Яка хвороба виникає через бактерії?

Бактерії спричиняють такі хвороби, як дифтерія, туберкульоз, ангіна, холера, дизентерія, тиф, чума, скарлатина, правець. / "4 Цікаво знати, що в XIV столітті від епідемії бубонної чуми померло 75 млн людей, зокрема в Європі - від 1/4 до 1/2 її населення.

Як запобігти бактеріальних захворювань?

Знижують ймовірність хвороб і такі заходи, як кип'ятіння питної води, правильна обробка харчових продуктів, дотримання правил особистої гігієни (мити руки перед вживанням їжі, тримати у чистоті тіло тощо).

Як називаються масові захворювання тварин?

Епізоотія — стрімке поширення захворювання серед тварин.

Зооноз

Зооно́з (дав.-гр. ζῷον — тварина, νόσος — хвороба) — інфекційна хвороба тварин. Зоонози — узагальнена назва природно-осередкових інфекцій, тобто таких інфекційних хвороб, що звичайно поширені у тварин, але здатні іноді передаватися від тварин до людини. Іноді в медичній літературі ті зоонози, що можуть бути передані людині, називають зооантропонозами.

Зміст

Загальна характеристика [ ред. | ред. код ]

Зоонози трапляються в популяціях диких, синантропних і свійських тварин і можуть в певних ситуаціях становити загрозу для здоров'я людини.

Серед найактивніших джерел та резервуарів зоонозів виступають хижі ссавці (найчастіше сказ), кажани (сказ), гризуни та комахоїдні (лептоспіроз, туляремія), травоїдні (сибірка). Нерідко зоонози заносяться разом з інвазійними видами. Розвиток епідемій чуми у портових містах різних континентів пов'язаний з численними інвазіями чорних пацюків (переважно з торгових суден).

Приклади зоонозів [ ред. | ред. код ]

Контроль зоонозів [ ред. | ред. код ]

В Україні контроль за зоонозами ведуть обласні й районні санепідемстанції та ветеринарні станції. У зв'язку з участю в зоонозах різних груп тварин в системі СЕС у відділах ОНІ (особливо-небезпечних інфекцій) працюють й біологи-зоологи, переважно фахівці у галузі теріології та ентомології.

Див. також [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑ абвгде Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. О. А. Голубовської). — Київ: ВСВ «Медицина». — 2012. — С. 778 — 12с. кольор. вкл. (О. А. Голубовська, М. А. Андрейчин, А. В. Шкурба та ін.) ISBN 978-617-505-214-3.
2. ↑WHO. Media centre. Avian influenza. Fact sheet Updated March 2014. Архів оригіналу за 1 січня 2018 . Процитовано 3 травня 2016 .

Джерела [ ред. | ред. код ]

• Гоц Ю. Д., Колеснікова І. П., Мохорт Г. А. Епідеміологія. К.: Асканія. — 2007. — 353 с.
• Загальна епідеміологія (навч. посіб. для студ. вищ. мед. навч. закл. IV рівня акредитації) / Н. О. Виноград, З. П. Василишин, Л. П. Козак, Т. А. Романенко. — К. : Медицина, 2010. — 176 с. ISBN 978-617-505-046-0
• Скакун М. П. Основи клінічної епідеміології та доказової медицини Навч. пос. Укрмедкнига Тернопіль. 2008—372 с. ISBN 978-966-673-103-9

Посилання [ ред. | ред. код ]