аскарида кровоносна система

Аскарида кровоносна система

Як розмножуються аскариди?

Розмножуються аскариди статевим шляхом. Самка кожну добу відкладає у тонкому кишечнику людини більше 230 тисяч яєць, які дуже стійкі до зовнішнього середовища. Період міграції личинок аскарид в організмі людини часто залишається непоміченим. У цей час хвороба схожа на пневмонію, бронхіальну астму, алергію.

Як вивести з організму аскариди?

Все лікування аскаридозу зводиться до призначення протигельмінтних препаратів, після застосування яких, аскариди виводяться з організму. Кеш

Де знаходяться аскариди?

Аскари́да лю́дська (Ascaris lumbricoides) — паразитичний круглий черв, що спричинює антропонозний гельмінтоз — аскаридоз. Відноситься до космополітичних видів. Живе у просвіті тонкого кишечнику людини, живиться його вмістом та злущеними клітинами верхнього шару слизової оболонки.

Человеческая аскарида — Википедия Челове́ческая аскари́да (лат. Ascaris lumbricoides) — паразитический круглый червь, вызывающий аскаридоз. Космополит, живёт в просвете тонкой кишки человека.… See more

Аскаридоз

1. Етіологічний фактор: людська аскарида (Ascaris lumbricoides) — круглий черв'як (нематода) довжиною 15–35 см, паразитує у тонкому кишківнику людини. Зараження відбувається шляхом проковтування інвазивних яєць → у тонкому кишківнику з яйця вилуплюється личинка і проникає у кровоносне або лімфатичне русло → пройшовши через печінку (де початково дозріває) і серце, мігрує до легень (де двічі линяє в альвеолах) → мігрує по шляху бронхіального дерева в гортань і глотку, звідки, після проковтування, потрапляє до тонкого кишківника, у якому досягає зрілості та живе протягом 1–2 років. Через 2–3 міс. після інфікування самки починають відкладати значні кількості яєць, що виділяються із калом і дозрівають у вологому ґрунті з достатньою аерацією впродовж ≈3 тиж. до інвазивної стадії..

2. Резервуар і шляхи передачі інфекції: резервуар — люди; інфекція поширюється аліментарним шляхом при вживанні продуктів харчування (овочів та фруктів, часто з полів, які удобрювали людськими фекаліями) або через брудні руки, на яких є яйця аскариди (забруднені ґрунтом).

3. Фактори ризику: вживання немитих сирих овочів та фруктів (напр., полуниць з полів, які удобрювали людськими фекаліями), геофагія.

4. Інкубаційний період та період заразливості: від зараження до появи легеневих симптомів — 4–16 днів, а до досягнення повної зрілості і появи яєць у калі — 2–3 міс. Пацієнт не є заразним для осіб, які з ним контактують. У вологому ґрунті яйця зберігають інвазивні властивості впродовж 7–10 років (є стійкими до заморожування); знищуються під дією прямих сонячних променів впродовж тривалого часу, а також під впливом температури >40 °C.

Клінічна картина та ПРИРОДНИЙ перебіг

У більшості випадків протікає безсимптомно, іноді — лише біль у животі. Масивна інвазія викликає симптоми легеневого, кишкового та печінково-жовчного аскаридозу. Рідко паразити проникають через стінки кишківника і викликають перитоніт.

1. Легеневий аскаридоз: під час міграції личинок до легень можуть спостерігатись кашель, задишка, кровохаркання, а при масивній інвазії — гарячка, еозинофілія крові, симптоми еозинофільного запалення легень (→розд. 3.12.5); іноді кропивниця.

2. Кишковий аскаридоз: дискомфорт або біль у животі (іноді має характер кольки), рідше — нудота. Масивна інвазія (>60 аскарид) може викликати, окрім болю у животі, також втрату ваги і гіпотрофію, а інколи — механічну кишкову непрохідність або апендицит. Паразити рідко проникають через стінки кишківника, викликаючи перитоніт. Перфорації кишківника сприяють виразки тонкого кишківника, напр., при черевному тифі чи туберкульозі.

3. Печінково-жовчний аскаридоз: черви можуть проникати у жовчні або панкреатичні протоки і викликати запальні симптоми, що супроводжуються застоєм жовчі (холангіт) або панкреатичного соку (гострий панкреатит).

Виявлення яєць аскарид у калі при мікроскопічному дослідженні (нативний мазок свіжого калу або загущеного у формаліні). Дослідження проводиться 3 рази з інтервалом у 3–5 днів. Дослідження калу не виявляє незрілих аскарид або поодиноких самців паразита (немає продукції яєць). У 3 % випадків аскаридоз діагнозується на підставі виявлення дорослих нематод у калі або блювотних масах.

Диференційна діагностика

Інші гельмінтози, напр., ентеробіоз (диференціюється на підставі мікроскопічного дослідження яєць) та інші причини диспепсії, болю у животі або хвороб жовчних протоків (вирішальним є мікроскопічне дослідження калу).

1. Лікувати потрібно кожне зараження (також безсимптомне). У випадку змішаних інвазій спочатку лікуйте аскаридоз, а потім інші гельмінтози. Емпіричне лікування хворих з підозрою на аскаридоз є обґрунтованим, оскільки дослідження калу не викриває незрілих аскарид.

2. Антипаразитарне лікування:

1) ЛЗ вибору — альбендазол 400 мг п/о в одноразовій дозі натще (незалежно від віку) або мебендазол 100 мг п/о 2 × на день протягом 3 днів або 500 мг п/о одноразово;

2) альтернативний ЛЗ — пірантел п/о 11 мг/кг (макс. 1 г/добу) одноразово (рекомендується напр. у жінок під час вагітності або лактації);

3) легеневий аскаридоз → симптоматичне лікування (інгаляційний β 2 -міметик, у разі потреби п/о глюкокортикостероїди). Протягом цієї фази не призначайте антипаразитарних ЛЗ, оскільки немає переконливих даних щодо їх активності проти личинок в легенях, а клінічний перебіг інфікування на ранній фазі рідко буває тяжким. Порекомендуйте контроль калу через декілька місяців та відповідне лікування при підтвердженні кишкової форми.

Якщо лікування підтвердженого лабораторно аскаридозу не призведе до видалення дорослого паразита, терапію рекомендується повторити.

3. Хірургічне лікування (лапаротомія і видалення аскарид): рекомендується у разі ускладнень (таких, як механічна кишкова непрохідність, викликана клубком з кільканадцяти або кількох десятків аскарид; непрохідність жовчних шляхів; перфорація кишківника; апендицит).

Критерій одужання: відсутність яєць аскариди при 3-разовому дослідженні калу, яке проводилось через 2 тижні після лікування.

Миття рук перед вживанням їжі і після контакту з землею, профілактика геофагії у дітей, ретельне миття овочів та фруктів, уникнення вживання продуктів невідомого походження, не допускати удобрювання полів, на яких вирощуються овочі і фрукти, людськими фекаліями (можливість епідемії).