Як правильно їсти актинідію?

Настій з плодів (для загального зміцнення імунітету). Нечищені плоди актинідії подрібнюються і засипаються в термос, який заповнюється окропом. Пити протягом дня в необмежених кількостях. Відвар з сухих плодів (проти захворювань шлунково-кишкового тракту, анемії і порушення метаболізму).

Коли можна садити актинідію?

Висаджувати рослини актинідії на постійне місце зростання можна як навесні до початку розпускання бруньок (в кінці березня — на початку квітня), так і восени (ІІІ декади жовтня), але не пізніше ніж за 2-3 тижні до перших заморозків. Кеш

Як виглядає актинідія?

Актинідія являє собою листопадну ліану, яка є багаторічником. Листяні пластини цілісні, у деяких випадках вони шкірясті, але іноді зустрічаються і тоненькі. Актинідія володіє високою декоративністю завдяки строкатому забарвленню листя. Пагони й стебла ліани потребують опори.

АКТИНІДІЯ

АКТИНIДІЯ, Actinidia Lindl. — рід ліан родини актинідієвих (Actinidiaceae Hutch.). Відомо близько 35 видів, розповсюджених у Східній Азії. У СНД, у лісах Далекого Сходу, ростуть 5 диких видів. Культивують переважно А. коломікту — А. kolomikta (Maxim.) Maxim. (від грец. aktis, aktinos — промінь + kolomikta — місцева назва рослини); рос. назви: актинидия коломикта, «изюм», ползун, амурский крыжовник.

Дерев’яниста дводомна витка ліана зі стовбуром 2–5 см у діаметрі, підіймається по деревах на висоту до 10–15 м або стелиться по землі. Пагони червоно-коричневі з овальними жовтуватими сочевичками. Бруньки сховані в листкових рубцях. Листки чергові цілісні овальні або еліптичні довжиною 8–10 см і шириною, 5–8 см із серцевидною основою, іноді витягнуті у вістря, гостропилчасті матові опушені, зелені або строкаті. Квітки правильні, пониклі, ароматні 1–1,5 см у діаметрі, білі, жовті або рожеві; тичинкові мають 2–5-квіткових щіткоподібних суцвіть, зрідка поодинокі, маточкові (або двостатеві) — поодинокі. Плід — багатогніздова ягода зеленого кольору еліптичної форми з сухою чашечкою до 2 см завд. і 1 см у діаметрі, на обох кінцях тупа з 12 поздовжніми темними смугами, соковитим ароматним м’якушем і численним темно-брунатним насінням. Цвіте у червні — липні, плодоносить у серпні — вересні. Достигання плодів неодночасне, тому вони осипаються. В Україні культивують як декоративну і плодову рослину. В умовах культури з однієї ліани збирають 3–10 кг плодів. Переробляють їх переважно свіжими, але вони добре зберігаються в замороженому або висушеному вигляді.

Плоди А.к. містять вуглеводи: цукри (до 38,6%), у т.ч. глюкоза, фруктоза, сахароза; крохмаль — 25%, пектин — 0,79%; вітаміни: аскорбінова кислота (вітамін С) — до 1400 мг%, каротиноїди — β-каротин; токофероли (вітамін Е); лимонну кислоту; фенолкарбонові кислоти та їх похідні: кавову, хінну, хлорогенову; флавоноїди; дубильні речовини — 0,75–0,83%; пігменти; азотвмісні сполуки; жирну олію (у насінні); макро- і мікроелементи: K, Ca, Fe, Mg, Mn, Cu, Zn, Al, J.

У листі є вуглеводи: глюкоза, фруктоза; вітаміни, зокрема аскорбінова кислота; фенолкарбонові кислоти та їх похідні: кавова, n-кумарова; лейкоантоціанідини: лейкоціанідин, лейкодельфінідин; флавоноли: кверцетин, кемпферол, кемпферол-7-О-рамнозид, кемпферол-3-О-рутинозидо-7-О-рамнозид; сапоніни; алкалоїди; стероїди: b-ситостерин, даукостерин; макро- і мікроелементи. У корі виявлено карденоліди, у коренях — алкалоїди (0,03%).

Плоди їстівні у свіжому й переробленому вигляді, до того ж аскорбінова кислота завдяки лейкоантоціанідинам добре зберігається при консервуванні плодів протягом тривалого часу. Використовують плоди в народній медицині як протицинготну, антигельмінтну, кровоспинну, тонізуючу, відхаркувальну і болезаспокійливу ЛРС, при порушенні обміну речовин, туберкульозі легень, бронхіальний астмі, коклюші, карієсі зубів, хворобах ШКТ. Настойку застосовують при стенокардії. Перганосна та кормова культура.

