Що лікує чай з акації?

Вони ефективні навіть під час відновлювального періоду після інсульту. Таке зілля з квітів і листя дає позитивні результати при міомі матки та лікуванні сечостатевої системи. Крім того, з листя акації роблять відвари від кашлю, високої температури, застуди та будь-яких проблем із дихальними органами.

Що лікує акація?

Квіти акації білої застосовують в народній медицині, як протизапальний, спазмолітичний, кровоспинний, відхаркувальний та жарознижуючий засіб, а також при радикуліті, міозиті, невралгії, застуді, при захворюваннях нирок, у тому числі при сечокам'яній хворобі (завдяки сечогінному ефекту) та запаленні сечового міхура, при ...

Як пити акацію?

Сік квіток акації, що не розпустилися, п`ють по чайній ложці 3 рази на день при білях. Корисно також робити спринцювання настоєм з квітів акації. При білях корисно також жувати квітки білої акації, проковтуючи їх сік. При гастритах з підвищеною кислотністю корисний гарячий настій кори молодих гілок акації.

Робінія звичайна — Вікіпедія Робі́нія звича́йна (Robinia pseudoacacia) — отруйна багаторічна рослина родини бобових, також відома під назвами робі́нія псевдоака́ція, колю́ча ака́ція та бі́ла ака́ція, причому остання назва за популярністю перевершує наукову. Інші місцеві назви: акація фальшивка, вакація, горохівник, горохівник … See more

Акація біла латинь

Строки цвітіння медоносних рослин в Лісостепу України За даними Української науково-дослідної станції бджільництва Де ви знаходитесь?
Захід Центр Схід

Робінія звичайна, псевдоакація, колюча (біла) акація

лат. Robinia pseudoacacia , рос. Робиния псевдоакация (обыкновенная), акация белая
Період цвітіння: 03.05.2023 — 12.05.2023 (тривалість цвітіння: 10 днів(я))
Цінність для бджільництва: основний медонос.
Медопродуктивність: 1200 кг/Га.

Робінія звичайна (Robinia pseudoacacia) — отруйна багаторічна рослина родини Бобових, також відома під назвами робінія псевдоакація, колюча акація та біла акація, причому остання назва за популярністю перевершує наукову. Цінна і дуже поширена медоносна, лікарська, фарбувальна, ефіроолійна, танідоносна, деревинна, декоративна й фітомеліоративна культура.

Велике листопадне дерево з розлогою, негустою кроною, у висоту може сягати 20-35 м. Кора сіра, темно-сіра або ж коричнювата, вподовж стовбурів і старих гілок потріскана; молоді гілки зеленуваті або червонуваті. Листки 18-20 см завдовжки, чергові, непарнопірчасті з 4-10 парами довгастих, довгасто-еліптичних або еліптичних листочків від 2 до 4 (6) см завдовжки. Листочки цілокраї з округлою або трохи звуженою основою і тупою верхівкою, яка закінчується вістрям. Зверху листочки зелені, зісподу блідо-зелені або сірувато-зелені, по жилках трохи опушені. Прилистки (до 3 см завдовжки) мають вигляд прямих або трохи зігнутих колючок.

Суцвіття — негусті пониклі китиці, завдовжки 10-20 см, розташовані в пазухах листків. Квітки до 2 см завдовжки, двостатеві, зигоморфні, дуже запашні. Оцвітина подвійна. Чашечка 6-8 мм завдовжки, 45 см завширшки, зрослолиста, п'ятизубчаста, короткоопушена. Віночок метеликового типу з п'яти вільних пелюсток, білий або блідо-рожевий. Тичинок десять, з них дев'ять зрослися нитками в трубочку. Маточка одна, зав'язь верхня, стовпчик зігнутий, з головчастою приймочкою. Плід — довгасто-лінійний біб 4-8 см завдовжки. Насінини вузько-ниркоподібні, коричневі або темно-бурі, матові.

Усі частини робінії звичайної, окрім квіток, отруйні, найвища концентрація токсинів спостерігається в корі та насінні.

Дерево світлолюбне, жаро- та посухостійке, водночас доволі морозостійке і невибагливе до якості ґрунтів. У себе на батьківщині — в Східній частині Сполучених Штатів Америки — росте невеликими групами або поодиноко у листяних лісах. За межами природного ареалу цей вид найчастіше зростає у лісозахисних смугах та лісопарках, де можуть траплятися змішані і чисті насадження цієї культури.

Навесні біла акація розпочинає вегетацію найпізніше серед усіх дерев: її листя розпускається лише на початку травня. Цвітіння відбувається у травні-червні.

Робінія звичайна є одним з найкращих, високопродуктивних, але примхливих ранньолітніх медоносів, що дає продуктивний взяток. Є дані, що одне дерево у віці 10—30 років дає до 8 кг меду. Проте такий великий взяток буває не щороку: в посуху нектаропродуктивність білої акації різко зменшується і бджоли відвідують її мляво. Пилок з неї бджоли майже не збирають. Медопродуктивність у північних районах України залежно від густоти насаджень становить 100–300 кг з 1 га, а на півдні України — до 1000 кг з 1 га.

Мед з білої акації один з найкращих, він білий, прозорий, має ніжний аромат, містить багато фруктози, тому кристалізується повільно, а закристалізований осідає в білу дрібну крупку і має вигляд смальцю.

