Кому не можна пити чай з шипшини?

При гастритах, виразках шлунка і кишечника, а також при підвищеній кислотності слід утриматися від прийому шипшини. Оскільки напій збільшує згортання крові, його не можна вживати тим, хто страждає на серцеву недостатність і тромбофлебіт.

Що лікує чай з шипшини?

Користь шипшини виявляється при застудних та вірусних захворюваннях, пневмоніях. Плоди шипшини входять до складу вітамінних чаїв. Сироп із водного згущеного екстракту плодів шипшини - холосас призначають при холециститі та гепатиті.

Для чого пити шипшину?

За рахунок високого вмісту аскорбінової кислоти і вітамінів групи B ягоди рослини мають антисклеротичну і протизапальну дію. Препарати на основі плодів шипшини активізують вироблення ферментів. Вони можуть використовуватися для профілактики цинги та інших вітамінно-дефіцитних станів організму. Кеш

Шипшина — Вікіпедія Має складні листки, сітчасте жилкування, черешковий вид листка, стебло з камбієм, стрижневу кореневу систему, дві сім'ядолі (належить до класу Дводольні).… See more

Плоди шипшини

Плоди шипшини (лат. Frūctūs Rosae) — лікарська рослинна сировина; зібрані в період дозрівання плоди різних видів шипшини: коричної, колючої, даурської, Федченко [en] та деяких інших. У висушеному вигляді продаються в аптеках і використовуються для виготовлення настою. Зі соку сирих плодів виготовляють сироп, а з самих плодів — екстракт.

Плоди шипшини містять багато вітамінів, особливо вітаміну C (не менше 0,2 %) і вітамінів P і K, флавоноїди, каротиноїди, дубильні речовини, пектини. Вони чинять загальнозміцнювальну дію, стимулюють неспецифічну опірність організму шкідливим впливам, прискорюють відновлення тканин, зменшують проникність судин, позитивно впливають на вуглеводний та мінеральний обмін речовин, мають протизапальні властивості. Підсилюють гуморальний та клітинний імунітет. Мають жовчогінну дію, обумовлену наявністю органічних кислот і флавоноїдів [1] .

Зміст

Хімічний склад [ ред. | ред. код ]

Крім вітаміну C, в плодах шипшини містяться інші вітаміни та біологічно активні речовини:

Шипшина належить до рослин, найбагатших вітамінами P і E. Шипшина — чемпіон серед плодових і ягідних рослин за вмістом вітаміну P [8] .

• цукри[4] (2594) (0,9—8,1 [12] (24) %): глюкоза, фруктоза, ксилоза, сахароза;
• органічні кислоти: лимонна (до 2 % [9] ) і яблучна (1,8 % [9] ) (до 1,8 [2] (2 [8] ) %), олеїнова (15 %), лінолева (62 %), ліноленова (18,5 %), пальмітинова (2,5 %), стеаринова (2 %), арахінова[8] (2594);
• пектини (від 1,8—3,7 [9][12] (14,1 [2] ) %);
• каротиноїди : каротин у вигляді α- і β-каротинів [2][4][6][13][14] (0,0007—0,0096 % [7] ), лікопени (2217) A, B, C, рубіксантин[en] (1344), віолоксантин[ru] , антераксантин, зеаксантин[ru] (2629), фітофлуїн, криптоксантин, тараксантин[2][15] ;
• флавоноїди[16][17] (0,13(1813)—14,9 %): кемпферол (2134), кверцетин[2][18][19] (2406), гіперозид, астрагалін, кверцимеритрин[20] , ізокверцитрин, тілірозид [2][15][19][21] , гесперидин, рутин (1810). Кемпферол та ізофлавоноїди мають сечогінну дію, а кверцетин — кровоспинну. Рутин, поряд з вітаміном P, має капілярозміцнювальну властивість, а кверцетин — кровоспинний [8] ;
• дубильні речовини[22][23] (3,5(1813)-5 [2] (21,8 (1813)) %). Дубильні речовини мають в'яжучу, протизапальну та бактерицидну дію;
• ефірна олія;
• стероїди та їх похідні (2594);
• антоціани[2][15][24] , лейкоантоціанідини [25] (2483);
• вищі аліфатичні вуглеводні: нонакозан, гентріаконтан, гептакозан;
• вищі аліфатичні спирти (2594);
• макроелементи: калій (до 0,058 %), кальцій (до 0,066 %), магній (до 0,02 %), залізо (до 0,028 %);
• мікроелементи: марганець[2] (0,008—0,1 %), фосфор (до 0,02 %), натрій (0,005—0,01 %), молібден (0,003—0,005 %), мідь (0,003 %), цинк (до 0,1 %) [7][26] , кобальт, алюміній, селен, нікель, стронцій, свинець[2] . Нагромаджує мідь, кобальт, селен [2] .

