Яка водорості є багатоклітинними?

Спірогира – це багатоклітинна нитчаста водорість. Кеш

Як називається Багатоклітинна зелена водорість?

До відділу Зелені водорості належать одноклітинні (хламідомонада, хлорела), колоніальні (вольвокс) та багатоклітинні (улотрикс, спірогіра) організми. Кеш

Яка з наведених зелених водоростей є багатоклітинними?

ТЕМА: Зелені водорості: одноклітинні (хлорела, хламідомонада) і багатоклітинні (спірогира, ульва, улотрикс).

Зелені водорості — Вікіпедія Ця стаття про парафілетичну групу, класично відому як зелені водорості. Див. інші значення у статті Chlorophyta.Зелені водорості — парафілетична група Зелених рослин, що, як і інші водорості, переважно живуть у водних навколишніх середовищах. Існують дві головні лінії походження зелених рослин. Одна (Chlorophyta) складаєт…

Відділ Зелені водорості Багатоклітинні зелені водорості (евдорина, вольвокс, спірогира, ульва, ульва, улотрикс, хара), порівняльна характеристика багатоклітинних зелених водоростей

Багатоклітинні водорості – це організми, які розташовуються на межі між одноклітинними та «справжніми» багатоклітинними рослинами, ведуть прикріплений малорухливий спосіб життя, у них спостерігається явище спеціалізації клітин.

Явище спеціалізації клітин:

• типи клітин різняться за будовою і функціями;

• життєві функції виконують групи клітин, а не кожна клітина окремо;

• клітини взаємодіють між собою.

Примітивна багатоклітинна зелена водорість.

Клітини розташовані в п'ять рядів у грудочці слизу.

Будова клітини евдорини.

Клітини мають по два джгутики, клітинну оболонку та мембрану, цитоплазму, дві скоротливі вакуолі, хлоропласти з вічком, одне ядро (нагадують хламідомонаду).

Контактують між собою клітини за допомогою власних оболонок.

Розмноження евдорини: нестатеве (поділ клітин, проте дрібніші клітини на одному з полюсів організму не здатні до поділу).

Примітивна багатоклітинна зелена водорість, колонія водоростей, що має форму кулі діаметром до З мм, може нараховувати до 50 тисяч клітин.

Будова клітини вольвокс.

Клітини мають по два джгутики, клітинну оболонку та мембрану, цитоплазму, дві скоротливі вакуолі, хлоропласти з вічком, одне ядро (нагадують хламідомонаду). Оболонки сусідніх клітин зростаються між собою.

Розмноження вольвоксу:

• Нестатевий спосіб поділом великих клітин (через руйнування оболонки материнської клітини дочірні виходять назовні), дрібні клітини не діляться.

• Статевий спосіб (запліднення – одні великі клітини дають початок дрібним чоловічим статевим клітинам, інші великі клітини дають початок єдиній великій жіночій клітині – яйцеклітині, після злиття чоловічої і жіночої клітин запліднена яйцеклітина із часом дає початок новій особині).

Поширена в прісних водоймах. Її нитки довгі і часто, переплітаючись, утворюють значні скупчення – жабуриння. Талом нитчастий.

Будова клітини.

За формою багатоклітинна нитчаста водорість.

Клітини здебільшого видовжені та розташовані в один ряд, покриті шаром слизу.

Кожна клітина має клітинну оболонку та мембрану. У клітині міститься спірально закручені стрічкоподібні хлоропласти (від 1 до 4), середину займає велика вакуоля з клітинним соком, ядро в центрі клітини підвішене на цитоплазматичних тяжах.

Розмноження спірогіри: нестатеве (уривками нитки, статевих клітин не утворює, проте її клітини можуть обмінюватися спадковою інформацією через тимчасові цитоплазматичні містки).

Теплолюбна та світлолюбна рослина ульва мешкає в морській воді, здебільшого на відносно невеликих глибинах — до 5 м.

Значення ульви:

• слугує кормом для багатьох мешканців морів;

• водорість багата на вітаміни та хімічні елементи, як Ферум, Манган, Йод;

• вживають в їжу в Японії та Кореї

Зовнішній вигляд: нагадує яскраво-зелену пластинку з гофрованими краями, завдовжки до 18 см і більше, який може сягати 30-50 см завдовжки. Подібно до коренів рослини, на тілі є вирости – ризоїди для прикріплення до морського дна.

Будова клітини ульви.

Клітини ульви зібрані у два шари.

Кожна клітина має клітинну оболонку, клітинну мембрану, у цитоплазмі одне ядро та один пластинчастий хлоропласт.

Клітини спеціалізуються на певних функціях: одні забезпечують процеси фотосинтезу, інші - прикріплення до поверхонь чи розмноження.

Багатоклітинна зелена водорість мешкає переважно в солоних водоймах, але трапляється й у прісних.

Значення улотриксу:

• слугує кормом для багатьох мешканців водойм;

Зовнішній вигляд: клітини розташовані в один ряд і утворюють нитку завдовжки до 10 см, безбарвною клітиною біля основи кріпиться до поверхонь. Нитчастий талом.

Будова клітини улотрикс.

Кожна клітина має клітинну оболонку та мембрану, містить ядро та один хлоропласт (у вигляді незамкненого кільця), вакуолю з клітинним соком.

Розмноження улотрикса: нестатевий спосіб (уривками нитки або за участі чотириджгутикових спор) та статевий спосіб (за участі дводжгутикових статевих клітин).

Багатоклітинна зелена водорість мешкає у прісній і солоній воді (на дні озер та приморських лиманів).

Значення хари:

• слугує кормом для багатьох мешканців водойм;

Зовнішній вигляд хари: виглядає як невеличка «справжня» рослина. Її тіло складається з довгого ниткоподібного «стебельця», від якого на певній відстані один від одного кільцями відходять промені голкоподібних «листків».

До поверхонь кріпиться за допомогою ризоїдів, які нагадують корені.

Розмноження хари: статеве (формуються спеціальні структури, у яких утворюються статеві клітини).

Дослідження будови клітин під електронним мікроскопом та аналіз ДНК показали, що хара мала спільного пращура з організмами, які ми називаємо рослинами.

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ БАГАТОКЛІТИННИХ ЗЕЛЕНИХ ВОДОРОСТЕЙ