Еноксапарин натрію (Enoxaparin sodium)

Наведена наукова інформація є узагальнюючою і не може бути використана для ухвалення рішення щодо можливості застосування конкретного лікарського препарату.

• Форма випуску, упаковка та склад
• Фармако-терапевтичні групи
• Фармакологічна дія
• Фармакокінетика
• Покази препарату
• Режим дозування
• Побічна дія
• Протипоказання до застосування
• Особливі вказівки
• Лікарська взаємодія
• Контакти

Власник реєстраційного посвідчення:

Вироблено:

Лікарська форма

Форма випуску, упаковка та склад препарату Еноксапарин натрію.

Розчин для ін'єкцій

0.2 мл - ампули - пачки картонні - За рецептом
0.2 мл - ампули (10 шт.) - пачки картонні - За рецептом
0.2 мл - ампули (2 шт.) - пачки картонні - За рецептом
0.2 мл - ампули (5 шт.) - пачки картонні - За рецептом
0.4 мл - ампули - пачки картонні - За рецептом
0.4 мл - ампули (10 шт.) - пачки картонні - За рецептом
0.4 мл - ампули (2 шт.) - пачки картонні - За рецептом
0.4 мл - ампули (5 шт.) - пачки картонні - За рецептом
0.6 мл - ампули - пачки картонні - За рецептом
0.6 мл - ампули (10 шт.) - пачки картонні - За рецептом
0.6 мл - ампули (2 шт.) - пачки картонні - За рецептом
0.6 мл - ампули (5 шт.) - пачки картонні - За рецептом
0.8 мл - ампули - пачки картонні - За рецептом
0.8 мл - ампули (10 шт.) - пачки картонні - За рецептом
0.8 мл - ампули (2 шт.) - пачки картонні - За рецептом
0.8 мл - ампули (5 шт.) - пачки картонні - За рецептом

Фармакологічна дія

Антикоагулянт прямої дії. Належить до групи низькомолекулярних гепаринів (молекулярною масою близько 4500 дальтон). Чинить антитромботичну дію.Має виражену активність щодо фактора Xa і слабку активність щодо фактора IIa. На відміну від нефракціонованого стандартного гепарину, антиагрегантна активність виражена сильніше, ніж антикоагулянтна активність. Не впливає на агрегацію тромбоцитів.

Крім анти-Ха/IIа активності також виявлено додаткові антикоагулянтні та протизапальні властивості еноксапарину натрію. Це включає АТ-III-залежне пригнічення інших факторів згортання, як фактор Vila, активацію вивільнення інгібітора шляху тканинного фактора (1ГГФ), а також зниження вивільнення фактора Віллебранда з ендотелію судин у кровотік. Ці фактори забезпечують антикоагулянтний ефект еноксапарину натрію загалом.

Фармакокінетика

При підшкірному введенні швидко і практично повністю всмоктується з місця ін'єкції. Пік анти-Ха активності еноксапарину в плазмі досягається через 3-5 год, що відповідає концентрації 1.6 мкг/мл після введення 40 мг. Анти-IIa активність у плазмі крові приблизно в 10 разів нижча, ніж анти-Ха активність.

V d анти-Ха активності еноксапарину натрію становить близько 4.3 л і наближається до ОЦК.

Еноксапарин натрію в основному метаболізується в печінці шляхом десульфатування та/або деполімеризації з утворенням низькомолекулярних речовин з дуже низькою біологічною активністю.

Виведення носить монофазний характер з T 1/2 близько 5 год (після одноразового підшкірного введення) і близько 7 год (після багаторазового введення). Виведення через нирки активних фрагментів еноксапарину натрію становить приблизно 10% від введеної дози, загальна ниркова екскреція активних та неактивних фрагментів становить приблизно 40% від введеної дози.

Показання до активних речовин препарату Еноксапарин натрію

Профілактика тромбоемболій, особливо в ортопедичній практиці та загальній хірургії; лікування тромбозів глибоких вен; профілактика гіперкоагуляції у системі екстракорпоральної циркуляції при проведенні гемодіалізу. Лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без патологічного зубця Q на ЕКГ (у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою).

Режим дозування

Спосіб застосування та режим дозування конкретного препарату залежить від його форми випуску та інших факторів. Оптимальний режим дозування визначає лікар. Слід суворо дотримуватися відповідності лікарської форми конкретного препарату, що використовується, показанням до застосування та режиму дозування.

Застосовують підшкірно, внутрішньовенно, в систему діалізу. Режим дозування встановлюють індивідуально, залежно від показань, клінічної ситуації та схеми лікування.

Побічна дія

З боку системи кровотворення та системи згортання крові: кровотеча, тромбоцитопенія, тромбоцитоз, аутоімунна тромбоцитопенія з тромбозом, інфаркт органів або ішемія кінцівок, геморагічна анемія, еозинофілія.

З боку імунної системи: алергічні реакції, анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок.

Порушення з боку нервової системи: головний біль; при застосуванні еноксапарину натрію на тлі спінальної/епідуральної анестезії або спінальної пункції відзначалися випадки розвитку спінальної гематоми (або нейроаксіальної гематоми). Ці реакції призводили до розвитку неврологічних порушень різного ступеня тяжкості, включаючи стійкий або незворотний параліч.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення активності печінкових ферментів, головним чином підвищення активності трансаміназ, гепатоцелюлярне ураження печінки, ураження холестатичної печінки.

З боку шкіри та підшкірних тканин: кропив'янка, свербіж шкіри, еритема, бульозний дерматит, алопеція.

З боку кістково-м'язової системи: при тривалій терапії (понад 3 місяці) – остеопороз.

