Чому всі зневажають муху за байкою Муха і Бджола?

Бджола — трудяща людина, яка не може без праці. хоче жити чесно заробленим. Муха — це та людина, що живиться чужою працею, нахабно забирає придбане, зроблене іншими, ще й хизується при цьому. Таких людей-нероб зневажали раніше й зневажають тепер. Кеш

Яка мета в житті у мухи і Бджоли?

Ідея “Муха й Бджола”: уславлення працьовитості, творчого натхнення, вміння раціонально використовувати час (Бджола); засудження ледарства, безпечності; прагнення жити за рахунок інших, задовольняючи власні потреби. Кеш

Яка мораль байки Бджола та муха?

Глібова «Муха і Бджола». (Вступ: розповідь про Муху-ледащицю та її байдикування. Основна частина: зустріч Мухи і Бджоли та їхня розмова про значення праці. Мораль: не можна бути лінивим і нахабним, треба любити чесну працю, яка нас годує.)

Л.Глібов "Муха і Бджола"

Який художній засіб використав Л.Глібов у рядку "Вітерець тихесенько гойдає"?

Як Муха назвала Бджолу у своєму зверненні до неї?

Що запропонувала Муха Бджолі, зустрівшись із нею

Яка, за словами Мухи, доленька у Бджоли?

Що було для Мухи складним?

З ранку до вечора працювати

доглядати власних немовлят

Бджола образила Муху, сказавши їй, що вона:

сідає на страви, через що її ганяють

не має привабливого вигляду

В яких заходах Муха "не брала участі"?

Події твору "Муха і Бджола" відбуваються

Створюйте онлайн-тести
для контролю знань і залучення учнів
до активної роботи у класі та вдома

Муха й бджола (Глібів)

Весною Муха-ледащиця
Майнула у садок
На ряст, на квіти подивиться,
Почуть Зозулин голосок.
От примостилась на красолі
Та й думає про те,
Що як то гарно жить на волі,
Коли усе цвіте.
Сидить, спесиво поглядає,
Що робиться в садку;
Вітрець тихесенько гойдає,
Мов панночку яку.
Побачила Бджола близенько:
— Добридень! — каже їй. —
Оддиш хоч трохи, моя ненько,
Сідай отут мерщій.
— Та ніколи мені сидіти, —
Одвітує Бджола, —
Вже час до пасіки летіти:
Далеко від села.
— Яка погана, — Муха каже, —
На світі доленька твоя:
Раненько встане, пізно ляже.
Мені б отак — змарніла б я,
За тиждень би головоньку схилила.
Моє життя, голубко мила, —
Талан як слід:
Чи де бенкет, чи де обід
Або весіллячко, родини, —
Такої гарної години
Ніколи не втеряю я:
І їм, і ласую доволі, —
Не те що клопоти у полі
І праця бідная твоя! –
На річ таку Бджола сказала:
— Нехай воно і так;
Та тільки он що я чувала,
Що Муху зневажає всяк,
Що де ти не поткнешся
Або до страви доторкнешся, —
Тебе ганяють скрізь:
Непрохана не лізь.
— Стару новинку, — каже Муха, —
Десь довелось тобі почуть.
Запевне, дурень дурня слуха.
Велике діло — проженуть!
Не можна в двері — я в кватирку
Або пролізу в іншу дірку –
І зась усім!

Нехай ся байка мухам буде,
Щоб не сказали часом люде,
Що надокучив їм.