Нарівні з плодами А.к. в Україні використовують плоди А. гострої — A. arguta (Siebold et Zucc.) Planch. ex Mig. Цукрів і вітаміну С плоди А.г. містять менше, але вони одночасно достигають, мають аромат ананасу і за урожайністю переважають інші види (30–50 кг з ліани). А. полігамну — A. polygamma (Siebold et Zucc.) Mig. в Україні культивують як декоративну рослину, її недостиглі плоди гіркі й стають їстівними лише після перших приморозків. На відміну від інших видів, у плодах А.п. містяться іридоїди та алкалоїди, а каротиноїдів більше, ніж у плодах шипшини. У науковій медицині Японії для посилення серцевої діяльності застосовують екстракт плодів і коренів А.п. Полігамол, що має загальнозміцнювальну і сечогінну дію. Сік плодів А.п. діє на кішок подібно до валеріани.

БСЭ. — М., 1969. — Т. 1; Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1990; Петрова В.П. Биохимия дикорастущих плодово-ягодных растений. — К., 1986; Растительные ресурсы России и сопредельных государств: Ч. I. — Семейства Lycopodiaceae — Ephedraceae. Ч. II. — Дополнения к 1–7-му томам. — СПб, 1996; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование; Семейства Paeoniaceae — Thymelаеaceae. — Л., 1985.

Інші статті автора

Актинидия

Актини́дия (лат. Actinidia от греч. ακτινιδιον — лучик) — род деревянистых лиан семейства Актинидиевые ( Actinidiaceae ). Наиболее известны плоды культурных сортов растения из этого рода — киви, или актинидия деликатесная.

Происхождение названия [ править | править код ]

Ботаническое название рода происходит от греч. ακτινιδιον — «лучик», за лучистое расположение столбиков завязи [1] .

Распространение и экология [ править | править код ]

В роде около 75 видов [2] , распространённых в Юго-Восточной Азии, Гималаях.

На черноморском побережье Кавказа успешно выращивают также Актинидию китайскую (киви) в открытом грунте.

Ботаническое описание [ править | править код ]

Актинидии — кустарниковые лианы с опадающими листьями. Почки полностью или частично скрыты в листовых рубцах.

Листья очерёдные, цельные, с пильчатым или зубчатым краем, без прилистников.

Цветки разной величины (диаметром от 1-1,5 до 3 см), собраны в пазухах листьев по три либо одиночно. Околоцветник двойной, 4-5-членный. Венчик чашевидной формы, чаще белого цвета, но бывают также золотисто-жёлтые или оранжевые цветки. У большинства видов цветки не имеют запаха, но, например, у актинидии полигамной они ароматны.

Андроцей представлен 10-ю свободными тычинками. Столбиков 8-15, они нитевидные, срослись у основания и отогнуты наружу (это важный систематический признак).

Плод — продолговатая ягода, жёлто-зелёная, или же светло-оранжевая, у некоторых видов съедобная.

Ботаническая классификация [ править | править код ]

Виды [ править | править код ]

По данным The Plant List на 2013 год, род Актинидия насчитывает 75 действительных видов [2] :

