Що можна посадити замість газону?

Рослини, які замінять газон

• Вероніка ниткоподібна
• Очиток помилковий
• Тим'ян
• Конюшина повзуча
• Котула
• Живучка

Яку траву краще сіяти в саду?

На власній дачі доцільно посадити суміш, що складається з насіння тонконогу і червоної костриці. Обидві культури дають щільне зелене покриття та є невибагливими до екологічних умов місця зростання, хоча й люблять родючі ґрунти.

Що таке мавританський газон?

Мавританський Газон® є сумішшю насіння, що складається з багаторічних трав газонного типу та суміші диких лугових і польових квітів. Квіти підібрані з різним періодом цвітіння, для того, щоб ваш лужок виглядав таким, що постійно цвіте.

6 лучших альтернатив газону - Ботаничка Представляем вашему вниманию 6 лучших альтернативных газонов: 1. Вероника нитевидная. Нитевидная вероника – стелющийся многолетник высотой всего до 5 см с длинными, очень тонкими побегами ...

Альтернатива газону: садовый моx

В оформлении дорожек, площадок, тропок с большой нагрузкой (к вытаптыванию) вовсе не обязательно ограничиваться только натуральными или искусственными материалами и обычными методами укладки, отсыпки и мощения. Пригодное для ходьбы и оригинальное покрытие можно создать и из растений. Удивительные почвопокровники и мхи – прекрасная альтернатива не только газонам. Они помогут заполнить пустоты и прогалины, щели между камнями и плитами, скроют недостатки старых покрытий и придадут саду естественный, природный шарм.

Зеленые площадки, по которым можно ходить без ограничений – независимо от времени года, погоды и других обстоятельств, да еще и не требующие практически никакого ухода – мечта каждого садовода. Выдерживать даже сильную нагрузку из классических газонов могут только спортивные зеленые лужайки, созданные при помощи специальных травосмесей. Но уход за ними настолько трудоемкий и неустанный, а нюансов в создании спортивных лужаек так много, что для частных садов они становятся большой редкостью и исключением.

Задача поиска лучших растений, способных выдержать сильные нагрузки, стоит не только перед теми, кто ищет свой собственный способ создать почти неуязвимую зеленую лужайку. Ведь и при обустройстве комбинированных и шаговых тропок также очень важно найти растения, которые помогут создать сверхдекоративный фон и обрамление для камней и плит, но при этом не уступят и самим материалам по способности выдержать почти любую нагрузку.

В качестве альтернативных вариантов при обустройстве зеленых площадок и для заполнения швов, щелей, промежутков в площадках и дорожках можно использовать и незлаковые смеси растений, и отдельные многолетние культуры из числа почвопокровников, и мхи, которые у нас только входят в моду, и даже искусственные варианты покрытий. Правда, пластиковые имитации зеленой травы или отсыпка декоративными материалами – меры совсем другого характера. И для тех, кто хочет создать природное и устойчивое к вытаптыванию покрытие, они никогда не сравнятся с живыми растениями – звездами.

Познакомимся с самым стойким и специфическим из всех покрытий – моховым – поближе.

Мох у нас традиционно воспринимается как едва ли не главный враг ухоженного, здорового сада. И только сегодня все декоративные и сугубо практические преимуществе мхов, наконец-то, оценили по достоинству. Мхи – это не только отличный способ состаривания камня и скульптур, предметов декора и аксессуаров (и даже целых покрытий), но и отличная альтернатива газонам. Мода на использование мха в оформлении сада развилась с популяризацией японских садов, в дизайне которых мох является неотъемлемым элементом, наравне с камнями, каменной крошкой и классическими культурами.

