Як проявляється акліматизація?

На початкових фазах акліматизації відзначають зниження працездатності, погіршення самопочуття, нездужання. Поступово такі несприятливі прояви послаблюються і змінюються підвищенням функціональних можливостей організму. Відповідно знижується і загальна хворобливість, яка спочатку може бути підвищеною. Кеш

Як проходить акліматизація?

Акліматизація відбувається при переселенні організмів і в зовсім нові для них місця, а також у райони, де вони раніше існували, але з різних причин повністю зникли, якщо в цих районах різко змінились умови існування порівняно з тим, коли там існував інтродукований вид. Кеш

Яка температура при акліматизації?

Прояви акліматизації в залежності від зовнішніх факторів Цей період супроводжується незначним підвищенням температури. Таким чином організм реагує на зміни в навколишньому середовищі. Саме тому в дорогу варто брати жарознижуючий засіб на випадок, коли температура перевищить 38,5 градусів. Кеш

Аклімація

Акліма́ція — експериментальна адаптація, пристосування організму до штучно створених умов. Іноді термін «аклімація» невиправдано уживається як синонім поняття «акліматизація».

Американський еколог Р. Ріклефс значні морфологічні або фізіологічні модифікації організму у відповідь на тривалу зміну середовища називає аклімацією. Його англійські колеги М. Біган, Дж. Харпер і К. Таусенд аклімацією вважають ті ж зміни, але в лабораторних умовах. Зміни ж, які відбуваються в природних умовах, ці автори називають акліматизацією.

Посилання [ ред. | ред. код ]

АКЛІМАТИЗАЦІЯ

Акліматизація (лат. ad — до, при + грец. clima, climatis — клімат) — пристосування рослин, тварин і людини до нових для них кліматичних умов. Акліматизація є частковим випадком адаптації до комплексу зовнішніх природно-кліматичних чинників. Акліматизація людини — складний соціально-біологігий процес, що залежить від природно-кліматичних, соціально-економічних, гігієнічних і психологічних чинників. У минулі історичні епохи ізоляції окремих людських поселень кліматичні чинники протягом тривалого часу впливали на морфофізіологічні, конституційно-расові ознаки.

Реакції акліматизації — спадкові, формуються з дитинства і стосуються всіх регулюючих систем організму. Процес акліматизації характеризується загальними і специфічними для того чи іншого клімату ознаками пристосування. Специфічність процесів акліматизації визначається тими чинниками природного середовища, що найбільшою мірою відрізняються від умов існування в іншому місці проживання.

У південних широтах — головним чином спека, на півночі — холод, недостатня кількість УФ-проміння сонця, полярний день і полярна ніч, нестача рослинних продуктів харчування; у високогірних районах — зниження атм. тиску і парціальної напруги кисню у повітрі, що вдихається; на великій висоті — надлишкова УФ-радіація сонця і зниження температури. На початкових фазах акліматизації відзначають зниження працездатності, погіршення самопочуття, нездужання. Поступово такі несприятливі прояви послаблюються і змінюються підвищенням функціональних можливостей організму. Відповідно знижується і загальна хворобливість, яка спочатку може бути підвищеною. На відміну від акліматизації до природних умов, варто відрізняти процеси фізіологічного пристосування до штучних виробничих чинників середовища, напр. до підвищеного атм. тиску в апаратах для глибоководного занурення, роботи в гарячих цехах чи холодильних камерах.

Акліматизація до холодного клімату в зоні тайги і тундри (від 60° пн. ш.), особливо Крайньої Півночі, пов’язана з екстремальними чинниками охолодження і географічними особливостями місцевості. Тут тривала сувора зима (температура повітря в окремих районах сягає до –60 °С і супроводжується сильними вітрами) поєднується з полярною ніччю та недостатньою кількістю УФ-випромінювання протягом півроку. Перебіг акліматизації покращують адаптогени (елеутерокок, лимонник та ін.) і полівітамінні препарати.

Агаджанян Н.А., Тель Л.З., Циркин В.И., Чеснокова С.А. Физиология человека. — М., 2001; БМЭ. — М., 1975. — Т. 1; Словарь физиологических терминов / Под. ред. акад. О.Г. Газенко. — М., 1987;.