60 років "горбатому": звідки взявся "Запорожець"

Чи знаєте ви, що замість "Запорожця" ми могли б їздити чимось зовсім нецікавим? Ми вивчали історію боротьби за ЗАЗик наприкінці далеких 1950-х.

60 років "горбатому": звідки взявся "Запорожець"

Коли країна почала міцніти після військової розрухи, партія та уряд, як водиться, перейнялися новими потребами населення. Потрібен був кандидат на роль масового компактного автомобіля, який вільно продавався б і був доступним за ціною.

Це мала бути наймолодша машина в радянському типажі легковиків. Сходинкою вище стояв старший брат - новий "Москвич-402", ще вище - "Перемога" з "Волгою", а над ними всіма - представницькі ЗІМи та ЗІСи.

Що ставити на конвеєр?

Економіка СРСР була ринкової, тому було непросто вгадати, яка саме машина потрібна населенню. Роль маркетологів взяли він партійні лідери разом із вченими дослідницького інституту НАМИ.

Хотілося з одного боку, дати народу щось дешевше, а з іншого – більш-менш міцне та довговічне, бо керівники країни розуміли, що за радянської системи розподілу проблем із запчастинами та сервісом не уникнути. Крім того, грав свою роль фактор нерозвиненої дорожньої мережі, через що велика кількість автомобілів переважно експлуатувалася б на путівцях.

Кузов "жужика" відповідає вимогам масового виробництва, схему його членування на великі штамповані деталі справді підглянули в італійців.

У країнах Європи на той час найдешевшими машинами були мікроавтомобілі типу BMW Isetta, Messerschmitt KR175, Zundapp Janus – інакше кажучи, мотоколяски.Всадити в таку радянську людину було б непросто, бо у повоєнному суспільстві такий транспорт мав незавидну славу транспорту для інвалідів. Чого тільки варті образливі прізвиська: "інвалідка", "жаба", "дякую Гітлеру".

Коли в СРСР створювали ЗАЗ-965, пів Європи їздило на утлих мотовізках з мотоциклетними моторчиками. Від ідеї виробляти такі замість "Запорожця" на щастя відмовилися.

Проте цілу колекцію таких машин було закуплено НАМИ і всебічно протестовано на дорогах різної якості. Випробування показали непридатність такої техніки на роль "народного автомобіля" у СРСР. Більш того, ті ж спільні тести показали непридатність для вітчизняних умов та суперпопулярних у Західному світі більших машин – Fiat 500, Fiat-600, Austin Mini, Lloyd LP600 та ін.

Перший "Запорожець" намагалися зробити сімейним авто. А його однокласники були меншими та не такими місткими: NSU Prinz, Lloyd LP600, Fiat 600.

Іграшкові 8 – 10-дюймові коліщата застрягали в снігу та калюжах, жорстка короткохідна підвіска та крихкі кузови розсипалися на бруківці, тісний салон не вміщав нормальну радянську родину, а немічних двигунів вистачало лише на кілька десятків тис. км пробігу. Копіювати не було чого.

Даєш своє!

Довелося винаходити щось своє. Власне, це почали робити трохи раніше. Проектувати нового “малюка” змусили московський завод МЗМА (директор відхрещувався через завантаженість конструкторів, але міністр дотиснув – кращих профі з малолітражок у Союзі не було). У процесі також брав участь інститут НАМІ та пізніше створене КБ Запорізького автомобільного заводу, куди зманили спеців із Горького – з ГАЗу.

Коли "Запорожець" був "Москвичем", він мав трохи інший вигляд.Потім боковину осучаснили, а передок для чогось зробили подібним до Fiat.

Керівники союзного рівня підштовхували авторів "Москвича-444" до копіювання італійського Fiat-600, але він не відповідав багатьом вимогам. Тому салон майбутнього "горбатого" зробили більш просторими (+50 мм завширшки і +10 мм завдовжки), колеса більшими, ходову міцнішою, а двигун більший, потужніший і простіший. Принципово інший зробили передню підвіску, що дозволило підвищити її ресурс та спростити кузов.

Конструктори-мотористи запропонували два варіанти двигуна: з опозитним та V-подібним компонуванням. Вибрали другий – як зручніший для сервісу.

Так вийшла малолітражка, яку пізніше, 1959-го, назвали “Запорожцем”. Дешева та невибаглива машина відкрила мільйонам громадян шлях до свободи пересування, а згодом стала культовою – як симпатичний символ минулого та первісток згодом потужного українського автопрому.

Днем народження першого "Запорожця" можна вважати 22 листопада 1960 року, коли зібрали першу партію нової машини. Хоча є ще одна дата – 18 липня, день презентації новинки перед керівниками держави, своєрідне остаточне затвердження проекту.

А ще кілька поколінь громадян мають бути вдячні нашому “Запорожцю” за те, що він встановив для суспільства та промисловості найвищий стандарт найдешевшого масового автомобіля. Він зміг поєднати в собі дуже високі споживчі якості з невеликою собівартістю, що й дало можливість закріпитися на конвеєрі. Якби не він, отримали б ми на довгі роки замість повноцінного чотиримісного авто малокубатурну одноразову мотоколяску або щось на кшталт кабіненроллера Messerschmitt – з рівнем комфорту бойового винищувача та відповідним ресурсом.