Для одержання товарного меду з білої акації необхідно мати сильні бджолині сім'ї. Під час цвітіння контрольний вулик дає прибавку 5—6, а то й 8 кг меду в день, а за період цвітіння — 80 кг. В умовах міст на півдні України головний взяток становить по 50—55 кг меду на сім'ю, а в не сприятливу для медозбору погоду — по 40 кг. Є вказівки на те, що бджоли збирають лише третину виділеного робінією нектару, тому для повного використання взятку на 1 га насаджень рекомендується підвозити по 15 бджолиних сімей.

Білу акацію широко культивують по всій Україні, найбільші площі її насаджень зосереджені в Лісостепу і Степу. Трапляється в парках, садах, полезахисних і протиерозійних смугах, у захисних насадженнях уздовж доріг, поблизу пасік тощо. Заготовляють сировину в районах її вирощування. Запаси сировини великі.

АКАЦІЯ

АКАЦІЯ (грец. acacia, Akakia — лагідність, незлобливість) — назва рослин родини бобових — Fabaceae (Leguminosae), яка належать до родів Acacia L., Robinia L. та Caragana Farb. А. — рід переважно дерев’янистих рослин, який налічує близько 750 тропічних і субтропічних видів, що ростуть у обох півкулях, але більшість (>50%) — у Австралії (де А. — національна емблема) і в Африці. А. біла (див. Робінія звичайна).

А. нільська (А. аравійська) — Acacia nilotica (L.) Del. = A. arabica s. auct. — невисоке дерево з черговими двоперистими листками та колючими прилистками з підродини Mimosoidae. Росте у тропічній Африці, культивується в Індії. А. сенегальська — Acacia senegal (L.) Willd. З цього та попереднього видів збирають камедь, яка виступає з природних тріщин або штучних надрізів стовбурів та гілок. Камедь, яку заготовляють у Судані — Gummi Cordofan, ввозилась у Європу через Аравію під назвою аравійська камедь — Gummi arabicum. Цей сорт вважався найкращим, однак згодом у торгівлі почали віддавати перевагу вищому сорту, який відрізняється більшим розміром шматків та світло-жовтим кольором — Gummi Senegal (доставляється транзитом через Сенегал). Згодом аравійська камедь під назвою гуміарабік знову з’явилася на ринку і ця назва стала загальноприйнятою. Однак вона не відповідає походженню продукту, тому що А. сенегальська у Саудівській Аравії не зустрічається. Водний розчин камеді цих двох видів (Mucilago Gummi arabici) містить арабін, який при гідролізі розщеплюється на арабінозу, галактозу, рамнозу й глюкуронову кислоту. Вживають всередину як обволікаючу речовину при коліті й ентероколіті, гастриті, захворюваннях печінки і сечовивідних шляхів, для профілактики й лікування ожиріння, при порушеннях обміну холестерину, а порошок аравійської камеді є емульгатором при виготовленні масляних емульсій. Нижчі сорти застосовують у виробництві тканин та фарб.

А. входить до фармакопей різних країн. А. катеху — Катеху (Чорне катеху) — Catechu, C. nigrum (від малазійського cate — сухий + chu — сік). Сухий екстракт, який отримують екстрагуванням водою при нагріванні подрібненої деревини дикого та культивованого у тропічній Азії дерева — А. катеху — Acacia catechu (L.f.) Willd з родини бобових — Fabaceae (Leguminosae). Надходить у продаж у вигляді шматків мідно-бурого або майже чорного кольору з сильно в’яжучим, гіркуватим смаком під назвою чорного катеху. Містить 25–55% танідів конденсованої групи, а також флавоноїди (кверцетин, кверцитрин). Застосовують як в’яжучу ЛРС всередину, зовні — у вигляді примочок, для полоскання при кровотечах ясен. Входить до БТФ, застосовується у гомеопатії (див. Гуміарабік).

БСЭ. — М., 1975. — Т. 22; Муравьева Д.А. Тропические и субтропические лекарственные растения. — М., 1997; European Pharmacopoeia. — Strasbourg, 2001; Ireland H.E., Clutterbuck A., Cloquet J.P. et al. The development of immunoassays to identify and quantify species source of gum arabic // J. Agric. Food Chem. — 2004. — № 29, 52(26); Kaur K., Michael H., Arora S. et al. In vitro bioactivity-guided fractionation and characterization ofpolyphenolic inhibitory fractions from Acacia nilotica (L.) Willd. ex Del // J. Ethnopharmacol. — 2005. — № 20; Otieno D.O., Sehmidt M.W., Adiku S., Tenhunen J. Physiological and morphological responses to water stress in two Acacia species from contrasting habitats // Tree Physiol. — 2005. — № 25 (3); Pennacchio M., Kemp A.S., Taylor R.P. et al. Interesting biological activities from plants traditionally used by Native Australians // J. EthnopharmacoL. — 2005. — № 15; 96 (3); Walters M., Midgley J.J., Somers M.J. Effects of fire and fire intensity on the germination and establishment of Acacia karroo, Acacia nilotica, Acacia luederitzii and Dichrostachys cinerea in the field // BMC Ecol. — 2004. — № 7; 4 (1).

Інші статті автора