивовижних почуттях, які проявляються різними тваринами по відношенню один до одного в сім'ї.

Ще стародавні греки звернули увагу на те, який природженою турботою про своїх старих батьків відрізняються молоді лелеки. Вони дуже старанно доглядають за немічними птахами, годують їх і не допускають, щоб батьки в чомусь були гноблені.

У людей навіть виникло поняття «закону лелек», в силу якого діти були зобов'язані піклуватися про своїх батьків. Тек, хто не виконували цей закон, вважалися зганьбленими.

Турботу про людей похилого віку близьких виявляють і інші птахи, наприклад канарки. Цікаві результати спостереження за однією сім'єю канарок, в якій онуки дбайливо годували свою немічну від старості бабусю. Вона була родоначальницею великої зграї канарок, що жили на горищі у натураліста, який описав їх поведінку. Коли старенькій канарці важко стало підлітати до загальної годівниці, двоє молодих нащадків прийшли їй на допомогу. Два роки, до самої її смерті, вони годували ослаблену роками птицю з власного дзьоба, як маленьку. Що особливо цікаво: бабуся, як би «повернувшись в дитинство», при зустрічі годувальників часто кліпала крилами, як це зазвичай роблять пташенята.

Така сімейна прихильність онуків і дітей до постарілим близьким далеко не завжди зустрічається навіть у людей.

Навіщо птахам хороша пам'ять?

Багато птахів після повернення на батьківщину з далеких країн завдяки пам'яті відшукують рідні гнізда. Так, граки після зими здалеку прилітають на колишнє місце і в'ють гнізда по сусідству зі старим гніздом. Навіть кури здатні впізнавати свій курник через кілька років.

Або ж мухоловки-форель. Самці у них повертаються на початку травня в ті ж місця, де вивели потомство рік тому. Пам'ять дозволяє їм знаходити свої дуплянки та синичник, а адже шлях у цих пташок неблизький - з Африки.

За час подорожі вони пролітають над тридцятьма країнами світу, а повернувшись, легко відшукують рідну дуплянку. Самки ж мухоловок-зозулястих і молоді птахи менш прив'язані до будинку і набагато рідше, ніж дорослі самці, повертаються до своїх гнездовьям.

Деякі вороновие птахи восени влаштовують запасники їжі, а взимку і навесні їх швидко знаходять. Запаси робить і мурашиний дятел - штучним способом. Він проробляє в корі дерева отвори і в кожне з них закладає по жолудів. Ці маленькі комори можуть бути такі численні, що охороняються цілою родиною. Але доводиться запам'ятовувати кожен запасник, щоб скористатися ним в голодний час.

Птахи, які харчуються нектаром квітів, теж відрізняються хорошою пам'яттю. Так, колібрі добре пам'ятають ті місця, де вони побували і випили квітковий нектар. Тому вони ніколи не витрачають час на марні пошуки.

Дослідження просторово-часової зв'язку пам'яті воронових показали, що птахи пам'ятають не тільки де і що заховано, а й коли це сталося. Так, сойки, які запасли два виду корму - горіхи і борошняних черв'яків, через 4 год легко знаходили обидва види запасів. Але через 104 ч вони також швидко знайшли тільки горіхи, а черв'яків навіть не шукали. «Знаючи», що черв'яки - швидко псується їжа, і пам'ятаючи про давнє часу їх закладки, птиці повністю проігнорували вже став непотрібним корм.

Вранова здатні довгий час пам'ятати і про їжу, захованої при експериментах у них на очах. Отримавши можливість пересуватися, вони відразу ж спрямовуються до приманки. Такий здатності немає навіть у собак і кішок.

Вони - чудові музиканти?

На острові Тасманія мешкає ворона-органіст. Почувши її спів, цілком можна повірити, що грає справжній орган. Ця ворона легко приручаються, і в неволі її можна навчити висвистувати різні мелодії.

Прекрасної музичною пам'яттю наділений і шпак звичайний. Цікаво, що свій спів він подібно диригентові супроводжує ритмічними помахами крил. Відомо чимало кумедних випадків з життя цього вмілого імітатора.

Один великий любитель пернатих навчив свого шпака насвистувати «Марсельєзу». А коли він відпустив птицю на волю, то незабаром став свідком унікальної події - багатоголосий хор шпаків дружно виконував цей французький гімн. Тобто птах не тільки вивчила мелодію, але передала її і побратимам.

Яскраві прояви музичної пам'яті демонструють і папуги. Один знаменитий папуга жако вивчив і вмів висвистувати багато популярних партії з опер та оперет. Він добре пам'ятав мелодії і відраховував такт, а якщо випадково суціль фальшиво, негайно зупинявся, як би замислювався, і повторював цю мелодію спочатку.

Інший папуга, що живе в одній московській сім'ї, зібрав у своїй пам'яті і висвистував мелодії таких пісень, як наприклад, «Сміливо товариші в ногу», «Навіщо ви, дівчинки, красивих любите», і навіть знав дитячу пісеньку крокодила Гени.

Які здібності у голубів?

Чому використовувалися саме голуби? Відповідь проста: вони добре приручаються, мають прекрасну пам'ять, прив'язаність до місць гніздування і відмінні навігаційні здібності.

Безліч голубів «служили в армії» і в більш пізні часи. Так, за роки франко-пруської війни (1870 - 1871 рр.) Поштові голуби доставили понад мільйон листів. Голуби з обложеного німцями Парижа летіли з депешами крізь шрапнель і рушничну стрілянину і часом добиралися до своїх голуб'ятень пораненими і навіть втратили зір. Для перехоплення пернатих кур'єрів німці кинули на фронт «ескадрильї» соколів, і голуби стали гинути один за іншим. Але французи оригінально вирішили проблему, забезпечивши голубів зброєю залякування - до хвоста стали кріпити крихітні свистки. Нападати на свистячих птахів соколи боялися.

ВУкаіни в Першу світову війну голуби розносили пошту по всіх фронтах. Військово-польових голубів навчали необхідним навичкам і окольцовивалі в розпліднику, який знаходився в Останкіно, колишньому в ті роки селом.

Схожі статті