Офіційні назви кольорів

Помітно, а для анґлійської то просто * іменник як примітка і примітка. Також іноді є записи через дефіс як violet-eggplant.

* переважно, бо іноді є явне перетворення до прикметника за допомогою наростка наприклад -ian як у Persian blue. Правда, і тут можна посперечатися і тлумачити як іменник: блакитний персів.

Якщо брати за найпростішу уніфікацію, то для мене найкрасивішим способом буде інший. Але це суто для мене. То є ли десь офіційний перелік кольорів чи поради?

2-ге і 3-те — це, на мій погляд майже те саме, лише питання смаку та милозвучності (андроїдний зелений vs. зелений «Адроїда», Брандейсів (брандейсівський) блакитний vs. блакитний Брайдеса). Тобто, на мою думку, суттєві варіанти — це 1-й, 2-й (≈3-й) і 4-й.

Зауважу щодо 1-го — порівняння з біологією є дещо помилковим, адже у латині іменник передує прикметнику, а в англійській навпаки. Steel blue — це сталевий синій, тобто це словосполучення радше пасує до 2-го.

Відгук про нові мітки. Це харчування не про переклад [особливо з анґлійської]. Також не зовсім про прикметники, але най будити.

Android Green – це колір зеленого робота Android, який є логотипом операційної системи Android від Google. Коректним перекладом буде "зелений Андроїд". developer.android.com/distribute/marketing-tools/…

3 Answers 3

Натрапивши на невеликий — менше 100 сторінок — діяспорський словник: Англійсько-український словник назва кольорів та кольорознавства (Анатоль Вовк, редактор Богдан Струмінський), 1986 рік.

steel blue noun and adjective «сталевосірий» колір, опис: (в середньому) сірявосиній [1, 4], ясноголубий [4], снюватосталевий [П].

Лише це слово зі згаданих у запитанні було.Втім, словарь має додатки з описами і свою систему УНК — універсальне назвництво кольорів, що заснована на американській Universal Color Language, тобто UCL. Раджу ознайомитись. Там також є розділ з назвою правопис складених назв кольорів, котрого і витягну сюди…

Правопис складених назв кольорів

У проблемі писання складених слів (сукупно чи з розділкою) «Харківський правопис» радив «оглядатися на наголос», а саме в словах з одним ударом писати складники разом (напр. жовтогарячий), а з розділкою писати слова з двома ударами (напр. сільсько-господарський) (Б-12, стор. 85). Цей критерій, однак, недостатній, оскільки є чисельні випадки, де кількість наголосів неясна чи неспівана.

Тому в словнику ми застосували семантичний критерій писання складених назв, як більш надійний. Відповідно до нього таку назву пишемо з розділкою (дефісом), якщо обидві складники рівнорядні, але пишемо її вкупі, якщо один член назви тільки модифікує інший, тобто він йому підпорядкований, а тим самим він з ним нерівнорядний. (Пропозиція редактора словника).

До складених назв кольорів з рівнорядними складниками належать ті, що стосуються двох або більше незмішаних, суміжні кольорів (назви, що відносяться до двобарвності або різнобарвності), напр., чорно-білий, синє-жовтий, червоно-біло-синій.

До нерівнорядних, підпорядкованих складників у назвах кольорів зараховуємо ті, що проходять від слів, які визначають ясноту кольору: блідий, ясний, помірний, темний або його інтенсивність (насиченість): сірий, грязний, помірний, густий, яскравий, затятий.

Також нерівнорядно складеними вважаємо назви одностайних проміжних між головними, кольорів таких, як жовтозелень (к. середній між жовтим та зеленим) та жовтовозелень (зелений к. з домішкою жовтого). Тому, що це правило веде до деяких довгих названь, для допомоги в читанні даємо при таких словах головний (') та допоміжний (`) наголоси, напр., брунатнуватооливковий, червонавофіялковий.

Нарешті нерівнорядно складеними є слова, в яких є порівнанна (метафора), напр. білий (білий, як сніг), небесно-блакитний (блакитний, як небеса) та полум'яночервоний (червоний неначе пламене).

Тому, що у правописі складених назв кольорів наявні різниці у правописних словниках (А-11, А-13, А-27) та у правописних довідниках (Б-6, Б-12), а знову ж таки в термонологічних словниках «Золотої доби» української термінології (1923-1932 рр.) знаходимо чисельні правописні непослідовності, наша система є спробою цей ділянку правопису усистематизувати. У менш повній формі ця система вжита також у Українському правописі П. Ковальова (Б-6).

На жаль, нічого про порядок не сказано. Але можна помітити, що зазвичай складання прикметник без дефіса або, що рідше, прикметник + іменник кольору. Для прикладу наведу дві статті також:

Pompeian red noun «помпейська червінь», «помпейскочервоний», опис: червоний (помірний або сірий) [2]; сірий червонооранжовий або ясний червоновобрунатний [4].

Prussian blue noun and adjective «пруська синь», колір «пруськосиній», берлінський блакит [П, С] (колір піґменту), опис: синій (помірний або сильний) або блакитний (темній або густий) [2, 3, 4]; яскравосиній або блакитний [С].

