Яка порода собак найдобріша?

Лабрадор ретривер. Лабрадор ретривер, безсумнівно, одна з найдобріших і найпопулярніших порід собак у всьому світі. Їх лагідний характер і прагнення догодити роблять їх чудовими домашніми улюбленцями.

Яка порода собак найменша в світі?

Чіхуахуа — найменший собака в світі за вагою. Вважається, що його предки були одомашнені індіанцями-тольтеками. Багато карликових порід з'явилися саме завдяки домішку крові цих милих американських аборигенів. Швидкі, безстрашні та стрімкі чіхуахуа люблять гратися та бігати.

14 Кращих порід вівчарок і опис видів

У статті я розповім про всі види вівчарок, які існують у світі і представлю їх у вигляді своєрідного ТОПу з назвами. З`ясую, з якою метою виводили кожну з порід. Розгляну їх особливості характеру, харчування, утримання. Порівняю ціни цуценят.

• Кращі породи вівчарок
  • Німецька
  • Алабай, або середньоазіатська вівчарка
  • Кавказька
  • Бельгійська
  • Австралійська
  • Анатолийская
  • Англійська
  • Угорська вівчарка, або комондор
  • Маремма-абруццкая
  • Норвезька
  • Шотландська або коллі
  • швейцарська
  • Хорватська
  • польська подгалянская

  Кращі породи вівчарок

  Німецька

  Попередниками вважають псів бронзового століття, останки яких були знайдені на територіях Західної Європи. Вважається, що собаки були народжені в результаті помісі індійського вовка і пса.

  Велика порода собачих. Для неї характерний рудо-чорне забарвлення з підпалом. У німецьких вівчарок густа шерсть, потужні грудні м`язи, низько посаджений таз. Важать близько 26-39 кілограмів. Зростання становить 56-66 сантиметрів. Живуть 9-15 років.

  Характер тваринного неагресивний. Вважаються дуже розумними тваринами, добре піддаються дресируванню з самого дитинства.

  

  Прекрасні сімейні компаньйони і охоронці. Часто використовуються спецслужбами для розшукових типів заходів.

  Алабай, або середньоазіатська вівчарка

  Сформувалася в результаті тривалого відбору та селекції. Собаки цієї породи мають спільне походження з собаками, які проживають на територіях Азії довгі тисячоліття.

  Розрізняють гладкошерстних і довгошерстих середньоазіатських вівчарок. Відмінні риси: масивна голова, розташовані далеко один від одного очі. Найпоширеніші забарвлення: чорний, білий, сірий, біло-рудий.

  Упевнена, сильна, витривала порода. Алабай з агресією ставиться до чужих собакам «чи не її території», але на тварин «зі свого двору» не нападає. При належній дресируванню ніколи не нападе на людину. Добре виражені охоронні якості передаються тільки генетично.

  

  Кавказька

  Остаточно сформувалася в результаті природного відбору псів, які проживають на територіях Кавказу. У стародавні часи часто використовувалися для охорони овець і житла.

  Виділяють кілька забарвлень: рудий, тигровий, рябого, сіро-коричневий, білий. Цуценятам цієї породи нерідко купований вуха, оскільки при сутичці з хижаком тварина інстинктивно захищало орган слуху. Це заважало нападу. Зараз купірування вух не є обов`язковим стандартом цієї породи.

  Серед характерних рис кавказької вівчарки відзначають недовірливість до сторонніх, спокійна вдача, відсутність млявості.

  

  Бельгійська

  Бельгійська вівчарка була виведена в кінці 19 століття в результаті наполегливої ​​роботи Адольфа Рийул. Він мріяв вивести ідеальну породу, що володіє пастушими і службовими якостями. З метою розведення схрещував пастуших собак.

  В результаті множинних експериментів було отримано 4 різновиди бельгійської вівчарки: грунендаль, тервюрен, малінуа, лакенуа.

  Перші три найбільш схожі: струнка статура, подовжена морда, трикутні стоячі вуха. Лакенуа володіє вухами поменше, більш короткою мордою.

  

  • Грунендаль: Чорне забарвлення.
  • Тервюрен: Рудий окрас з чорної маскою.
  • малинуа: Палевий окрас, короткошерстна.
  • лакенуа: Попелясто-жовтий окрас, жорстка шерсть.
  Врівноважена, неагресивна собака, що володіє активним вдачею.