У горішках міститься 4(2529)—10 [23] [27] [28] (2271, 2519)(16 [9] ) % жирної олії, що складається переважно з гліцеридів ненасичених кислот [12] (лінолева [29] і ліноленова кислоти [7] ), багата вітаміном E (0,0013-0,0049 %) і каротином (2587). У горішках собачої шипшини міститься до 50 % олеїнової кислоти (2587).

Сироп із плодів шипшини [ ред. | ред. код ]

Сироп із плодів шипшини (Sirupus ex fructibus Rosae) отримують зі соку плодів шипшини (іноді з додаванням екстракту ягід горобини звичайної, горобини чорноплідної, глоду, журавлини), цукру, аскорбінової кислоти, лимонної кислоти.

Сироп є темно-коричневою рідиною з солодким смаком шипшини і ягідних екстрактів. Застосовують для профілактики гіповітамінозів, при нестачі апетиту, за застійних явищ у жовчному міхурі (особливо у дітей та осіб похилого віку).

Призначають внутрішньо: дорослим — по 1—2 столові ложки 2—3 рази на день; дітям від 2 до 3 років — по 1/2 чайної ложки, від 3 до 6 років — по 1 чайній ложці, від 6 до 12 років — по 1 десертній ложці 2—3 рази на день.

З обережністю слід призначати при цукровому діабеті через підвищений вміст цукру в сиропі.

Настій плодів шипшини [ ред. | ред. код ]

Для приготування настою 10 г (одну столову ложку) сухих плодів заливають однією склянкою (200 мл) гарячої кип'яченої води та нагрівають на водяній бані (у киплячій воді) 15 хв, настоюють не менше 45 хв, проціджують та відтискають плоди.

Вживають по 50—100 мл двічі на день після їди при гіповітамінозах C і P, для їх профілактики, а також при астенії та для посилення імунітету. Як жовчогінний засіб можуть застосовуватись і плоди низьковітамінних сортів.

Екстракт із плодів шипшини [ ред. | ред. код ]

Екстракт із плодів шипшини (Rosae pingue fructuum extract) випускають під назвами «Холосас», «Холос», «Холемакс». Застосовують як жовчогінний засіб при холециститах (крім калькулозних) та гепатохолециститах.

Протипоказання [ ред. | ред. код ]

Препарати шипшини протипоказані у випадках індивідуальної непереносимості (алергія), при бронхіальній астмі, гастритах, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки в період загострення.