Главные преимущества мха кажутся неоспоримыми и незыблемыми. Мох создает вечнозеленое, мелкотекстурное, похожее на зеленый бархат, привлекательное даже в самые сильные морозы, плотное покрытие, которому не страшны ни перепады температур, ни летний зной, ни колебания уровня влаги, не требуя вообще никакого ухода и уж тем более – стрижек. Создание покрытия из мха также практически не требует вкладывания средств, является наименее трудоемким из всех способов озеленить промежутки между плитами или создать плотное бархатистое зеленое покрытие на больших площадях. Добавив к этому способность растения быстро разрастаться, его уникальные таланты по сдерживанию и выживанию с участков сорняков, защите почвы и материалов от эрозии, восстановление при даже, казалось бы, полной гибели растений (даже если мох слегка тускнеет и выглядит непривлекательно, то с первым дождем или поливом он полностью восстанавливает свою декоративность), можно было бы сказать, что мох – идеальный кандидат на создание зеленых покрытий. Но на практике все же скорее наоборот. Это растение используют в исключительных случаях и только в самых подходящих условиях. Можно использовать мох только там, где не растут другие растения, в самых тенистых и неблагоприятных для посадки травянистых многолетников уголках сада, на влажной или запущенной почве.

При этом следует помнить, что покрытия из мха и возможности их создания существенно ограничены самой спецификой роста и развития этого великолепного и во многом недооцененного вечнозеленого украшения садов. Все дело в том, что мхи растут исключительно в определенных местах, часто не выносят солнца и являются любителями кислых почв. То есть фактически создание любого зеленого мохового ковра на площадках, на которых обычно разбивают газоны, совершенно невозможно. Мох – это альтернативный вариант оформления для тенистых площадок. Создавать бархатное покрытие из него рекомендуют в тени деревьев или на еще более укромных площадках с северной и восточной сторон участка. Сфера его применения в ландшафтном в дизайне, как видим, все же остается достаточно ограниченной.

Для того чтобы создать симпатичное покрытие из мха, необходимо убедиться не только в отсутствии чрезмерно яркого освещения, но и выяснить характеристики почвы. Значение pH на месте будущего мохового покрытия не должно превышать 5,0-6,0. Минимально допустимая для мха реакция почвы при этом вовсе не ограничена: чем кислее грунт, тем быстрее получится создать плотное покрытие. Мох может поселиться даже на самой бедной почве, поскольку все необходимые питательные вещества он получает из воздуха. А о сорняках, вредителях или заболеваниях можно забыть вовсе (не считая необходимости «вычистить» площадку перед разведением на ней мха). Во многом мох считают одним из наиболее экологически обоснованных вариантов оформления проблемных участков именно благодаря устойчивости его к этим проблемам.

В отличие от травянистых многолетников, мох нет нужды покупать или использовать в большом количестве «рассаду» для достижения максимально быстрого и эффектного результата. Если поддерживать влажность и понизить реакцию грунта до кислой, то постепенно мох и самостоятельно заполнит свободный участок. Но, разумеется, ожидать несколько лет до тех пор, пока споры мха сами попадут в необходимое место, нецелесообразно и непродуктивно. Такой подход используют только в садах, где мхом покрывают очень большие площади и когда незачем спешить. Для создания декоративных покрытий из мха между плитами площадок, дорожек или имитации зеленых газонов в тени прибегают к более быстрым вариантам:

1. Собирают мох в лесу на камнях, ветках и стволах деревьев. Однако, если вы хотите озеленить мхом именно почву, то откажитесь от такой практики и собирайте дернинки и кочки только того мха, который уже растет на грунте, внимательно отмечая в каких именно условиях он находится (для «дикого» мха освещение должно полностью совпадать с условиями в саду).
2. Измельчают и смешивают «лесной» мох с любым кисломолочным продуктом, добавляя по горсти дрожжей и сахара для ускорения роста. После настаивания в течение одной-двух недель смесь кисточкой наносят на участок, который хотят покрыть мхом и прикрывают пленкой, поддерживая постоянную влажность.
3. Растворяют в воде свежие дрожжи и йогурт и опрыскивают площадку приготовленной смесью, обеспечив в течение нескольких недель регулярный полив.
4. Смешивают принесенный мох с пивом и горстью сахара, покрывая этим раствором участок.