Домовленості

« » — слова в таких лапках є дослівним перекладом англійської назви, невживаним, однак, у мовожитку

Значення кодів джерел у реєстрі словаря

[1] Merriam-Webster Collegiate Dictionary (Підрозділ В. ч. 17)
[2] American Heritage Dictionary (Підрозділ В. год.1)
[3] Oxford Illustrated Dictionary (Підрозділ В. ч. 13)
[4] Dictionary of Color Names (Підрозділ Ст ч. 10)
[П] Підвезко і Балла, Англо-український словник, (Підрозділ А. ч. 25)
[С] Словник української мови, 11 томів (Підрозділ А. ч. 5)

Джерела і література до теми

(А-11) Головащук, С. І. та ін. Орфографічний словарь української мови. Київ, в-во "Наукова думка", 1975.
(А-13) Голоскевич, Г. Правописний словарь. 8-ме вигляд. Нью-Йорк, вид. А. Білоуса, 1952.
(А-27) Рудницький, Яр. і Церкевич, До., ред. Правописний словарь української мови. Нью-Йорк і Монтреаль, УММАН та НДТУМ, 1979.
(Б-6) Ковалів, П. Український правопис. 2-ге вид. Нью-Йорк, Інст. Укр. Мови, 1977.
(Б-12) Український правопис. 1-й вигляд. Харків, ДВУ, 1929.

Гм… Тобто, якщо я правильно розумію, вони радять писати «синьо-зелений», коли мова, наприклад, про однотонний об'єкт проміжного кольору між синім і зеленим (зелений з нотками синяви), але «синьо-зелений», коли, наприклад, об'єкт чітко двобарвний, тобто поверхня складається з окремих синіх і зелених фрагментів? Це дуже логічно, але чи дійсно розділяти це люди на практиці…

Як я вже писав у коментарі, я не бачу принципової різниці між 2-м та 3-м (як на мене це питання лише смаку та милозвучності: андроїдний зелений vs. , відповідно позбавляються 1-ї, 2-ї (≈3-ї) і 4-й.

Я не знаю про офіційні/стандартні назви, але, по-моєму, всі три способи мають право на існування і я не бачу причин звужувати вибір (усі три способи доречні, але частично в різних випадках).

1-й спосіб (синя сталь, розовий персик, блакитне небо) — це формально не назви кольорів (адже сталь — це матеріал, персик — це плід тощо). Якщо контекст заданий, то ці словосполучення застосовні; або контекст можна явно задати, додавши слово колір — «спідниця кольору синьої сталі», «автомобіль кольору розового персика», хоча це дещо довго/одноманітно; але поза контекстом використання такого способу може мати недолугий чи навіть неписьменний вигляд. Перевагою цього способу є те, що ми як завгодно точно означатимемо колір, не омежуючи кількість слів (кольору зрілого розового персика, що так добре визрів під лагідними лучами сонця одеського лану). Коротко: «+» можна описувати колір як завгодно точно чи поетично; «−» - поза контекстом формально нелогічне, а явне додавання слова колір робить фрази довшими/одноманітнішими.

2-й (3-й) спосіб (Брандейсів блакитний або блакитний Брандейса) — це вже зазначення кольору (на «персиковий розовий» вже неможливо заперечити, мовляв, персик — це плід, а не колір). Але ми все ще не завжди можемо використовувати такі позначення в реченні без слова колір (а іноді навіть і з ним не можемо): у словосполученні «доларовий зелений свитер» обидва прикметники (і доларовий, і зелений) стосуватися іменника (тобто виходите доларовий свитер, а не доларовий зелений). Також цей спосіб дає трохи менші засоби для уточнення, ніж попередній. Отже: «±» — формально коректне, але використовувати у реченні без слова колір все ще не завжди можливо; «±» — порівняно високі можливості для уточнення, але граматично ми все-таки обмеженіші, ніж у 1-му способі.

4-й спосіб з погляду граматики, наскільки я знаю (виправте мене, будь ласка, якщо я помиляюсь), накладає жорткі обмеження.Річ у тім, що дефіс у, наприклад, «жовто-зелений стіл» позначає, що стіл і жовтий, і зелений (а не те, що слово жовтий є просто уточненням до слова зелений). Відповідно ми не можемо написати, наприклад, брандейсівсько-блакитний чи брандейсово-блакитнийбо формально це означатиме брандейсів(ський) і блакитний (а не по-брандейсівському блакитний, як нам би хотілося). Хоча це не може виступати аргументом проти інших варіантів написання (якщо не через дефіс, а окремо чи разом: брандейсівсько блакитний, брандейсоблакитний), але я не знаю, чи використовуються вони десь; також, можливо, такий спосіб застосовний, коли перша частина хоча б частично має семантику кольору (золотисто-жовтий) або вся пара широковживана. Зате, коли такий спосіб можна застосувати, воно буде відмінюватися як повноцінне прикметник. Отже: «−» - не завжди можна так складати пару; «+» — якщо можна, то результат добре інтегрується будь-куди без додавання слова колір.