  Австралійська

  У старі часи служила помічником фермерам. Її вивели в Америці.

  Пес виділяється яскравим незвичайним біло-сіро-рудуватим забарвленням. Очі у тварини виразні і незвичайні: яскраво-блакитні або бурштинові. У австралійських вівчарок часто спостерігається гетерохромія.

  Собака середнього розміру, гнучка. Має м`язисту шию і надзвичайної краси хвіст.

  Характер пса вважають ідеальним. Вона чудово ладнає з усіма: і з дітьми, і з дорослими. Прийде на допомогу в будь-яку хвилину. Рухома, активна. Цій породі необхідні тривалі прогулянки.

  

  Анатолийская

  сучасна анатолійська вівчарка сталася від мастиф, що мешкали на території Туреччини.

  Серед характерних рис виділяють: палевий окрас, чорні вуха і кінчик морди. Відрізняється потужним м`язистим статурою, багатою шерстю.

  Спокійна і врівноважена собака. Чи не довіряє стороннім, але сильно прив`язана до господаря. Виведена виключно для роботи. Про таких кажуть: «Ні хвилини спокою». Потребує активного проведення часу.

  Складна в змісті. Не підходить новачкам-собаківників.

  

  Англійська

  Спеціально виводилася фермерами Америки з метою поліпшення якостей. англійські вівчарки охороняли ферми і отари овець.

  Виділяють чорно-білий або чорно-коричневе забарвлення. У представника породи потужні ноги, шия, груди. Багата шерсть. Гарний великий хвіст.

  Активна, моторна собака, незважаючи на свій неповороткий зовнішній вигляд. Здатна пробігати великі відстані.

  Ніколи не образить дитину, терпляча. Дуже любить прогулянки. Схильна вести активний спосіб життя.

  

  Представники цієї породи вміють лазити по деревах.

  Угорська вівчарка, або комондор

  Вважається, що предки комондора мешкали на території Чорного моря. Була виведена в результаті схрещування вовка і вівчарки.

  Потужна, мускулистий собака з незвичайним вовняним покровом: довгою світлою шерстю. Такий довгою, що сохне після миття вона 2 дня.

  Шерсть схожа на джгути. Вони звисають практично до землі. Догляд за тому дуже складний. Необхідно регулярно розчісувати комондора, чистити йому вуха, щоб уникнути інфекційних захворювань.

  Комондор з побоюванням ставиться до чужинців. Відданий своєму господареві. Кмітлива, розумна.

  

  Маремма-абруццкая

  Пес родом з Італії. Була виведена для допомоги пастухам. У 80-х роках визнана кращою собакою-охоронцем. Маремма-абруццкая вівчарка здатна дати відсіч навіть грізлі.

  Відмінною рисою собаки є білосніжний забарвлення. Повіки і мочка носа виключно чорного кольору. Великий низько посаджений хвіст.

  Для цього пса господар не є домінантою. Спокійно ставиться до сторонніх днем, але вночі її інстинкти загострюються. Виключно охоронна собака. Норовлива, харизматична.

  

  Норвезька

  З давніх-давен норвезькі вівчарки супроводжували вікінгів в походах. Служили як пастуші собаки.

  Норвезька вівчарка середнього розміру. Серед цієї породи поширені пшеничний або чорне забарвлення. Добре помітний високо посаджений хвіст. Яскраво самці відрізняються від самок.

  У будь-якій ситуації може постояти за себе. Розумна і кмітлива. З мінусів породи можна виділити надмірний гавкіт, який легко усувається шляхом дресирування, але спочатку лякає багатьох початківців собаківників.

  

  Шотландська або коллі

  Батьківщиною є гори Шотландії. Стежила за отарами овець. У критичній ситуації могла схопити вівцю за ногу. Будова щелепи дозволяло не прокусити копитне, а налякати.

  Розрізняють два різних види: довгошерсті і короткошерсті. Вони трохи розрізняються за характером. забарвлення коллі буває біло-рудим, чорно-білим. Також допустимі і інші забарвлення.

  Незважаючи на довгу шерсть, довгошерсті коллі все ж пристосовані до проживання в міських квартирах.

  Добра, лагідна собака для початківців собаківників. Ідеально підходить для утримання в сім`ї з дітьми. Обожнює рухливі ігри.