Вопрос, где взять мох для такого типа озеленения, более чем актуален. Покупают так называемый «благородный» мох, предназначенный для оформления террариумов, флорариумов и аквариумов в специальных зоологических магазинах и отделах флористики. Сегодня в связи с популяризацией японского стиля «породистые» мхи предлагают даже отдельные садовые и ландшафтные центры. Конечно, чаще всего используют простой лесной или безымянный мох, найденный в природе, не утруждая себя поисками и приобретением каких-то особенных видов. Но кроме безымянных дернинок, можно использовать и отдельные виды мха:

• очаровательный светло-зеленый, растущий бархатистой меховой подушкой мох леукобрий, или леукобриум (Leucobryum), терпимый к полутенистым местам и песчаным грунтам;
• гипновый мох(Hypnum), который идеально подходит для заполнения щелей между плитами и оформления садовых дорожек, способный смириться с кратковременными солнечными периодами и чем-то по строению напоминающий миниатюрные папоротники;
• один из самых ценных для оформления японских садов «кукушкин лен» – политрихум обыкновенный(Polytrichum commune) с его мягкими игольчатыми листьями, создающими орнаментальное покрытие;
• образующий плотные дернинки любитель каменистых почв мох дикранум(Dicranum), похожий на заросли миниатюрных папоротников;
• удивительно нежный папоротниковый мох туидиум(Thuidium), способный агрессивно разрастаться и захватывать целые площадки;
• более привычный для нас Sphagnum, или торфяной мох, который подойдет для покрытия только влажных почв.

Не стоит путать с мхами лишайники – легендарные исландский и олений мох (или ягель), которые ценятся благодаря своему серебристому окрасу, но предпочитают селиться не в почве, а на деревьях или камнях. Они мало подходят для выполнения задачи создания устойчивого к вытаптыванию покрытия.

Подготовка участка или промежутков между камнями и плитами к заполнению мхом фактически сводится к нескольким процедурам:

• к очистке от растительного мусора и других растений;
• к коррекции почвы сульфатом алюминия или жидкой серой при необходимости понизить pH.

Альтернатива газону: стійкі грунтопокривники

Так само, як садові моxи, стійкі грунтопокривники – прекрасна альтернатива газонам. Крім того, ним можна заповнити пустоти і прогалини, щілини між каменями і плитами, приховають недоліки старих покриттів.

Трав'янисті багаторічники з числа грунтопокривних видів в більшості своїй не можуть позмагатися зі справжніми мохами в стійкості до витоптування. Але з цього правила є кілька винятків. Такі рослини допоможуть створити не просто зелені, витривалі, довговічні зелені килими, які не потребують майже ніякого догляду, але і привабливі квітучі майданчики та переходи.

Одна з найпопулярніших багаторічних культур, яка використовується як витривалий грунтопокривник для тих місць, по яким часто ходять – рослина, що прославилася під ім'ям ірландського, або шотландського моху, але до справжніх мохів не має ніякого відношення. Йдеться про моховинку шилоподібну (Sagina subulata). Це унікальна багаторічна рослина з сімейства Гвоздикових, яка утворює густу мохоподібну подушку висотою до 8 см з вузького яскравого листя на вилягаючих пагонах і дивуюча своїми простими п'ятипелюстковими білосніжними квітками, що розпускаються все літо. Моховинку справедливо називають одним з кращих кандидатів для оформлення японського саду, вона підходить для заповнення великих площ в рокарії і альпінаріях, для висадки між плитами крокових і звичайних кам'янистих доріжок. Моховатка не вимагає стрижки і практично не потребує жодного догляду, не рахуючи необхідності захисту від посухи під час цвітіння і від безсніжжя взимку. Моховатка віддає перевагу сонячним місцям і суглинкам.

