В каком классе читают барон Мюнхгаузен?

Урок внеклассного чтения в 4 классе "Р. Э. Распе "Приключения барона Мюнхаузена"

Кто же барон Мюнхгаузен?

Karl Friedrich Hieronymus Freiherr von Münchhausen, немецкое произношение: [ˈmʏnçˌhaʊzn̩]; 11 мая 1720, Боденвердер, Брауншвейг-Люнебург — 22 февраля 1797, Боденвердер, Брауншвейг-Люнебург) — немецкий фрайхерр (барон), ротмистр русской службы и рассказчик, ставший литературным персонажем.

Откуда вытащил себя за волосы барон Мюнхгаузен?

В трудной ситуации, самым чудесным образом, герой сказки барон Мюнхаузен вытащил себя из трясины за волосы. Перманентное состояние, в котором, в настоящее время, находятся рынки вполне можно сравнить с болотом.

Дивак і фантазер Мюнхаузен (за твором Распе "Дивовижні пригоди, подорожі і бойові подвиги барона Мюнхаузена")

— Шановний Мюнхаузене, чи не заважала Вам альтанка з вербових гілок скакати на коні?

— Чи не шкода Вам було лисицю, яку Ви вигнали з власної шкури?

. Я бачу, як він посміхається у вуса і тут же знаходить влучну й дотепну відповідь. Ну зовсім, як Дмитро або Олег, що грають біля дошки цю роль, перевтілюючись у славетного барона. Вони переказують найулюбленіший епізод і відбиваються від

безлічі запитань шаленіючих п'ятикласників.

— Так я ж найсильніша (найспритніша, найвинахідливіша, найрозумніша) людина на землі! — "барони Мюнхаузени" не віддають позицій і йдуть зі сцени під оплески з "відмінно з плюсом" у щоденнику.

Вражає, що ніхто з класу, навіть ознайомившись із передмовою до видання "Пригод барона Мюнхаузена" і знаючи, що сучасники брали під сумнів історії барона, не наважився назвати його звичайнісіньким брехуном. Чудово виконуючи ролі Мюнхаузена і слухачів-співрозмовників, мої однокласники, які стільки вже наслухались про відкриття всіляких див, відразу ж приймають правила гри!

Я вважаю, баронові було б приємно почути своїх захисників:

— Це ж цілком безкорисливо, а людям смішно й розважає!

— У Мюнхаузена просто добре розвинена фантазія!

А Світлана, що теж напросилася на роль барона, відповідаючи на якесь дуже причепливе запитання, гідно вийшла із скрути:

— Все може бути, бо в такий час, коли війна й тяжке становище, людина мобілізує усі сили.

. Може, перші неймовірні історії барон Мюнхаузен і почав розповідати саме тоді, у російсько-турецьку кампанію, коли не вистачало куль — так хоч шомполом стріляй, коли дуже хотілося свіжого м'яса, а про компот забули й думати, коли, втомлений, засинав, де стояв, і дійсно міг не почути, як розтанув сніг, що вкривав цілком дзвінницю. Може, тоді його розповіді про пригоди були теж свого роду зброєю, що підносила настрій, давала змогу повірити в себе, у надзвичайні власні сили й здібності, нарешті — вижити.

Взагалі, людям завжди потрібний добрий настрій та почуття гумору, тому так гарно, що серед нас трапляються диваки й фантазери, а насправді — найсильніші, найрозумніші, найправдивіші на землі люди!

Дивак і фантазер Мюнхгаузен

Якось барон Мюнхгаузен гуляв лісом. Він тримав кульок з вишнями, які купив у сільській крамниці. Однак поласувати досхочу йому перешкодив олень.

Він зненацька з’явився з лісової хащі, застиг на місці, дивлячись на барона. А барон, як відомо, запеклий мисливець. Але цього разу куль у нього із собою не було.

Він почав стріляти в оленя вишневими кісточками. Однак яке пуття від такої стрілянини? Олень почав тікати від мисливця. І отут барону Мюнхгаузенові повезло.

Раптово він почув іржання. Мюнхгаузен підняв голову і побачив на дереві

– Так це ж мій кінь! – зрадів барон. – Однак як він потрапив на дерево?

Отут барон згадав, що, коли ліс був занесений глибоким снігом, із-під якого стирчали лише верхівки дерев, він прив’язав до однієї з них утомленого коня, а сам вирушив пішки додому. Коли сніг зійшов, барон довго його шукав, але, на нещастя, забув місце, де залишив його. І от тільки зараз він знайшов коня, що так і залишився там, на верхівці дерева. Що робити?

Барон прицілився і вишневою кісточкою вцілив просто у вуздечку. Вуздечка – навпіл. Кінь швидко спустився вниз, і барон, скочивши на коня, помчався слідом за оленем. Але

яке ж було здивування барона, коли назустріч з хащі вистрибнув олень, у якого між рогами росло вишневе дерево!

Воно виросло у тварини на голові з однієї з кісточок, якими стріляв барон Мюнхгаузен. Барон заволодів і оленем, і вишневим деревом, що суцільно було покрито спілими плодами. Цими вишнями барон Мюнхгаузен сам ласував і пригощав свого коня.