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑ Государственный реестр лекарственных средств. Официальное издание: в 2 т. — М .: Медицинский совет, 2009. — Т. 2, ч. 1. — 568 с.; ч. 2 — 560 с.
2. ↑ абвгдежиклмнпр Фитотерапия с основами клинической фармакологии. Справочник / Под ред. акад. РАМН Кукеса В. Г. — М . : Медицина, 1999. — С. 77−78. — ISBN 5-225-04426-3.
3. ↑ аб Алексеев Б. Д. Химическое изучение шиповников Дагестана // Растительные ресурсы : журнал. — 1981. — Т. 7 , № 4 (11 вересня). — С. 557−564 .
4. ↑ абвгБунгова В. Г. О химическом составе плодов рябины обыкновенной и шиповника иглистого // Ресурсы недревес. продукции лесов Карелии. — Петрозаводск, 1981. — С. 132−135.
5. ↑ аб Гаджиева Г. Г. Содержание витаминов в плодах, шиповника, интродуцированных на Апшероне // Изв. АН АзССР. Сер. биол. наук : журнал. — 1978. — № 3 (11 вересня). — С. 23−27 .
6. ↑ абв Панков Ю. А., Гладченко В. П. Содержание и динамика накопления аскорбиновой кислоты у видов шиповника советского Дальнего Востока // Растит. ресурсы : журнал. — 1975. — Т. II. Выпуск 3 (11 вересня). — С. 394—398 .
7. ↑ абвгКощеев А. А. Напитки из дикорастущих плодов и ягод. — М . : Агропромиздат, 1991. — С. 16−22. — ISBN 5-10-002435-6.
8. ↑ абвгде Универсальная энциклопедия лекарственных растений / сост. И. Н. Путырский, В. Н. Прохоров. — М .: Махаон, 2000. — С. 296—347. — 15 000 экз. — ISBN 5-88215-969-5.
9. ↑ абвгдеПолуденный Л. В., Сотник В. Ф., Хлапцев Е. Е.Эфиромасличные и лекарственные растения. — М . : Колос, 1979. — С. 188—192.
10. ↑ Кочкарёва Т. Ф., Трофимова Е. П. Шиповники Таджикистана и их витаминная активность // Изв. АН ТаджССР. Отд. биол. наук : журнал. — 1967. — № 1 (11 вересня). — С. 17−28 .
11. ↑ Махамаджанов И. Динамика содержания витаминов в плодах некоторых видов шиповника долины р. Пскем // Материалы по физиологии и экологии растений Средней Азии. — Ташкент, 1966. — 11 вересня. — С. 110−119 .
12. ↑ абвПопов В. И., Шапиро Д. К., Данусевич И. К. Лекарственные растения. — Минск : Полымя, 1990. — С. 288−294. — ISBN 5-345-00322-X.
13. ↑Панкова И. А., Мовчан С. Д. Витаминоносы СССР // Растительное сырьё СССР: В двух томах. — М .— Л. , 1957. — Т. 2. — С. 326−424.
14. ↑Прозоровская Л. Л. Выпуск 2. Шиповник как источник провитамина A // Проблема витаминов. — Л. , 1937. — С. 231−234.
15. ↑ абв Кущинская И. Н., Шнайдман Л. О. Идентификация каротиноидов, содержащихся в сухих плодах шиповника вида R. cinnamonea // Мед пром-сть СССР : журнал. — 1964. — № 4 (11 вересня). — С. 38—40 .
16. ↑Минаева В. Г. Флавоноиды в онтогенезе растений и их практическое использование. — Новосибирск, 1978. — 253 с.
17. ↑Михайлова В. П., Лушпа О. У. Качественные исследования некоторых казахстанских растений на содержание флавоновых веществ // Лекарственные растения Казахстана. — Алма-Ата, 1966. — С. 139—152.
18. ↑ Кущинская И. Н. Исследования биологически активных веществ плодов шиповника и технология их комплексной переработки на витаминные препараты // Автореф. дис. канд. тех. наук. — М ., 1965. — 11 вересня. — С. 18 .
19. ↑ аб Шнайдман Л. О., Кущинская И. Н. Идентификация флавоновых и катехиновых веществ плодов шиповника // Мед. пром-сть СССР. — 1965. — Т. 19 , № 2 (11 вересня). — С. 14—17 .
20. ↑ Земцова Г. Н. Исследование некоторых видов растений сем. розоцветных и их отходов как источника биологически активных веществ // Материалы 3-го Всерос. съезда фармацевтов : журнал. — Свердловск, 1975. — 11 вересня. — С. 300—301 .
21. ↑ Бандюкова В. А. Распространение флавоноидов в некоторых семействах высших растений // Растительные ресурсы : журнал. — 1969. — Т. 5 , № 4 (11 вересня). — С. 590−600 .
22. ↑Бранке Ю. В. Дикорастущие плоды и ягоды Дальневосточного края. — Владивосток, 1935. — 71 с.
23. ↑ аб Бунаков В. А. Исследование шиповников Северо-Осетинской АССР // Биол. науки : журнал. — 1960. — № 2 (11 вересня). — С. 144−147 .
24. ↑ Соболевская К. А., Дёмина Т. Г. Некоторые особенности накопления антоцианов в плодах кустарников горного Алтая // Изв. Сиб. отд-ния АН СССР. Сер. биол. : журнал. — 1970. — № 15. Выпуск 3 (11 вересня). — С. 62−66 .
25. ↑Головкина М. Т., Новотельнов Н. В., Седова В. В. Лейкоантоцианы плодов шиповника и их синергизм с аскорбиновой кислотой // Фенольные соединения и их биологические функции. — М ., 1968. — С. 189−195.
26. ↑Ковалёва Н. Г. Шиповник коричный (Rosa cinnamomea L.) // Лечение растениями. Очерки по фитотерапии. — Медицина. — М . : Медицина, 1972. — С. 266—269. — 25000 (допечатка) прим.
27. ↑ Лекарственные растения дикорастущие / Под ред. Гаммерман А. Ф., Юркевича И. Д. — 4-е изд. — Минск, 1968. — С. 390.
28. ↑Муравьёва О. А. Фармакогнозия. — М ., 1978. — 656 с.
29. ↑Действ. член АН КазССР, проф. Павлов Н. В.Растительное сырьё Казахстана (Растения: их вещества и использование). — М .− Л. : Изд-во АН СССР, 1947. — С. 284—290.