Горлянка повзуча, або аюга повзуча (Ajuga reptans) у нас часто сприймається як бур'ян, хоча кращі сорти цієї грунтопокривної рослини, зокрема, легендарний сорт "Chocolate Chip", є одними з найбільш витривалих багаторічних кандидатів для створення привабливих майданчиків в затінених місцях. Аюги не втрачають декоративності довгі роки на одному місці і не ізростається. Темне листя з шоколадним, пурпуровим або бронзовим відливом досить ніжне, воно зібране в прикореневі розетки. Пагони стеляться і вкорінюються у вузлах. Темно-сині або блакитні кільчасті суцвіття ще більше підкреслюють відмінності в забарвленнях рослини від оточуючих багаторічників. Аюгу краще використовувати для заповнення великих проміжків в крокових стежках, в комбінованому мощенні доріжок і майданчиків. Вона винесе і сонце, і повну тінь, зростає в будь-яких грунтах. Догляд за нею зводиться до поливу в дуже сильну посуху.

Анаціклус лікарський, або слиногон лікарський (Anacyclus pyrethrum), – не дивлячись на те що його прості кошикові квітки так нагадують ромашки, ця рослина унікальна навіть серед грунтопокривніків. Сланкі пагони розташовуються по колу, радіально, а приглушено-матове, досить темне листя анациклюса дуже сильно розсічене на дрібні частки і створюють щільний покрив. Квітки до 5 см в діаметрі здаються величезними на тлі темної зелені. Зацвітає рослина на початку літа (або в кінці весни в сприятливі роки). Анациклюс здатний рости тільки на сонячних майданчиках, не виносить навіть найменшого притінення, але прекрасно приживається в будь-якому грунті і на одному місці залишається на десятиліття. Для нього краще підбирати слаболужні і глинисті грунти, взимку він боїться вимокання. Підходить не на роль замінника газону, а для заповнення прогалин і пустот в доріжках і на майданчиках.

Грижник гладкий, або Грижник голий (Herniaria glabra) у всьому світі відомий просто під ім'ям «зелений килим» – Green Carpet. Це унікальний грунтопокривник, здатний охопити більше половини квадратного метра території поодинці. Засухостійкий, який швидко поширюється та утворює щільний полог, грижник формує досить товсте і густе покриття, підходить для утворення навіть великих зелених майданчиків. Цвітіння остудника практично непомітно, листя змінює своє інтенсивне трав'янисте забарвлення до зими на червону бронзу. По цій рослині можна вільно ходити, по витривалості її цілком можна порівняти з кращими мохами.

Лаурентія річкова, або Ізотома річкова (Isotoma fluviatilis) – одна з найбільш стійких до постійного витоптування рослин, які можна застосовувати не тільки в мощенні, але і для заміни злакових газонів на дуже великих територіях. Але підійде вона тільки для південних регіонів (її зимостійкість всього лише до -15 градусів). Ця рослина цвіте буквально весь сезон, аж до самих приморозків, випускаючи зворушливі зірочки квіток. Єдиним недоліком лаурентії вважають її схильність втрачати декоративність влітку і відсутність привабливого вічнозеленого покриття в холодну пору року. Рослина розвивається досить повільно, кілька років витрачає на якісне укорінення: створити полог з неї швидко не вийде, але зате лаурентія потім демонструє вражаючу стійкість і не вимагає практично ніякого догляду. Віддає перевагу ця рослина вологим грунтам, використовується як альтернатива газону і заповнювач біля водойм, потребує сонячних локацій.

Лептінелла шорстка, яку у нас як і раніше називають просто котулою (Leptinella squalida) – один з кращих грунтопокровників для заміни газону на великих площах і оформлення крокових стежинок. Ця рослина красується своїм папоротеподібним листям і утворює дуже щільний покрив, приємний на дотик. Листя темне, з коричневим відтінком. Однією з головних переваг котули називають привабливе, але недооцінене жовте цвітіння, під час якого рослина масово принаджує до себе медоносних комах, а також зміну забарвлення восени на чудові бронзові відтінки. Котула при постійному витоптуванні втрачає здатність цвісти (а ось листя від цього майже не страждає). Лептінелла чудово росте і на сонці, і в півтіні, не терпить зимового та весняного замокання, зростає на будь-яких дренованих грунтах.