  

  швейцарська

  Порода була привезена з Канади до Швейцарії після того, як від німецької несподівано був народжений білосніжний щеня.

  Відмінною особливістю швейцарських вівчарок є білосніжна шерсть, звужена мордочка і високі трикутні вуха.

  Представники породи дисципліновані і грайливі. Швидко запам`ятовують команди. Добре піддаються дресируванню. Здатні виконувати навіть трюки. Собаки цієї породи сильно прив`язані до господаря. Будуть проявляти агресію тільки в разі реальної загрози. Добродушні, ласкаві, люблять дітей.

  

  Хорватська

  Хорвати привезли пса в Славонії в 7 столітті.

  Забарвлення виключно чорний. Рідко допустимі невеликі вкраплення білих плям. Загривок не виражена. Витягнута голова. Трикутні вуха. Темні мигдалеподібні очі.

  Хорватські вівчарки - дуже уважні і віддані собаки. Легкі в утриманні та догляді. Найчастіше оглядайте вуха і очі, щоб уникнути інфекційних захворювань.

  Призначені для охорони стада. Є найменшими за розміром в своїй ростової категорії, деякі відносять їх до розряду міні вівчарок. Добре піддаються дресируванню.

  

  польська подгалянская

  Вважається що польську вівчарку розводили пастухи в 5 столітті. Була привезена пастухами з Азії. Велика біла собака з виразною шиєю і великими висячими вухами.

  Спокійна, віддана господареві собака. Любить і поважає членів сім`ї. Працездатна, працьовита, неагресивна, пильна. Добре ставиться до дітей. Завжди захистить свого господаря. Рідко проявляє агресію і нечасто скалить зуби.

  

  Ідеальним місцем для утримання стане заміський будинок.

  Таким чином, серед представників виду спостерігається висока різноманітність. Кожен господар може вибрати собаку собі до душі, орієнтуючись на окремі особливості характеру і власні переваги.

  Вівчарка. Які бувають види вівчарок. Все про вівчарок

  

  Надзвичайно розумні тіа відважні на службі, кінозірки та просто улюбленці мільйонів людей у всьому світі — вівчарки є найпоширенішою породною групою. Сама назва говорить про їхнє первинне призначення — випасання овець. У сучасному світі ці собаки стали нашими напарниками та компаньйонами. Розказуємо докладно, які бувають різновиди вівчарок.

  Ось п’ять рис, якими славляться ці тварини:

  1. Розум. Вівчарки легко піддаються навчанню і правильно виконують команди власника.
  2. Витривалість. Вони доволі швидко долають значні відстані, переслідуючи зловмисника.
  3. Терпеливість. Можуть довго перебувати на пасовищі поряд зі стадом овець, кіз та іншої худоби і бути для них надійними захисниками.
  4. Сміливість. Безстрашно захищають людей і тварин від хижаків чи злодіїв.
  5. Працездатність. Вівчарка може майже цілодобово виконувати різні доручення людини.

  Історія вівчарок

  Найвідомішою у цій породній групі є німецька вівчарка. Їх виводили для охоронної служби на пасовищах. Селекційні роботи вели у скандинавських країнах. Припускають, що під час формування породи підмішували кров індійських вовків. Одним із перших представників німецької вівчарки був пес на прізвисько Грайф. У 1899 році породу офіційно представили на світовій виставці собак.

  Не менш популярною є кавказька вівчарка. Її батьківщиною є територія, прилегла до Кавказького хребта. Формування породи обумовлене протягом століть природним відбором для захисту осель і домашньої худоби. А ось селекцію провели у СРСР ще у 20-х роках двадцятого століття. Згідно з іншою версією походження, предками цих собак є тибетські доги.

  Східноєвропейську вівчарку вивели для служби в армії та господарських потреб. Вона може бути поводирем для незрячих і слабозорих людей. Вирощувати цих собак почали у 1930 році. Східноєвропейську вівчарку використовують відомчі служби для охорони різноманітних об’єктів, пошуку вибухівки і наркотиків, а також для упіймання злочинців.

  Бельгійська вівчарка. У 1891 році бельгійський ветеринар почав експеримент з виведення національної породи вівчарок для роботи на пасовищах. Для цього він взяв собак одного типу зі стоячими вухами, але з різним забарвленням і шерстю. А вже на початку двадцятого століття було встановлено стандарти: довга шерсть і сіро-попелясте забарвлення (лакенуа), коротка шерсть вугільного або корично-жовтого кольору (малінуа), чорне забарвлення і середньої довжини шерсть (грюндаль).