Шипшина

Шипши́на — дикорослий рід рослин родини розових. Різновидом шипшини є троянда.

Зміст

Будова шипшини [ ред. | ред. код ]

Має складні листки, сітчасте жилкування, черешковий вид листка, стебло з камбієм, стрижневу кореневу систему, дві сім'ядолі (належить до класу Дводольні).

Систематика [ ред. | ред. код ]

Точне число видів шипшини поки ще не встановлено у зв'язку з тим, що ще не вироблені критерії для розрізнення надзвичайної безлічі перехідних форм. За сучасними оцінками різних авторів рід включає від 190 (Wissemann, 2003) до 400—500 (Хржановський, 1958, Бузунова, 2001) дикорослих видів. Такий розкид оцінок пов'язаний з існуючими протиріччями в систематиці цього роду, які не були вирішені і з привнесенням в неї молекулярно-генетичних методів. Протягом XVIII—XXI ст. систематиками було описано понад 3 000 видів та внутрішньовидових таксонів шипшин [1]

Більшість видів шипшини родом з Азії, менше число — з Північної Америки, і лише деякі — з Європи та північно-західної Африки. Шипшина з різних регіонів світу легко гибрідизується, утворюючи сорти, які перекривають батьківські форми, і ускладнюють визначення первинних видів. Менше 10 видів, переважно з Азії, стали основою для селекційної роботи зі схрещування, яка в кінцевому підсумку привела до появи багатьох сучасних сортів садових троянд.

Різновиди [ ред. | ред. код ]

В Україні велика різноманітність шипшин (близько 50 видів). Серед них найчастіше трапляються:

• Шипшина собача (Rosa canina L.) Шипшина собача росте на всій території України на схилах, узліссях, уздовж доріг та на чагарниках як бур'ян [2] .
• Шипшина корична (R. cinnamomea L.) Поширена на Поліссі і в Лісостепу. Кущ з сизувато-зеленими часто опушеними листками й характерним яблуневим запахом пагонів.
• Троянда зморшкувата (R. rugosa Thunb.) Кущ з опушеними шипами і виразно зморшкуватими листками, поширений переважно в культурі.
• Шипшина яблунева (R. pomifera Herrm.) Відзначається темно-рожевими пелюстками, округлими пурпуровими плодами (до 3 см завдовжки), поширена по чагарникових заростях, кам'янистих відслоненнях і на пісках лісостепової частини України.
• Шипшина голчаста (Rosa acicularis Lindl) росте у лісовій і степовій зонах, у горах (до альпійського поясу), зазвичай, на лісових галявинах, у заростях чагарників, на берегах річок, струмків, вологих і степових луках, на схилах і кам'янистих розсипах.

Шипшина також є предком плетистих троянд, котрі по суті є її окультуреними сортами та гібридами [2] .

Практичне використання [ ред. | ред. код ]

У медицині [ ред. | ред. код ]

Плоди деяких видів (зокрема коричної) містять багато вітаміну С, цукру, каротину тощо.