Лядвенець рогатий (Lotus corniculatus) – один з найефектніших грунтопокровників. Створює кучеряве, мереживне, разюче щільне покриття. Пагони довжиною до 60 см лежать або піднімаються, формуючи сплутаний килим. Лядвенець здатний розкрити свою красу навіть на дуже великих площах і в найнесприятливіших умовах. Це сонцелюбний грунтопокровник, у якого пальчате, інтенсивно зелене листя поєднується з яскраво-жовтими напівмахровими квітами. Крім функції зміцнення ґрунту, лядвенець їх ще і покращує, граючи роль сидерата. При бажанні отримати більш щільне і рівне покриття, килимок можна косити.

Мазус повзучий(Mazus reptans) – один з найбільш красивоквітучих грунтопокровників, який використовують в якості стійкої до витоптування рослини тільки для альпінаріїв і рокаріїв, легких дренованих і кам'янистих грунтів. Але зате мазуси добре виносять легку півтінь. Це мініатюрний і зовсім не агресивний вид, який створює пружний, привабливий килим, завжди виглядає свіжим. Рослина не перевищить і 5 см у висоту, хоча пагони можуть виростати до півметра в довжину. Але головна перевага мазуса – літнє цвітіння. Мазус повзучий виходить на садову сцену в червні і радує своїми бузково-ліловими квітками зі світлими плямами, форма яких нагадує про ротики, до приходу осені.

Мюленбекія пазушна, або мюленбекія карликова (Muehlenbeckia axillaris) разюче швидко створює щільне кучеряве покриття на схилах і в рокарії, але може використовуватися на легких і пухких грунтах і як грунтопокривник. Правда, це не вічнозелений, а листопадний вид, але краса дернини і зміна забарвлень цілком компенсують скидання листя. Одна рослина на родючому ґрунті може розростися до метрового діаметру. Ця прекрасна рослина вимагає тільки однієї процедури – стрижки навесні для зміцнення пагонів і ущільнення покриву. Круглі зелені листочки дуже привабливі і мініатюрні, в спеку і восени вони змінюють забарвлення на бронзове. На килимку активно зав'язуються білі ягідки, хоча цвітіння в цілому непоказне.

Чебрець ранній (Thymus praecox) – найпростіший, і в той же час ідеальний кандидат на заповнення проміжків між каменями або плитами. При деяких зусиллях з нього створюють і стійкі до витоптування газони. Часто використовують чебрець і для створення змішаних «плямистих» покриттів для ходьби, поєднуючи з іншими багаторічниками. Дрібне листя на досить жорстких і тонких пагонах багаті ефірними маслами, прогулянка по чебрецю супроводжується ароматним слідом. Рослина мініатюрна, дернини розростаються постійно, утворюючи пухкі килимки, з якими чудово гармонують пухкі колоски світло-бузкових суцвіть. Стрижка після цвітіння загущує килим, а рідкісні поливи влітку сприяють збереженню декоративності (без поливу чебрець часто висихає і в другій половині сезону виглядає блякло).

http://www.botanichka.ru

Популярні статті цієї рубрики:

Як правильно посіяти газон, що потрібно врахувати при виборі місця та суміші травдля нього , як підготувати грунт. Вивчимо та інші тонкощі цієї науки.

На сьогоднішній день існує безліч видів газонної трави, різної за призначенням. Газон може виконувати не тільки декоративну функцію, а й служити зоною відпочинку або спортивним майданчиком.

Що б газон був привабливим і довговічним, необхідно правильно підбирати трави для газону. Більшість мають особливі переваги: тіньовитривалі, зносостійкі, посухостійкі і т.д.

Рекомендуємо компанії цього напряму:

Щоб Ваша компанія була тут розміщена, замовте пакет послуг "Бізнес"