• Actinidia acuminataBudisch. exTrautv.
• Actinidia arguta (Siebold & Zucc.) Planch. ex Miq. — Актинидия острая
• Actinidia arisanensisHayata
• Actinidia asymmetricaF.Chun
• Actinidia callosaLindl.
• Actinidia carnosifoliaC.Y.Wu
• Actinidia changiiP.S.Hsu
• Actinidia chengkouensisC.Y.Chang
• Actinidia chinensis Planch. — Актинидия китайская
• Actinidia chrysanthaC.F.Liang
• Actinidia cylindrica C.F.Liang
• Actinidia deliciosa (A.Chev.) C.F.Liang & A.R.Ferguson — Актинидия деликатесная, или Киви — вид, культивируемый ради плодов Киви.
• Actinidia erianthaBenth.
• Actinidia fanjingshanensisS.D.Shi & Q.B.Wang
• Actinidia farinosa C.F.Liang
• Actinidia fasciculoides C.F.Liang
• Actinidia fortunatiiFinet & Gagnep.
• Actinidia fulvicomaHance
• Actinidia glabraH.L.Li
• Actinidia glaucocallosa C.Y.Wu
• Actinidia globosa C.F.Liang
• Actinidia gracilis C.F.Liang — Актинидия изящная
• Actinidia grandiflora C.F.Liang — Актинидия крупноцветковая
• Actinidia hemsleyana Dunn
• Actinidia henanensis C.F.Liang
• Actinidia henryi Dunn
• Actinidia holotrichaFinet & Gagnep.
• Actinidia hubeiensisH.M.Sun & R.H.Huang
• Actinidia hypoglaucaC.Pei & Y.W.Law
• Actinidia indochinensisMerr. — Актинидия индокитайская
• Actinidia jiankouensisS.D.Shi & Z.S.Zhang
• Actinidia jijiangensis C.F.Liang & Y.X.Lu
• Actinidia kolomikta (Rupr. & Maxim.) Maxim. — Актинидия коломикта
• Actinidia kungshanensis C.Y.Wu & S.K.Chen
• Actinidia laevissima C.F.Liang
• Actinidia lanceolata Dunn
• Actinidia latifolia (Gardner & Champ.) Merr.
• Actinidia leptophylla C.Y.Wu
• Actinidia liangguangensis C.F.Liang
• Actinidia lijiangensis C.F.Liang & Y.X.Lu
• Actinidia linguiensisR.G.Li & X.G.Wang
• Actinidia longicarpa R.G.Li & M.Y.Liang
• Actinidia macrosperma C.F.Liang
• Actinidia maloides H.L.Li
• Actinidia melanandra Franch.
• Actinidia mellianaHand.-Mazz.
• Actinidia obovata Chun ex C.F.Liang
• Actinidia pentapetala R.G.Li & J.W.Li
• Actinidia persicina R.G.Li & L.Mo
• Actinidia petelotiiDiels
• Actinidia pilosula (Finet & Gagnep.) Stapf ex Hand.Mazz.
• Actinidia polygama (Siebold & Zucc.) Maxim. — Актинидия полигамная
• Actinidia rongshuiensis R.G.Li & X.G.Wang
• Actinidia rubricaulis Dunn
• Actinidia rubusH.Lév.
• Actinidia rudis Dunn
• Actinidia rufa (Siebold & Zucc.) Planch. ex Miq.
• Actinidia rufotricha C.Y.Wu
• Actinidia scabiifolia Dunn
• Actinidia sorbifolia C.F.Liang
• Actinidia stellatopilosa C.Y.Chang
• Actinidia strigosaHook.f. & Thomson
• Actinidia styracifolia C.F.Liang
• Actinidia suberifolia C.Y.Wu
• Actinidia sugawaranaKoidz.
• Actinidia tetramera Maxim.
• Actinidia trichogyna Franch.
• Actinidia truncatifolia C.Y.Chang & P.S.Liu
• Actinidia ulmifolia C.F.Liang
• Actinidia umbelloides C.F.Liang
• Actinidia valvata Dunn
• Actinidia venosaRehder
• Actinidia viridiflava P.S.Hsu
• Actinidia vitifolia C.Y.Wu
• Actinidia zhejiangensis C.F.Liang

Хозяйственное значение и применение [ править | править код ]

Актинидии — ценные перспективные плодовые садовые растения. Большую коллекцию актинидий из разных районов Дальнего Востока России и Маньчжурии собрал в своих питомниках И. В. Мичурин. За короткий срок он создал несколько новых сортов, отличавшихся высокой урожайностью, ароматом и ценными вкусовыми качествами [3] .

Актинидии — хорошие декоративные растения парков и садов (имеются пестролистные формы).

Выращивание в культуре [ править | править код ]

Мичурин указывал на простоту возделывания актинидии. Актинидия хорошо размножается черенками, заготовленными с осени или в июле (летними); в последнем случае их высаживают в холодные парники. При семенном размножении растение на девятый год достигает высоты 4 м; плодоношение начинается на шестой — седьмой год [3] .

Примечания [ править | править код ]

1. ↑ЭДСР(неопр.) . Дата обращения: 6 февраля 2008.Архивировано 12 февраля 2008 года.
2. ↑ 12Species in Actinidia (англ.) . The Plant List (2013). Version 1.1. Published on the Internet; http://www.theplantlist.org/. Royal Botanic Gardens, Kew and the Missouri Botanical Garden (2013). Дата обращения: 26 июня 2015.Архивировано 5 сентября 2017 года.
3. ↑ 12 Энциклопедический словарь лекарственных, эфирномасличных и ядовитых растений / Сост. Г. С. Оголевец. — М. : Сельхозгиз, 1951. — С. 14. — 584 с.

Литература [ править | править код ]

• Коропачинский И. Ю., Встовская Т. Н. Древесные растения Азиатской России. — Новосибирск: Изд-во СО РАН, филиал «Гео», 2002. ISBN 5-7692-0561-X
• Кожевников Ю. П. Семейство актинидиевые (Actinidiaceae) // Жизнь растений; в 6 т. — Т. 5. Цветковые растения, ч. 2. — С. 86-87.

Ссылки [ править | править код ]

• Actinidia(англ.): сведения о таксоне на сайте Tropicos.
• Актинидия в «Энциклопедии декоративных садовых растений»
• Актинидии