Настоянки, сиропи, відвари з плодів й коренів шипшини здавна застосовували в народній медицині у випадку захворювання печінки, шлунково-кишкового тракту, гіпертонії, авітамінозах тощо. При катарі шлунка зі зниженою кислотністю застосовують настій з 3 столових ложок ягід шипшини на 1 л води по 1/2 склянки 3 рази на день.

У харчуванні [ ред. | ред. код ]

Із м'якоті плодів можна одержати концентрований сік пресуванням свіжих плодів або за допомогою скороварки.

Вимиті та очищені від насіння плоди йдуть на приготування джемів, варення. Для цього почищені плоди перемелюють, змішують з цукром. Із свіжих плодів виготовляють киселі та компоти.

Із плодів шипшини в Сибіру та на Алтаї готують сурогат кави, що має гарний запах з відтінком ванілі. У Швеції варять шипшиновий суп.

Із пелюсток роблять високоароматні вина, варять варення, роблять трояндову воду, лікери й наливки. [2] [3]

Заготівля [ ред. | ред. код ]

Збирають плоди в період їхньої стиглості, наприкінці серпня — у вересні; збирати слід обережно, вручну, у брезентових чи інших рукавицях, безпосередньо з куща, причому тільки цілі яскраво-червоні, незіпсовані плоди, коли вони ще тверді, намагаючись не м'яти їх. Перестиглі плоди стають соковитими, м'якими й збирати їх важче. Складати плоди слід у кошики, обтягнуті тканиною, збирання слід закінчити до настання заморозків. Свіжозібрані плоди треба негайно сушити.

Сушать плоди в добре нагрітих печах, на залізних листах або сітках, трохи відкривши заслінку й трубу печі для витягування вологи. Щоб краще використати обсяг печі для сушіння найбільшої кількості ягід, сітки з ягодами ставлять на цеглинах у 2—3 ряди, але при цьому треба стежити, щоб повітря мало вільний доступ до всіх ягід і щоб ягоди не підгоріли. Можна їх сушити в плодоовочевих сушарках при температурі 80—90° С, а в південних районах — на сонці. Сухі ягоди шипшини оранжево-червоні, смак кислувато-солодкий, вони без запаху.

Галерея [ ред. | ред. код ]

Див. також [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑[[https://web.archive.org/web/20131202225538/http://www.ipni.org/ipni/advPlantNameSearch.do;jsessionid=F886AEBA6BC5B0488B980BCF80885D21?find_family=&find_genus=Rosa&find_species=&find_infrafamily=&find_infragenus=&find_infraspecies=&find_authorAbbrev=&find_includePublicationAuthors=on&find_includePublicationAuthors=off&find_includeBasionymAuthors=on&find_includeBasionymAuthors=off&find_publicationTitle=&find_isAPNIRecord=on&find_isAPNIRecord=false&find_isGCIRecord=on&find_isGCIRecord=false&find_isIKRecord=on&find_isIKRecord=false&find_rankToReturn=all&output_format=normal&find_sortByFamily=on&find_sortByFamily=off&query_type=by_query&back_page=plantsearch Архівовано2 грудня 2013 у Wayback Machine.]IPNI]
2. ↑ абв16 цікавих фактів про шипшину – Національний природний парк "Кременецькі гори" (укр.) . Архів оригіналу за 12 липня 2019 . Процитовано 27 червня 2019 .
3. ↑ М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976 — 168 с. — С.113

Посилання [ ред. | ред. код ]

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Шипшина // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 476–478. — ISBN 5-88500-055-7.
• Шипшина // Дикі їстівні рослини України / Рева М. Л., Рева Н. Н.. — Київ : «Наукова думка», 1976. — С. 111, 128, 136.
• ШИПШИНА[Архівовано 3 серпня 2016 у Wayback Machine.] //Фармацевтична енциклопедія
• Шипшина // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2085. — 1000 екз.
• Шанцер И. А. Гибридизация, полиморфизм и филогенетические отношения видов рода Rosa L.[Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
• Трошина А. И., Стручкова Ю. Ю. Общая характеристика семейства розоцветные[Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
• Шипшина — вітамінний чемпіон[Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Rose (PLANT)[Архівовано 14 травня 2015 у Wayback Machine.] // «Encyclopaedia Britannica» (англ.)