  Найдавнішою породою у цій групі є хорватська вівчарка. Вони жили на землях словенських землях близько 600 років. Систематичним розведенням зайнявся ветеринар Степан Ромич у 1935 році. Через три десятиліття, у 1969-му, породу визнали кінологи у всьому світі.

  Швейцарська біла вівчарка. У 70-х роках до Швейцарії завезли білу вівчарку. Прабатьком сучасних собак цієї породи став американський пес. Кількість тварин поступово збільшувалася, і тоді розпочалося їхнє цілеспрямоване розведення.

  Особливості вівчарок

  Спочатку цих собак розводили як захисників стада від хижаків. Потім їх почали використовувати для різноманітної служби. Тепер це улюбленці сімей і чудесні компаньйони. Скільки сьогодні існує різновидів вівчарок? Понад 50!

  Вони відрізняються між собою за 4 ознаками:

  Спільні риси вівчарок: безстрашність, сила, здібність до навчання і швидке звикання до людей. Після певної підготовки ці собаки зможуть виконувати безліч службових завдань.

  Вівчарки переважно мають великі розміри і красиву та густу шерсть з різноманітним забарвленням. Кожна масть є унікальною. Перевагами є відносно простий догляд і витривалість. Собака може нести службу у лютий мороз і не залишить напарника у скрутну хвилину. Це відданий чотирилапий друг, який не підведе навіть у найбільш екстремальній ситуації.

  Робочі собаки різних порід потребують правильного харчування. У лінійці бренду КЛУБ 4 ЛАПИ це корм «Scout».

  Вівчаркам потрібно вдосталь простору. Будинок з подвір’ям — ідеальне місце для життя такого собаки. Якщо ж ви мешкаєте у квартирі, враховуйте, що потрібен щоденний доволі активний і тривалий вигул.

  У родині вівчарка завойовує величезну любов. Для будь-якого іншого собаки вони стають друзями, особливо якщо знайомство відбулося ще у щенячому віці.

  Службові вівчарки потребують правильного виховання і постійного фізичного навантаження. Щоби вони стали не лише помічниками, а й друзями, тварин необхідно навчати змалечку. Вік цуценяти триває перші 12 місяців, однак лише тоді, коли їм виповнюється чотири роки, вони формуються остаточно.

  Різновиди вівчарок

  У світі зареєстровано понад 20 порід вівчарок. Утім, це навіть не половина, а лише третина від кількості усіх різновидів. Серед них є особливо популярні і навпаки, менш відомі собаки, яких більше знають на території, де їх вивели.

  Завдяки доброзичливому характеру та вдачі вівчарок кількість їхніх шанувальників з кожним разом лише зростає. Недарма споконвіків повторюють, що собака є найкращим другом для людини.

  Особливий інтерес у багатьох викликають австралійські вівчарки. Любителям цих собак варто звернути увагу на чотири основних підвиди:

  Ауссі середніх розмірів, ростом від 45 до 57 сантиметрів, їхня вага не перевищує 31 кілограм. Забарвлення шерсті буває мармуровим, блакитним, коричневим і плямистим. Характер собаки доброзичливий та привітний. Він активний і прекрасно виконує команди.

  Келлі — дуже популярна в Австралії порода. Собака інтелігентний, уважний і дуже любить свого власника. Характер у них м’який і доволі енергійний. Ріст — від 41 до 51 сантиметра. Вага — до 21 кілограма. Кольори: коричневий, темний, цегляний.

  Порода хілер з’явилася від схрещення коллі і дикої собаки дінго. Вирізняється мужністю і витривалістю. Легко навчається завдяки вродженому інтелекту. Ріст тварини — від 41 до 51 сантиметра. Вага — у межах 16-21 кілограма. Забарвлення буває блакитним з цяточками, сірим і рудо-плямистим.

  Аіді — доволі обережний та уважний собака, який володіє чималою силою. Вірний не лише власнику, а і його родичам. Якщо собаку правильно виховувати, то вона потоваришує з дітьми. Розміри в холці сягають 50-61 сантиметра. Вага становить до 31 кілограма. Забарвлення буває рудим, пісочним, тигровим і білим.