Порушення з боку лабораторних показників: гіперкаліємія.

Місцеві реакції: у місці ін'єкції можливі гематома, біль, набряк, інфільтрат, запалення, утворення ущільнень, подразнення, некроз шкіри. У місці ін'єкції може розвинутись шкірний васкуліт, некроз шкіри, яким зазвичай передує поява пурпури або еритематозних папул (інфільтрованих та болючих). У цих випадках терапію еноксапарином натрію слід припинити.

Протипоказання до застосування

Підвищена чутливість до еноксапарину; стани з високим ризиком розвитку неконтрольованих кровотеч (в т.ч. виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, нещодавно перенесений геморагічний інсульт); спинальна або епідуральна анестезія або локорегіональна анестезія, коли еноксапарин натрію застосовувався для лікування попередніх 24 годин; імуноопосередкована гепарин-індукована тромбоцитопенія (в анамнезі) протягом 100 останніх днів або наявність у крові циркулюючих антитромбоцитарних антитіл; дитячий та підлітковий вік до 18 років.

Стани, за яких є потенційний ризик розвитку кровотечі: порушення гемостазу (в т.ч. гемофілія, тромбоцитопенія, гіпокоагуляція, хвороба Віллебранда), тяжкий васкуліт; виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки або інші ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі; нещодавно перенесений ішемічний інсульт; неконтрольована тяжка артеріальна гіпертензія; діабетична чи геморагічна ретинопатія; важкий цукровий діабет; нещодавно перенесена чи передбачувана неврологічна чи офтальмологічна операція; проведення спинальної або епідуральної анестезії (потенційна небезпека розвитку гематоми); спинномозкова пункція (нещодавно перенесена); недавні пологи; ендокардит бактеріальний (гострий чи підгострий); перикардит чи перикардіальний випіт; ниркова та/або печінкова недостатність; внутрішньоматкова контрацепція (ВМК); тяжка травма (особливо ЦНС), відкриті рани на великих поверхнях; одночасний прийом препаратів, що впливають на систему гемостазу; гепарин-індукована тромбоцитопенія без циркулюючих антитіл в анамнезі (понад 100 днів).

Відсутні дані щодо клінічного застосування еноксапарину натрію при таких захворюваннях: активний туберкульоз, променева терапія (нещодавно перенесена).

Застосування при вагітності та годуванні груддю

При вагітності можливе застосування лише у виняткових випадках, коли є нагальна необхідність його застосування, встановлена ​​лікарем. Вважається, що еноксапарин натрію може застосовуватись у період грудного вигодовування.

Застосування при порушеннях функції печінки

Застосування при порушеннях функції нирок

З обережністю слід застосовувати при нирковій недостатності.

Застосування у дітей

Протипоказано застосування у дітей та підлітків віком до 18 років.

Застосування у пацієнтів похилого віку

З обережністю слід застосовувати у пацієнтів похилого віку. При застосуванні в терапевтичних дозах у пацієнтів похилого віку (особливо у віці 80 років і більше) існує підвищений ризик розвитку кровотеч. У пацієнтів віком 75 років і більше не застосовується початкове внутрішньовенне болюсне введення.

Особливі вказівки

Чи не вводити в/м. Низькомолекулярні гепарини є взаємозамінними.

За наявності вказівок в анамнезі на тромбоцитопенії, індукованих гепарином, еноксапарин натрію можна застосовувати лише у випадках крайньої необхідності.

Перед початком та під час лікування слід регулярно контролювати кількість тромбоцитів у периферичній крові. При зниженні цього показника на 30-50% від вихідної величини еноксапарин натрію слід негайно відмінити та призначити відповідну терапію. Перед початком застосування слід скасувати засоби, які потенційно можуть впливати на гемостаз; якщо це неможливо, то одночасну терапію проводять під ретельним контролем показників згортання.

Відзначалося збільшення експозиції еноксапарину натрію при його профілактичному застосуванні у жінок з масою тіла менше 45 кг та у чоловіків з масою тіла менше 57 кг, що може призводити до підвищеного ризику кровотеч. Рекомендується проведення ретельного контролю за станом таких пацієнтів.

Пацієнти з ожирінням мають підвищений ризик розвитку тромбозів та емболій. Рекомендується проведення контролю за станом пацієнтів щодо розвитку симптомів та ознак тромбозів та емболій.

Еноксапарин натрію слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів, які мають в анамнезі (понад 100 днів) гепарин-індуковану тромбоцитопенію без циркулюючих антитіл. Рішення про застосування еноксапарину натрію в даній ситуації має бути прийняте тільки після оцінки співвідношення користь/ризик і за відсутності гепарин, що не містить, альтернативної терапії.

Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів із гострими терапевтичними захворюваннями, які перебувають на постільному режимі. У разі розвитку гострої інфекції, гострих ревматичних станів профілактичне застосування еноксапарину натрію виправдане тільки в тому випадку, якщо вищеперелічені стани поєднуються з одним з наступних факторів ризику венозного тромбоутворення: вік понад 75 років, злоякісні новоутворення, тромбози та емболія , серцева недостатність; хронічна дихальна недостатність.

Лікарська взаємодія

При одночасному застосуванні з препаратами, що впливають на гемостаз (саліцилати, інші НПЗЗ, декстран 40, тиклопідин, клопідогрел, глюкокортикостероїди, тромболітики, антикоагулянти) посилюється антикоагулянтна дія еноксапарину натрію, можливий розвиток геморагічних ускладнень.

При одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, що підвищують вміст калію в сироватці, слід проводити клінічний та лабораторний контроль.