  Англійських вівчарок завезли із північних штатів Америки. Їх одразу полюбили місцеві жителі за швидкість і миттєву реакцію на непередбачувані обставини. Собака цікавий також тим, що може лазити по деревах. Його ріст — 45-57 сантиметрів. Вага — 16-26 кілограм.

  Анатолійська вівчарка (кангал) вважається однією із найдавніших в азійських країнах. Її обов’язки — охороняти від хижаків тварин на пасовиську. Кангала характеризує гострий розум та спокій, а ще вони швидко вчаться. Кангал охоче бавитиметься з маленькими дітьми. Ріст пса — від 70 до 80 сантиметрів, а вага — 40-64 кілограми.

  Німецька вівчарка

  Чимало людей віддають перевагу німецькій вівчарці. Собака цієї породи вирізняється врівноваженим характером і рухливістю. Вона легко піддається навчанню. Батьківщиною тварини є Німеччина, проте вона здобула популярність у багатьох країнах.

  Собака універсальний, його використовують для захисту стада на пасовищі, а також для служби у різних охоронних, пошукових відомствах і прикордонній службі. Добре навчена німецька вівчарка є незамінною у співпраці зі слідчими. Для незрячих людей стає надійним поводирем. Варіанти забарвлення: чорне, чорно-коричневе, руде.

  Бельгійська вівчарка

  Спочатку бельгійська собака призначалася для охорони на пасовищі. Порода з’явилася у результаті схрещування мастифа з дірхаундом. Існує три підвиди бельгійських вівчарок: лакенуа, малінуа і грюнендаль.

  • широке чоло
  • чорні очі
  • міцна мускулиста статура
  • високо поставлені трикутні вуха
  • терплячий і твердий характер

  Кавказька вівчарка

  Кавказька порода — найбільша серед пастуших собак. Вирізняється великими розмірами, довгою шерстю, неабиякою витривалістю та силою. Цей собака відданий лише одній людині і завжди її захищатиме. Усе залежить від ставлення власника. На собак у жодному разі не можна кричати і застосовувати фізичну силу «з виховною метою». Кавказька вівчарка має масивну статуру, міцну мускулатуру і товсту шкіру. Варіанти забарвлення шерсті: ясно-жовтий, строкатий, коричневий і рудий. Кавказець добре піддається навчанню, має високий інтелект і стійку психічну реакцію.

  Грецька вівчарка

  Грецьку породу створили безпосередньо для охорони на пасовищах. Її батьківщиною є гірські райони Греції. Собака може бути великих та середніх розмірів, вирізняється сильним м’язистим тілом. Вона з легкістю може дати відсіч вовку. Має злегка хвилясту шерсть середньої чи більшої довжини. Очі у собаки карі. Забарвлення: чорне, сіре, біле, плямисте. Тварина доволі невибаглива і витривала. Її характеризує сміливий, рішучий характер. Грецька вівчарка звикає слухатися лише свого власника.

  Швейцарська вівчарка

  Швейцарській вівчарці властиві життєрадісність, уважність і пильність. Собаку не цікавлять сторонні люди. Ці тварини просто і легко навчаються, виконують усі команди власників. Їм під силу навіть складні трюки. Порода поділяється на два підвиди: з довгою шерстю і короткою. Забарвлення — біле. Вони доволі невибагливі у побуті.

  Хорватська вівчарка

  Хорватська вівчарка вирізняється середнім розміром, чорним забарвленням і кучерявою шерстю на корпусі. Їй притаманні такі риси: кмітливість, уважність, спритність та енергійність. Собака має міцне здоров’я. Вони стійкі до різних хвороб. Чудово виконує команди і залюбки займатиметься із власником якимось з собачих видів спорту.

  Вівчарка — для служіння і дружби

  Перед тим, як принести додому цуценя, варто приділити увагу особливостям догляду і вихованню домашніх улюбленців. Поживний і різноманітний раціон допоможе собаці правильно розвиватись і набиратися сил. Корм має містити необхідні мікроелементи, що сприяють росту тварини та набору ваги. Важливо, щоби розмір порції відповідав віку. Вівчарка є службовою собакою, тому потребує відповідної підготовки. Навіть якщо тварина живе у домашніх умовах, з нею треба увесь час займатися. Правильний підхід до харчування і тренування вівчарки потішать власника її красивим виглядом і чудовим здоров’ям.